4.1. ограновування ювелірних каменів

Більшість ювелірних каменів свою красу набувають після обробки, тобто після ограновування. Поняттям «ограновування» позначають процес нанесення на камінь граней.

Ограновуванням каменеві надається тонка просторова форма, при якій досягається найкращий виблиск і гра каменю.

Практикою роботи гранувальників за більш ніж п'ять століть розвитку європейського гранувального мистецтва вироблені певні сталі геометричні форми огранованих каменів, передусім алмазів, причому найкращі оптичні результати досягаються шляхом дотримання певних пропорційних співвідношень між окремими частинами каменю та елементами ограновування. Найменші відхилення від цих співвідношень роблять камінь тьмяним, або, як висловлюються фахівці, — «мертвим». Сталі форми ограновування українською мовою позначають поняттям «огрáнювання», яке вживається поряд із атрибутуючими прикметниками та іменниками — «брильянтове огранювання», «східчасте огранювання», «огранювання площадкою» тощо. Тобто певна форма огранювання — це результат процесу ограновування. У російській мові і сам процес, і його результат позначають одним словом — «огранка».

Найбільш вдалим і розповсюдженим виявилося так зване брильянтове огранювання (від франц. brilliant — блискучий). Ця форма огранювання виявилася настільки вдалою, що під словом «брильянт» у Російській імперії почали розуміти взагалі огранований алмаз, а не тільки певний вид огранювання. У сучасній українській мові цього не спостерігається, тому що ограновані в різний спо­сіб алмази назива­ються у нас діа­мантами, а бриль­янтами — тільки алмази, оброблені у формі бриль­янтового ограню­вання (рис. 10, 11).

У 1456 р., коли для шліфування алмазів у Європі щойно почали використовувати алмазний порошок, придворний ювелір бургундського герцога Людвіг Ван Беркем уперше запропонував огранювання алмазу формою «троянда». Для цього використовувалися алмази неправильної форми або дрібні. Камінь мав плоску основу, а на верхній частині каменю нанесено 12 граней (фацетів), що сходилися у центрі. Таке огранювання назвали «Троянда д’Анвер» («Rosa de Anwer»). Коли на камінь почали наносити 24 або 32 грані, огранювання одержало назву «королівська троянда». Ограновані алмази (діаманти) форми «троянда» нагадують бутон троянди, який ще не розцвів.

У 1600 р. у Парижі (який був головним центром ограновування алмазів з XIII до середини XVII ст.) було розроблене так зване повне брильянтове огранювання алмазу, яке з деякими змінами збереглося дотепер. При цьому верхня частина огранованого каменю, яка виступає з виробу назовні, називається коронкою або верхом; на відміну від огранювання «троянда», коронка увінчується не гострою верхівкою, а плоскою гранню, яка називається площадкою або таблицею каменю. А ось нижня частина каменю, якою брильянт кріпиться у виріб, називається павільйоном або низом, причому грані павільйону сходяться внизу в одну точку й утворюють шип (див. також додаток 3 і рис. 11, 14).

Вузька смужка, що відокрем­лює коронку від павільйону, нази­вається рундистом — це найширша частина огранованого каменя. По лінії рундиста відбувається і закріп­лення каменя у виробі.

Основні види брильянтового огранювання:

- просте брильянтове — по 8 граней на павільйоні та коронці. Зараз так ограновують дрібні камені, одержуючи діаманти масою 0,01—0,03 кар.;

- подвійне брильянтове — по 16 граней на коронці та павільйоні;

- потрійне брильянтове або повне — має 32 грані на коронці та 24 грані на павільйоні, усього 56 граней плюс площадка на коронці — 57 граней.

Як правило, діаманти масою до 0,03 кар. мають 17 граней (фацетів), камені масою 0,03—0,05 кар. — 33 грані (подвійне брильянтове або так зване «швейцарське» огранювання). А більші камені, масою понад 0,05 кар., мають здебільшого 57 граней (по­трійне або пов­не брильянтове огранювання).

Слід дода­ти, що протягом кількох остан­ніх десятиліть камені масою більше 1 кар. ограновують­ся на фірмі «Хайлайт-Кат» вже на 73 гра­ні — 41 у корон­ці і 32 у павіль­йоні. А для ще більших каменів застосовують «королівське» огранювання на 86 фацетів (49 — у коронці, 37 — у павільйоні) або «величне» огранювання на 102 фацета (61 фацет у коронці, 41 фацет у павільйоні).

При цьому брильянтове огранювання застосовується переважно тільки до круглих у виді згори діамантів. Для великих алмазів іншої, окрім круглої, форми застосовують огранювання форм «овальне», «маркіз», «смарагд», «багет», «панделок» та інші, включаючи й різноманітні «фантазійні» огранювання. Наприклад, існує огранювання алмазів серцеподібної і квадратної форм, яке називають «принце­сою» (див. рис. 13).

Рис. 13. Розмаїття видів обробки ювелірних каменів:

1, 2 — стандартне кругле огранювання; 3 —  брильянтове; 4 — "тро­янда"; 5 — плоска табли­ця; 6 — таблиця на кабо­шоні; 7 — стандартне овальне брильянтове огра­нювання; 8 — старовинне брильянтове; 9 — прямо­кутне ступінчасте (ба­гет); 10 — квадратне ступінчасте (каре); 11 — восьмикутне ступінчас­те; 12 — восьмикутне клинцями; 13 — грушо­подібне (панделок); 14 — "маркіз"(човник); 15 — "бо­чонок"; 16 — трапецієпо­дібний багет; 17 — трапеція клинцями; 18 — східчасте ромбоподібне огранювання; 19—20 — трикутне східчасте; 21, 23 — шестикутне східчасте; 22, 24 — шестикутне клинцями; 25 — "шахова дошка"; 26 — прямокутне; 27—30 — фантазійні огранювання; 31 — овальна вставка з плоскою площадкою; 32 — прямокутна вставка з кабошоном; 33 — восьмикутна вставка з плоскою площадкою; 34 — бочкоподібна вставка; 35 — вставка старовинна з площадкою кабошон; 36 — прямокутна вставка з кабошоном; 37—39 — вставка кабошон (37 — круглий кабошон, 38 — кабошон з високим куполом, 39 — овальний кабошон); 40 — восьмикутне східчасте; 41 — "кулька"; 42 — грушоподібне; 43 — панделок (бріолет); 44 — "крапля"; 45 — огранований бріолет (панделок).

За зовнішнім виглядом верхня частина обробленого брильянтовим огранюванням каменя — коронка з таблицею — утворює усічену піраміду, бічна поверхня якої покрита системою 3- або 4-кутних граней. Нижча частина каменя — павільйон — теж покрита 3- або 4-кутними, але сильніше витягнутими гранями.

Діамант випромінює тільки від­бите світло. Промені світла, що впа­ли на поверхню, частково відбива­ючись, проникають усередину і дві­чі заломлюються. Причому залом­лення викликає розкладання проме­нів білого світла на кольорові про­мені спектра. Це явище називається дисперсією, тобто світлорозсіюван­ням. Якщо зовнішнє і внутрішнє відображення променів світла додає діамантові сильнішого виблиску, то дисперсія створює гру кольорів у камені. Грані діаманта повинні мати такі кути нахилу, щоб якомога більша кількість променів світла, які впали на діамант, зазнавала в ньому повного внутрішнього відо­браження.

Брильянтове огранювання вико­ристовується для обробки не тільки алмазів, а й інших прозорих дорого­цінних каменів і більшості напівдорогоцінних прозорих і синтетичних каменів. Саме тому тут цій формі огранювання приділено найбыльше місця.

Східчасте огранювання передбачає розташування граней східцями на кількох рівнях. Може виконуватися у формі квадрата, прямокутника або ромба у плані згори. Цей вид обробки часто використовують для виготовлення вставок із смарагдів, тому нерідко його називають смарагдовим огранюванням.

Огранювання таблицею передбачає виготовлення з уламка мінералу плоскої пластини більшої чи меншої товщини. Застосовується для обробки виробних непрозорих каменів — яшми, малахіту, нефриту, агату, амазоніту, мармурового оніксу та інших, а також (рідше) смарагду.

Обробку каменя кабошоном іноді називають видом огранювань, але частіше виділяють в окремий вид обробки. Адже каменям за допомогою гладкого шліфування надається близька до сферичної форма різних профілів, коли не можна вести мову про ті чи інші фацети (грані). У наш час обробка кабошоном застосовується не тільки для бірюзи, янтарю, яшми, але й рубіну, смарагду, сапфіру.

Широке розповсюдження отримало так зване комбіноване огранювання, яке має місце в разі поєднання вказаних вище видів обробки, наприклад: 1) верх каменю огранований діамантовим огранюванням, низ каменю — східчастим; 2) верх каменю ограновано східчастим, низ каменю — діамантовим огранюванням; 3) верх каменю являє собою кабошон, а низ оброблений діамантовим огранюванням; 4) верх каменю — діамантове огранювання, низ каменю — кабошон тощо.

Процес виготовлення діамантів складається з декількох операцій: сортування каменів; розмітка каменів по лініях розколювання; обдирання кристала по рундисту; ограновування на гранувальних верстатах за допомогою шліфувальних дисків, шаржованих алмазним порошком, що розводять на соняшниковій, маслиновій або реп'яховій оліях.

Перли, на відміну від інших каменів, не обробляються, а тільки просвердлюються.