3.3.3. діагностика за показником заломлення

Дуже важлива константа (постійна) будь-якого виду ювелірного каменю — показник заломлення. Для його визначення використовують різні методи: імерсійний, метод призми, метод прямого вимірювання тощо.

Для діагностики обробле­них каменів використовують ге­мологічні рефрактометри. Упер­ше такий рефрактометр був створений Дж. Смітом у 1906 р.  (див. рис. 3). У більшості суча­сних закордонних рефрактоме­трів використовуються робочі півкулі із синтетичної шпінелі або скла, що дозволяє визнача­ти показники заломлення в межах до 1,7 і 1,8 з точністю до 0,01. В наш час випускаються моделі рефрактометрів з робочими півкулями з фіаніту і фабуліту, що дозволяють розширити сферу визначення показника заломлення до 2,1 і 2,4 відповідно. Показники заломлення мінералів можуть бути визначені за допомогою бінокулярів, якщо відсутні рефрактометри.

Однією з основних діаг­ностичних ознак є двозалом­лення, властиве для мінера­лів середньої та низької сингоній (будов кристалічних ґрат). Оптично ізотропні ал­маз, шпінель, гранати, гідро­гросуляр, лазурит, бурштин, а також синтетичні камені — фіаніт, фабуліт, ІАГ, ГГГ, шпінель, штучне скло. В об­роблених каменях двозалом­лення можна визначати за допомогою стереоскопічних поляризаційних мікроскопів марок МШС-1, МШС-2 або полярископів.

Показники за­ломлення мінера­лів можуть мати неоднакове значен­ня для світла з різною довжиною хвиль. Дисперсія показників залом­лення обумовлює розкладання біло­го світла під час його проходження через камінь і ви­значає переливний виблиск («гру») ювелірного каме­ню. Визначається величина дисперсії тими ж методами, що й показники заломлення.