Макроекономіка - Навчальний посібник (Носова О.В.)

10.2. фінансові важелі державного регулювання економіки

 

 

Найважливішим важелем фі­нансового регулювання державою економіки є маніпулювання гро­шовою масою, її впливом на макроекономічну стабілізацію (див. додаток 23).

Для цього застосовуються політика «дорогих» і політика «дешевих» грошей. За допомогою першої чи другої тактики регулюється грошовий та інвестиційній ринки, що опосередковано впливає на інвестиційний процес і економічне зростання шляхом регулювання відсоткової ставки. Одразу ж підкреслимо, що ці два способи державного регулювання економіки не мають нічого спільного з девальвацією та ревальвацією грошей.

Політика «дешевих» грошей застосовується в періоди кризових ситуацій і спрямована на задоволення підвищеного попиту на гроші з метою подолання фінансово-економічної кризи. Досягається це шляхом зменшення рівня резервної, а разом із тим також облікової та кредитної ставок, закупівлею держскарбницею державних зобов’язань (цінних паперів).

Резервна ставка – це відношення суми резервів комерційного банку , які зберігаються у Національному банку України, до суми його депозитів.

Облікова ставка – відсоток, за яким НБУ кредитує комерційні банки.

Кредитна ставка – відсоток, за яким комерційні банки кредитують юридичних осіб.

Політика «дорогих» грошей, навпаки, спрямована на обмеження попиту на гроші у період економічного буму комплексом заходів, прямо протилежних політиці «дешевих» грошей. Показником динаміки змін грошової маси на ринку є грошовий мультиплікатор:

,                                    (10.1)

де M – грошовий мультиплікатор; R – резервна ставка.

Тобто кількість грошової маси на ринку є обернено пропорційною розмірові резервної ставки.

У періоди кризи доцільним буває зниження резервної ставки і підвищення показника грошового мультиплікатора, що зменшує облікову і відсоткову ставки, робить гроші більш доступними і стимулює інвестиційні процеси. Під час буму, для «охолодження» економіки, резервна ставка зростає, підвищуються розміри облікової та відсоткової ставок внаслідок зменшення грошового мультиплікатора, результатом цього є гальмування інвестиційних процесів.

Другою складовою фінансового регулювання макроекономічних процесів є фіскальна (від лат. fisк – казна, скарбниця) політика держави та її практична реалізація.

Найбільш дієвим засобом фінансового регулювання макроекономічних процесів держави є формування ефективної податкової політики. Її сутність полягає в тому, щоб податковий тягар (показник вимірюється як відношення загальної суми податків до ВНП для країни, або для окремого суб’єкта господарювання – до доданої вартості) не стримував процесів вирішення головних макроекономічних проблем: економічного зростання, зростання зайнятості, стабілізації фінансів та підвищення добробуту населення. Податковий тягар при цьому повинен не обмежувати можливості нагромадження і не спонукати бізнес до тіньової діяльності.

Ефективна податкова політика досягається регулюванням податкової ставки та податкової бази. У її основі лежать принципи вертикальної та горизонтальної справедливості. Принцип горизонтальної справедливості передбачає, що платники податку з однаковою базою сплачують однакові податки. Згідно з принципом вертикальної справедливості, платники з більшою податковою базою сплачують більші податки. Такий підхід до формування політики і системи оподаткування справедливо враховує інтереси суспільства і окремих платників.

Застосування у податковій політиці горизонтальної та вертикальної справедливості робить непотрібною систему податкових пільг. Ефективна податкова політика виключає систему пільг, особливо пільг за належністю до тих чи інших суспільних верств чи груп. На жаль, сьогодні в Україні податкова система цілком ігнорує принципи горизонтальної та вертикальної справедливості й спирається на систему податкових пільг. При цьому пільги мають не власне економічну, а суто «станову» основу, коли  вони надаються за належність до тих чи інших груп населення («афганці», «чорнобильці», учасники ВВВ, учасники бойових дій, заслужені діячі ..., заслужені пенсіонери тощо). За деякими даними, податок на додану вартість в Україні обчислюється з урахуванням понад сотні видів пільг, і саме тому вважається найбільш криміналізованим.

Ефективна податкова політика передбачає раціональні підходи до формування податкової бази і податкових ставок. Податкова база – економічні ресурси (земля, капітал, робоча сила тощо) та доходи (прибуток, заробітна плата, відсотки тощо). Податкова ставка – величина податку з одиниці податкової бази. Податкові ставки бувають стабільними (коли гранична одиниця податкової бази оподатковується за незмінною податковою ставкою), прогресивними (коли гранична одиниця податкової бази оподатковується за зростаючою податковою ставкою) і регресивними (коли гранична одиниця податкової бази оподатковується зменшеною податковою ставкою).

Сьогодні в Україні ще не здійснюється ефективна податкова політика, тому що податкова база не включає значну частину ресурсів (наприклад, нерухомість, капітал тощо), а податкові ставки є високими. Окрім цього, внаслідок наявності великої кількості «групових» пільг, податковий тягар розподіляється на меншу частину платників податку. Наприклад, у Харківській області станом на початок 2000 р. податок з доданої вартості сплачувала тільки половина потенційних платників унаслідок наявності широкого кола пільг на цей податок. Крива Лаффера демонструє, якщо оподатковується понад 50\% прибутку, то зменшуються податкові надходження до державної скарбниці, а у підприємця втрачається інтерес до проведення бізнесу (див. рис. 10.2).

Бюджет

 

100

90

80

70

 

50

 

    0       10      20      33        50                    80       Податки

(у \% від прибутку)

Рис. 10.2. Крива Лаффера

Окрім цього, податкова система України передбачає подвійне оподаткування. Відомо, що ПДВ врешті-решт є податком на споживача. Таким чином, громадяни оподатковуються як одержувачі доходів та як покупці. Усе це спонукає і бізнес, і громадян до тіньової діяльності.

У цілому податкова політика впливає на:

 надходження до державної скарбниці;

 державні витрати;

 рівень виробництва ВНП;

 поведінку суб’єктів економічної діяльності й розвиток макроекономічної ситуації в цілому.

 

                                                                 Витрати-випуск

 

                                                                                         (C+I+X)+G

 

                                                                                                   (C+I+X)

 

G

 

                                                                                                GNP

                                                xGNP                  (x+n)GNP

Рис. 10.3. Вплив державних витрат на динаміку ВНП

Державні витрати справляють безпосередній вплив на динаміку обсягів ВНП (див. рис. 10.3). Як видно з рис. 10.3, збільшення національних витрат на величину «G» (державні витрати) призвело до збільшення величини ВНП на суму «n». На динаміку державних витрат досить часто впливає не тільки необхідність регулювання економічного зростання, але й політичні фактори (обіцянки влади вирішити окремі економічні проблеми без наявних ресурсів). У цьому випадку виникає таке явище, як державна заборгованість. Вона накопичується внаслідок бюджетних дефіцитів та неповернених позичок за окремий період часу. Регулювання державної заборгованості можливе двома шляхами:

1. Операціями з державними цінними паперами на відкритому ринку в межах політики «дешевих» і «дорогих» грошей (про що йшлося вище).

2. Випуском в обіг нових грошей (інфляція).

З точки зору стабілізації макроекономічного розвитку кращим є перший шлях.

Таким чином, безпосереднє поточне фінансове регулю­вання макроекономічних процесів державою відбувається за допомогою державних витрат та державних податків, які у свою чергу є інструментами бюджетного регулювання. Важливе значення тут має ефективне використання мультиплікатора збалансованого бюджету. Він характеризує збільшення ВНП залежно від збалансованості приросту податкових надходжень і державних витрат.

Наприклад, держава збільшила надходження податків до бюджету на 20 млрд грн. Такі дії означали б, що суб’єкти економічної діяльності (платники податків) у разі дорівняння показника граничної схильності до споживання (див. тему 4), припустимо, 0,8, безпосередньо не придбали б товарів на 16 млрд грн, а інші покупці внаслідок мультиплікаційного ефекту – ще на 64 млрд грн. З точки зору витрат, втрати ВНП склали б 100 млрд грн (80 млрд споживчих витрат та 20 млрд грн податків). Але, якщо держава ці 20 млрд грн податків використає на закупівлю товарів, то в нашому випадку при грошовому мультиплікаторі, рівному 5, ці витрати призведуть до зростання ВНП на 100 млрд грн.

У цілому фінансова політика держави за своєю сутністю може бути дискреційною та автоматичною. Дискреційна фінансова політика передбачає свідоме маніпулювання грошовою масою, податками та державними витратами з метою контролю над економічним зростанням, інфляцією та зайнятістю. Вона забезпечується відповідними законодавчими рішеннями і відповідними діями виконавчої влади. Дискреційна політика реалізується шляхом стимулювання або стримування фінансової активності.

У період економічного спаду (кризи) формується стимулююча фінансова політика. Вона передбачає:

проведення політики «дешевих» грошей,

зменшення податкового тягаря на бізнес,

збільшення державних витрат,

використання бюджетного дефіциту як засобу підвищення фінансової активності.

У період економічного буму, як і в умовах передкризової ситуації, вживається стримуюча фінансова політика. Вона передбачає:

 проведення політики «дорогих» грошей,

 збільшення податкового тягаря на бізнес,

 обмеження зростання державних витрат,

 забезпечення бюджетного профіциту.

Автоматична політика передбачає формування фінансових важелів регулювання економіки, які забезпечують мінімізацію реакції ВНП на зміни сукупного попиту в окремі періоди промислового (економічного) циклу. Для цього вживаються «вбудовані автоматичні фінансові стабілізатори». Сутність їх дії аналогічна технічним гірокомпасам, що, наприклад, регулюють автоматичне забезпечення курсу ракет, літаків, морських суден.

Автоматичність фінансових стабілізаторів забезпечується, в першу чергу, пропорційністю податку на доходи, стабільністю виплат по безробіттю тощо. Мінімізація реакції ВНП на зміни сукупного попиту в періоди криз і бумів забезпечується зростанням державної заборгованості в періоди криз та погашенням її в періоди бумів, основою чого є бюджетний дефіцит під час кризи і профіцит під час буму.

Але не слід перебільшувати ефективність дії автоматичної фінансової політики. Вона тільки зменшує розмах та глибину економічних коливань. Для значної корекції процесів економічного спаду, інфляції, зайнятості та інвестицій, – і з цим погоджуються кейнсіанці, – потрібна ще й дискреційна політика фінансового регулювання.

Таким чином, фінансова політика макроекономічного регулювання потребує ефективного використання як дискреційних, так і автоматичних підходів.

Подпись: 10.3. Протидія фінансовим правопорушенням

Фінансові потоки є ду­же привабливими об’єктами правопорушень у формі про­вин і злочинів (наше законодавство усі фінансові правопорушення відносить до злочинів, хоча більшість видів правопорушень у формі провини регулюються КпАП України). Особлива їх привабливість обумовлена «чистим результатом», тобто тим, що незаконне привласнення економічних благ у формі фінансових коштів порівняно із загальнокримінальною злочинністю потребує значно менших зусиль на «обслуговування» вкрадених благ. Тому сьогодні фінансові правопорушення посідають перше місце серед економічних правопорушень, і в першу чергу – серед злочинів. Вони проявляються зокрема у:

нецільовому використанні фінансових коштів;

розкраданні та привласненні фінансових коштів (усіх рівнів – від державних до бюджету родини);

шахрайстві з фінансовими коштами;

тіньовому і кримінальному використанні фінансових коштів;

«відмиванні» фінансових коштів.

Сьогодні в Україні сформовано систему фінансової безпеки. Передусім, є державні органи, що забезпечують цю функцію. Насамперед, це Міністерство фінансів (при ньому Уповноважений орган з фінансового моніторингу, Контрольно-ревізійне управління), Податкова адміністрація, митна служба. У складі МВС України діють управління: по боротьбі з економічною злочинністю; по боротьбі з організованою злочинністю, по боротьбі з незаконним обігом наркотиків. Окрім цього, деякі функції фінансової безпеки покладено на інші державні органи (наприклад, СБУ, прокуратуру тощо).

Для діяльності цих органів створено відповідну нормативно-правову базу:

– кодекси – кримінальний, цивільний, господарський, адміністративний, бюджетний тощо;

– закони – податкові, про цінні папери та фондову біржу, про фінансові послуги та регулювання ринку фінансових послуг, про захист економічної конкуренції, про запобігання легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, тощо.

Одним з основних напрямів протидії фінансовим правопорушенням є боротьба з тіньовою та кримінальною економіками. За нашими оцінками, обсяг фінансових потоків тут у 2004 р. перевищував 140 млрд грн, чим заподіюється велика економічна і політична шкода Україні.

Головною проблемою протидії фінансовим правопорушенням в Україні сьогодні є удосконалення нормативно-правової бази у сфері регулювання фінансових відносин, щоб закрити «діри» для фінансових шахрайств та інших правопорушень, щоб не штовхати бізнес до тіньової діяльності.

Разом із тим потребує удосконалення і методичного забезпечення локальна нормативна база регулювання фінансової безпеки суб’єктів підприємницької діяльності.

Другою складовою підвищення ефективності функціонування системи фінансової безпеки є координація діяльності державних органів, що займаються протидією фінансовим правопорушенням, між собою, а також із приватними службами безпеки.

Питання для самостійної роботи

У чому полягає сутність фінансових відносин і чим вони відрізняються від відносин товарно-грошових?

Визначте функціональні та інституціональні елементи фінансової системи суспільства.

Що таке фіск і фіскальна політика?

Яку роль у системі державних фінансів відіграє бюджет?

Схарактеризуйте податкову базу суспільства і платників податку.

Що таке одиниця оподаткування?

Що таке податкова ставка та її види?

Чим зумовлена ефективність податкової системи?

У чому полягає сутність принципів горизонтальної та вертикальної справедливості?

Чим викликається бюджетний дефіцит?

Чи повинен бюджет завжди бути з профіцитом?

У чому полягає суть стимулюючої фінансової політики?

У чому полягає суть стримуючої фінансової політики?

Якими можуть бути методи регулювання державного боргу?

Тестові завдання для самоконтролю

1. Обов’язкові платежі державі з боку фізичних та юридичних осіб мають назву:

а) внески;

б) податки;

в) субсидії;

г) дотації.

2. Державний бюджет – це:

а) кошторис витрат держави;

б) державна казна;

в) фінансовий план надходжень і державних витрат;

г) кошторис надходжень держави.

3. Дефіцит бюджету – це:

а) сума перевищення видатків держави над її доходами у кожний даний рік;

б) сума перевищення доходів держави над її видатками у кожний даний рік;

в) правильні відповіді – «а» і «б»;

г) відсоткове відношення видатків держави до ВВП.

4. Урядова політика в галузі витрат і оподаткування називається:

а) монетарною політикою;

б) політикою розподілу доходів;

в) соціальною політикою;

г) фіскальною політикою.

5. Антиінфляційна фіскальна політика передбачає:

а) зростання рівня оподаткування та скорочення державних видатків;

б) скорочення і податкових надходжень, і державних видатків;

в) зростання податків і більш високий рівень державних видатків;

г) постійний рівень і державних видатків, і податкових надходжень.

6. Середня ставка пропорційного податку:

а) знижується пропорційно зростанню доходу;

б) підвищується пропорційно зростанню доходу;

в) залишається незмінною незалежно від розміру доходу;

г) взагалі ніяк не пов’язана з динамікою доходу.

Література до теми

Александрова Е. И., Лагутенко Б.Т. Краткий словарь по налогам, – М.: Экономика, 1998. – 127 с.

Базилевич В.Д., Баластрик Л.О. Макроекономіка: Навч. посібник. – К.: Атіка, 2002.

3. Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" // ВВР України. – 1995. – №4.

4. Закон України "Про податок на добавлену вартість // ВВР України. – 1993. – №10.

5. Закон України "Про приватизаційні папери" // ВВР України. – 1992. – №24.

6. Закон України "Про митну справу в Україні" // ВВР України. – 1991. – №44.

7. Макконнелл К.Р., Брю С.Л. Экономикс: принципы, проблема и политика: В 2-х т. – М.: Республика, 1992. – Т.1. – 400 с.

8. Основы государственного регулирования финансового рынка / А. Рот, А. Захаров, Я. Миркин. – Совместное изд. Нью-Йоркской фондовой биржи. – М.: Юрид. дом "Юстицинформ", 2002. – 512 с.

 Сакс Дж. Д., Ларрен Д.Б. Макроэкономика: Глобальный поход / Пер. с англ. – М.: Дело, 1996. – 848 с.

 

| Оглавление|