8.3.2. дослідження щільностіЩільність полімерів визначають за допомогою пікнометра і виражається у г/мл. Метод дослідження полягає у визначенні об’єму зразка полімеру, який поміщено у пікнометр відомої місткості при температурному режимі 20°С. Щільність твердих полімерів порівнюють із щільністю води при тій же температурі. Хід дослідження щільності для рідинних полімерів: масу полімеру довести до t° 20° ± 1°С; пікнометр зважити з точністю до 0,0002 г; помістити пікнометр у водяну баню з температурою 20° ± 1°С; заповнити пікнометр полімером (для рідинних за допомогою воронки, кінчик якої опущений у пікнометр до рівня мітки). При цьому необхідно стежити за тим, щоб у налитому в пікнометр полімері не утворювалися бульбашки повітря, пікнометр повинен бути заповнений до мітки; воронка повинна бути видалена з пікнометра так, щоб її кінець не торкнувся горловини пікнометра; пікнометр витримують протягом 30 хв.; перевіряють наявність або відсутність бульбашок повітря; за наявності бульбашок повітря — видаляють їх із стінок пікнометра, торкаючись їх тонким металевим дротом; рівень рідинного полімеру у пікнометрі повинен постійно залишатися на одному місці й відстежується за міткою. За необхідності дозволяється додати декілька крапель полімеру або видалити надлишок за допомогою фільтрувального паперу. заповнений пікнометр ретельно витерти зовні м'якою тканиною і зважити з точністю до 0,0002 г; розрахунок щільності (Р) здійснити за формулою: де m1 — маса у грамах наповненого пікнометра; m2 — маса у грамах порожнього пікнометра; Ра — щільність повітря, яка дорівнює 0,0012 г/мл; V — місткість пікнометра у мл. Хід дослідження для твердих полімерів: сухий пікнометр зважити з точністю до 0,0002 г; заповнити водою до верху; закрити скляною пробкою з капіляром; занурити у водяну баню з температурою 20° ± 1 °С на 30 хв.; точно встановити рівень води по мітці пікнометра, обережно доливаючи воду або видаляючи воду з капіляра за допомогою фільтрувального паперу; пікнометр закрити пробкою, ретельно витерти зовні; зважити з точністю до 0,0002 г; вилити воду з пікнометра; висушити в сушильній шафі; охолодити в ексикаторі; помістити декілька шматочків досліджуваної пластмаси; закрити пікнометр пробкою; зважити і влити небагато дистильованої води; закрити пікнометр пробкою, енергійно збовтати для видалення бульбашок повітря, що пристали до стінок; долити воду до верху, закрити пробкою; занурити у водяну баню з температурою 20° ± 1°С; після вирівнювання температур долити воду до мітки, закрити пробкою, ретельно витерти зовні і зважити з точністю до 0,0002 г. Розрахунок щільності здійснити за формулою: де m0 — маса у грамах порожнього пікнометра; m1 — маса у грамах пікнометра з водою; m2 — маса у грамах пікнометра з полімером; m3 — маса у грамах пікнометра з водою і полімером. У тих випадках, коли полімер розчиняється у воді, її замінюють рідиною, в якій полімер не розчиняється, наприклад, бензином. Для полімерів, щільність яких нижче від щільності води, застосовують суміш етилового спирту і чотирихлористого водню. Для цього дослідження проводять таким чином: у циліндр наливають близько 100 мл етилового спирту; розміщують у циліндрі зразок полімеру; підливають по краплях чотирихлористий водень, доки полімер не спливе на поверхню; суміш перемішують, стежачи за тим, щоб шматочки полімеру розподілилися рівномірно по всьому обсягу місткості і знаходилися у зваженому стані; денсиметром замірюють щільність суміші. Щільність суміші розчинників є щільністю полімеру, який знаходиться у них у зваженому стані. Найважливіші характеристики фізико-хімічних властивостей різних пластмас представлено у табл. 9. Таблиця 9
|