Експертиза ювелірних виробів - Посібник (Пономаренко Г.О.)

6.1.7. дослідження знаків-іменників і державних клейм

Усі призначені для реалізації ювелірні вироби з дорогоцінних металів повинні мати відбитки клейм: знака-именника і державного пробірного клейма. Експерт повинен приділяти особливу увагу цьому етапові дослідження, тому що він дозволяє визначити дату виготовлення і можливі фальсифікації.

Так, із другої чверті ХVШ до кінця ХІХ ст. в Російській імперії на ювелірних виробах ставилися міські клейма. Ліворуч наведені окремі зразки ювелірних клейм м. Ярославля.

З початку ХІХ ст. на ювелірних виробах ставляться особисті клейма пробірних майстрів, на яких у прямокутнику або квадраті стояли в першому ряду — ініціали імені та прізвища, у другому ряду — рік клеймування.

З 1899 по 1908 рр. на ювелірних виробах ставляться клейма окружних пробірних управлінь у вигляді профіля жіночої голівки в кокошнику, оберненої ліворуч, у круглому або овальному щитку або без щитка з ініціалами управляючого округом або пробірного інспектора (ліворуч зображено клей­ма Київського пробірного управління з ініціалами пробірних інспекторів). На жаль, такі ініціали наносилися дуже дрібно, тому в наш час не завжди можна переконливо ідентифікувати місце пробування.

З 1908 по 1926 рр. на ювелірних виробах ставляться дещо змінені клейма окружних пробір­них управлінь і губернських пробірерів. Вони мали вигляд профіля жіночої голівки в кокошнику, оберненої праворуч. Кожен пробірний округ додавав визначену для нього літеру грецького алфавіту та одну з установлених проб, а до клейма в круглому щитку — одну або дві цятки чи риски в різних місцях щитка для кожного округу. Наприклад, Одеський пробірний округ мав літеру χ, Київський — ν. До Одеського округу належав також катеринославський губернський пробірер, а до Київського — харківський і бердичівський пробірери.

З 1927 р. по 1946 р. на ювелірних виробах проставлялися клейма пробірних установ СРСР у вигляді голови робітника з молотком, що доповню­ється шифром пробірної установи у вигляді літери грецького алфавіту та однієї з установлених проб або цятками чи рисками в різних місцях клейма для пробірної установи. В Україні в цей час (із 1927 р.) поруч з одеським (літера χ) і київським (літера ν) було організовано і столичне для УСРР Харківське пробірне управління (літера ί). Три представлених ліворуч клейма якраз і належали харківському, київському і одеському управлінням.

З 1946 р. по 1954 р. клейма пробірних установ СРСР мали вигляд щитків різної форми залежно від основного металу у сплаві, із шифром пробірної установи у вигляді грецької літери та відбитком однієї з установлених проб. У 1946 р. було створено кілька нових пробірних управлінь, зокрема, на території УРСР — Львівське (літера μ).

Деякі незначні зміни у зразках клейм і шифрів відбулися у 1954 р., але більш суттєвими були нововведення, що набрали чинності 7 травня 1958 р., коли грецькі літери у шифрах було замінено кириличними, а зображення на клеймах набуло вигляду серпа і молота на фоні п’ятикутної зірки. Київське управління одержало літеру К, Харківське — Х, Одеське — О, Львівське — Д (оскільки літера Л була шифром Ленінградського управління). Нововведенням було також запровадження окремої форми клейма для сплавів на основі паладію, що було технологічною новинкою (раніше клейма передбачалися для виробів із золота, срібла і платини).

Впроваджені з 1958 р. форми клейм і шифри інспекцій пробірного нагляду діяли до розпаду СРСР. Повний перелік відомих клейм від найдавніших до моменту розпаду СРСР можна знайти у додатках до видання: Логинов В.Д. Ювелирные товары и часы. Товароведение (М., 1989).

Одержавши незалежність, Україна прийняла форми клейм, але змінила їх зміст.

Відповідно до п. 21 ст. 1 Закону України «Про державне регулювання видобутку, виробництва та використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними», «проба — це державний стандарт, що визначає цінність сплаву, з якого виготовлені вироби з дорогоцінних металів, і, що свідчить про зміст вагових одиниць основного дорогоцінного металу в одній тисячі вагових одиниць сплаву»; а згідно з п. 22 ст. 1 цього Закону, «державне пробірне клеймо — це знак єдиного встановленого зразка, що засвідчує цінність виробів з дорогоцінного металу». Опис державного пробірного клейма і його форма затверджуються Міністерством фінансів України і виготовляються за його замовленням. Вище (див. главу 5.2 цього посібника) вже йшлося про діючі нині державні пробірні клейма і знаки-именники, що наносяться на ювелірні вироби в незалежній Україні.

З 2001 р. інспекції пробірного нагляду називаються державними підприємствами пробірного контролю.

Згідно зі ст. 214 Кримінального кодексу України, порушення правил здачі дорогоцінних металів і дорогоцінних каменів карається штрафом від трьохсот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян  або обмеженням волі на термін до двох років.

Згідно зі ст. 217, незаконне виготовлення, збут або використання державного пробірного клейма карається штрафом від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на термін до двох років. Ті ж дії, вчинені повторно, — караються штрафом від трьохсот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на термін від трьох до п'яти років.