Немичева о.в.

Автомобільно-дорожній інститут

ДВНЗ «Донецький національний технічний університет», м.Горлівка

ДЕЯКІ АСПЕКТИ НЕОБХІДНОСТІ РОЗВИТКУ ІННОВАЦІЙНОГО ПЕРСОНАЛУ НА ПІДПРИЄМСТВАХ

Аналізуються основні тенденції формування, використання та стимулювання наукових кадрів, тобто інноваційні чинники професійного та кар’єрного зростання молодих фахівців (інноваційного потенціалу підприємства), тобто якісних професійних кадрів. Тут ключовим фактором виступають кваліфіковані кадри, а саме потенційно новий персонал. В контексті вищенаведеного відновлення інноваційного персоналу, розвиток, використання, кар’єрне зростання, стимулювання наукового потенціалу є надзвичайно важливим у створенні інноваційного потенціалу, який є запорукою економічного розвитку та зростання підприємства. Саме ці питання і становлять інтерес більшості сучасних організацій, що сприймають працюючих в колективі людей як найбільш цінні ресурси, які на відміну від матеріально речових факторів виробництва з роками не втрачають свою цінність.

Аналізуючи останні дослідження та публікації: питання творчої активності персоналу на підприємстві, його стимулювання та підвищення ефективної діяльності працівників були і залишаються предметом постійних наукових досліджень. Проте дана проблема досліджена недостатньо комплексно та глибоко, оскільки перехід до інноваційної економіки України та її підприємств тривалий і специфічний, характеризується трансформаціями в усіх сферах суспільного життя і потребує вирішення проблеми якісного кадрового забезпечення інноваційного розвитку економіки.

Різні аспекти проблеми формування якісного забезпечення розвитку персоналу досліджували вчені: Амоша О., Безчасний Л., Бойко Е., Богиня Д., Борецька Н., Панков В., Семиченко В., Тупик І., Хрящева Е та ін.

Метою роботи є: розкрити зміст необхідності розвитку інноваційного персоналу на підприємствах.

Динамічна рухомість та змінність зовнішнього середовища, активізація процесу конкуренції знань, сучасна техніка та технології потребують не тільки високої кваліфікації і трудової дисципліни працівників, а в першу чергу їх творчої участі в реалізації стратегічних задач розвитку підприємства, визнанні кожного працівника як особи, яка має сукупність знань, вмінь та навичок [1]. Це ствердження Панкова В.А. можливо взяти за основу, яка розкриває зміст необхідності в інноваційному персоналі. Як свідчать дослідження вчених, інтерес до неосяжних активів, в тому числі до інноваційного персоналу, який є також інтелектуальним капіталом, зростає по мірі того, як стає все більш очевидною роль цих факторів в створенні реальної вартості та збільшення репутації на внутрішньому ринку продукції. В сучасних умовах виступає новий інноваційний персонал, робітники особового типу, які орієнтовані на максимальні досягнення в праці, ініціативні, підприємливі, які побуджаються до цілеспрямованої ініціативної діяльності. Саме такі робітники прагнуть до підвищення своєї кваліфікації, оскільки пов’язують з нею свої професійні можливості і перспективу кар’єрного росту.

Таблиця 1. - Процентний розподіл дослідників за віком [2]

Опираючись на данні Держкомстату України (табл. 1) можливо сказати що число науковців які займаються науковою діяльністю віком від 30 років має перспективу до збільшення.

Рис. 1 - Відхилення процентного розподілу дослідників за віком.

Таким чином, на нашу думку, та ґрунтуючись на наукові праці та твердження Комарова Е. однією з задач підприємств, їх керівництва є створення умов для більш повного використання творчих здібностей кожного працюючого  на підприємстві, його службово-професійного переміщення. Тобто всебічно сприяти створенню концептуально нового інноваційного персоналу. Чим вище ініціативність і творча активність робітників, тим вище конкурентоздатність і ефективність підприємства [3].

Також багато спеціалістів, а зокрема Хрящева Е., підкреслює, що розвиток персоналу є ключовим фактором успіху сучасного бізнесу, науковці притримуються думки, що є два способи формування ефективної команди співробітників, а саме принципово нового інноваційного персоналу, який є зацікавлений в розвитку творчої ініціативи і досягненні високих результатів праці. На думку Хрящової Е., по-перше, найм «готових» професіоналів; по-друге, «вирощування» персоналу, а саме коли компанія створює умови для розвитку, навчання найбільш перспективних співробітників, а також пошук перспективної молоді та послідовний розвиток її в професійному та особовому плані [4].

Як висновок, керуючись вище приведеними дослідженнями на підприємствах має відбуватися процес формування нового інноваційного персоналу. Керівництво підприємств має мати за мету спонукати та допомагати постійному підвищенню кваліфікації своїх співробітників, мотивувати їх інтерес до кар’єрного зростання, тому що інноваційний персонал є фактором інноваційного розвитку та конкурентоспроможності підприємства серед фірм конкурентів в сучасних ринкових відносинах.

Література

Панков В.А. Управление стоимостью наукоёмкого машиностроительного предприятия: теория и практика / В.А. Панков – К.:Наук. думка, 2003.-424 с.

Офіційний сайт Держкомстату України [Електроний ресурс]: www.ukrstat.gov.ua

Комаров Е. Управление карьерой / Е. Комаров // Управление персоналом. – 1999. - № 1. – С. 37-42.

Хрящева Н. Развитие персонала – ключевой фактор успеха бизнеса / Н. Хрящева // Управление персоналом. – 2002. - № 10. – С. 42-44.

УДК 659.235