ЗарубІжний досвІд органІзацІЇ мІсцевих фІнансІв

Черновська М. М., Економіко-правничий інститут, м. Чернівці

Проблематика справедливого розподілу повноважень між різними рівня- ми влади та визначення джерел покриття цих повноважень актуальні нині не лише для України. Актуальність теми зумовлена незабезпеченістю місцевих бюджетів в Україні фінансовими ресурсами, їх неспроможністю надати мінімальний рівень державних послуг.

Аналіз організації фінансових ресурсів органів місцевого самоврядування в   країнах   з   перехідною   економікою   свідчить,   що   незалежність   джерел

фінансування означає й незалежність у прийняті рішень органами місцевого самоврядування,   а   загальний   обсяг   коштів,   що   надходять   до   місцевих бюджетів, у структурі консолідованого бюджету країни або відсотка валового національного продукту, визначає реальний обсяг повноважень органів місцевого самоврядування.

У більшості країн місцеві бюджети становлять від 20 до 26 \% консолідо-

ваного  бюджету  держави.  Мінімальні  обсяги  місцевих  бюджетів  у  Чехії  та

Естонії, максимальні – в Угорщині та Польщі.

У міжнародній практиці система трансфертів застосовується для вирів- нювання доходів задля підтримки регіонів із найслабкішою доходною базою. Однак відсоток трансфертів від вищих рівнів влади в європейських країнах досить високий і не має тенденції до зменшення. Питома вага трансфертів у доходах місцевих бюджетів більша в унітарних державах (сягає 70 \%), ніж у

федеративних, де частка трансфертів у доходах бюджетів коливається в межах

14—29 \%.

Стаття 9 Європейської Хартії місцевого самоврядування вимагає, щоб принаймні   частина   доходів   місцевих   бюджетів   формувалася   за   рахунок місцевих податків і зборів, ставки яких визначаються органами місцевого самоврядування.  Це  вважається  суттєвою  гарантією  незалежності  органів

місцевого  самоврядування,  оскільки  самостійне  розв’язання  органами місцевого самоврядування покладених на них завдань місцевого значення, і відповідно, фінансування необхідних для цього видатків є центральним критерієм оцінки самостійності органів місцевого самоврядування.

Переважна більшість європейських країн практикує встановлення влас- них податків субцентральних урядів: для місцевого рівня закріпленими є податки  на  нерухомість,  податок  з  доходів  з  громадян  та  підприємств,  а податки з продажу досить рідко є закріпленими.

Узгодження інтересів центру та регіонів у різних країнах відбувається неоднаково. В унітарних державах рішення у сфері громадського життя та відповідальність за їх реалізацію приймаються на центральному рівні чи його

представниками  на  місцях.  У  федеративних  державах  конституційно гарантовані права надають не тільки центральному урядові, а й місцевим органам влади.