Спеціальна техніка в ОВС - Дидактичні матеріали до проведення практичних занять (В. В. Носов)

1.3. засоби активної оборони

Засоби активної оборони захищають громадян та працівників ОВС, активно впливаючи на правопорушників з метою припинення їхніх діянь. У цьому розумінні означені засоби захисту можна назвати зброєю особливого призначення. Тому, згідно зі ст. 12 Закону України «Про міліцію», вони використовуються за обставин, якщо інші способи не забезпечують виконання покладених на працівників ОВС обов'язків. До цієї групи спецзасобів належать:

- газові гранати, балончики та пристрої (пістолети, револьвери тощо) для відстрілу патронів, споряджених сльозогінним газом та гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії;

- гумові та пластикові кийки;

- наручники;

- електрошокові пристрої.

Газові гранати, балончики та пістолети для відстрілу патронів, споряджених сльозогінним газом та гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії.

Газові гранати ручні або у вигляді патронів, що споряджені сльозогінною речовиною, мають назву «Черемуха», «Терен» та «Сирень». Ступінь ураження залежить від ступеня концентрації речовини у засобі. Так, для «Черемухи» існують три ступеня концентрації: пороговий (відчутний), нестерпний, небезпечний. Останній ступінь концентрації найчастіше створюється у приміщеннях. Особа, що опинилася у зоні дії сльозогінної речовини, практично миттєво позбавляється можливості вести активні, цілеспрямовані дії. Після виходу із зони дії речовини протягом 10–15 хв усі прояви ураження безслідно зникають. У польо­вих умовах «Черемуха» істотно не впливає на очі тварин (собак). Також необхідно враховувати те, що ступінь концентрації речовини «Черему­ха» для осіб, які перебувають у стані алкогольного сп'яніння або підвищеного ступеня психологічного збудження, підвищується.

Розглянемо характеристики деяких виробів (табл. 1.1):

Таблиця 1.1

Характеристика виробів

Назва

Площа примі­щення, м2

Використання на місцевості, м

Спосіб приведення

 

Час, с

 

по фронту

вглиб

в дію

сублі­мації

дії

«Черемуха-4»

-

8–10

200

відстріл

3–4

8–10

«Черемуха-5»

-

8–10

200

ручний

3–4

8–10

«Черемуха-6»

30

-

-

ручний

миттєво

4–7

«Черемуха-7»

30

-

-

відстріл

миттєво

4–7

«Черемуха-10», «Терен-4», «Терен-4М»

 

 

 

 

ручний

миттєво

 

2–3

«Терен-6»

30

 

 

ручний

миттєво

 

«Черемуха-4» – гільза діаметром 26 мм, з металевим контей­нером, у якому міститься суміш сльозогінної речовини та димного пороху. Може викликати пожежу (контейнер нагрівається до 200°С). Найбільша дальність польоту – 165 м (кут відстрілу спеціальним пістолетом 45°). Вага – 49 г.

«Черемуха-5» – ручна граната, інші характеристики має такі ж, як і «Черемуха-4».

«Черемуха-6» – ручна газова граната, пластмасова; при вико­ристанні викручують донні кришки, висмикують запальний шнур. Можливе використання металевої рукоятки з соплом для спряму­вання струменя у природні отвори приміщення. Розміри: довжина 88 мм, діаметр 34 мм, маса 70–80 г. Пожежобезпечна.

Аналогічну конструкцію мають спеціальні гранати «Сирень-2» та «Сирень-3» (відрізняються потужністю). Приводяться у дію так само, як і «Черемуха-6». Гранати цього типу також можна закидати за допомогою насадок та вибивного патрона із спеціального карабіна КС-23 на відстань до 700 м.

Аналогічний за призначенням пристрій миттєвого розпилення сльозогінної речовини «Терен-6» вітчизняного виробництва, призначений для створення газової хмари нестерпної концентрації обсягом 80 м3.

«Черемуха-7» – дистанційна газодимова граната. Відстрілюєть­ся прицільно на 150 м у приміщення з метою утворення у ньому нестерпної концентрації сльозогінної речовини. Калібр – 23 мм, маса – 38,5 г. Аналогічною є конструкція гранати «Сирень-1».

Карабін спеціальний (КС-23) призначений для прицільного відстрілу боєприпасів спеціального призначення при проведенні спеціальних заходів. З відстані до 150 м граната «Черемуха-7» пробиває дві віконних шибки, з 40-50 м – дерев'яну перешкоду до 30 мм завтовшки або сталевий лист до 1 мм, максимальна дальність польоту гранати 700 м.

Зараз на озброєння МВС України взята помпова рушниця 12-го ка­лібру «Форт-500» вітчизняного виробництва. Ця рушниця вагою 3,5 кг з прицільною дальністю стрільби до 100 м. може комплектуватися прикладом або пістолетною рукояткою. До комплекту рушниці входять насадки для стрільби кулями, картеччю та дробом, а також для використання несмертельних боєприпасів, спеціальних набоїв і гранат з речовинами сльозогінної та подразнювальної дії.

«Черемуха-10» – аерозольний балон вагою до 120 г, розпилюється з відстані не менш, як 0,4 м. Надійна робота гарантується при t від – 5°С до +50°С протягом одного року. Для забезпечення працездатності у зимову пору спецзасіб належить носити під одягом. Рішення про застосування приймається індивідуально.

Аналогічне призначення та конструкцію має засіб «Терен-4» та «Терен-4М».  Вага – до 73 г.

«Черемуха-12» – газова граната підвищеної потужності призна­чена для ручного закидання на відстань до 30 м або за допомогою насадок та вибивного патрона із спеціального карабіна на відстань до 700 м, маса 935 г. Для приведення гранати в дію треба відкрутити ковпак та різко висмикнути кінець шнура запального пристрою.

Узаконеним засобом захисту є газова зброя – пістолети, револь­вери, а також аерозольні упаковки (балончики) зі сльозогінним газом.

Аерозольні газові балони – доступна за ціною, надійна та най­більш ефективна у нас газова зброя (рис. 1.1). Багато експертів вважають, що за своїм впливом на організм людини вони значно ефективніше за існуючі газові пістолети та револьвери.

Уражувальна речовина в патроні пістолета або револьвера знаходиться у вигляді порошку, і в момент пострілу під дією порохових газів, тиснення та температури перетворюється у газову хмару на дистанцію до трьох метрів. Речовина у балоні з будь-яким додатком знаходиться у рідкому стані та при попаданні на особу або на шляху починає активно випаровуватись та здійснює значно більший уражуючий вплив. Щодо ціни газові балончики також знаходяться у більш вигідному становищі.

Рис. 1.1. Види аерозольних газових балончиків

 

Пістолети. Назва цього виду зброї походить від чеського слова «пістал» – дудка, хоча поширена також думка, що своїм походжень­ням він зобов'язаний італійському «пістало», що позначає передню луку сідла, до якої колись кріпилась особиста зброя.

Сучасні газові пістолети являють собою індивідуальну автоматичну зброю, до патронника якої набої подаються по черзі з коробкового магазину.

Більшість газових пістолетів, що випускаються у теперішній час, є автоматичними – перезаряджання та підготовка до наступного пострілу здійснюються в них за рахунок енергії порохових газів, що утворюються після першого пострілу. Таким чином, роль стрільця під час стрільби з такого пістолета зводиться лише до прицілювання та послідовного натискання на спусковий гачок. Завдяки автоматичній роботі механізмів перезаряджання, взведенню ударно-спускового механізму при кожному пострілі та швидкій зміні магазина він має більшу скорострільність, ніж револьвер.

Револьвери. Револьвер (від англ. слова «револьв» – обертатися) – це індивідуальна багатозарядна неавтоматична стрілецька зброя, основна ознака якої – наявність барабана з камерами (гніздами), що є водночас і ємностями для патронів, і патронником стволу револьвера. Поворот барабана (і подача чергового патрона з патронником) здійснюється самим стрільцем шляхом руху спускового гачка.

Суттєвою особливістю револьверів є те, що після витрачання усіх патронів стріляні гільзи залишаються у барабані. Це викликає проблему їх вилучення, яка вирішується або почерговим вилученням гільз за допомогою шомпола, або іншого схожого предмета, або одночасним вилученням за допомогою «зірки», розташованої у барабані. У цьому випадку барабан відкидається з рамки до правої чи лівої сторони, стрілок натискає на головку стрижня, що проходить крізь вісь барабана, з'єднану зі стрижнем екстрактора у вигляді «зірки», і вилучає стріляні гільзи з барабана.

Заряджання револьвера може здійснюватись або почергово, або водночас із використанням різних допоміжних приладів. Але у будь-якому випадку процес перезаряджання револьвера займає значно більше часу, ніж у пістолета.

Газові пістолети і револьвери у цілому є зразками звичайної вогнепальної зброї з тією різницею, що вражають противника не кулею, а струмом сльозогінних газів.

Загальною ознакою, яка відрізняє газові пістолети та револьвери від бойової зброї, є наявність у стволі розсіювача, який під час пострілу пропускає потік газу, але затримує кулю.

Гранати, балончики та набої газових пістолетів і револьверів найчастіше споряджаються двома видами речовин: СS (ортохлор­бензолмолонодінітріл), що поєднує сльозогінний ефект з задушливим, і СN (хлорацетофенон), що дає сльозогінний ефект, почервоніння, паління і свербіж шкіри і має характерний запах черемухи.

Після приведення у дію виробу (гранат, балончиків, набоїв) відбувається наступне: сльозогінна речовина, що знаходиться у кристалічному стані всередині набою або гранати, переходить у газоподібний стан (сублімується) за рахунок тепла заряду, що згорає. Газоподібна активна речовина, що викидається з набою (гранати), приймає форму хмари, яка й чинить уражаючу дію.

Згідно з міжнародними угодами, набої для газових пістолетів та револьверів мають кольорове маркування. Так, пиж набою, споря­дженого речовиною СS, має жовте забарвлення, а спорядженого речовиною СN – блакитне, фіолетове або біле (залежно від концен­трації). Шумові (стартові) набої мають пиж зеленого кольору. Про вміст газових балончиків, як правило, повідомляється звичайним текстом, нанесеним на їхню поверхню.

Окрім вищезазначених, в аерозольних упаковках та механічних розпилювачах можуть бути використані олеорезін капсікум (ОС) та морфолід пеларгонової кислоти. Речовина ОС являє собою 5–6\%-ий розчин капсоїцину (найбільш дратівного компоненту деяких сортів червоного і зеленого перцю, одержаного екстракцією з натуральної сировини) у нейтральному маслі. Капсоїцин справляє сильний больовий вплив на очі, шкіру особи, органи дихання, а також викликає болісний кашель. Ефективність його практично не знижується при впливі на людей, які знаходяться у алкогольному та наркотичному стані. Крім того, капсоїцин відлякує собак. Морфолід пеларгонової кислоти (МПК) являє собою один з найбільш ефективних синтетичних аналогів капсоїцину, практично не поступаючись натуральному продукту. Ним споряджені газові балончики «Терен-1», «Терен-4, «Терен-4М» та газові набої «Терен-3» вітчизняного виробництва.

У теперішній час основним виробником та постачальником газової зброї до країн СНД є Німеччина. Велика її частина має серйозний для нас недолік – погіршення параметрів при низьких температурах, аж до повної втрати дієздатності аерозольних упако­вок. Тому треба віддавати перевагу газовим балонам українського або російського виробництва.

З усього спектра пропонованої газової малогабаритної зброї, яка виробляється у Росії, зацікавлення викликають газові балони фірми «Техкрим»: «Кобра 250», «Кобра 500» – (СS), малогабаритний засіб самозахисту та захисту від собак «Скорпіон 5000» – (МПК). Най­більш цікаві засоби активного самозахисту підвищеної ефективності «Кобра 50І», «Кобра 502», «Кобра 801», «Кобра 802» – (СS). Два останніх засоби самозахисту містять максимально допустиму кількість речовини СS. Вони мають підвищену порівняно з існуючими моделями дальність дії – до чотирьох метрів за відсутності сильного зустрічного вітру – та більшу тривалість дії. Фірма «Техкрим» спеціально для правоохоронних органів розробила аерозольні розпилювачі «Сирень 10» та «Сирень 10М», що забезпечу­ють більшу ефективність порівняно з існуючими засобами, які знаходяться на озброєнні МВС Росії. Дві цілком нові розробки «Техкрима» - аерозольні розпилювачі «Резеда 10» та «Резеда 10М» (перша призначена для державних воєнізованих організацій). Зараз є усі підстави вважати їх найбільш ефективними засобами даного класу. Особливість «Резеди» полягає в тому, що вона містить суміш двох сильнодіючих речовин: максимально допустиму концентрацію СS, що забезпечує стабільну роботу балону при мінусових температурах, та МПК. СS як сльозогінна речовина роздратовує та здійснює потужний болючий вплив на шкіру, а МПК як капсоїциноподібна речовина здійснює задушливий ефект. Поєднання цих двох різнорідних дій дає більшу результативність, ніж ефект від кожної окремо взятої речовини. Подібні комбіновані системи відомі та широко застосовуються закордоном винятково у поліцейських цілях. Їх ефективність вища за аерозольні розпилювачі, що до цього знаходились на озброєнні МВС Росії. Природно, продаж таких розпилювачів заборонено приватним особам, і навіть охоронні структури не мають права їх використовувати без спеціального дозволу. Робочий час балону «Резеда 10» не менш двадцяти, «Резеда 10М» – не менш дванадцяти секунд. Час дії вмісту аерозолів на людину до тридцяти хвилин.

На ринки СНД поставляється широкий асортимент газових пістолетів та револьверів різних фірм Німеччини. Різноманітність моделей просто вражає: від револьвера, що міститься у пряжці паска, до револьверів у стилі «Вестерн», які копіюють оригінальні зразки бойової зброї часів громадянської війни у США. Окрім оригінальних розробок, важливе місце займає газова зброя на базі таких відомих моделей, як «Маузер», «Вальтер», «Браунінг» та інші.

Основним виробником газової зброї на території Російської Федерації є підприємства військово-промислового комплексу, що випускають стрілецьку зброю для армії, а також мисливську зброю. До таких підприємств сьогодні можна віднести наступні: Тульський збройний завод, Іжевський механічний завод, В’ятсько-Полянський ма­шинобудівний завод та виробниче об'єднання Кіровський завод «Маяк».

На Тульському збройному заводі випускаються револьвери ТОЗ-101 «Барсук» та ТОЗ-105. Револьвер ТОЗ-101 має калібр 5,6 мм, місткість барабана – 6 набоїв, вистрілює газову хмару на 2–3 м. ТОЗ-105 – більш потужна зброя калібром 7,62 мм.

Порівняно широкий асортимент газової зброї випускає державне підприємство «Іжевський механічний завод». Найбільш цікавою є серія газових пістолетів, яка розроблена на базі широко відомого армійського штатного пістолета Макарова (ПМ). Серія включає три варіанти:

- 6П42 під газові набої калібру 7,62 мм;

- 6П42-8 під газові набої калібру 8 мм (виробництва Німеччини);

- 6П42-9 під газові набої калібру 9 мм.

Такий підхід дозволяє легше адаптувати пістолет до умов вже складеного ринку боєприпасів для газової зброї та широко використовувати при виробництві пістолета наявне устаткування і оснащення. Автоматика пістолета працює на принципі віддачі вільного затвору. Як і бойовий, газовий пістолет Макарова обладнаний запобіжним механізмом.

Також автоматичним є і газовий пістолет моделі 6П36-8 цього ж підприємства. Він призначений для активного самозахисту з застосуванням газових набоїв калібру 8 мм виробництва Німеччини.

Іжевський механічний завод випускає й газові револьвери РГ-22. Маса цього револьверу усього 385 г, невеликі габаритні розміри дозволяють носити його як у дамській сумці, так і у кишені піджака. Калібр револьвера 5,6 мм забезпечує надійне ураження на відстані до 3 м.

Кіровський завод «Маяк» (м. Кіров) випускає принципово новий пірорідинний засіб захисту під назвою «Удар», набої якого споряджені активною речовиною СS, кількість набоїв у магазині – 6. Він віднесений за своїм класом до аерозольних приладів і для його придбання, згідно з законом РФ «Про зброю», не вимагається ні ліцензії, ні дозволу МВС. Як вважають фахівці, він набагато кращий за газовий пістолет:

по-перше, стріляє спрямованим струмом рідини на 5–6, а не на 1,5–3 м, як газовий пістолет, виводить зі строю «об'єкт» на 15 хв і важить усього 250 г;

по-друге, не залишає на своїх частинах після стріляння залишків сльозогінної речовини;

по-третє, схожий на звичайний портсигар, що не провокує «об'єкт» на застосування своєї бойової зброї.

Вітчизняні виробники також опанували виробництво газової та багатофункціональної зброї. Це, наприклад, дванадцятизарядний пістолет «Форт-12Г», який призначений для відстрілу 9-мм газових набоїв, напівавтоматичний шестизарядний пістолет моделі AE-790G – багатофункціональний 9-мм калібру, призначений для стрільби холостими, газовими набоями, гумовими кулями та сигнальними ракетами, пістолет «Форт-12Р» – дванадцятизарядний, для стрільби газовими набоями, гумовими кулями чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії (рис. 1.2). Крім цього можна назвати зброю для стрільби гумовими кулями – пістолет «Перемога» (аналог ПМ) та револьвер «Галченя» (аналог револьвера «SMIT & WESSON»).

 

Рис. 1.2. Пістолет (модель «Форт – 12Р»)

 

Останніми роками в правоохо­ронних відомствах України знаходять застосування пістолети і револьвери‚ призначені для відстрілу патронів із гумовими кулями. Цьому передувала велика робота по розробці боєприпасів і зброї‚ а також проведення медико-біологічних випробу­вань в організаціях МОЗ України. На сьогоднішній день в Україні розроблено 12 моделей цього виду спецзасобів‚ 8 з яких пройшли повний комплекс випробувань в ГІВЦ «Спецтехніка» МВС України і рекомендовані для застосування в органах внутрішніх справ:

•   пістолет «Форт-12Р» – КП НВО «Форт»‚ м. Вінниця;

• пістолети «АЄ 790G» і «АЄ 790G1» – СП «Шмайссер»‚ м. Вишневий;

• пістолет «Перемога» – фірма «Альбіон»‚ м. Київ;

• пістолет «Гарант С27» – фірма «Укртехсервис»‚ м. Вишневий;

• револьвер «Галченя» – фірма «Альбион»‚ м. Київ;

• револьвер «Сафарі 820G» – концерн «Сафарі»‚ м. Харків;

• револьвер «Корнет-С – МЧП «Вьюга»‚ м. Полтава» (див. рис. 1.4);

• револьвер «Ринг» – завод «Знамя»‚ м. Полтава.

Револьвер «Корнет-С» розроблений МЧП «В’юга» під патрони моделі «Оса» і «АЛ-9Р» власного виробництва. Решта моделей розроблена відповідно під пістолетний і револьверний патрони «Терен-3П і «Терен-3Р» виробництва» ПП «Еколог» (м. Київ).

Мінімально дозволена МОЗ України дистанція застосування зброї під патрони моделі «Терен-3П»‚ «Терен-3Р» і «Оса» складає 3‚5 м‚ а під патрон моделі «АЛ-9Р» – 6 м (рис. 1.3).

Рис. 1.3. Пістолетні та револьверні патрони з гумовими (пластизолевими) кулями

 

Рис. 1.4. Револьвер «Корнет-С»

 

Перелічені спецзасоби покликані більшою мірою забезпечити особи­сту безпеку працівників правоохоронних органів‚ коли при них‚ відповідно до діючих інструкцій‚ не може знаходитися табельна зброя.

Разом із тим, слід відзначити, що незважаючи на розвиток ринку газової зброї, досі мало інформації про її ефективність, а також про правильне її використання.

Заходи безпеки

При використанні засобів активної оборони сльозогінної, дратівної дії та метальних снарядів несмертельної дії забороняється:

- застосовувати спецзасоби без спеціальної підготовки;

- застосовувати спецзасоби зі строком дії, що минув;

- застосовувати спецзасоби на відстані ближче, ніж вказано у технічних характеристиках (наприклад, аерозольні балони – не ближче 0,4 м, газові пістолети – 1,0 м, пістолети під набої, які споряджені гумовими кулями – не ближче 3,5 м);

- застосовувати спецзасоби, що мають ушкодження цілісності корпусу (тріщини, прим'ятості і т. ін.);

- зберігати спецзасоби поблизу джерел вогню та електронагрі­вальних пристроїв;

- розбирати спецзасоби;

- спричиняти механічний вплив на спецзасоби;

- задовольняти вимогам галузевих стандартів ДСТУ 78-41-001-97, ДСТУ 78-41-003-97, ДСТУ 78-41-009-2000.

При попаданні препарату, яким споряджено спецзасіб:

на тіло – необхідно протерти шкіру спиртом чи спиртовим розчином або змити його водою з застосуванням миючих засобів;

в очі – промити їх великою кількістю води або 2\% розчином питної соди чи борної кислоти (СN), а у разі сильного болю закапати сумішшю 3-4\% розчину новокаїну та 1\% розчину атропіну у співвідношенні 1:1 (СS);

в органи дихання – затримати дихання, вийти з хмари, зробити глибокий видих і подихати свіжим повітрям.

Гумові кийки спеціальні призначені для відбиття нападу правопо­рушників або припинення непокори. На озброєнні ОВС знаходяться:

ПР-73, ПР-73М – для підрозділів зовнішньої служби міліції; ПР-89, ПРС-92 – для підрозділів транспортних органів; ПР-90 – для підрозділів спецпризначення. ПР-73 має розміри: діаметр 32 мм, довжина 65 см; вага 730 г. Забороняється нанесення ударів по голові, шиї, ключицях, животі, статевих органах.

На озброєнні у правоохоронців багатьох країн світу перебуває поліцейський кийок PR-24 (аналог ПР-90) з бічною ручкою. У першу чергу він використовується як засіб захисту і для надійного утримання правопорушників. Кийок з бічною ручкою дозволяє утримувати злочинця на відстані, достатній, щоб не отримати ножового поранення, вибити з рук нападника будь-яку зброю, допомагає затримати правопорушника і при необхідності швидко надіти на нього наручники. Причому PR-24 сконструйовано так, що його практично неможливо відняти у поліцейського (звичайно, при добрій виучці). За деякими даними, цей виріб має потенціал потужності, що у дев’ять разів перевищує потенціал звичайного гумового кийка, і тільки у Сполучених Штатах Америки використовується вже понад 25 років.

Наручники БР та БР-С.

Використовуються з метою обмеження фізичного опору. Маса 0,4 – 0,5 кг Застосування наручників потребує періодичної (не менш як 1 раз на 2 години у літній період, та через півгодини – у зимовий) перевірки стану фіксації замків. Також є наручники пластмасові разового використовування.

Електрошокові пристрої

У світі електрошокові пристрої або електрошокери відомі давно. Вони використовуються у тваринництві для оглушування худоби та як «електрохлисти» на пасовищах. Багато років тому їх було взято на озброєння до арсеналу поліції. Замість терміна «електрошокер» за кор­доном вживається інший: «stun gun» – дослівно «оглушувальна зброя».

Біофізична дія електрошокового пристрою (ЕШП) пов'язана не лише із болем від ураження струмом (рис. 1.5). Енергія, накопичена у приладі, при контакті дуги зі шкірою перетворюється у перемінну електричну напругу зі спеціально розрахованою частотою, що змушує м'язи у зоні контакту скорочуватися надзвичайно швидко. Ця ненормальна надактивність м'язів призводить до миттєвого розкладання цукру м'язів, що їх живить. Іншими словами, м'язи у зоні контакту на якийсь час втрачають дієздатність. Паралельно струмом блокується діяльність нервових волокон, по яких мозок керує цими м'язами. Результатом стає місцевий параліч, який залежно від різних обставин минає швидше або повільніше.

Як зброя самозахисту для громадян, ЕШП дозволені далеко не скрізь. Заборона міститься, наприклад, у законах про зброю Великобританії, Німеччини, Угорщини, Нової Зеландії, Канади, а з колишніх республік СРСР – у «Законі про контроль за зброєю та боєприпасами» Литовської Республіки (1996 р.) та «Законі про зброю» Естонської Республіки (1995 р.). У Молдові та у Південній Кореї таких обмежень немає. На більшій частині території США ЕШП легальні, але у деяких штатах вони цілком заборонені, а у декількох регіонах встановлені обмеження на їхнє носіння й застосування. В Україні електрошокові пристрої узяті на озброєння ОВС з 1995 р. (Постанова КМ України № 302 від 21.05.95 р.).

 

Рис. 1.5. Електрошоковий пристрій (модель ІР - 4)

Основний параметр, що характеризує властивості електрошокового пристрою – це, звичайно, напруга на електродах. У Росії, згідно з прий­нятим у 1996 р. ДЕСТ, вста­новлено три групи ЕШП: 1-а – з напругою холостого ходу від 50 до 60 кіловольт, 2-а – з напругою від 35 до 50 кіловольт, 3-я – з напругою менш 35 кіловольт. Електрошокери третьої групи – це скоріше засіб психологічного впливу, ніж реальна зброя. Більшість ЕШП, що випускаються у Росії, відносяться до другої групи. Зарубіжні виробники електрошокових пристроїв повідомляють, що напруга їх становить 200–250 кВ.

Електрошокові пристрої випускаються у двох базових конфігураціях: прямі та Г-подібні. Не існує жодних наукових доказів, яка форма краще. Одні віддають перевагу Г-подібним, бо їм здається, що таким пристроєм легше доторкнутись до супротивника. Інші обирають прямі, які дають максимальну свободу рухів.

Останнім часом з'явилися нові моделі електрошокових при­строїв – у вигляді рукавички, яка одягається на кисть руки чи «дипломата» із шокером, який вмикається на великій відстані та поражає злодія, що вкрав «дипломат».

Окремою групою стоять електрошокові пристрої «Ейр Тейзер», які відстрілюють електроди на відстань 3–4 м. (рис. 1.6). Поліція деяких штатів США користується такими моделями з 1970 р., хоча рядовим громадянам вони стали доступні у 1995 р. Напруга у шокер подається по тонких проводах. Створюваний «Тейзером» сигнал щодо даних фірми здатний «пробити» одяг товщиною до 5 см. Водночас із викиданням електродів «Тейзер» викидає спеціальні ідентифікаційні помітки, що при необхідності можуть допомогти представникам сил правопорядку виявити власника приладу.

Постріл з «Тейзера» виконується один раз, після чого його слід або перезаряджати, або використовувати як звичайний контактний електрошокер. Заявлена напруга «Тейзера» складає 50 кіловольт.

 

Рис. 1.6. Одна з моделей тейзерів

У Росії діють затверджені у червні 1998 р. «Тимчасові норми впливу на людину зброї самозахисту – електрошокових пристроїв та іскрових розрядників». Вони передбачають наступний гранично допустимий рівень змін у організмі при разовому впливі:

- судомне скорочення м'язів без втрати свідомості;

- порушення локомоторної реакції та зміну емоційної реакції у течію не більше 30 хв;

- зміну частоти серцевих скорочень без порушення ритму у течію не більш 15 хв;

- зміну частоти дихання у течію не більш 30 хв;

- помірно виражене ушкодження шкіряних покровів у місці контакту електродів.

Характер впливу ЕШП на людину описаний у пункті 3.1.3. того ж ДЕСТу:

«Застосування ЕШП повинно забезпечувати при контакті з об'єктом впливу миттєве виведення останнього з ладу на період від 1 до 20–30 хв (нерухомість із позбавленням свідомих активних дій) після вимикання ЕШП.

Згідно з постановою Ради Міністрів України № 49-1991 р. та ст.ст. 12 і 14 Закону України «Про міліцію», рішення про застосування спеціальних засобів, а також їх вид, час початку та інтенсивність визначає керівник, що відповідає за стан громадського порядку в даній місцевості, або керівник конкретної операції з урахуванням обставин, що склалися, характеру правопорушення і особи правопорушників. Начальники органів та керівники операцій письмово доповідають вищестоящому керівництву про застосування спеціальних засобів, а також інформують органи прокуратури.

Про застосування спеціальних засобів (балончиків, кийків, електрошокових пристроїв) працівник міліції рапортом доводить до відома безпосереднього начальника.