3.4.6. топаз

Назва топазу, за Плінієм Старшим, пов'язана з о. Топазос, розташованим у Червоному морі. Існує версія, згідно з якою назва каменю походить від санскритського topas, що означає "вогонь". У Росії відомі з XVIII ст., їх називали сибірськими алмазами, видобували на Уралі. Топаз характеризується особливою внутрішньою грою світла, нагадує легкістю та прозорістю краплі вранішньої роси. Хімічний склад топазу відповідає формулі Аl3(Si4)(FIOН)2, при чому співвідношення F до ОН у топазах варіює приблизно в межах пропорції 3:1. Форма кристалів призматична.

Родовища топазів: Волинь (Україна), Урал (Росія), Бразилія, Пакістан.

Першовідкривачем топазів Волині є Г. І. Оссовський. Спочатку топази були знайдені тільки в елювіальних відкладеннях і лише в 1931 р. — у корінному заляганні, в камерних пегматитах. У наш час пегматити Волині — єдине джерело ювелірних та технічних топазів в Україні. У 1965 р. на Волині було знайдено винно-жовтий топаз масою 117 кг, розмірами 82×37×35 см. Його було видобуто разом з іншими кристалами (близько 100) загальною масою понад 500 кг, в тому числі два кристали масою 110 і 116,4 кг. Маса найбільших видобутих топазів Уралу становить 32 кг, 27,5 кг, 13 кг, 10 кг. Відомим є безбарвний топаз надзвичайної краси й чистоти масою 1680 кар., він прикрашає португальську корону і називається "Великий алмаз".

Забарвлення топазів дуже різноманітне: жовте, винно-медово-золотисто-жовте, блакитне, синювато-зелене, рожеве, червоне, фіолетове. Кристали прозорі, іноді з ефектом хмарності або ефектом "котячого ока". Безбарвні водяно-прозорі топази зустрічаються рідко. Це надзвичайно чисті топази Мурзинки та Ільменських гір (Росія), топази Бразилії (Діамантика), які називають "краплями води", топази Саксонських Вогезів, штату Колорадо (США), Австралії, Шрі-Ланки. Для Волині (Україна) характерні блідо-блакитні та блакитні топази. Рожеві топази зустрічаються дуже рідко. Зустрічаються вони в Оуро-Прету (Бразилія). Своєю красою, густотою забарвлення і різноманітністю тонів відзначаються неповторні топази рік Кам'янки та Санарки на Уралі (Росія). Колір їх буває рожевим, густо-червоним та фіолетовим.

Своє забарвлення топази зберігають тільки до певної температури. Це підтверджувалось багатьма дослідженнями, в тому числі Кокшарова та Ферсмана. Змінювати забарвлення топазів намагалися ще стародавні греки шляхом нагрівання, отримуючи при цьому жовте каміння.

Відомі й можливі такі випадки зміни забарвлення топазів: при нагріванні коричневі й жовті топази стають рожевими; безбарвні після опромінювання — коричневими; після опромінювання та наступного нагрівання — блакитними. Інтенсивність жовтого кольору посилюється при опромінюванні.

Найбільш ефективним методом, за допомогою якого можна відрізнити природне забарвлення від забарвлення, викликаного нагріванням і опромінюванням, є термолюмінесценція. Плеохроїзм у топазів чіткий, виблиск — скляний, на площині можна помітити шаруватість з перламутровим відливом. Твердість — 8, щільність — 3,49—3,56 г/см3.

Топази іноді люмінесціюють у катодних променях червоним, жовтим і блідо-зеленим світлом. В ультрафіолетових променях блакитні та безбарвні топази мають слабке жовтувате чи зеленувате світіння (довгохвильовий діапазон); в короткохвильовому діапазоні подібне світіння спостерігається дуже рідко.

Рожеві та коричневі топази мають оранжево-жовте світіння у довгохвильовому діапазоні і зрідка — в короткохвильовому.

У рентгенівських променях у блакитних і безбарвних то­пазів з'являється блакитне світіння; у рожевих і коричневих — коричнювато-жовте і оранжеве.

Топази легко електризуються внаслідок тертя, стиснення та нагрівання. Ступінь електризації залежить від родовища.

Наприклад, топази Саксонських Вогезів електризуються вже внаслідок погладжування кристалу пальцями; а топази Бразилії електризуються від слабкого надавлювання пальцями, особливо в напрямку головної осі кристалів. Електризація відбувається також при повільному охолодженні нагрітих кристалів, при цьому електропровідними вони можуть залишатись протягом декількох годин.

Діагностичними ознаками топазів є, насамперед, їх висока твердість, досконала шаруватість, характерні щільність та показники заломлення і люмінесценції.

Під час мікроскопування важливе значення мають газові, рідинні, газово-рідинні включення у вигляді окремих бульбашок або розташовані у каналах. Ці особливості також враховують при ідентифікації топазів серед інших ювелірних каменів.