Нарисна геометрія - Підручник (Римар О.М.)

17.1. основні означення

 

Для усіх видів документації (наукової, методичної, технічної, виробничої і т.і.) стандарт передбачає мінімальну кількість зображень, достатню для однозначного визначення особливостей предмета (для його виготовлення) з урахуванням символів та позначень, які вживаються в кресленні (при виконанні навчальних креслень інколи ця вимога не виконується з метою вивчення методів проектування).

Розглянемо різновиди зображень. Під зображеннями розуміють види, розрізи, перерізи, додаткові та місцеві види і т. і. Зображення, одержане проектуванням видимої частини предмета на площину проекцій, називається видом.

 Таких видів, регламентованих стандартом, є шість основних:

вид спереду;

вид зверху;

вид зліва;

вид справа;

вид знизу;

вид ззаду.

Перші три види є аналогами фронтальної, горизонтальної та профільної проекцій в нарисній геометрії.

Вид спереду — головний вид.

 

В якості головного вибирають вид, який дає найбільш повну уяву про форму і розміри предмета.

 

Розріз — зображення предмета, умовно розрізаного площиною, при цьому зображують не тільки фігуру, утворену перетином предмета, але і ту частину предмета, яка розташована за січною площиною в напрямку стрілки погляду.

Переріз — це зображення фігури, утвореної умовним перетином предмета площиною.

 

Особливості виконання зображень простих предметів в порядку зростання їх складності з одночасною трансформацією в напрямку технічних форм, які зустрічаються в усіх галузях, показано на рис. 87. Предмет (а), обмежений циліндричною поверхнею, та труба циліндрична (б) зображені тільки на головних видах, де символи діаметрів (Ø) вказують на зайвість видів зліва (там може бути коло або декілька концентричних кіл). Зайвим буде і вид зверху, оскільки він буде дублювати існуюче зображення головного виду.

Рис. 87. Особливості виконання зображень предметів технічних форм

 

Для зменшення кількості зображень предметів із внутрішніми поверхнями виконують суміщення виду з розрізом, якщо предмет має вісь (рис. 87, б) або площину (рис. 87, в) симетрії. Предмет на рисунку (в) має ту особливість, що в отворі трубки проточена циліндрична канавка, а на зовнішній поверхні виконані дві  лиски, в межах яких здійснено розріз площиною А-А, зображення якого суміщено з видом зліва. Необхідність виду зліва аргументується зображенням та розміром лисок.

На рис. 88, а , на головному виді зовнішньої поверхні, зліва виконано фаску під кутом 45о (елемент конічної поверхні), а справа — шестигранний призматичний елемент, шестигранник якого може бути видимим тільки на виді зліва або в розрізі. На зображенні шестигранника нанесені його

 

розміри (  а), вид зліва). При виконанні зображення деяких гранних поверхонь слід враховувати відсутність їх осьової симетрії, тому для шестигранника проставляють два розміри: S та .

Рис. 88. Особливості виконання зображень предметів технічних форм

 

 

Рис. 89. Суміщення виду з розрізом

 

На зовнішній поверхні (на правому торці) головного виду (рис. 88, б) виконано фаску під кутом 30о (відмінним від 45о), тому для неї крім кута 30 о  проставляється розмір діаметра .

 

Розміри одного елемента предмета проставляють в одному місці на найбільш повному зображенні елемента, наприклад, розміри шестигранника S  та   D.

 

При виконанні суміщення виду з розрізом (рис. 89) інколи виникають невизначеності щодо зображення ребер на осі, яка відділяє вид від розрізу. У такому випадку для відмежування виду від розрізу застосовують тонкі хвилясті лінії обриву.

На рисунку (а) ребро зовнішньої поверхні суміщується з віссю, але хвиляста лінія справа робить це ребро видимим на головному виді.

На рисунку (в) хвиляста лінія робить видимим ребро внутрішньої гранної поверхні, зсуваючи межу розрізу на головному виді вліво.

На рисунку (б) маємо одночасно дві невизначеності, оскільки ребра розташовані на внутрішній та зовнішній поверхнях.