Страхування - Навчальний посібник (Фисун В. І., Ярова Г. М.)

Тема 4. страховий ринок

Виживають не найсильніші й найрозумніші, а ті, хто оперативно реагують на зміни

(Чарльз Дарвін)

4.1. Зміст теми:

Поняття та сутність страхового ринку

о Класифікація страхових ринків, їх види о Внутрішня система та зовнішнє середовище ринку страхування

Організаційна будова страхового ринку

Страховий ринок України

Література: [4-6]; [12]; [16]; [25]; [31]; [35]; [41];[45]; [46]; [50]; [51]; [57]; [60].

При вивченні теми особливу увагу потрібно звернути на сутність страхового ринку як сукупності економічних відносин між його учасниками з приводу купівлі-продажу страхових послуг, принципи його функціонування, види страхових ринків, що класифікуються за інституціональною, територіальною, галузевою та організаційною ознаками. На страховому ринку діють суб'єкти, котрі відрізняються за своїм юридичним статусом, посередники й об'єднання страховиків. На формування ринку страхових послуг значний вплив має внутрішнє та зовнішнє оточення. Треба чітко розрізняти, які фактори належать до внутрішніх, які — до зовнішніх. Кожна страхова компанія займає строго визначений сегмент на страховому ринку. Розмір такого сегмента залежить від можливостей страхової компанії. При самостійному вивченні цієї теми доцільним є розглянути особливості існування страхового ринку не тільки в Україні, а й в інших державах (в країнах ЄС, США, Японії) та виявити відмінності функціонування цих ринків.

4.2. Огляд ключових положень та категорій теми

Страховий ринок - це складова ринку фінансових послуг, сфера діяльності учасників страхового ринку з метою надання та споживання страхових послуг. Товаром на страховому ринку виступає страхова послуга - специфічний товар, що реалізується страховиком на договірній основі за авансовані кошти страхувальника з метою отримання прибутку та задоволення потреб страхувальника щодо захисту його економічних інтересів від наслідків раптових несприятливих подій (страхових випадків).

З урахуванням цього, під страховим ринком доцільно розглядати сукупність економічних відносин між його учасниками з приводу купівлі-продажу страхових послуг, у процесі котрих формуються попит, пропозиція й ціна на страхові послуги, укладаються договори страхування та виконуються зобов'язання згідно з ними. При цьому необхідною умовою існування страхового ринку є наявність суспільної потреби в продавцях страхових послуг, які можуть ці потреби задовольнити. Об'єктивною основою функціонування страхового ринку є виникнення в суспільстві необхідності відшкодування збитків потерпілим у випадку настання непередбачуваних подій. Учасники страхового ринку України представлені на рисунку 4.1.

 

Розрізняють інституціональну, територіальну, галузеву й організаційну будову страхового ринку.

Інституціональна будова ґрунтується на розмежуванні форми власності, на якій створюється страховик. Вона може бути представлена акціонерними, корпоративними, взаємними, державними страховими компаніями. У територіальному аспекті виділяють місцевий (регіональний), національний (внутрішній) та світовий (зовнішній) страхові ринки. Місцевий (регіональний) задовольняє страхові інтереси регіону, національний — інтереси держави, світо вий — функціонує в межах світового господарства.

За галузевою будовою розрізняють ринки особистого, майнового страхування та страхування відповідальності.

Внутрішня структура страхового ринку включає наступні елементи: страхові продукти; систему організації продажу страхових продуктів та формування попиту на них; систему тарифів; власну інфраструктуру страховика (агентства, філії, представництва); матеріальні, фінансові та трудові ресурси страховиків. Усі елементи внутрішньої системи страхового ринку взаємопов'язані та взаємодіють із зовнішнім середовищем, яке складається з елементів, якими страховики здатні управляти, та з тих, на котрі вони впливати не можуть, але повинні враховувати у своїй діяльності.

До складових зовнішнього середовища страхового ринку, на які страховик може впливати, доцільно віднести: попит на страхові продукти; конкуренцію; інфраструктуру страхового ринку (правове і нормативне забезпечення, інформаційну мережу, наукове обслуговування, систему організації професійної освіти, професійну етику й мову).

До складових зовнішнього середовища, на котрі страховик впливати не може, входять: чисельність населення, його вікова та статева структури; сезонні міграції населення; його купівельна спроможність.

Організаційна будова страхового ринку включає наступні елементи:

страховики або страхові компанії;

об'єднання страховиків (спілки, асоціації, пули та інші об'єднання), створені для координації діяльності та захисту інтересів страховиків, що до них входять. Вони не мають права займатися страховою діяльністю від свого імені (в Україні функціонують: Ліга страхових організацій України, Моторне (транспортне) страхове бюро України, Ядерний страховий пул, Морське страхове бюро України тощо).

товариства взаємного страхування — юридичні особи — страховики, створені з метою страхування ризиків товариства (в Україні на теперішній час не функціонують).

Страхові посередники (страхові агенти та страхові брокери), через яких страховики здійснюють страхову діяльність. Закон України «Про страхування» (ст.14) визначає їх функції таким чином: страхові агенти — громадяни чи юридичні особи, які діють від імені й за дорученням страховика і виконують частину його страхової діяльності. Страхові агенти є представниками страховика та діють у його інтересах за комісійну винагороду на підставі договору із страховиком;

страхові брокери — громадяни або юридичні особи, котрі зареєстровані в установленому порядку як суб'єкти підприємницької діяльності й здійснюють посередницьку діяльність на страховому ринку від свого імені на підставі доручень страхувальника чи страховика.

Перестрахувальні компанії (перестраховики) — страховики, які не виконують прямих страхових операцій, а приймають у страхування ризики інших страховиків.

Уповноважений орган у справах нагляду за страховою діяльністю - (в Україні - Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України).

Процес формування ринку страхових послуг в Україні доцільно розглядати через закони ринку, зокрема через попит і пропозицію в умовах соціально-економічного розвитку України.

Попит на страхову послугу являє собою суму коштів, яку потенційні страхувальники готові витратити на задоволення своїх потреб у захисті майнових інтересів, пов'язаних з їх життям, здоров'ям, майном та відповідальністю з метою убезпечення від можливих збитків при даних цінах на страхові послуги.

На обсяг попиту на страхові послуги впливають такі фактори:

потреба населення та суб'єктів господарювання в страховому захисті;

купівельна спроможність потенційних страхувальників. Пропозицією на ринку страхових послуг правомірно вважати діяльність страховиків щодо розроблення та реалізації страхових послуг, які здатні задовольнити потреби в страховому захисті потенційних страхувальників та відповідають їх купівельній спроможності.

Фактори, котрі впливають на зміни в попиті на страхові послуги та їх пропозицію на загальнодержавному рівні представлені в таблиці 4.1.

Доведено, що в сучасних умовах економічного розвитку України формування ринку страхових послуг визначається впливом на нього як загальнонаціональних, так і регіональних факторів. Виходячи з цього, можна виділити фактори зміни попиту й пропозиції на страховому ринку України на регіональному рівні (табл. 4.2).

За даними Державного реєстру страховиків (перестраховиків) станом на кінець першого кварталу 2010 року в Україні працювало 444 страхових компаній, в тому числі 70 страховики зі страхування життя та 374 страхових компаній, що здійснювали види страхування інші, ніж страхування життя.

Статистичні дані свідчать про стійкі тенденції до зростання українського ринку страхових послуг порівняно з іншими ринками не-банківських фінансових установ. Зокрема, з 2000 р. спостерігається прискорення темпів зростання основних показників діяльності вітчизняних страховиків (страхових премій, рівня капіталізації, страхових резервів).

 

Наявність професійної страхової реклами в регіоні

Доступність і прозорість інформації щодо основних показників діяльності страхових компаній, структурні підрозділи яких діють у регіоні

Функціонування на ринку страхових послуг кваліфікованих страхових посередників

Ступінь страхової культури населення регіону

Величина активів та страхових резервів регіональних страхових компаній

Застосування в страховій діяльності новітніх технологій щодо реалізації страхових послуг

Здійснення ефективної страхової реклами з метою забезпечення в регіоні прозорої інформації про страхові послуги та діяльність страховиків

 

За інформацією Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України обсяг загальних страхових премій, зібраних українськими страховиками в 2009 році становив 20 442,1 млн. грн., розмір валових страхових виплат - 6 737,2 млн. грн., а загальний рівень виплат досяг у цей період 33\%. Станом на 31.12.09 р. обсяг загальних активів страховиків збільшився на 0,1\% (до 41 970,1 млн. грн.) у порівнянні з аналогічною датою 2008 р., а величина активів, визначених ст. 31 Закону України «Про страхування» - зменшилась на 0,9\% (до 23 690,9 млн. грн.), відповідно. Зважаючи на негативний вплив світової фінансової кризи, основною проблемою для страховиків на теперішній час є недостатність ліквідних фінансових інструментів для проведення ефективної політики інвестування коштів, що зумовлено наслідками призначення тимчасових адміністрацій в банківських установах, у яких відкриті депозити вітчизняних страховиків, а також зростанням ризику невиконання зобов'язань перестраховиками.

Аналіз обсягу зібраних страхових премій за регіонами України свідчить, що найбільші надходження страхових премій припадають на страховиків, що знаходяться у регіонах з розвиненою фінансово-економічною інфраструктурою, зокрема компанії Києва та Київської області, Харківської, Донецької та Дніпропетровської областей. При цьому, в Україні має місце нерівномірний розподіл вітчизняних страховиків територією країни (табл. 4.3).

У відповідності з даними Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України обсяги зібраних страхових премій за регіонами відрізняються як загалом, так і на душу населення. Зокрема, у 2009 р. на м. Київ та Київську область припадало 63\% загального обсягу валових страхових премій, зібраних вітчизняними страховиками.

Важливим фактором впливу на розвиток ринку страхових послуг є регулююча роль держави, яка використовує ринкові й адміністративні методи регулювання. Ефективне поєднання прямих та непрямих методів державного регулювання з урахуванням досвіду зарубіжних країн і особливостей національної економіки сприяє функціонуванню повноцінного ринку страхових послуг. Розроблення стратегії розвитку страхового захисту в Україні як складової державної економічної політики дасть змогу формування збалансованого ринку страхових послуг та забезпечить можливість його входження в структуру міжнародного ринку страхування. Ці питання більш докладно розглянуті в темі 6.

4.3. План практичного заняття

Поняття страхового ринку.

Класифікація страхових ринків, їх види.

Організаційна структурна страхового ринку.

Страхові посередники.

Страховий ринок України і напрями його розвитку.

4.4. Питання для самоперевірки

Що Ви розумієте під страховим ринком?

Назвіть основних учасників страхового ринку.

Що є товаром на страховому ринку?

Як формується попит на страхові послуги?

Що являє собою пропозиція страхових послуг?

Назвіть внутрішні фактори, які впливають на страховий ринок.

Чому страховик повинен враховувати в своїй діяльності зовнішні фактори, що впливають на розвиток страхового ринку?

Хто такі страхові посередники?

Назвіть основні загальнодержавні фактори розвитку страхового ринку України.

У чому полягають особливості розвитку сучасного страхового ринку України?

4.5.      Теми науково-дослідних робіт

Роль страхових посередників у розвитку страхового бізнесу.

Генезис вітчизняного страхового ринку.

Закономірності формування сучасного страхового ринку України.

Страхові ринки країн ЄС.

Особливості розвитку страхових ринків США та Японії.

4.6.      Тести для самоконтролю

Страховий агент - це:

а)         юридична або фізична особа, яка самостійно здійснює страхові операції;

б)         штатний працівник страхової компанії, який встановлює при- чини настання страхових випадків;

в)         фізична особа, яка за дорученням страховика укладає договори страхування;

г)         юридична особа, яка від свого імені та за дорученням страхови- ка виконує частину його страхової діяльності.

Складова зовнішнього оточення страхового ринку, на яку страховик не може впливати:

а)         ринковий попит;

б)         конкуренція;

в)         рівень платоспроможності страхувальників;

г)         «ноу-хау» страхових послуг.

Страховий ринок - це:

а)         місце, де формується ціна на страхові послуги страхових ком- паній;

б)         система організації продажу страхових послуг та укладання до- говорів страхування;

в)         система економічних відносин, де об'єктом купівлі-продажу є страхові послуги, формується попит і пропозиція на них;

г)         сукупність страховиків та інших суб'єктів, що здійснюють страхові послуги.

До регіональних факторів розвитку страхового ринку належать:

а)         особливості клімату та ландшафту;

б)         пенсійна реформа;

в)         кількість великих промислових підприємств та підприємств малого і середнього бізнесу;

г) ступінь розвитку страхового законодавства.

Що являє собою конкуренція на страховому ринку?:

а)         співробітництво страховиків;

б)         суперництво між страховиками щодо залучення коштів стра- хувальників і надання більш якісних страхових послуг;

в)         діяльність страховиків по вивченню попиту на страхові послуги;

г)         система організації діяльності страховиків, заснована на попе- редньому вивченні стану страхового ринку.

Страховий брокер - це:

а)         штатний працівник страхової компанії;

б)         посередник на страховому ринку;

в)         фізична особа, що виконує функції страхувальника;

г)         юридична особа, що виступає самостійним страховиком.

До учасників страхового ринку належать:

а)         промислові та торгівельні підприємства;

б)         страхові посередники, страховики, перестраховики;

в)         банки й кредитні спілки;

г)         лізингові та факторингові компанії.

Страховик може впливати на:

а)         попит на страхові послуги;

б)         конкуренцію;

в)         купівельну спроможність страхувальників;

г)         «ноу-хау» страхових послуг.

Складова фінансового ринку, яка є системою правових та організаційних заходів з реалізації страхових послуг - це:

а)         страхове поле;

б)         страховий ринок;

в)         страхове законодавство;

г)         страховий маркетинг.

Попит на страхові послуги залежить від:

а)         кількості катастроф у країні;

б)         купівельної спроможність потенційних страхувальників;

в)         ступеню розвитку страхового законодавства;

г)         потреби населення в страховому захисті.

В Україні контроль за діяльністю страхових агентів здійснюється:

а)         банками;

б)         Міністерством фінансів України;

в)         Лігою страхових організацій України;

г)         страховиками.

До юридичних страхових агентів відносять:

а)         банки, агентства нерухомості, туристичні фірми;

б)         власників транспортних засобів;

в)         аварійних комісарів;

г)         консультантів у сфері оподаткування.

Основні фактори підвищення реалізації страхових продуктів:

а)         страховий тариф, страхова сума;

б)         страховий тариф, франшиза;

в)         якість страхового продукту, тариф, сервіс;

г)         ризики, страхові резерви.

Страхова реклама потрібна для:

а)         посилення значення нововведень страховика;

б)         створення широкої популярності страхової компанії;

в)         масового впливу на потенційних споживачів страхових послуг;

г)         підтримки популярності страховика та збільшення попиту на страхові продукти.

Розвитку страхового ринку сприяє:

а)         підвищення темпів інфляції;

б)         поліпшення роботи персоналу страхових компаній;

в)         відсутність інформаційного забезпечення;

г)         зниження темпів інфляції.

Глосарій

Агент страховий - фізична або юридична особа, яка діє від імені страховика і в межах наданих ним повноважень.

Асортимент страхового ринку - набір видів страхових послуг, що пропонуються страхувальникам в межах конкретної території (країни, регіону).

Брокер страховий - юридична або фізична особа, що має дозвіл виступати посередником між страховиком і страхувальником і здійснює посередницьку діяльність на страховому ринку від свого імені.

Власна інфраструктура страховика - сукупність відокремлених структурних підрозділів страховика (офіси, агентства, філії, представництва) та канали комерційного зв'язку.

Комісія страхова - грошова винагорода, яка виплачується страховиком страховому посередникові відповідно до угоди.

Кон'юнктура страхового ринку - система факторів, що характеризують поточний стан попиту, пропозиції, цін на страхові послуги та рівня конкуренції .

Ноу-хау страхових послуг - сукупність технічних, технологічних та комерційних нововведень страховика щодо виробництва та реалізації страхових послуг, але не запатентованих ним.

Попит на страховому ринку - сума коштів, яку потенційні страхувальники готові витратити на задоволення своїх потреб у захисті майнових інтересів, пов'язаних з їх життям, здоров'ям, майном та відповідальністю з метою убезпечення від можливих збитків при даних цінах на страхові послуги.

Посередник страховий - страховий брокер або агент, через якого укладається договір страхування і вирішуються окремі питання щодо врегулювання претензій страхувальника.

Пропозиція на страховому ринку - діяльність страховиків щодо розроблення та реалізації страхових послуг, які здатні задовольнити потреби в страховому захисті потенційних страхувальників та відповідають їх купівельній спроможності.

Страхова послуга - специфічний товар на страховому ринку, що реалізується страховиком на договірній основі за авансовані кошти страхувальника з метою отримання прибутку та задоволення потреб страхувальника щодо захисту його економічних інтересів від наслідків раптових несприятливих подій (страхових випадків).

Страховий продукт - результат діяльності страхової компанії з метою задоволення потреб страхувальників й отримання прибутку. С. п. є товаром (страховою послугою), коли стає об'єктом продажу на ринку.

Страховий ринок - 1) економічний простір, в якому взаємодіють страхувальники, страховики, страхові посередники та організації страхової інфраструктури (об'єднання страховиків, консалтингові фірми, навчальні центри); 2) частина фінансового ринку, сфера грошових відносин, де об'єктом купівлі-продажу є специфічний товар - страхова послуга, формується попит і пропозиція на неї; 3) форма взаємозв'язку між учасниками страхових правовідносин (страхувальниками, страховиками та страховими посередниками).