Багдєєв о.І.

Брежнєва-Єрмоленко О.В., старший викладач

Дніпродзержинський державний технічний університет

bagdeev.aleksandr@rambler.ru

Проблеми сталого розвитку виноробної промисловості

Сталий розвиток - загальна концепція стосовно необхідності встановлення балансу між задоволенням сучасних потреб і захистом інтересів майбутніх поколінь, включаючи їх потребу в безпечному і здоровому довкіллі, інколи тлумачать, як всебічно збалансований розвиток. За визначенням Комісії ООН зі сталого розвитку, його мета - задовольняти потреби сучасного суспільства, не ставлячи під загрозу здатність майбутніх поколінь задовольняти свої потреби [1].

Парадигма сталого розвитку включає в себе вимоги до захисту довкілля, соціальної справедливості та відсутності расової й національної дискримінації. У країнах, де на державному рівні зазначені вимоги ігноруються, в поняття сталого розвитку намагаються вкласти «зручний» зміст, вихолощуючи справжній. Так в Україні термін «сталий розвиток» часто вживають для означення лише неухильного зростання економічних показників країни, її регіонів, міст, сіл та окремих галузей економіки. Інколи до цього додають здійснення безсистемних заходів щодо збереження довкілля та поліпшення санітарних умов проживання й праці людей.

Для прикладу розглянемо проблеми сталого розвитку виноробних підприємств України.

Вино – це продукція, яка незмінно користується попитом у великої кількості споживачів. Тому конкурентна боротьба виноробних підприємств є дуже загостреною, а кількість виробників – достатньо великою. Ситуацію ще більше розбалансовують і роблять недостатньо прогнозованою ускладнення демографічної ситуації на селі та поглиблення диспаритету цін, а також різке зменшення сум виділених бюджетом коштів на підтримку виноградарства.

Загальні обсяги виробництва вина в Україні сьогодні мають тенденцію до зростання. В 2009 р. у порівнянні з 2008 р. обсяги виробництва виноматеріалів виноградних збільшились на 19,3 \% і склали 42,5 млн.дал. а обсяги виробництва вин виноградних зросли на 0,5 \% і становили 20,6 млн.дал. [2], але чи можна вважати кількісне зростання обсягу виробництва вина суттєвим кроком до сталого розвитку галузі в цілому?

Очевидно, що ні, адже сталий розвиток – це комплексне поняття, яке включає ряд складових.

Основними складовими сталого розвитку підприємств виноробної галузі є:

соціокультурна складова - підвищення культури споживання високоякісного вина серед населення;

управлінська складова - ефективна участь персоналу в прийнятті управлінських рішень, глибоке розуміння керівництвом особливостей виробничого процесу;

інфраструктурна складова - наявність власної сировинної бази, власних потужностей первинного та вторинного виноробства, транспортних шляхів та засобів, торгової мережі, цехів з виробництва тари, навчальних закладів;

наукова складова - вирощування нових сортів винограду, розробка більш продуктивної виробничої техніки, оптимальне поєднання традицій виробництва та сучасних технологій;

службова складова - забезпечення суспільства всім необхідним, що може бути вироблено в межах галузі, надання можливості споживати високоякісне вино незалежно від місця проживання;

економічна складова - підвищення прибутковості виробництва, найбільш повне використання економічного потенціалу підприємства;

гуманітарна складова - забезпечення справедливих та безпечних умов життя;

екологічна складова - очищення стічних вод та атмосферного повітря, забезпечення низького рівню шуму, використання натуральних добрив для вирощування винограду.

Однією з найсерйозніших проблем, які спричинюють нестабільність розвитку виноробної галузі, є кліматично-сировинна. В 1986 р. велика кількість виноградників була знищена, і всі аутентичні сорти винограду припинили своє існування. Тому сьогодні для промислового виробництва вина використовуються привезені з країн Західної Європи сорти винограду. Але, на відміну від місцевих сортів винограду, європейські сорти не є морозостійкими, тому при сильних морозах врожаю винограду загрожує небезпека.

Таким чином, на сучасному етапі функціонування виноробних підприємств України можна виділити декілька проблем, які є найбільш суттєвими перешкодами для сталого розвитку виноробної промисловості. Серед них – складні кліматичні умови, недостатність сировини, слабкий контроль якості, нерозвинена культура споживання вина, високий рівень фальсифікації продукції.

Загальна стійкість підприємства може бути забезпечена лише за умови стабільної реалізації продукції й одержання виручки, достатньої за обсягом, щоб виконати свої зобов'язання перед бюджетом, розрахуватися з постачальниками, кредиторами, працівниками тощо. Вищою формою стійкості підприємства є його спроможність розвиватися в умовах внутрішнього і зовнішнього середовища. Таким чином, стратегічною метою сталого розвитку України є досягнення збалансованості співіснування природного середовища, держави, суспільства і підприємництва у соціальному, економічному та екологічному вимірах.

Література

1. Електронний ресурс. – Режим доступу: https://uk.wikipedia.org

2. Електронний ресурс. – Режим доступу: https://www.kmu.gov.ua/control/publish/article?art_id

УДК 65.015.1:631.145