Стеченко д.м., д.е.н., професор

Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут»

Sdm37@Yandex.ru

МІСІЯ ІННОВАЦІЙНИХ КЛАСТЕРІВ У РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ РЕГІОНІВ

В умовах ринкових відносин інноваційна діяльність стає основою розвитку підприємств і організацій та підвищення їх конкурентоспроможності. Про це свідчить досвід розвинутих країн, де організація економіки за кластерною моделлю та розвиток інноваційної діяльності набули пріоритетного значення в державній економічній політиці. Так, на кінець 2008 року на території ЄС функціонувало понад дві тисячі різноманітних кластерних об’єднань, для яких характерне скорочення витрат завдяки спільній кооперації та посилення конкурентних переваг на ринку [1, с.5].

За М. Портером кластери це об’єднання взаємозалежних компаній, спеціалізованих постачальників продукції і послуг, фірм у споріднених галузях, а також пов’язаних з їх діяльністю організацій (університетів, науково-дослідних центрів, агентств зі стандартизації, торговельних об’єднань) у певних сферах, що конкурують, але при цьому успішно співпрацюють [2, с. 258].

Перспективність запровадження кластерної моделі розвитку економіки підтверджується багатим зарубіжним досвідом та практикою в окремих регіонах України. Так, в Україні перші кластери були створені в Хмельницькій (будівельний, швейний, продуктовий і туристичний) та Івано-Франківській (Тисменицькій хутряний кластер і кластер народних промислів  «Сузір’я») областях. Пізніше появились виробничі та інші спеціалізовані кластерні утворення в інших областях України. Формування і реалізація політики створення виробничих та інших спеціалізованих кластерів стає реальним напрямком підвищення конкурентоспроможності вітчизняної економіки.

Кластери можуть включати як значну кількість підприємств і організацій, так і об’єднувати декілька як великих, так і малих підприємств. Вони тісно співпрацюють з органами регіональної і місцевої влади. Економія в кластерах іде від дії зовнішніх чинників, які виникають завдяки інтеграції, кооперування, спеціалізації і розподілу робочої сили між фірмами, утриманню замовників на їх продукцію.

На регіональному рівні кластерні об’єднання підприємств і організацій є більш конкурентоспроможними, а також економічно і фінансово більш стійкими у порівнянні з відособленими компаніями. Процес ефективного функціонування кластерного утворення можливий лише при наявності складної сукупності зв’язків. Вони стосуються потоків ресурсів, продукції, робочої сили, інформації тощо. Ці зв’язки формують системи взаємодій і виступають провідним чинником створення кластерів різного виду. Упорядкування сукупності зв’язків створює сприятливі умови для виникнення та розвитку систематичних та безпосередніх взаємодій між учасниками кластера; виникають нові можливості для більш масштабної реалізації на практиці інтелектуального потенціалу та інновацій з орієнтацією на синергічний ефект.

В активізації регіонального розвитку економіки провідна місія відводиться інноваційним кластерам в якості венчурних фірм, технопарків, інноваційно-технологічних центрів, бізнес-інкубаторів як осередків технологічного прогресу. Вони створюються в регіонах з урахуванням їх потенціалу, структури економіки, видів господарської діяльності та базуються на знаннях.

Місія інноваційних кластерів, що базуються на знаннях, полягає в забезпеченні інфраструктурних умов функціонування взаємодіючих підприємств, організацій і установ, формуванні висококваліфікованого персоналу та його використання в процесі економічної діяльності.

В інноваційних кластерах ідеї та інформація є ключовими факторами нововведень, які можуть вільно циркулювати в їх межах. Нові кластерні структури забезпечують маркетинговий супровід взаємодії базових, суміжних, допоміжних та обслуговуючих організаційно-функціональних складових, розробляють рекламну програму, диверсифіковану мережу підприємств і організацій, виставки, консультаційні бюро відповідних послуг.

При створенні та визначенні організаційно-функціональної структури і стратегічної місії інноваційних кластерів необхідно враховувати загальні особливості щодо їх впливу на регіональний розвиток економіки, зокрема:

інноваційна діяльність в усіх її фазах споріднена з тривалим терміном очікування і високим ризиком неотримання прогнозованого кінцевого результату;

здійснення інноваційних проектів вимагає значних затрат, відволікання на тривалий час масштабних фінансових ресурсів у виді інвестицій в наукові дослідження і розробки , експериментальне виробництво, випробування;

зародження інновацій у виді ідей, задумів, їх дослідницьке обслуговування, проектне втілення і практичне підтвердження, реальне застосування вимагає об’єднання і координації робіт у межах одного цілісного циклу «наука-техніка-виробництво».

Активізація регіонального розвитку економіки на засадах використання інноваційних кластерів очевидно є реальним лише з допомогою державного регулювання і підтримки, зважаючи на недосконалість ринкових відносин в Україні.

Література

European Commission. The concept of clusters and cluster policies and their role for competitiveness and innovation: main statistical results und lessons learned. Luxembourg: Office for Official Publications of the European Communitis. 2008. 84 p.

Портер М. Э. Конкуренция. – М.: Изд. дом «Вильямс». 2005. - 496 с.

УДК 330.322.1(477.87)