3.4.9. жади (жадеїт і нефрит)

Жадеїт відомий людству із сивої давнини. Він був культовим каменем у ацтеків і цінувався дорожче від золота. До цього часу у Гватемалі, Перу, Мексиці, Панамі, Коста-Ріці знаходять амулети стародавньої культури Майя з жадеїту. Твердість жадеїту — 6,7. Щільність — 3,25—3,50 г/см3, виблиск скляний, матовий, іноді з перламутровим ефектом.

Прозорість жадеїтів різна: від напівпрозорого і прозорого в тонких шарах до непрозорого (останній зустрічається частіше). Колір білий, сірий, сірувато-зелений, зелений різноманітних відтінків, блакитний, синій, чорний. В ультрафіолетових променях може люмінесціювати білим, слабко-зеленим, сіро-блакитним світлом.

Родовища жадеїту: Росія — північне узбережжя озера Балхаш, Полярний Урал, Західні Саяни; північні округи Бірми — головний район видобутку жадеїту у світі.

Залежно від ступеня прозорості, відтінку, інтенсивності та розподілу зеленої фарби жадеїти на світовому ринку поділяють на три сорти:

І — імперіал — прозорий, напівпрозорий або ледь прозорий смарагдово-зеленого кольору однорідного забарвлення;

II — комершіал — має прожилки та плями напівпрозорого смарагдово-зеленого кольору на фоні зеленого непрозорого каменю.

ІІІ — ютіліті (утіліті) — яскраво-зелений непрозорий різновид.

Найціннішим є сорт імперіал. Ціни на нього співмірні з цінами на смарагди.

Жадеїти сорту імперіал можна переплутати зі смарагдом, хризопразом, від яких цей камінь відрізняється більш низькою твердістю, більш високим значенням показників заломлення і щільності.

Назва нефриту походить від грецького "нефрос" — нирка. За стародавніми повір'ями, нефрит зменшував ниркові кольки та біль у нирках. Найчастіше нефрит має зелене забарвлення. Твердість нефриту — 5,5—6,5. При цьому він дуже в'язкий. Роздробити нефрит практично неможливо. О. Є. Ферсман розповідає про те, як валун сибірського нефриту поклали на ковадло під паровий молот. Молот звалився на валун — ковадло розлетілось на друзки, а валун нефриту залишився цілим. Секрет високої міцності полягає в особливості будови нефриту — тонкі сплетіння волокнин роблять нефрит удвічі міцнішим від сталі. У тонких шарах нефрит просвічує. У Китаї нефрит цінувався так високо, що з нього виготовляли бляшки, які були в обігу нарівні з монетами; парні пластини нефриту були паспортом для посланців імператора.

Давньокитайський письменник Хіу-Чин приписував нефриту п'ять головних переваг, які відповідають п'яти душевним чеснотам людини: м'який виблиск каменю відповідає м'якосердю; міцність нагадує про невибагливість і справедливість; мелодійний звук при ударі порівнюється зі значенням науки; негнучкість та незмінність відповідає мужності; внутрішня будова, що не може бути підроблена, є емблемою чистоти. О. Є. Ферсман назвав нефрит "національним каменем Китаю".

У нефриту спостерігається слабкий плеохроїзм від жовтого до коричневого або зеленого кольору. Люмінесценція відсутня.

Родовища нефриту: Китай, Канада (у провінції Британська Колумбія), Австралія.

У Росії у відрогах Східних Саянів зустрічається чудовий жовтий, ніжно-зелений та чорний нефрит, який за якістю перевершує нефрит усіх інших відомих родовищ.

Відрізнити нефрит від жадеїту можна за мікроструктурою: нефрит має сплутано-волокнисту, жадеїт — зернисту структуру, хоча в давнину їх часто плутали. Крім того, щільність і показники заломлення нефриту нижчі, ніж у жадеїту.

У наш час камінь знову входить у моду, користується незмінним попитом.