3.4.2. корунди (сапфіри і рубіни)

Сапфіри і рубіни — це два різновиди благородного корунду. Своїм виблиском, світлозаломленням і дисперсією вони значно поступаються алмазу, але жоден дорогоцінний камінь не може за кольором зрівнятися із синім сапфіром або вогненно-червоним рубіном. Колір благородного корунду може бути різним:

– безбарвним (лейкосапфір);

– червоним різної інтенсивності й відтінків (рубін);

– синім, блакитним, рожевим, зеленим, фіолетовим, жовтогарячим, жовтим, коричневим (сапфіри).

Зустрічаються камені з ефектом астеризму у вигляді шестипроменевої зірки або ефектом котячого ока. У Мінералогічному музеї Санкт-Петербурзького гірничого інституту зберігаються корунди з о. Шрі-Ланка більш як 40 різних кольорів і відтінків.

За хімічним складом корунд — це оксид алюмінію. Колір корундів залежить від домішок, за твердістю корунди займають друге місце після алмазів. Дисперсія показника заломлення — 0,018.

Дихроїзм сильний. В ультрафіолетових променях рубін люмінесціює червоним кольором. Сапфіри не люмінесціюють.

Якщо за 100 років, з 1870 р. по 1970 р., алмазів було знайдено понад 300 з масою вище 200 кар., то рубінів — усього кілька штук з масою вище 30 кар. Великі сапфіри також зустрічаються не так часто, хоча на о. Шрі-Ланка знайдено сапфір масою 95000 кар. (19 кг), у Югославії — 1,4 кг (обоє не ювелірної якості).

Рубін одержав свою назву від латин. «rubeus» — червоний. Санскритські назви рубіну («ратнарадж» — цар самоцвітів, «ратнанайяка» — вождь самоцвітів) свідчать про захоплене ставлення до цих каменів у Давній Індії. Червоний колір рубіну обумовлений домішками іонів Сг3+; вміст Сr2О3 у густо забарвлених каменях може сягати 4\%. Забарвлення рубінів часто має нерівномірний характер. На цьому базується поділ рубінів на торговельні сорти: «файн» (чудовий), темний і світлий. Історично так склалося, що найкращі камені одержують з Бірми («файн»), Таїланду (темні, коричнюваті) і о. Шрі-Ланка (світлі), тому торговельні сорти почали називати бірманськими, сіамськими (Таїланд) і цейлонськими, що характеризує тільки колір каменю. Бірманські рубіни мають криваво-червоний колір — колір «голубиної крові», якщо вони більш темні, то їх називають рубінами «бичачої крові», якщо більш світлі — «вишневими».

Колір сіамських рубінів варіює від фіолетового до коричнево-червоного; цейлонських — від ясно-червоного до фіолетово-червоного. Порівняно нещодавно з'явився новий торговельний сорт: «африканські рубіни» з Кенії й Танзанії, за якістю вони близькі до бірманських.

Найбільш коштовні камені — червоні з легким фіолетовим відтінком. Ціни на сіамські рубіни залежно від їх розміру та якості коливаються від 300 до 3000 дол. США/кар. Бірманські рубіни цінуються в кілька разів вище.

Сапфірами до XIX ст. називали усі сині камені. У наш час усі різновиди забарвлення корундів окрім червоних називають сапфірами. Забарвлення сапфірів може бути жовтим, помаранчевим, фіолетовим, синім, синьо-зеленим, зеленим; особливості забарвлення пов'язані з наявністю іонів заліза, хрому, титану, ванадію.

Найбільш коштовними вважаються волошково-сині (кашмірські, бірманські, цейлонські) сапфіри. Сапфіри із зеленуватим відтінком цінуються нижче. Особливим попитом користуються найрідкісніші зірчасті сапфіри. Рідкісними є і помаранчеві камені (кольору світанкового сонця ланкійські сапфіри «падпараджа»).

Родовища корундів:

– штати Квінсленд і Новий Південний Уельс в Австралії (у 70-х рр. ХХ ст. питома вага цих родовищ становила 80\% світового видобутку сапфірів — це основне джерело видобутку сапфірів і в наш час);

– Його-Галч, штат Монтана, США (з 1886 р. видобуто близько 2,5 млн кар. ювелірних і 14 млн кар. технічних сапфірів);

– Таїланд і Кампучія;

– Могок, Бірма;

– штат Джамма і Кашмір в Індії;

– Урал, Хібіни, Російська Федерація;

– Ратнапура на о. Шрі-Ланка.

Характер забарвлення, на­бір включень та низка інших ознак дозволяють відрізняти природні рубіни і сапфіри з різних родовищ від їх синтетичних аналогів.

Діагностичні ознаки рубіну, сапфіру, їх аналогів та імітацій наведено в табл. 16.

Таблиця 16

продовження табл. 16

Від більшості мінералів рубін відрізняється високою твердістю, яка сполучається з крихкістю, чим обумовлена досить часта поява під час його обробки дефекту «вогненний знак», тобто дрібних нерівних тріщинок.

Здавна для імітації корундів застосовували скло відповідного кольору, яке має меншу твердість і в якому відсутні плеохроїзм, характерні газові включення, звилини тощо.