8.3.1. дослідження розчинностіРозчинність полімерів (як і деякі інші їх фізичні властивості) зумовлена молекулярною вагою, геометричною формою і хімічною будовою їх макромолекул. Кристалічні полімери зазвичай розчиняються тільки при температурі, близькій до температури плавлення. Наприклад, поліетилен, поліформальдегід розчиняються у багатьох розчинниках тільки внаслідок нагрівання. Якщо між полімером і розчинником відбувається специфічна взаємодія (наприклад, виникають водневі зв'язки), то розчин може бути одержаний і при нижчій температурі. Так, поліамід на основі адіпінової кислоти і гексаметилендіаміну розчиняється в холодній мурашиній кислоті. Полімери, що мають просторову будову макромолекул, зазвичай погано розчиняються або зовсім не розчиняються. Хід дослідження Для визначення розчинності необхідно: добре подрібнений полімер помістити у пробірку з притертою пробкою; підлити 10-кратну кількість розчинника; залишити стояти на 2 год. при кімнатній температурі, періодично необхідно збовтувати; після чого відзначають зміни, що відбулися у пробірці. У разі часткового розчинення або набухання полімеру слід перевірити розчинність в умовах підвищення температури. Для цього необхідно: пробірку з досліджуваною сумішшю з'єднати із зворотним холодильником (камерою, що може як охолоджуватись, так і нагріватись); нагрівати на водяній бані протягом 30 хв.; відзначити зміни, що відбулися у пробірці. Відомості щодо розчинності різних груп полімерів узагальнено у табл. 4—8. Тут літерами позначено: р — розчиняється; н — не розчиняється; рн — розчиняється в умовах нагріву, але випадає в осад після охолодження; чр — частково розчиняється.
Таблиця 4 Розчинність галогеновмісних полімерів
Таблиця 5 Розчинність поліакрилу і його співполімерів
Таблиця 6 Розчинність полімерів на основі фенолу
Таблиця 7 Розчинність полімерів на основі вуглеводнів
|