3.4.3. берилиБлагородний берил як ювелірний камінь використовується у прикрасах з давніх часів завдяки неповторній красі забарвлення його різновидів. За хімічним складом є силікатом берилію та алюмінію. Забарвлення берилів охоплює практично усі кольори спектра. Залежно від кольору розрізняють наступні різновиди: – трав'янисто-зелений або густо-зелений — смарагд; – блакитний, іноді із зеленуватим відтінком — аквамарин; – сапфірово-синій — аквамарин-максис; – жовтий, золотавий — геліодор. Зустрічаються також берили фіолетового, коричневого, чорного кольорів, берили з астеризмом, ефектом котячого ока та іризацією. Берил має скляний, ледь жирнуватий виблиск, злам нерівний, раковистий. Твердість — 7,5—8 за шкалою Мооса; у воді не розчиняється; стійкий до кислот, окрім плавикової; розчиняється в розплавах лугів, температура плавлення — 1420°С. Смарагд — один із найбільш прекрасних різновидів берилу і водночас один із найбільш дорогих каменів. Письменник М. Лєсков говорив: «Нічого зеленіше від смарагду не зеленіє». Основні родовища смарагдів: – Колумбія — відомо близько 180 родовищ, які постачають на світовий ринок від 55\% до 90\% світового видобутку, з них близько 60\% — смарагди торговельної якості, 25\% — середньої, решта — високої якості; – Бразилія — родовища дають до 25\% світового видобутку смарагдів; – родовища Південної Африки (Замбія, Зімбабве, Танзанія) — близько 10\% світового видобутку. Відомі також родовища смарагдів на Уралі (Росія), у Північній Америці, Індії, Західній Австралії. Розмір кристалів різної маси найбільш відомих, унікальних кристалів смарагду наведений у табл. 17. Таблиця 17
Зелене забарвлення та його інтенсивність пов'язані із вмістом іонів Сг3+. У смарагдах спостерігається чітко виражений дихроїзм. Залежно від маси смарагди поділяють на дрібні — до 0,49 кар., середні — до 1 кар., великі — від 1 до 10 кар., дуже великі — понад 10 кар. За кольоровими відтінками смарагди поділяють на такі групи: 1) темно-зелені; 2) нормально-зелені; 3) середньо-зелені; 4) ясно-зелені; 5) із зеленуватим відтінком (світлі). По можливих дефектах (пороках) ограновані смарагди поділяють на три групи якості: – 1-а група — ограновані смарагди чисті або з незначними пороками у вигляді одиничних тріщинок, смужок, цяткових включень, яким властиві виблиск і гра світла; – 2-а група — смарагди з невеликими пороками у вигляді тріщинок, смужок у сполученні з цятковими включеннями інших мінералів, що утворюють в окремих зонах згущення або сітчасту структуру, мають виблиск і гру світла; – 3-я група — смарагди з дефектами у вигляді тріщинок, смужок, крапкових включень інших мінералів, розташованих по всьому каменю з ділянками потьмянінь в окремих зонах каменю, що частково втратили виблиск і гру світла. Смарагди-кабошони (сферична обробка без граней) поділяють на дві групи якості: – 1-а група — смарагди-кабошони з пороками у вигляді тріщинок, смужок, включень з ділянками потьмянінь у різних зонах каменю, напівпрозорі, якщо зберігаються виблиск і гра світла; – 2-а група — смарагди-кабошони з великими пороками у вигляді густої мережі тріщинок, смужок, включень із зонами потьмяніння по цілому каменю; напівпрозорі і непрозорі, що втратили виблиск і гру світла. Виробнича характеристика смарагдів, як і алмазів, здійснюється за допомогою літерно-цифрового шифру. Наприклад, у написі: 2/3-Г 0,35, перший знак «2» — чисельник дробу — означає групу кольору; другий знак «3» — знаменник дробу — групу якості; третій знак — літера «Г» — гранований (або «К» — кабошон); 0,35 (четвертий знак) — маса в каратах. Таке маркування вказують у ярликах на вироби зі смарагдами. Діагностичні властивості смарагду та його імітацій представлено в табл. 18. Таблиця 18
Відомі випадки облагороджування тріщинуватих смарагдів шляхом просочування спеціальним маслом з барвниками. Такі камені можна виявити, зануривши їх у воду із вмістом розчинника жиру (наприклад, СМС) або дещо підігрівши камінь, внаслідок чого масло видаляється із тріщин. Таким чином, під мікроскопом тріщинки стануть добре помітними. Для діагностики велике значення мають газово-рідинні включення, що розташовуються у трубчастих, витягнутих уздовж осі каналах або тріщинах різної форми, а також включення мінералів. Для смарагдів ряду родовищ характерні різні мінерали-включення: – Урал, Росія — лусочки тальку, кристали турмаліну; – Австралія — голчасті кристали тремоліту, турмаліну, титаніту, апатиту; лусочки біотиту; – Колумбія — трифазні включення (тверді, рідинні й газові); – ПАР — молібденіт; – Зімбабве — гранати, польові шпати; – Бразилія — тальк, доломіт, біотит; – США — кварц; – Замбія — біотит, турмалін. Крім того, під час розгляду смарагдів під фільтром Челсі (смарагдовою лупою) спостерігаються зміни в забарвленні: – уральські смарагди — інертні; – колумбійські — рожеві або червоні; – синтетичні гідротермальні — інертні (але під мікроскопом помітні «мошки», звилини); – синтетичні, вирощені з розчину в розплаві — червоні. Дуплети (подвійні камені, які виготовляють з більш і менш коштовних мінералів) відрізняють по газових включеннях у площині склеювання. Імітації зі скла відрізняють за щільністю 3,4—4,0 г/см3 (смарагди легші, їх щільність — 2,68—2,78 г/см3), а також за характером газових включень. Аквамарин — блакитний або зеленувато-блакитний прозорий берил, колір якого можна порівняти з кольором води тропічного моря (назва походить від лат. аquа — вода, і mare — море, тобто буквально назва перекладається як «морсьководний»). Форма кристалів аквамарину — подовжено-призматична різного розміру. Відомі кристали масою 110 кг довжиною 48,5 см (Бразилія), 82 кг (Забайкалля, Росія), 34 кг (Бразилія) і т.д. Родовища: Забайкалля (Росія), Україна, Бразилія, Мадагаскар, США, Зімбабве. Показник заломлення — 1,572—1,590, твердість — 7,5—8,0, в ультрафіолетових променях не люмінесціює. В аквамаринах часто спостерігаються тверді білі включення, які називають «хризантемами» і «сніговими знаками». Це одна з діагностичних ознак природного аквамарину. У ювелірних виробах аквамарин буває складно відрізнити від блакитних топазів, синтетичної шпінелі, кольорового скла. Діагностичні ознаки аквамарину та його імітацій подано у табл. 19. Таблиця 19
|