Експертиза ювелірних виробів - Посібник (Пономаренко Г.О.)

3.3.1. діагностика (експертне дослідження) кольору мінералів

Найпростіший метод оцінки кольору мінералів — його візуальне визначення на білому аркуші паперу при денному світлі у приміщенні, вікна якого виходять на північ, або в умовах освітлення лампою денного світла.

Для більш об'єктивної оцінки використовуються точніші спек­троскопічні методи. Спектри поглинання можна одержати за допомогою спектрального окуляра, поміщеного на місце звичайного окуляра бінокулярного стереоскопічного мікроскопа, гемологічного спектроскопа з дифракційними ґратами або з призмою («Цейс», «Рейнер» і т.д.), спектрофотометрів СФ–10, СФ–18, СФ–20, Бекмана, Перкіна і т.д. З метою дослідження спектрів поглинання огранованих каменів можна використовувати спектрофотометр СФ–18, оснащений інтегруючою кулею з дифракційним пристроєм, розробленим Б. Г. Гранадчиковою.

Кількісні характеристики кольору можна одержувати колориметричними методами. Для точного відображення кольорів застосовується діаграма кольоровості, прийнята Міжнародною комісією з освітлення (МКО) у 1931 р. Положення мінералу на діаграмі визначається після колориметричного або спектроскопічного дослідження. Відмінності у природі забарвлення ювелірних каменів того самого кольору дозволяють використовувати під час їх діагностики дихроматичні світлофільтри, які пропускають вузькі смуги світла у червоній (690 нм) і жовто-зеленій (570—630 нм) областях спектра. Уперше вони були застосовані в 1934 р. Лондонською торговельною палатою та одержали назву «фільтри Челсі» або «смарагдова лупа». Останнє найменування пояснюється їх частим застосуванням для експертизи смарагдів. Смарагди Колумбії мають під фільтром Челсі яскраво-червоний колір, смарагди Росії та Індії — зелений. Під час діагностики ювелірних каменів, твердість яких не перевищує 5 за шкалою Мооса, можна використовувати колір риски, яку залишає мінерал на так званому бісквіті — білій порцеляновій неглазурованій пластинці. За кольором риски відрізняють деякі мінерали від їх імітацій, які на бісквіті не дають кольорової риски.

Так, колір риски в гематиту є вишнево-червоним, у малахіту і хризоколи — зеленим, у лазуриту — блакитним.