Спеціальна техніка в ОВС - Дидактичні матеріали до проведення практичних занять (В. В. Носов)

Практичне заняття № 3 технІчнІ засоби охорони

Мета: дослідити характеристики технічних засобів охорони і тактику роботи з ними.

Освітня мета:

Забезпечити глибоке засвоєння матеріалу.

Виявити сильніших за рівнем знання курсантів з тим, щоб у подальшому задавати їм більш складне завдання.

Простимулювати кращих курсантів зниженням оціночної шкали в модульному тесті.

Виховна мета:

·закріпити ази творчого мислення та їх практичну придатність.

Розвиваюча мета:

·розвинути навички самостійного вивчення матеріалу та творчого підходу до теми.

Час: 4[‡] години.

 

План:

Курсанти заздалегідь отримують текст практичного заняття. Вивчення теоретичного матеріалу відбувається під час самостійної роботи.

На занятті викладач проводить опитування курсантів за результатами теоретичної підготовки (10 хв), після чого курсанти отримують наявні на кафедрі технічні засоби охорони та відпрацьовують навички роботи з ними (60 хв).

Настроювання системи сигналізації (80 хв).

Викладач оцінює якість роботи кожного курсанта за чотирьохбальною шкалою.

По закінченні заняття підбиваються підсумки (10 хв).

Короткі теоретичні відомості

Поняття охоронної сигналізації та її значення в діяльності ОВС

У Законі України «Про міліцію» одним з основних завдань ОВС визначено «захист власності від злочинних посягань». Ефективне вирішення цього завдання можливе тільки за умови широкого застосування технічних засобів.

Впровадження в охорону об'єктів з матеріальними цінностями оперативно-технічних засобів почалося з 1952 р., коли згідно з постановою РМ СРСР №4535-1835 від 29 жовтня 1952 р. при ОВС почали створювати відділи позавідомчої охорони (теперішня назва – Державна служба охорони – ДСО).

Охоронна сигналізація (ОС) – це комплекс технічних засобів (датчики, лінії блокування, прийомо-контрольні прилади, концент­ратори малої ємності, пульти централізованого спостереження), які сповіщають особовий склад охорони про спроби проникнення на об'єкти, що охороняються, сторонніх осіб, або їх прагнення вийти з приміщень, що охороняються, а також про виникнення пожеж.

Засоби ОС використовуються для забезпечення охорони:

1) об'єктів, на яких зберігаються чималі матеріальні цінності (банки, склади, крамниці і т. ін.);

2) особистого майна громадян (квартири, гаражі, дачі і т. ін.);

3) місць утримання під вартою (ІТУ – ізолятор тимчасового утримання, СІЗО – слідчий ізолятор, УВП – установа виконання покарань).

Також у практиці роботи оперативних апаратів виникає необ­хідність обладнання засобами охоронної сигналізації:

- ділянок місцевості на ймовірному напрямку руху особи, яку розшукують;

- підходів до місць зберігання предметів злочинних посягань з метою затримання злочинців на гарячому;

- цінностей, що перевозять відкрито і в контейнерах на залізнич­ному, водному і автомобільному транспорті.

Особливе місце в системі заходів по боротьбі зі злочинністю займає попередження розбійних нападів на об'єкти (каси, банки, кімнати зберігання зброї (КЗЗ), кімнати зберігання наркотиків (КЗН) тощо), що здійснюється шляхом встановлення тривожної сигналізації.

Тривожна сигналізація також встановлюється в УВП, СІЗО, при цьому використовуються потайні кнопки, педалі та ін.

Впровадження в охорону об'єктів ОС дозволяє:

- значно покращити збереження цінностей;

- знизити вартість охорони;

- полегшити умови праці працівників охорони;

- підвищити рівень попередження та розкриття злочинів по гарячих слідах;

- має профілактичне значення.

Класифікація та стисла характеристика засобів охоронної сигналізації

Технічні засоби охорони призначені для отримання інформації про стан контрольованого параметра на об'єкті, що охороняється.

Технічні засоби охоронної сигналізації (ТЗ ОС) класифікують за двома ознаками:

1) за галуззю застосування;

2) за функціональним призначенням.

За галуззю застосування технічні засоби поділяються на три групи:

- охоронні;

- пожежні;

- охоронно-пожежні.

За функціональним призначенням технічні засоби поділяють на дві групи:

- технічні засоби виявлення (датчики), призначені для одержан­ня інформації про стан контрольованого параметра;

- технічні засоби сповіщення, призначені для прийому, перетво­рення, передачі, зберігання, обробки і відображення інформації, яка надходить від датчиків.

Загальний склад охоронно-пожеженої сигналізації такий:

- датчики охоронно-пожежної сигналізації,

- лінії охоронно-пожежної сигналізації,

- приймально-контрольні пристрої,

- оповіщувачі (світлові та звукові сигналізатори),

- джерела електроенергії.

Відповідно до ГОСТ 26342-84, датчики класифікуються таким чином:

за призначенням:

- для закритих приміщень;

- для відкритих майдан­чиків і периметрів об'єкта;

за видами зони, контрольова­ної датчиком

- точкові;

- лінійні;

- поверхневі;

- об'ємні ;

за принципом дії:

- магнітноконтактні;

- ударноконтактні;

- п'єзоелектричні

- ємнісні; 

- ультразвукові;

- оптико-електронні (активні, пасивні);

- радіохвильові;

- комбіновані;

за кількістю зон виявлення:

- однозонні;

- багатозонні.

За дальністю дії ультразвукові, оптико-електронні і радіохви­льові датчики для закритих приміщень поділяються на:

- малої дальності – до 12 м;

- середньої дальності – від 12 до 30 м;

- великої дальності – понад 30 м.

За дальністю дії оптико-електронні та радіохвильові датчики для відкритих майданчиків і периметрів об'єктів поділяють на:

- малої дальності – до 50 м;

- середньої дальності – від 50 до 200 м;

- великої дальності – понад 200 м.

За конструктивним виконанням ультразвукові, оптико-електрон­ні та радіохвильові датчики поділяють на:

- однопозиційні (передавач-випромінювач і приймач суміщені в одному блоці, може бути декілька передавачів і приймачів в одному блоці);

- двопозиційні (передавач, випромінювач і приймач виконані у вигляді окремих блоків);

- багатопозиційні – більше двох блоків (передавачі і приймачі в будь-якій комбінації).

Датчики ОПС працюють за принципом фіксації яких-небудь змін середовища, що їх оточує, і розподіляються на:

- об'ємні – для контролю простору заборонених зон і приміщень;

- лінійні або поверхневі – для контролю підходів до об'єктів, що охороняються;

- локальні або точкові – для контролю окремих предметів.

Датчики, що виявляють загрозу пожежі, реагують на зміну середовища під впливом підвищення температури, появи диму та інших продуктів горіння, виникнення світлового випромінювання. У зв'язку з різноманіттям умов у приміщеннях, що підлягають захисту, на практиці використовується дуже велика кількість протипожежних засобів.

За принципом дії охоронні датчики поділяють на:

1. Електроконтактні (електромеханічні) – найбільш прості дат­чики, принцип дії яких заснований на замиканні чи розмиканні електричних контактів. Існують такі типи: ДЕК-2 (датчик електро­контактний); ДЕК-3; БК-1 (блок контактний); ВК-200 (вимикач кінцевий), СК-1 (сигналізатор кінцевий) та ін.

За способом дії виділяють електроконтактні датчики на відкрит­тя, руйнування, удар або вібрацію. Датчики на відкриття являють собою вимикачі натискної дії. Встановлюються в коробах дверей, вікон, люків тощо.

Електроконтактні датчики на відкриття БК-1, застосовуються для блокування вікон, дверей, люків.

Електроконтактні датчики типу ВК-200,ВПК-201 використовують для блокування масивних дверей на відкриття воріт, важких люків тощо.

Датчики на руйнування скла, дверей, легких перегородок та інших конструкцій, виконуються як контактні датчики у вигляді електропровідних контурів із алюмінієвої фольги, струмопровідної пасти або тонкого ізольованого проводу. Останні датчики ще назива­ють омічними. Датчиками із алюмінієвої фольги, струмопровідної пасти, або проводу ПЕЛШО-0,1 блокують вікна, вітрини, проклею­ючи по периметру скла на відстані 8–10 см від краю.

Принцип дії ударних датчиків базується на короткочасному розриві електричного контакту при коливаннях (вібраціях) заблоко­ваної поверхні, що виникають при ударі.

Ударноконтактний датчик УКД 1М – складається із двох контак­тних пружин, одна з яких з масивним важелем – рухома, друга – нерухома. При цьому сила тиску між контактами пружин регулю­ється гвинтом. При ударі по блокованій поверхні важіль за рахунок сил інерції приходить в рух і розмикає контакт, який включається послідовно в шлейф блокування.

Електроконтактні датчики «Вікно» використовують трьохелек­тродні герметичні контакти – геркони. У комплект датчика входить 5 штук герконів, які наклеюються на засклені поверхні. В датчику використовуються нормальні замкнуті контакти. При вібрації поверхні геркони короткочасно розмикаються, що фіксується як сигнал тривоги.

Для блокування засклених вікон і вітрин та закріплення до скла інших датчиків (ВМ-12, ДІМК та інших) використовується пружинний датчик ДТС «Спиця». В ньому застосовується дротяна закоротка, яка легко розривається при розбитті скла і спрацьовуванні датчика.

2. Магнітоконтактні – принцип дії заснований на розмиканні магнітних контактів (герконів) при зникненні магнітного поля, утвореного постійним магнітом. Типи: СМК (сигналізатор магнітоконтактний), ДМК (датчик магнітоконтактний), ДІМК (датчик інерційний магнітоконтактний), «Вікно».

Магнітоконтактні датчики ДМК, СМК-1, СМК-2 використовуються для блокування вікон, дверей, фрамуг й інших конструкцій на відкриття. Складається датчик із магнітокерованого елемента (геркона), що вста­новлюється на нерухомій частині і постійного магніту, встановлюваного на рухомій частині, або на вікні, дверях, кватирці.

До магнітноконтактних датчиків можна також віднести датчики типу ДІМК – датчик інерційний магнитноконтактний, призначений для блокування засклених вікон, вітрин. В ньому також використовуються геркони. З допомогою одного датчика блокується поверхня до 10м2. Закріплення до скла здійснюється з допомогою датчика «Спиця».

3. П'єзоелектричні та електромагнітні – перетворюють коливання пружного середовища (шибки) в електричний сигнал. Типи: «Вібратор-2» (В-2) та «Вібратор-3»  (В-3).

Вони реагують на механічні коливання цих поверхонь, які виникають при ударі або руйнуванні скла. Електромагнітний датчик являє собою котушку з тонким дротом, розміщену в полі постійного магніту. В результаті коливань змінюється повітряний проміжок у системі датчика, що приводить до змін магнітного потоку і виникненню електричного сигналу на виході датчика. На основі електромагнітних чутливих елементів створено пристрій контролю руйнування скляних конструкцій КРС («Сигнал 38»). До пристрою КРС може бути підключено до 30 безконтактних електромагнітних елементів типу «Вібратор-1» (до однієї лінії) і до другої лінії – електромеханічні, що встановлюються в місцях блокування.

Принцип дії п’єзоелектричних датчиків базується на явищі п’єзоелектричного ефекту, сутність якого полягає в тому, що кристали деяких речовин (сегнетової солі, метатитанату барію), мають властивість виробляти електричну напругу при дії на них механічних коливань. Електричні коливання підсилюються з допомогою спеціального пристрою «Сигнал 52» («Кристал»). У цьому пристрої КРС використовуються п’єзоелектричні датчики «Вібратор-2», які є безконтактними, кожний із яких блокує 8–10 м2 поверхні скла.

4. Ємнісні – дія заснована на зміні ємності при наближенні людини до предмета, що охороняється (сейфа, металевої шафи). Типи: РІФ, «Бар'єр-М, «Ромб-К4М», «Спектр», «Радіан-М».

Ємнісні датчики працюють на використанні та контролі змін електричної ємності антени, при наближенні до неї якого-небудь предмета або людини. Призначені для блокування віконних і двер­них отворів, підходів до вразливих місць, а також для блокування безпосередньо металічних шаф, сейфів, металічних ящиків для зберігання грошей, зброї, наркотичних речовин тощо.

Датчик складається із антени та спеціального пристрою, який вимірює, фіксує і видає сигнал тривоги при швидкій зміні ємності антени, при підході порушника зі швидкістю не менше 0,1 м/с на відстань 25–75 см.

Для захисту об’єктів у середині приміщень застосовуються датчики «Бар’єр–М», «Риф».

При контролі периметра території довжина проводу (антени) 120-200 м. До таких датчиків відносяться датчики типу «Бар’єр», «Ромб-К4». З використанням ємнісних датчиків створено також пристрій «Щит», призначений для блокування підходів по периметрах об’єктів, що охороняються.

5. Ультразвукові – дія заснована на ефекті Допплера (зміна частоти хвилі, відбитої від предмета, що рухається), призначені для контролю об’єму приміщень. Типи: Ехо-3, «Фікус МП2», «Фікус МПЗ».

Ультразвукові датчики використовують звукові коливання, що лежать за верхньою межею чутливості їх людиною (більше 15-16 кГц).

Позитивною якістю ультразвукових датчиків є їх здатність сприймати порушника незалежно від місця появи, реагувати на виникнення на об’єкті пожежі або інших стихійних явищ і аварій. Ультразвукові датчики можуть виявляти в заблокованому примі­щенні рух людини, виникнення вогню, потоків газів, парів і води, таким чином виявляти рух речовин з густиною, що відрізняється від густини повітря.

Датчик складається із електроакустичних магнітострикційних перетворювачів – випромінювача і приймача, що є чутливими елементами датчика.

Магнітострикційні перетворювачі призначені для перетворення електричних коливань в механічні і навпаки, механічних – в електричні. Їх дія базується на магнітострикційному ефекті, що проявляється в деформації феромагнітних металів і сплавів під дією магнітного поля, і навпаки, в зміні напруженості магнітного поля під дією деформації феромагнітних металів і сплавів.

Принцип роботи датчика полягає в тому, що він посилає в приміщення акустичні коливання ультразвукової частоти. В результаті інтерференції випромінених і відбитих хвиль в примі­щенні встановлюється просторова стояча ультразвукова хвиля. При відсутності в приміщенні, що охороняється, рухомого об’єкта, частота сигналу. що надходить на вхід прибору, відповідає випромінюваній частоті,  а рівень поля в точці прийому практично незмінний. При цьому прийнятий прийомним електроакустичним перетворювачем сигнал не несе в собі інформації про порушення. Прибор фіксує «норму», тобто стан охорони. При наявності в приміщенні руху (людини, вогню, протягів, сильного звуку) прий­няті прийомним перетворювачем ультразвукові коливання будуть мати рівень і частоту сигналу, що відрізняються від раніше зафіксованого при відсутності порушення (ефект Допплера).

Прикладами ультразвукових датчиків є датчики ДУЗ-4, ДУЗ-5.  Датчик ДУЗ-4 складається з приладу датчика, трьох випромінюючих і трьох приймальних перетворювачів. У результаті він може захищати від одного до трьох приміщень об’ємом до 1000 м3.

Аналогічний датчик ДУЗ-5 дозволяє блокувати приміщення об’ємом до 5000 м3.

Інший прилад, сигналізатор ультразвукової дії «Фікус-МП2», призначений для охорони невеликих приміщень площею до 30 м2. Робоча частота 30 кГц, конструкція настільно-настінного типу. Включає в себе електронний блок і два електроакустичні перетворю­вачі, розміщені під кутом 45° один до одного.

Недолік ультразвукових датчиків полягає в механічній дії ультразвукових коливань на об’єкти, що знаходяться в охоронюваних приміщеннях.

6. Радіохвильові – дія заснована на ефекті Допплера в НВЧ діапазоні, контролюють внутрішні та зовнішні об’єми (приміщення, стоянки). Типи: РХС (радіохвильовий сигналізатор), «Волна-1», «Волна-2», «Контур».

Радіолокаційні датчики працюють за принципом реєстрації зміни величини потоку електромагнітних хвиль при перетині людиною радіохвилі на певній частоті (передавач-приймач) або при зміні рівня і частоти стоячих електромагнітних хвиль у об’ємі приміщень, що охороняються.

Радіолокаційні датчики застосовуються для охорони замкнутих приміщень з капітальними стінами і перекриттям.

Принцип роботи полягає в тому, що передавач випромінює надвисокочастотні електромагнітні коливання (НВЧ). При цьому в результаті багаторазового відбиття НВЧ-коливань від стін, стелі, підлоги та інших поверхонь в приміщенні створюється інтерфе­ренційне поле стійких хвиль. У точці прийому це поле вимірюється деяким постійним значенням напруженості. При появі всередині поля об’єкта, що рухається, картина поля стійкої хвилі змінюється, що призводить до зміни напруженості поля і фази коливань у точці прийому. Ці зміни реєструються приладом як сигнал тривоги.

Радіолокаційний датчик типу «Рупор» призначений для роботи на відкритій місцевості в умовах прямого бачення. Датчик склада­ється із електронного блока, блока передавача і блока приймача. Потрапляння людини в промінь електромагнітного поля викликає інтерференцію і затемнення поля, що призводить до зміни фази і амплітуди сигналу в точці прийому і видачі сигналу тривоги. Передавальна і приймальна антени встановлюються на відстані 100–350  м.

Радіолокаційний датчик «Конус-2М» використовується для охорони внутрішніх приміщень об’ємом до 2000 м3.

На відміну від ультразвукових датчиків, «Конус-2М» не реагує на наявність протягів і не діє руйнівним чином на музейні експонати.

Радіохвильові сигналізатори РВС, РВС-1, «Норма», «Электро­ника-407» призначені для охорони торгових залів, музеїв, картинних галерей, складів та інших приміщень.

7. Оптикоелектронні (фотоелектричні) – дія заснована на видаванні сигналу тривоги при ослабленні або перетинанні інфра­червоного променя, спрямованого у бік ділянки, що охороняється. Типи: ДОП (датчик оптичний, дія До 2,5м), ФЕУП-М (до 200 м), «Квант-1» (30–50 м), «Квант-2У» (10–50 м), «Промінь-К» (до 200 м), «Рубіж-1» (до 200 м), «Рубіж-2» (до 300 м), «Фотон-1», «Фотон-4», «Фотон-5» (в усіх – до 12 м).

Фотоелектричні датчики призначені для блокування приміщень, вітрин, коридорів, тунелів, периметрів підприємств тощо шляхом створення бар’єру із одного або кількох невидних інфрачервоних світлових променів. Принцип дії фотоелектричних датчиків базу­ється на перетворенні променевої енергії в електричну або на управлінні електричним струмом за допомогою потоку фотонів.

Фотоелектричні датчики складаються з випромінювача, фото­приймача, блоку контролю і управління сигналами.

Такі датчики застосовуються для блокування внутрішніх пери­метрів, тунелів, коридорів, дверних вітринних та інших отворів, а також для виявлення джерела пожежі, яке супроводжується появою диму в приміщенні з концентрацією від 2\% і більше. У випадку проходження через промінь або зміни прозорості середовища (задимленості) виникає зміна електричного сигналу, датчик видає сигнал у вигляді розриву контактів кінцевого реле с подальшим поданням сигналу «тривога».

До фотоелектричних датчиків відносяться датчики ДОП-1, ДОП-2 (датчик охорони приміщень), які складаються із блока випромінювача, приймача і світловідбивача. Довжина променя – 2,5 м. Аналогічне призначення має і датчик ФЕУП (фотоелектронний пристрій блоку­вання приміщень). Складається датчик із блока випромінювача (БВ), блока-фотоприймача (БФ) і контрольно-приймального блока (БКП). Довжина променя, що використовується в такому датчику, до 100 м. Фотоелектричні датчики «Луч» і «Луч-К» призначені для роботи на відкритому повітрі. Дальність променя в таких датчиках до 200 м. При цьому для виключення появи вологи при роботі в холодну погоду датчики типу «Луч» мають пристрій для нагрівання лінз.

8. Теплові протипожежні датчики працюють на використанні явища теплообміну між тілами з різною температурою нагріву і на зміні фізичних властивостей тіл при нагріванні.

Призначені для сигналізації збільшення температури вище допустимої або про виникненні пожежі в охоронюваних приміщеннях.

В особливо вибухонебезпечних режимних приміщеннях викори­стовуються спеціальні пожежні датчики типу «ДСП-0,38», «Пост-1».

Найбільш простими за конструкцією тепловими датчиками є теплові датчики ДТЛ (датчик тепловий легкоплавкий) одноразової дії. Як чутливий елемент у ньому використовується легкоплавкий припій, що з’єднує дві пружинні контактні пластини. При темпера­турі 72ْ°С припій розплавляється, пластини розходяться і розривають шлейф.

Аналогічним за конструкцією і принципом дії є одноразовий тепловий датчик ИП-104.

Широке розповсюдження одержали теплові датчики багаторазової дії ИП-105. В них використовуються магнітокеровані герметичні контакти – геркони. Геркон розміщується усередині чотирьох кілець із магнітного матеріалу, щільно надітих на скляний корпус геркону. При нормальній температурі контакти геркону знаходяться в магнітному полі та будуть замкнутими. При збільшенні температури магнітні властивості речовини кілець втрачаються і контакти геркону розмикаються, при цьому розмикаючи струмопровідний контур шлейфа блокування і викликаючи сигнал тривоги. При зниженні температури магнітне поле речовини кілець виникає знову і контакти геркону замикаються, вмикаючи тим самим блокування об’єкта охорони.

Технічні засоби сповіщення поділяють на:

1) приймально-контрольні прилади (ПКП);

2) концентратори малої ємності (КМЄ);

3) пульти централізованого спостереження (ПЦС).

Приймально-контрольні прилади призначені для прийому від датчиків інформації (електричного сигналу), включення звукових та світлових сигналізаторів, передачі сигналу тривоги на ПЦС. ПКП поділяють на прилади з пам'яттю і без пам'яті сигналів порушення. Типи ПКП: «Сигнал-31», «Сигнал-ЗМ1», «Сигнал-37», УОТС-1, «Дніпро», К-70, «Сигнал-40», «Сигнал-41», і т. ін.

Концентратори малої ємності – це приймально-контрольні прилади, що дозволяють контролювати одночасно декілька шлейфів або окремих приміщень у межах одного чи декількох будинків, об'єднаних однією невеликою територією. Типи: «Рубін-3» (до 50 шлейфів), К-10 (10), «Промінь» (10 або 30), КМЄОП – концентратор малої ємності охоронно-пожежний - (10), «Рубін-6» (до 20 шлейфів), «Фокус-К» (16).

Пульти централізованого спостереження призначені для спостереження за станом сигналізації на об'єктах, що охороняються, з використанням абонентських телефонних ліній міських АТС.

Типи ПЦС: «Нева-10М» (до 100 об'єктів), «Атлас-2М» (30 об'єктів), «Комета К» (500-800 об'єктів), «Циклон» (до 1000 об'єктів). Розроблена автоматизована інформаційно-управлінська система централізованої охорони АІУС «Каштан» на базі персональної ЕОМ, яка дозволяє контролювати стан 28672 об’єктів. Крім АІУС «Каштан» в Україні використовуються системи централізованого спостереження «Альфа 1К» (150 тис. об’єктів), «Дунай» (28672 об’єктів), «Інтеграл» (25600 об’єктів). Також спільно із ПЦС використовується апаратура «Атлас З» для передачі сигналів на пульт централізованої охорони (ПЦО) по зайнятих телефонних лініях.

Організація застосування засобів охоронної сигналізації

Застосування конкретних типів ПКП, КМЄ, ПЦС визначається тактичними вимогами служби охорони, кількістю об'єктів, що охороняються і їхньою віддаленістю від пункту централізованої охорони (ПЦО) та ін.

За допомогою апаратури ОС можна організувати два види охорони:

1) автономну охорону об'єктів;

2) централізовану охорону об'єктів.

Автономне встановлення засобів ОС провадиться на окремо розташованому об'єкті охорони за допомогою ПКП, що встанов­люється всередині об'єкта, датчиків, що до нього підключаються з'єднувальними лініями та світлових і звукових сповіщувачів, що встановлюють зовні в зручному для огляду місці. Концентратори використовуються на великих компактно розміщених об'єктах (уні­вермагах, базах) і розміщуються зазвичай на контрольно-пропускному пункті (КПП) або в місці знаходження чергового.

Централізована охорона організується за допомогою пультів централізованого спостереження, які розміщуються на ПЦО, по абонентських телефонних лініях. Сучасні ПЦС здатні контролювати одночасно стан сигналізації від 1000 об'єктів (ПЦС «Циклон») до 29000 об'єктів (АІУС «Каштан»). Для організації централізованої охорони використовуються канали зв'язку, що надаються Міністер­ством транспорту та зв'язку, а також проектуються та здійснюється їх будівництво за рахунок власних коштів. Приміщення на АТС для встановлення апаратури охоронної сигналізації надаються підприєм­ствами Міністерства транспорту та зв'язку в установленому порядку.

Охоронну функцію в ОВС здійснює Державна служба охорони (ДСО) при МВС, створена на базі підрозділів охорони при ОВС згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 10.08.93 р. №615 «Про заходи щодо вдосконалення охорони об'єктів державної та інших форм власності». Цією постановою затверджено:

1. Положення про Державну службу охорони при МВС.

2. Перелік об'єктів, що підлягають обов'язковій охороні підрозді­лами ДСО при МВС за договорами.

Відповідно до Положення, Державна служба охорони при МВС є централізованою системою підрозділів, створених для охорони на договірних засадах об'єктів та іншого майна державної, колективної та приватної власності, майна іноземних держав, міжнародних організацій, іноземних юридичних осіб, а також громадян. Вона діє на засадах самофінансування за рахунок коштів, одержаних за договорами на охорону майна та громадян.

Таким чином, охорона об'єктів підрозділами ДСО здійснюється відповідно до типових договорів після виконання власником обов'язкових вимог ДСО щодо технічної укріпленості об'єкта та обладнання його засобами охоронної сигналізації. Необхідною умовою укладання договору є безкоштовне надання власником ДСО необхідних службових і допоміжних приміщень з обладнанням та інвентарем, забезпечення їх засобами зв'язку та ін. Вартість охорони визначається, виходячи з принципів самоокупності та договірних цін (див., наприклад, Методику визначення розмірів цін на послуги з охорони об’єктів, що підлягають обов’язковій охороні підрозділами Державної служби охорони при Міністерстві внут­рішніх справ України, затверджену спільним Наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства економіки України № 171/51 від 02.03.2001 р.).

Обов'язковій охороні підрозділами Державної служби охорони при МВС за договорами підлягають усі державні підприємства, різні установи та організації, що мають значні матеріальні цінності та велике державне значення: телецентри, будинки радіомовлення, архіви та їх сховища, банки, фондові біржі, підприємства ювелірної промисловості, об'єкти водопостачання населених пунктів, цент­ральні й обласні аптечні склади, підприємства та об'єкти зберігання вогнепальної зброї, засобів активної оборони, вибухових речовин, психіатричні лікарні з посиленим наглядом, універсальні магазини із щоденною виручкою в сумі понад 5 тис. мінімальних розмірів заробітної плати, бази, склади та інші об'єкти зберігання матеріаль­них цінностей на суму понад 20 тис. мінімальних розмірів заробітної плати, особливо важливі мости.

Державна програма боротьби зі злочинністю, яка була затвер­джена Постановою Верховної Ради України від 25 червня 1993 р., визначила основні аспекти забезпечення охорони об'єктів та грома­дян, окресливши при цьому коло охоронних структур, що забезпечу­ють виконання вказаних функцій, однією з яких є Державна служба охорони при Міністерстві внутрішніх справ. На виконання вказаної вище постанови в МВС України розроблено Концепцію охорони об'єктів усіх форм власності та громадян в Україні і заходи ДСО при МВС щодо її реалізації, згідно з якою розроблені основні завдан­ня у різних галузях діяльності ДСО. Так, у галузі охорони об'єктів усіх форм власності та громадян основними завданнями стосовно технічних засобів охорони є:

- забезпечити подальший розвиток мережі та географії пунктів централізованої охорони;

- організувати на конкурсній основі розробку нових засобів сигналізації, систем централізованого нагляду та інших технічних засобів охорони та безпеки, залучивши до цього науковий потенціал конверсійних та інших промислових підприємств України, наукових організацій та установ, а також закордонних фірм;

- сприяти створенню та приймати безпосередню участь у спільних підприємствах з виробництва технічних засобів охорони та безпеки на базі сучасних вітчизняних та іноземних технологій;

- продовжити подальше створення спеціальних проектно-монтаж­них підрозділів по впровадженню засобів сигналізації та консультацій­но-методологічних центрів з надання послуг громадянам у їх захисті та охороні квартир, автотранспорту та іншого майна;

- забезпечити переобладнання пунктів централізованої охорони сучасною апаратурою передачі інформації з використанням засобів обчислювальної та мікропроцесорної техніки;

- забезпечити випробування вітчизняних та іноземних зразків технічних засобів охорони.

Класифікація систем контролю та управління доступом

Можна виділити два підходи до класифікації. Перший – це поділ за призначенням та типом об’єкта охорони.

1. Об’єктові системи контролю доступу на об’єкти фізичних осіб.

2. Об’єктові системи контролю доступу на територію об’єкта транспортних засобів.

3. Периметральні системи доступу суб’єктів на територію об’єкта.

4. Системи контролю доступу споживачів до систем електрозв’язку та каналів передачі інформації обмеженого доступу.

5. Системи контролю доступу споживачів до баз даних та інформації обмеженого доступу.

6. Системи контролю доступу споживачів до автоматизованих систем управління.

7. Системи охоронної автосигналізації та засоби запобігання викраденню автомобілів.

Другий підхід – це поділ за принципом дії та функціональними особливостями.

1. Контроль доступу фізичними особами – охоронцями.

2. Механічні системи контролю доступу.

3. Акустичні системи контролю доступу.

4. Візуальні (оптичні) системи контролю доступу.

5. Електронні цифрові системи контролю доступу.

6. Електронні магнітні системи контролю доступу.

7. Електронно-ключові системи контролю доступу.

8. Радіокодові системи контролю доступу.

9. Ультразвукові системи контролю доступу.

10. Біометричні системи контролю доступу.

Основні складові частини і засоби системи контролю та управ­ління доступом:

1. Засоби сприйняття інформації (ідентифікації).

2. Пристрої контролю і опрацювання інформації (контролери).

3. Виконавчі пристрої обмеження доступу.

Прилад приймально-контрольний

охоронно-пожежний «ІC 8001-01»

Прилад приймально-контрольний охоронно-пожежний «ІC 8001-01» (див. рис. 3.1) розроблений для забезпечення безпеки фірмою АТ «Исток». Прилад відповідає обов'язковим вимогам ГОСТ 26342, ГОСТ 27990, ГОСТ 4.188, і гарантує високий ступінь захисту від проникнення й пожежі, надзвичайну гнучкість у задоволенні як вимог служби охорони, так і індивідуальних запитів споживача.

Основним поняттям, яке використовується при встановленні сигналізації, є зона – сукупність датчиків, послідовно включених в один шлейф.

Шлейфи об'єднані в групи. Група визначає об'єкт, що охоро­няється, який повинен ставитися і зніматися з охорони незалежно від інших. У загальному випадку кожен об'єкт, що охороняється, може мати свого господаря.

Індикатори панелі управління приладом

Після увімкнення живлення прилад працює в режимі «ГОТОВИЙ», що відображається мигтінням світлодіода  два рази на секунду.

Інакше цей режим називається режимом загальної індикації. При ньому:

світлодіод «ГОТОВИЙ» – повільне мигтіння (тільки у цьому режимі!);

- світлодіоди «СПОРЯДЖЕНИЙ», «ОБХІД», «ПАМ'ЯТЬ», «ПРОГРАМА» – погашені;

- світлодіод «ПРОБЛЕМИ» – світиться за наявності проблем зв'язку з пультом централізованого спостереження (ПЦС);

- світлодіод «ЖИВЛЕННЯ» – відображає стан живлення приладу:

світиться постійно – живлення в нормі;

миготить два рази на секунду – акумулятор розряджений, промислове живлення в нормі;

миготить зі швидкістю 10 разів на секунду – промислове живлення відсутнє, акумулятор у нормі;

погашений – напруга акумулятора нижча за норму, промислове живлення відсутнє;

- світлодіоди «1» – «8» – відображають стан відповідних груп:

світиться постійно – група під охороною, тривог не було;

швидко миготить – група під охороною, були тривоги;

поволі миготить – група знята з охорони, були тривоги;

погашений – група знята з охорони, тривог не було.

 

Рис. 3.1. Прилад приймально-контрольний охоронно-пожежний»ІC 8001-01»

Перехід у режим уточненої індикації (стани окремо обраної групи) здійснюється простим натисненням кнопки з номером обраної групи (1–8).

Режим уточненої індикації:

Світлодіод «ГОТОВИЙ» відображає готовність групи до постановки під охорону:

- світиться постійно – група готова (немає порушених зон і кришка приладу закрита);

- погашений – група не готова (є порушені зони або прилад розкритий).

Світлодіоди «1» – «8» – відображають стан шлейфів в групі.

У режимі «Під охороною»:

- світиться постійно – зафіксована тривога;

- швидко миготить – зона порушена в даний момент;

- погашений – зона в нормі.

У режимі «Знятий з охорони»:

- світиться постійно – зона в даний момент порушена;

- погашений – зона в нормі.

Світлодіод «СПОРЯДЖЕНИЙ» відображає стан обраної для уточненої індикації групи:

- світиться постійно – група під охороною;

- погашений – група знята з охорони.

Світлодіод «ОБХІД» у даній версії приладу не задіяний.

Світлодіод «ПАМ'ЯТЬ» відображає наявність зафіксованих в пам'яті тривог:

- світиться – в пам'яті подій є зафіксовані тривоги;

- погашений – тривоги не зафіксовані.

Світлодіод «ПРОГРАМА» – не світиться.

Світлодіоди «ПРОБЛЕМИ» і «ЖИВЛЕННЯ» відображають стани, аналогічно режиму загальної індикації.

Повернення у режим загальної індикації здійснюється натиснен­ням кнопки «#».

Натиснення кнопок прилад супроводжує коротким різким звуком.

Програмування індивідуальних кодів

Господар кожної групи повинен занести в пам'ять приладу індивідуальний 4-циферний код господаря (майстер-код). Окрім цього, господар може занести в пам'ять декілька індивідуальних 4-циферних кодів користувачів для осіб, що мають повні або обмежені права на постановку/зняття об'єкта з охорони (до 14 кодів).

Ці коди є ключем доступу до управління приладом.

Тільки користувач, який володіє майстер-кодом, дістає доступ до зміни кодів користувачів (включаючи й сам майстер-код).

УВАГА! Недбало запрограмувавши майстер-код, який Ви не зможете згодом відтворити, Ви втратите доступ до управління приладом. У цьому випадку Вам необхідно звернутися за допомогою в організацію, що встановлювала у Вас охоронну систему.

Особи, які не знають Ваших кодів (навіть якщо вони користу­ються одним з Вами приладом «IC 8001-01» або навіть є фахівцями, що встановлювали і програмували Вашу охоронну систему), не зможуть проникнути до приміщень, що охороняються, не викликавши тривоги.

Рекомендується програмувати майстер-код в останню чергу піс­ля програмування решти кодів користувачів.

Програмування проводиться при групі, знятій з охорони (див. нижче підзаголовок «Зняття групи з охорони»).

 З метою задати режим програмування індивідуальних кодів при первинному програмуванні наберіть на клавіатурі:

Після того, як Ви одного разу задали свій майстер-код, – вхід у режим програмування Вам слід надалі виконувати таким чином:

При правильному наборі Ви увійдете до режиму програмування – повинен засвітитися індикатор «ПРОГРАМА». Якщо Ви помилилися в наборі коду, прилад видасть тривалий звуковий сигнал. Повторіть у цьому випадку набір, починаючи з кнопки

 Наступним кроком Ви повинні задати номер користувача. Цей номер надалі передаватиметься на ПЦС при постановці/знятті групи з охорони. Господар об'єкта, що охороняється, який володіє майстер-кодом, – завжди є користувачем №1. Тільки він має право змінювати індивідуальні коди.

Номер користувача задається двозначним числом від 01 до 15.

При клавішному наборі в деяких моделях приладу замість першої «1» слід набирати «*»):

 При правильному наборі повинен засвітитися індикатор «ПАМ'ЯТЬ». Якщо Ви помилилися і набрали заборонений код – прилад видасть тривалий звук. Повторіть у цьому випадку набір, за п. 2.

 Наберіть 4 цифри МАЙСТЕР-КОДУ або КОДУ КОРИСТУВАЧА.

 Якщо Ви програмували МАЙСТЕР-КОД, натисніть кнопку

Якщо це був КОД  КОРИСТУВАЧА, – одну із запропонованих кнопок:

6. Натисніть кнопку

Прилад повинен видати подвійний звуковий сигнал, якщо набір було виконано правильно, і тривалий звук, якщо Ви помилилися. У цьому випадку повторіть набір, починаючи з п. 3.

Якщо в п. 6. Ви випадково набрали «1» – почне миготіти індикатор «ПАМ'ЯТЬ». Вийдіть з цього режиму натисненням кнопки

7. Не виходячи з режиму програмування, повторіть процедуру програмування для інших користувачів починаючи з п.п. 3–6. Завершіть процедуру програмування натисненням кнопки

Якщо у Вас виникли сумніви в правильності набору на будь-якій стадії програмування – натискайте кнопку «#», доки не почне миготіти індикатор «ГОТОВИЙ». Після цього повторіть процедуру програмування спочатку.

Після програмування кодів Ваш прилад захищений від втручання у його роботу сторонніх осіб.

Прилад може бути встановлений як поза приміщенням, що охороняється, так і всередині нього. В іншому випадку Вам відводиться певний час для того, щоб покинути приміщення після процедури постановки під охорону (затримка на вихід) і певний час на підхід до приладу і процедуру зняття з охорони після відкриття приміщення, що охороняється (затримка на вхід).

Якщо Ви перевищите відведений час – БУДЕ СПРОВОКОВАНА ПОМИЛКОВА ТРИВОГА!

Відлік затримки на вихід супроводжується миготінням індика­тора «СПОРЯДЖЕНИЙ».

Останні 10 с відліку затримки на вхід і на вихід прилад супроводжує пульсуючим звуковим сигналом.

Відведений на вхід і вихід час Вам повинен повідомити фахівець, що встановлював прилад, або представник охоронної організації.

 

Постановка групи під охорону

1. Наберіть на клавіатурі комбінацію

Індикатор «СПОРЯДЖЕНИЙ» підкаже Вам, у якому стані знахо­диться об'єкт. Якщо група знята з охорони – індикатор погашений.

Індикатор «ГОТОВИЙ» відображає готовність групи до поста­новки під охорону:

- світиться постійно – група готова (немає порушених зон і кришка приладу закрита);

- погашений – група не готова (є порушені зони або прилад розкритий).

Усуньте, якщо необхідно, причину неготовності.

2. Наберіть 4-х цифровий код користувача, якому дозволено ставити групу під охорону.

Індикатор «СПОРЯДЖЕНИЙ» засвітиться, відображаючи виконання команди, включиться на 2 сек. сирена (якщо це передбачено режимом охорони).

Зняття групи з охорони

1. Наберіть на клавіатурі комбінацію

Якщо група під охороною – світиться індикатор «СПОРЯДЖЕНИЙ».

2) Проконтролюйте індикатори «1» – «8», які в цьому режимі відображають стан шлейфів охорони:

- світиться постійно – зафіксована тривога;

- швидко мигає –порушений у даний момент шлейф;

- погашений – шлейф у нормі, тривоги внаслідок порушення шлейфу не зафіксовані.

3. Наберіть 4-циферний код користувача, якому дозволено знімати групу з охорони.

Індикатор «СПОРЯДЖЕНИЙ» повинен згаснути, відобража­ючи зняття групи з охорони.

Перегляд пам'яті тривог

Якщо Ви зняли приміщення з охорони після тривоги і не запам'ятали, яка зона була порушена – скористайтеся режимом перегляду пам'яті тривог.

Про те, що в групі була тривога, Вам нагадає індикатор «ПАМ'ЯТЬ», що світиться.

Після набору на клавіатурі комбінації клавіш

можливий перегляд трьох рівнів тривог у зоні, що відображається відповідним номеру шлейфу охорони світлодіодом «1» – «8».

1-й рівень – тривога в зоні, зафіксована після останньої постановки групи під охорону;

2-й та 3-й рівні – тривоги в зоні, зафіксовані в двох попередніх циклах постановки групи під охорону.

Відразу після введення режиму світлодіод «ПРОГРАМА» погашений, відображається 1-й рівень. Натисненням будь-якої клаві­ші, окрім «#», здійснюється перегляд по алгоритму: 1-й рівень – 2-й рівень – 3-й рівень – 1-й рівень тощо.

Перехід до перегляду наступного рівня супроводжується імпульсним звучанням звукового оповісника (відповідно 1, 2 або 3 сигнали).

Вихід з режиму перегляду тривог – по натисненню клавіші «#».

Контрольні завдання

Для приладу «ІC 8001-01» задати, визначений викладачем код 2-го користувача для 1-ої групи з правом постановки на охорону та зняття з охорони.

Для приладу «ІC 8001-01» задати, визначений викладачем код 4-го користувача для 1-ої групи з правом постановки на охорону та без права зняття з охорони.

Для приладу «ІC 8001-01» задати, визначений викладачем код 7-го користувача для 2-ої групи з правом зняття з охорони та без права постановки на охорону.

Для приладу «ІC 8001-01» задати, визначений викладачем код 11-го користувача для 3-ої групи з правом зняття з охорони та без права постановки на охорону.

Для приладу «ІC 8001-01» задати, визначений викладачем код 5-го користувача для 3-ої групи з правом постановки на охорону та зняття з охорони.

Для приладу «ІC 8001-01» задати, визначений викладачем код 12-го користувача для 5-ої групи з правом постановки на охорону та без права зняття з охорони.

Для приладу «ІC 8001-01» виконати спрацювання датчиків першої та другої групи та переглянути в пам’яті тривог порушені зони.

Для приладу «ІC 8001-01» виконати спрацювання датчиків першої та третьої групи та переглянути в пам’яті тривог порушені зони.

Для приладу «ІC 8001-01» виконати спрацювання датчиків першої, другої та третьої групи та переглянути в пам’яті тривог порушені зони.

Для приладу «ІC 8001-01» виконати спрацювання датчиків першої, другої, третьої та п’ятої групи та переглянути в пам’яті тривог порушені зони.

 

Рекомендована література:

Закон України «Про міліцію» від 20.12.1990 р. [Електронний ресурс] / Ліга:Еліт: Мережна версія.

Постанова Кабінету Міністрів України від 10.08.93 р. №615 «Про заходи щодо вдосконалення охорони об'єктів державної та інших форм власності» 1990 р. [Електронний ресурс] / Ліга:Еліт: Мережна версія.

Методика визначення розмірів цін на послуги з охорони об’єктів, що підлягають обов’язковій охороні підрозділами Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ України, затверджена спільним Наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства економіки України № 171/51 від 02.03.2001 р. [Електронний ресурс] / Ліга:Еліт: Мережна версія.

Хараберюш І. Ф. Спеціальна техніка в органах внутрішніх справ. Загальна частина: Навчальний посібник. – Донецьк: Донецький інститут внутрішніх справ при Донецькому державному університеті, 2002. – 167 с.

Руководство пользователя для прибора приемно-контрольного охранно-пожарного «ІC 8001-01». – Харьков, 1998. – 8 с.

Тексти лекцій.