5.3. маркування. упакування. облік і зберігання ювелірних виробівМаркування має наноситись на кожний виріб, індивідуальну етикетку або індивідуальну тару, групову, транспортну тару і пакувальний аркуш. На кожний виріб із дорогоцінних металів має бути нанесено знак-іменник підприємства-виготовлювача, який складається із цифр і літер: цифра позначає рік випуску виробу, а літера (або літери) — виготовлювача (див. додаток 1). Вироби з дорогоцінних металів також повинні мати клеймо підприємства пробірного контролю Державної пробірної палати Міністерства фінансів України. Якщо на виробі з дорогоцінних металів присутні видимі деталі з недорогоцінних металів, на останніх має бути нанесене найменування цього сплаву "мет", "нерж", "мельх". На етикетці виробу з дорогоцінних металів повинні бути вказані такі реквізити: – на лицьовій стороні — найменування і товарний знак підприємства-виготовлювача, найменування виробу, шифр виробу або артикул, найменування і проба дорогоцінного металу, маса виробу в грамах, ціна за 1 г у гривнях, копійках; – на зворотній стороні — розмір обручки, браслету, ланцюжка, довжина приєднувального кільця браслету, найменування матеріалу вставки, позначення стандарту, штамп ВТК. На зворотній стороні етикетки виробів зі вставками з дорогоцінних каменів крім перелічених реквізитів зазначають номер виробу, місяць і рік виготовлення, номер партії (акта, калькуляції), вид, характеристику (масу в каратах) і НТД на вставки. На етикетках виробів зі вставками з дорогоцінних каменів не зазначають ціну каменю, а проставляють ціну всього виробу в гривнях, скалькульовану на заводі-виготовлювачі. Етикетки до виробів із дорогоцінних металів повинні бути прикріплені крученими білими нитками та опломбовані. Етикетки до виробів зі сплавів срібла допускається вкладати в індивідуальну тару разом із виробами або прикріплювати до виробу без опломбування. Відірвані етикетки від виробу зі вставками з дорогоцінних каменів повинні бути заактовані. Заміна і прикріплення етикеток здійснюється підприємством-виготовлювачем безпосередньо в магазині або після відправки на завод-виготовлювач. Етикетки до виробів виготовляються з цупкого білого паперу (підкладка) фотографічним способом із глянцованою або неглянцованою поверхнею. Заповнення реквізитів здійснюється типографським способом, а також чорним чорнилом або пастою. Не допускаються помарки, виправлення. Відтиски особистого клейма працівника ВТК і розважувача не повинні закривати інші реквізити. На груповій тарі або ярлику групової тари повинні бути вказані такі реквізити: найменування підприємства-виготовлювача; найменування і шифр (артикул) виробу; найменування і проба дорогоцінного металу; маса нетто виробів у грамах (для виробів із сплавів золота і платини); кількість виробів кожного розміру (для обручок, браслетів); найменування матеріалу вставок; - колір вставок і кількість виробів зі вставками кожного кольору (для виробів зі вставками з напівдорогоцінних синтетичних каменів); дата і номер пакування; штамп пакувальника; маса брутто у грамах (на бічній стінці тари); відхилення по масі брутто не повинні бути більше ±1 г; позначення стандарту. На транспортній тарі має бути вказане найменування організації, якій підпорядковане підприємство-виготовлювач, реквізити підприємства-виготовлювача, реквізити одержувача, маса брутто в кілограмах, грамах і номер пакування. За необхідності на бічній стінці транспортної тари можуть бути нанесені так звані маніпуляційні знаки або їх вербальні (словесні) відповідники: "обережно, крихке", "боїться вологості". Пакувальний аркуш вкладається у групову тару і повинен містити ті ж реквізити, що й на груповій тарі, крім номерів виробів і кількості виробів кожного номера, кольору вставок і номера стандарту. У доповнення до реквізитів на пакувальному аркуші повинна бути проставлена маса кожного виробу, поміщеного у тару. Маркування повинно бути чітко видимим, розбірливим і не містити виправлень. Упакування. Ювелірні вироби пакують в індивідуальну, І групову і транспортну тару. Індивідуальна тара виконується у вигляді пакета з поліетиленової плівки, паперових футлярів або коробок із будь-якого матеріалу: полістиролу, картону, вкритого оксамитом, тощо. Групова тара виготовляється у вигляді коробок із пакувального картону. Кожен виріб у груповій тарі повинен мати етикетку з реквізитами згідно з ДСТУ 3527–97 (див. табл. 21). Транспортна тара — це ящики з гофрованого картону, фанери або інших цупких матеріалів, що забезпечують зберігання виробів. Вироби з дорогоцінних металів (крім виробів з дорогоцінними каменями), вкладені в індивідуальну тару, вкладають у групову тару в таких кількостях: обручки шлюбні гладкі — по 10 або 20 шт.; обручки зі вставками або без них — по 5 або 10 шт.; сережки — по 5 або 10 пар; підвіски — по 5 або 10 шт.; ланцюжки шийні — по 5 або 10 шт.; предмети сервірування столу (ножі, ложки, виделки) — по 6 або 12 шт.; решта виробів — у кількостях, узгоджених із замовником. Вироби з дорогоцінних металів зі вставками з дорогоцінних каменів пакуються в групову тару і транспортуються засобами спецзв'язку. Групова тара з виробами повинна бути обандеролена і опломбована підприємством-виготовлювачем в захищеному від випадкових пошкоджень місці. Пломба повинна мати чіткий відтиск підприємства-виготовлювача. Маса брутто групової тари не повинна перевищувати 1 кг. Відхилення від маси брутто, зазначеної на груповій тарі, повинно бути не більше ±1 г. Таблиця 21
У транспортну тару, на відміну від групової, вкладають вироби різних шифрів, якщо вони призначаються одному одержувачу. Маса транспортного пакування із вкладеними в неї ювелірними виробами не повинна перевищувати 10 кг. Зберігання ювелірних виробів здійснюється відповідно до Інструкції "Про порядок отримання, використання, обліку, зберігання та транспортування дорогоцінних металів та дорогоцінних каменів на підприємствах, в об'єднаннях, закладах та організаціях", затвердженої наказом Міністерства фінансів України №08.402/30 від 29 грудня 1992 р. Зберігання виробів з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння повинно бути так організовано, щоб запобігти крадіжкам, пожежам на етапах життєвого циклу: видобутку, переробки, виготовлення, реалізації. Зберігання виробів з дорогоцінних металів і каменів здійснюється у спеціально обладнаних сучасними технічними засобами охорони приміщеннях матеріально-відповідальними особами, з якими укладається договір про матеріальну відповідальність згідно з чинним законодавством. Для забезпечення надійного зберігання ювелірних виробів приміщення, де вони зберігаються, повинні відповідати таким вимогам: 1. У двоповерхових будівлях приміщення розташовуються на другому поверсі. В одноповерхових будівлях вікна цих приміщень повинні бути обладнані внутрішніми віконницями, металевими або дерев'яними, оббитими з обох боків листовим металом; капітальні стіни повинні мати товщину не менше 250 мм, а у тих випадках, коли місця зберігання прилягають до приміщень, що належать іншим організаціям, на некапітальних стінах встановлюють решітку з арматури діаметром не менше 10 мм, з розміром клітин не більше 150×150 мм з наступним штукатуренням. Так зміцнюють і всі некапітальні стіни. Ґрати прикріплюються до стіни за допомогою металевих прутків діаметром не менше 16 мм, які забивають у стіну на глибину не менше 150 мм і приварюються до ґрат. 2. Вхідні двері таких приміщень повинні відчинятися назовні, виготовлятися з дошок товщиною не менше 50 мм, оббитих по обидва боки оцинкованими сталевими листами товщиною 0,7—1,2 мм, мати оглядове вічко, замикатися на два внутрішніх врізних замки. Стики металевих листів повинні знаходитись на внутрішній стороні дверей. У випадках, коли двері складаються з двох частин, одна з них обладнується надійними засувами, які розміщуються у верхній та нижній частинах дверей. Коробки дверей виготовляють зі сталевих кутків. У раніш побудованих будинках допускається збереження дерев'яних коробок дверей, але зміцнених сталевими кутками, які міцно прикріплюються до стіни металевими прутами. У прорізах дверей встановлюють додаткові металеві двері, виготовлені у вигляді сталевих решіток, які повинні відчинятися усередину приміщення, зачинятися на засув, мати кільце для висячого замка з внутрішньої сторони. 5. Вікна і кватирки у приміщеннях, де зберігаються ювелірні вироби, повинні бути засклені й мати надійні засуви, скло повинно вставлятись і кріпитись із внутрішньої сторони. 6. Прорізи вікон захищаються металевими ґратами з діаметром прутів не менше 15 мм, розміром клітин 150×150 мм. Ґрати встановлюються тільки з внутрішньої сторони або між віконними рамами. Ювелірні вироби повинні зберігатись у спеціальних сховищах, у зачинених і опечатаних вогнетривких металевих шафах, металевих ящиках або сейфах, які прикріплюються до капітальних конструкцій будівель. Відчиняє їх матеріально відповідальна особа, а за її відсутності — комісія, призначена керівником (директором), до складу якої має входити представник режимно-секретного відділу. Усі сховища, в яких зосереджені ювелірні вироби, після закінчення роботи повинні зачинятися на замок, опломбовуватись і опечатуватись. Ключі від усіх місць зберігання цінностей після робочого дня здаються під розписку охоронцю в запечатаному вигляді. Ключі від усіх місць зберігання знаходяться у сейфі, розташованому у приміщенні, яке технічно укріплюється і обладнується засобами охоронно-пожежної сигналізації. Під час зберігання виробів з дорогоцінних металів і дорогоцінних каменів повинна підтримуватись постійна температура і вологість, в атмосфері не повинно бути газів, випаровувань хімікатів, пилу. Усі приміщення, де здійснюється приймання і реалізація ювелірних виробів, повинні мати ваговимірювальні прилади. Терези і важки повинні мати свідоцтва про їх своєчасну перевірку метрологічною службою. Точність зважування посилок і групової тари з виробами має становити до ±1 г, а кожного виробу з дорогоцінного металу: золота, платини — до 0,01 г, срібла, паладію — до 0,1 г. Дорогоцінні камені зважують на каратних та аналітичних вагах із точністю зважування до 0,01 кар., решта каменів (напівдорогоцінні, синтетичні) у золотих виробах зважуються з точністю до 0,01 г, у срібних — до 0,1 г. |
| Оглавление| |