6.2. оцінка художньої цінності ювелірних виробівПісля вищевказаних досліджень експерт повинен провести дослідження художньої цінності ювелірних виробів. Художня цінність — одна зі специфічних властивостей ювелірного виробу. Вона оцінюється поряд з вартістю виготовлення виробу, оскільки категорія якості виступає як міра споживчої вартості товару. Ювелірні вироби, емоційно впливаючи на людину через зорове сприйняття, здатні викликати широкий спектр вражень, які переростають у ставлення — від захоплення і бажання придбати даний виріб до його цілковитого несприйняття. Художній виріб, виконаний відповідно до передбаченої заводської технології, неминуче стає носієм певних характерних для нього естетичних властивостей. Щоб оцінити художню цінність ювелірного виробу, експерт повинен чітко уявляти, як саме відбувається процес творчості художника-дизайнера, котрий спочатку формує ідею виробу у вигляді певного художнього образу, що може бути більш або менш цінним для інших людей. Під час же втілення творчого задуму художник-дизайнер користується технічними засобами відображення проекту ювелірного виробу на папері і засобами втілення його в матеріалі. На колишніх державних ювелірних підприємствах (зараз це організаційні форми ЗАТ і ВАТ) підготовлений макет подається художником-дизайнером на критичний розбір, спеціалісти аналізують модель за рядом щільно пов'язаних між собою окремих питань: відповідність форм і матеріалів ювелірного виробу його призначенню; утилітарна складова виробу, відповідність форм і матеріалу гігієнічним вимогам; художнє оформлення або композиція ювелірного виробу; технічна майстерність виконання, якість конструкції; розбір моделі з погляду перспективи її подальшого використання — впровадження у виробництво або експонування на виставках. Оцінка художньої цінності виробів експертом значною мірою має суб'єктивний характер і багато в чому залежить від рівня знань і практичного досвіду експерта. Оцінку художньої цінності виробів експерт починає з композиції ювелірного виробу. Композиція ювелірного виробу — це певна система об'єднання усіх елементів форми в єдине органічне ціле, завдяки якій розкривається художній зміст виробу. Дослідження ювелірного виробу як об'ємної форми та її первинних елементів починається з характеристики геометричної форми в цілому та її частин. Розглядаючи форму виробу в цілому, у людини виникають емоції, пов'язані з уявленнями про спокій, рух, злети, падіння тощо. Так, форма у вигляді горизонтальної лінії означає спокій; у вигляді вертикальної лінії — прагнення вгору; у вигляді похилої лінії — нестійкість, падіння; ламаної лінії — перемінний рух; хвилеподібної лінії — рівномірний рух, хитання; у вигляді спіральної лінії — обертання. Форма ювелірного виробу у вигляді куба і квадрата динаміки не має. Силует ювелірного виробу — це площинне зорове сприйняття об'ємної форми ювелірного виробу, чітко обмеженого контурами. Іншими словами, силует — це проекція об'ємної форми. Поверхні форми можуть бути прямолінійними і криволінійними площинами, опуклими та увігнутими. При зіставленні ряду форм за величиною відзначають ступінь їх об'ємності, легкості, або навпаки, обтяженості. Так, дрібні деталі у великій формі тільки підкреслюють її масивність і неспіврозмірність її елементів. Художньої цінності ювелірному виробові здатні додати застосовувані для його виготовлення матеріали. Оцінюючи дорогоцінні метали, враховують фактуру поверхні. Вона може бути цілком або частково відполірована, матована або загравірована. Немаловажне значення у визначенні художньої цінності виробу відіграють кольори ювелірних каменів, їх фізичні, художньо-естетичні та семантико-символічні властивості. Художній ефект досягається шляхом сполучення кольору металу і кольору ювелірного каменя. Усі існуючі кольори ювелірних каменів поділяють на наступні ряди: 1. Усі відтінки сірого ахроматичного кольору — від білого до чорного (кахолонг, димчастий кварц, моріон). 2.Хроматичні кольори — кольори сонячного спектра: червоний — рубін; помаранчевий — сердолік; жовтий — цитрин; зелений — смарагд; блакитний — аквамарин; синій — сапфір; фіолетовий — аметист. До гами холодних кольорів відносять зелений, синій, фіолетовий колір та їх проміжні відтінки. До гами теплих кольорів відносять червоний, помаранчевий, жовтий та їх проміжні відтінки. 3. Ряди від хроматичних кольорів до ахроматичних. Наприклад, від червоного до білого, від червоного до сірого, від червоного до чорного (такі кольорові вирішення виробу може забезпечити використання по-різному забарвленого мінералу, наприклад, кварцу). Особливості зорового сприйняття кольорів слід розглядати як фізичні, емоційно-психологічні та символічні властивості кольору. Фізичні властивості кольору зумовлені його відтінковим тоном, насиченістю. Емоційно-психологічні властивості кольору пов'язані асоціативно з деякими явищами природи. Ми сприймаємо одні кольори й відтінки як заспокійливі, інші — як збудливі, різні кольори є для нас чи радісними, чи сумними, чи холодними, чи теплими. Завдяки певним культурним традиціям чимало кольорів мають також символічне значення: вони пов'язані з релігійними, обрядовими, соціальними уявленнями, характерними для культур певних спільнот. Малюнок і орнаментація поверхні ювелірного виробу залежать від виду дорогоцінного каменю, його форми, способу огранювання і закріплення. Орнамент може мати абстрактний, геометричний, стилізований, рослинний, тваринний і предметний характер. Характеризуючи художню цінність ювелірного виробу, експерт не повинен забувати також про гру світлотіні. Світлотінь визначає зоровий вигляд форми залежно від освітленості та рельєфу поверхні виробу. Значення світлотіні обумовлене впливом на ступінь зорової видимості різних конструктивних і декоративних ліній. Форма ювелірного виробу не є монолітною, а складається з цілого ряду частин. Важливою властивістю художньої цінності ювелірного виробу є єдність усіх елементів форми, що створюють цілісне сприйняття. Але для експерта важливий аналітичний підхід до цієї художньої цілісності. Саме завдяки аналізу експерт найбільш повно зможе оцінити художню цінність виробу. Елементами такого аналізу є оцінка: співмірності усіх елементів, тобто їх співвідношення і пропорцій; використання ефекту тотожності, нюансів і контрасту; вагових співвідношень і масштабності; симетрії та ритму; співпідпорядкованості і прочитуваності форми. Співвідношенням у моделюванні ювелірних виробів називають результат порівняння двох величин однієї властивості, наприклад, лінійних розмірів, об’ємів, площ поверхні. Відомі у практиці моделювання ювелірних виробів закономірні співвідношення співмірності поділяють на дві групи: прості та ірраціональні. Прості співвідношення між двома елементами форми виробу можуть бути математично виражені дробом, де чисельник і знаменник є цілими числами в межах від 1 до 10. На співвідношенні 1:1 побудовані найпростіші геометричні форми — квадрат, куб. Межею простих співвідношень є числа до 8 — це межа ясного сприйняття людиною співмірності елементів у виробі. Ірраціональні співвідношення, відповідно, не можуть бути виражені простим дробом, а передбачають більш складні пропорції. Пропорції у найбільш наочній, математичній формі відбивають співмірність порівнюваних елементів форми виробу, які інакше важко пояснити раціонально. Одним із прикладів гармонійного співвідношення є так званий «золотий перетин», варіанти якого у цілих числах виражаються як пропорції 3:5; 5:8; 8:13; 13:21. Ефект тотожності — це враження повної подібності, «рівності» однорідних елементів та їх форми. Такий гармонійний зв'язок можна спостерігати в повторюваних мотивах браслетів, намист, обручок,складних ювелірних гарнітурів тощо. Нюансами називають співвідношення таких однорідних елементів ювелірного виробу, які наближаються один до одного за формою, але не є тотожними. У нюансних співвідношеннях подібність виражена сильніше, ніж розбіжності, і гармонійний зв'язок утворюється завдяки явно вираженій подібності. Контрастом називають співвідношення із сильно вираженою нерівністю зіставлюваних однорідних елементів форми. Контрастна гармонія утворюється внаслідок явно виражених розбіжностей і протиставлень. Вагові співвідношення і масштабність. Під масштабністю під час конструювання ювелірних виробів розуміють співвідношення форми елементів виробу між собою та до всього виробу в цілому. Властивості величин частин форми пов'язані з масою кожного елемента ювелірного виробу. Симетрія — повна відповідність розташування, величини однієї половини цілого іншій половині. Естетичний зв'язок між частинами під час симетричного розташування утворюється внаслідок рівноваги, котра при цьому виникає. У випадках, коли ювелірний виріб виготовляється асиметрично, важливою умовою гармонійної єдності його елементів є врівноваженість асиметричних частин щодо осі рівноваги. Ритм — це закономірне чергування співмірних і прочитуваних елементів форми ювелірного виробу. Характерною ознакою ритму є повторність елементів форми та інтервалів між ними. Співпідпорядкованість і прочитуваність форми. Художні якості ювелірного виробу виникають, коли досягається єдність усіх елементів форми, тобто співмірність, узгодженість і співпідпорядкованість усіх частин, що створюють ювелірний виріб у цілому. Композиційна форма виробу є системою співпідпорядкованих взаємодіючих частин, де головні та підпорядковані елементи взаємно посилюють один одного. Виділення композиційного центру здійснюється на основі художніх закономірностей взаємодії елементів форми, що підкреслюють верховенство центру композиції над іншими частинами. До таких закономірностей відносять: - закон кількості. Велика кількість завжди буде панівною за інших рівних умов. Частина цілого, яка є більшою за величиною, об'ємністю, масою або оброблена більшою кількістю способів, буде за інших рівних умов домінувати над рештою частин; закон композиційного (центрального) розташування. Частина виробу, розташована в центрі, за інших рівних умов буде панівною, виступаючи як композиційний центр; закон якості. Композиційно панує та частина цілого, яка переважає за якістю якоїсь властивості чи групи властивостей. закон сутнісного фактора. Частина цілого, оброблена в інтересах передачі суті значення, завжди має перевагу над частинами з обробкою власне формального характеру. У композиційно складних виробах можлива присутність одночасно кількох композиційних центрів. Таким чином, оцінюючи художню цінність ювелірного виробу, експерт повинен знати правила (закони) відображення образів природи, декоративного класичного мистецтва, народної творчості, використання нових матеріалів і нових технологій, культури і творчості народів різних країн, а також враховувати індивідуальні особливості художника-дизайнера. |
| Оглавление| |