Страхування - Навчальний посібник (Фисун В. І., Ярова Г. М.)

Тема 10. перестрахування та співстрахування

Скрута, розділена з побратимом - половина скрути

(Козацька приказка)

10.1. Зміст теми:

Сутність і роль перестрахування.

о    Основна та додаткові функції перестрахування

о    Суб'єкти перестрахування, складові перестрахового договору

Форми перестрахувальних операцій

Методи проведення перестрахування

Співстрахування та особливості його застосування

Література: [4]; [5]; [12]; [27]; [30]; [32]; [36]; [37]; [47]; [48]; [54]; [59].

Ефективне перестрахування є однією з необхідних умов забезпечення фінансової стійкості страховика. Його метою є створення умов для формування збалансованого страхового портфеля страхової компанії.

Ця тема є специфічною у порівнянні з попередніми темами курсу. ЇЇ вивчення неможливе без глибокого з'ясування сутності та необхідності здійснення перестрахування, розгляду специфічних функцій перестрахування, його суб'єктів, видів, змісту та складових перестра-хових договорів.

Особливу увагу варто звернути на пропорційну та непропорційну форми проведення перестрахувальних операцій, зрозуміти їх механізм та відмінності. Важливе значення має опанування методів перестрахування та розуміння доцільності їх застосування.

Закінчити вивчення теми слід розглядом сутності співстрахування як одного з методів перерозподілу ризиків страховика, який дає змогу забезпечити гарантії захисту майнових інтересів страхувальника.

9.2. Огляд ключових положень та категорій теми

Перестрахування - це особлива підсистема страхового ринку, що забезпечує фінансову стійкість страхових компаній шляхом перерозподілу страхових ризиків.

Закон України «Про страхування» (ст. 12) дає визначення перестрахування як страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика, згідно з законодавством країни, в якій він зареєстрований.

Перестрахування є одним з методів зменшення і розподілу страхового ризику. Беручи на себе ризик, страховик не завжди має можливість виплатити можливі страхові збитки. В цьому випадку вона звертається за допомогою до іншого страховика (або спеціалізованого перестраховика), пропонуючи розподілити ризик.

Перестрахування виражає систему відносин, згідно з якою страховик, приймаючи на страхування ризики, з врахуванням своїх фінансових можливостей, частину відповідальності передає на погоджених умовах іншим страховикам. Цим переслідується мета створення збалансованого страхового портфеля, забезпечення фінансової стійкості страховика.

В основі перестрахування лежить договір, згідно з яким одна сторона — страховик передає повністю чи частково страховий ризик (групу страхових ризиків певного виду), іншій стороні — перестраховику.

Страховика, що передає ризик, називають цедентом (прямим страховиком, перестрахувальником), а страховика, який його приймає — цесіонарієм (цесіонером, перестраховиком). Він, у свою чергу, бере зобов'язання відшкодувати страховику відповідну частину виплаченого страхового відшкодування (рис. 10.1).

 

Страховик

(2

Страховик

(цедент,

перестрахувальник)

(

Перестраховик

(цесіонарій, цесіонер)

Рис. 10.1. Суб'єкти перестрахування

Процес передачі ризику у перестрахування називається пере-страхувальною цесією. Частина ризику, що залишається у прямого страховика (цедента) називається його власним утриманням.

Прийнявши на перестрахування ризик, перестраховик може частково передати його іншому страховику (перестраховику). У цьому випадку цесіонер виступає в ролі цедента, який називається ре-троцедентом. Компанію, яка прийняла ризик від ретроцедента, називають ретроцесіонером.

Основною функцією перестрахування є вторинний перерозподіл ризику, зміст якої полягає в тому, що страховик може дати страхувальнику тільки таку гарантію, що відповідає його фінансовим можливостям.

Крім основної, існують додаткові функції, зміст яких полягає в тому, що перестрахування:

^ дає змогу брати на страхування дуже дорогі та унікальні ризики; ^ сприяє запровадженню нових видів страхування; ^ створює умови для формування збалансованого страхового портфеля.

^ забезпечує фінансову стійкість та рентабельність страхових операцій (Рис. 10.2).

Вторинний

перерозподіл

ризику

 

забезпечення можливості брати на страхування дуже дорогі та унікальні ризики;

сприяння запровадженню нових видів страхування;

створення    умов    для    формування збалансованого страхового портфеля;

забезпечення   фінансової   стійкості   та рентабельності страхових операцій.

 

Рис. 10.2 Основна та додаткові функції перестрахування

Перерозподіл ризику зможе здійснюватися між страховиками різних країн. При цьому, розрізняють активне і пасивне перестрахування.

Активне перестрахування - прийняття іноземних ризиків у перестрахування вітчизняними компаніями.

Пасивне перестрахування - передача ризиків вітчизняних страховиків іноземним перестраховикам.

За формою виділяють перестрахування пропорційне і непропорційне.

Пропорційне перестрахування будується на основі пропорційного розподілу між сторонами відповідальності, страхової премії і страхового відшкодування в разі настання страхового випадку. При цьому розрізняють такі види пропорційного перестрахування: квотні, ексцедентні і квотно-ексцедентні.

За умовами договору квотного перестрахування частка участі сторін у перестрахуванні виражається у відсотку від страхової суми (квотою). Крім того, в договорах цього виду за бажанням перестраховика встановлюються верхні межі (ліміти) відповідальності перестраховика. Перестраховик отримує відповідну частку премії і в такій же частці бере участь у відшкодуванні збитків, завданих в результаті настання страхового випадку. Найчастіше квотні договори використовуються при страхуванні цивільної відповідальності власників транспортних засобів і при страхуванні автокаско.

Договір ексцедентного перестрахування застосовується у тому разі, коли застраховані ризики суттєво відрізняються за страховою сумою. Укладаючи договір ексцедентного перестрахування, сторони визначають розмір максимальної власної участі страховика (ексце-дент). Ризики, страхова сума яких менша або дорівнює ексцеденту, виключаються з договору. Ризики, страхова сума яких перевищує ексцедент, перестраховуються.

Зміст квотно-ексцедентного договору полягає у поєднанні двох договорів квотного й ексцедентного та передбачає встановлення екс-цедента залежно від визначеної частки (квоти) власного утримання. Портфель такого виду страхування перестраховується квотно, а перевищення сум страхування ризиків понад встановлену квоту, підлягає перестрахуванню на принципах ексцедентного договору.

Таким чином, характерною особливістю всіх видів пропорційного перестрахування є те, що збитки, як і премія за договором, поширюються між цедентом і перестраховиком у відповідній пропорції і з прив'язкою до страхової суми. Крім того, за договором пропорційного перестрахування перестраховик зобов'язаний сплатити страховику комісійну винагороду - обумовлену в договорі частину, отриманої страхової премії.

Непропорційне перестрахування поділяється на договори ексце-дента збитку і договір ексцедента збитковості.

За договором ексцедента збитку перестрахування будується на основі очікуваних збитків.

При цьому, страхова сума за договором страхування ділиться на рівні частини (шари, ліреї) в залежності від кількості учасників (рис.

10.3).

Таким чином, всі учасники перестрахування несуть однакову відповідальність перед страхувальником і умовно розміщуються у вигляді піраміди.

Кожному шару належить певна ймовірність настання збитку у страхувальника, а отже необхідність здійснювати страхове відшкодування (рис. 10.4 ).

Рис. 10.4. Умовне розміщення учасників непропорційного перестрахування та розподіл ймовірності настання збитку страхувальника між ними

Така ймовірність визначається виходячи з того, що кожний наступний учасник починає відшкодовувати збитки страхувальника лише тоді, коли повністю вичерпав свій можливий ліміт відповідальності попередній учасник.

В міжнародній практиці договори перестрахування перевищення збитків широко застосовуються при страхуванні різних видів відповідальності, від нещасних випадків, вогневих ризиків, а також при страхуванні всіх видів ризиків, де збитки можуть досягати значних розмірів.

За договором ексцедента збитковості покриваються не окремі ризики (збитки), а збитковість за всім портфелем договорів, які має цедент за даним видом страхування. Перестраховик бере участь у відшкодуванні збитків у тих випадках, коли збитковість за певний строк перевищує обумовлений договором перестрахування відсоток.

Поділ перестрахування за методом проведення представлено на рисунку 10.5.

Факультативне перестрахування («добровільне») - передбачає для цесіонарія і цедента право вибору. Для цесіонарія - чи приймати у перестрахування запропоновані ризики, а для цедента - які саме ризики передавати у перестрахування.

Договір факультативного перестрахування виражає індивідуальну угоду, яка стосується одного ризику. Цей договір надає сторонам повну незалежність щодо процесу передачі та прийняття ризиків у перестрахування. Факультативне перестрахування є тим методом перестрахування, що дає можливість перестраховику ще до прийняття зобов'язань за договором уважно розглянути той чи інший індивідуальний чи конкретний ризик, відповідальність за яким він збирається взяти на себе.

При факультативному перестрахуванні попередньою умовою для укладання договору є сліп - документ-пропозиція, що пересилається цесіонарію цедентом і містить основні характеристики ризику. Перестраховик, одержавши сліп, може прийняти позитивне або негативне рішення щодо об'єкта перестрахування. За умови, що перестраховик приймає ризик на свою відповідальність, він обов'язково у сліпі вказує її частку.

Основним недоліком факультативного страхування є тривалість часу виконання.

Облігаторне перестрахування («примусове»)— метод перестрахування, який передбачає, що цедент зобов'язаний передавати частину відповідальності з кожного окремого ризику із сукупного портфеля того чи іншого виду страхування, передбаченого умовами договору, в перестрахування, а цесіонарій зобов'язаний приймати кожну таку цесію. За умовами облігаторного договору прямий страховик зобов'язаний передавати в перестрахування всі ризики, передбачені договором.

При облігаторному перестрахуванні цедент повинен систематично висилати цесіонарію бордеро - перелік ризиків, які потрібно перестрахувати.

Застосування методів як факультативного, так і облігаторного перестрахування надає можливість використання як пропорційної, так і непропорційної форм розподілу зобов'язань між учасниками перестрахового договору.

На практиці часто застосовують змішаний метод перестрахування - факультативно-облігаторне.

Цей метод проведення перестрахування називається договором «відкритого покриття» і дає цеденту право незалежно приймати рішення відносно яких ризиків і в якому обсязі слід їх передати цесі-онарію, який зобов'язаний прийняти цедовані частки ризиків на попередньо погоджених умовах.

Перестраховику договір «відкритого покриття» може бути невигідним, оскільки страховик передає в перестрахування найбільш небезпечні ризики. Тому такі договори укладаються перестраховиками лише з тими цедентами, яким вони довіряють.

Кожний метод перестрахування має свої переваги і недоліки. Тому їх вибір залежить від конкретних завдань учасників перестрахового договору.

Одним із методів розподілу ризиків виступає співстрахуван-ня, яке застосовується в тому випадку, коли кілька страхових компаній здійснюють один і той самий вид страхування. На відміну від перестрахування, де страхувальник укладає договір з одним страховиком, який потім розміщує свій ризик, у співстрахуванні страхувальник укладає договір зразу з кількома страховиками, які виступають рівноправними партнерами і відповідають перед страхувальником за свою частину ризику.

Механізм співстрахування полягає в пошуку страхових компаньйонів для спільної відповідальності. Таких компаній може бути дві чи більше залежно від розміру ризику і від частки власної участі страховиків. При цьому всі страховики ділять страхову суму між собою і пропорційно її часткам отримують страхові премії. В такій же пропорції вони відшкодовують збитки, що настали у страхувальника.

Відповідальність за виконанням такого договору несе одна зі страхових компаній, але вона не відшкодовує частки інших у випадку їх неплатоспроможності.

Співстрахування не набуло таких розмірів і масштабів як перестрахування, через незацікавленість у ньому страхувальника, який часто не має повної інформації про співстраховиків.

10.3.    План практичного заняття

Необхідність і сутність перестрахування

Зміст договорів перестрахування та їх види

Форми проведення перестрахувальних операцій

Методи перестрахування

Сутність співстрахування

10.4.    Питання для самоперевірки

Що називається перестрахуванням?

Які фактори впливають на ліміт власного утримання?

Чим відрізняється активне перестрахування від пасивного?

Назвіть види договорів пропорційного перестрахування.

Назвіть види договорів непропорційного перестрахування.

Чим відрізняється квотний договір перестрахування від ексце-дентного?

У чому полягає зміст перестрахування перевищення збитків?

Як і кому здійснюється страхове відшкодування страховиком і перестраховиком у разі настання страхового випадку у страхувальника?

У якому випадкові укладається договір співстрахування?

Яким чином розподіляється відповідальність між страховиками при укладанні договору співстрахування?

10.5.    Теми науково-дослідних робіт

Витоки та світова історія розвитку перестрахування.

Співстрахування та його значення у розвитку страхування.

Державне регулювання перестрахових відносин в Україні.

Історія перестрахування у країнах Євросоюзу.

Тенденції розвитку ринку перестрахування в Україні.

10.6.    Тести для самоконтролю

Власне утримання страховика - це:

а)         розмір комісійної винагороди;

б)         страхові внески страхувальників;

в)         частина страхової суми, що залишається на відповідальності страховика;

г)         страхове відшкодування при настанні страхових випадків.

До видів договорів перестрахування відносять:

а)         пропорційні і облігаторні;

б)         обов'язкові і добровільні;

в)         пропорційні і непропорційні;

г)         квотні й ексцедентні.

Перестраховик -це:

а)         цесіонарій;

б)         цедент;

в)         ретроцедент;

г)         ретроцесіонарій.

Страховик, якому прямий страховик передає частину ризику на страхування, зветься:

а)         цедентом;

б)         страхувальником;

в)         цесіонарієм;

г)         перестрахувальником.

6.         Активне перестрахування - це:

а) посилення активноі діяльності перестраховиків;

б) посилення активної діяльності перестрахувальників; б) передача ризиків вітчизняних страховиків іноземним перестраховикам;

г) прийняття іноземних ризиків у перестрахування вітчизняними компаніями.

За формами проведення перестрахування буває:

а)         пропорційне та непропорційне;

б)         квотне, ексцедентне та квотно-ексцедентне;

в)         факультативне, облігаторне та факультативно-облігаторне;

г)         активне та пасивне.

Цедент - це:

а)         страховик;

б)         перестраховик;

в)         перестрахувальник;

г)         цесіонарій.

Перестрахування за методом проведення поділяється на:

а)         пропорційне та непропорційне;

б)         квотне, ексцедентне та квотно-ексцедентне;

в)         факультативне, облігаторне та факультативно-облігаторне; в) активне та пасивне.

Метод розподілу ризиків при якому кілька страховиків на рівних умовах несуть відповідальність за одним страховим договором в межах своєї частки - це:

а)         ексцедент збитку;

б)         ексцедент збитковості;

в)         перестрахування;

г)         співстрахування.

Документ, що містить перелік ризиків, які необхідно перестрахувати і надсилається цедентом цесіонарію при ексцедентному перестрахуванні - це:

а)         декларація;

б)         сліп;

в)         бордеро;

г)         пропозиція.

Факультативно-облігаторне перестрахування більш вигідне для:

а)         страховика;

б)         перестраховика;

в)         страхувальника;

г)         держави.

Облігаторно-факультативне перестрахування не вигідне для:

а)         страховика;

б)         перестраховика;

в)         страхувальника;

г)         держави.

Чи зобов'язаний страховик повідомити страхувальника, що його ризик, взятий на страхування, буде перестраховано?:

а)         так;

б)         ні.

Пасивне перестрахування - це:

а)         зниження активної діяльності перестраховиків;

б)         зниження активної діяльності перестрахувальників;

в)         передача ризиків вітчизняних страховиків іноземним пере- страховикам;

г)         прийняття іноземних ризиків у перестрахування вітчизняними компаніями.

При здійсненні співстрахування страховики:

а)         приймають спільне рішення щодо того, який з них зобов'язаний сплатити страхувальнику компенсацію завданої шкоди в залеж- ності від стану його фінансової надійності;

б)         надають страхові гарантії, але не беруть участі у сплаті страхо- вого відшкодування;

в)         сплачують страхувальнику страхові премії за сумлінне вико- нання зобов'язань зі сплати страхових платежів;

г)         розподіляють страхову суму між собою і пропорційно її част- кам отримують страхові премії.

10.7. Задачі

Задача 1. Страховик уклав договір страхування об'єкта вартістю 3 200 тис. грн. при страховому тарифі 0,5 \%. Власне утримання компанії 2 200 тис. грн., решта перестраховується у двох перестраховиків порівну. Величина комісії за укладення і супровід договору - 10\%. Визначте:

страхові платежі, котрі отримає страховик і перестраховики;

величину комісійної винагороди, котру отримає страховик;

3) розмір страхового відшкодування, котре виплатять учасники процесу страхування і перестрахування, якщо збитки страхувальника становлять 700 тис. грн.

Задача 2. Страхова компанія здійснює непропорційне перестрахування об'єкта вартістю 4 млн. грн., в якому бере участь 4 учасники (страховик і 3 перестраховики). Вартість об'єкта розділена на шари, ймовірність настання страхового випадку для яких наступна: пріоритет - 0,5; перший перестраховик - 0,25; другий перестраховик - 0,15; третій перестраховик - 0,10. Визначте:

страхові платежі для кожного учасника, якщо страховий тариф становить 0,5\%;

величину страхового відшкодування і учасників виплати при збитках:

а)         0,8 млн. грн.;

б)         1,2 млн. грн.;

в)         3,4 млн. грн.

Задача 3. Портфель страховика складається з трьох однорідних груп ризиків, які мають відповідно оцінку 200, 350, 533 тис. грн. Максимальний рівень власного утримання страховика в покритті ризиків - 400 тис. грн. У перестрахування передається квота в розмірі 25\% страхового портфеля. Визначте:

форму перестрахування;

величину ризиків, переданих перестраховику за окремими групами та в цілому;

власну участь цедента в покритті ризиків;

проаналізуйте доцільність перестрахування всіх ризиків в портфелі страховика.

Задача 4. Цедент уклав ексцедентний договір перестрахування, згідно з яким участь страховика в покритті ризиків установлена в розмірі 250 тис. грн. Верхня максимальна межа відповідальності перестраховика - 500 тис. грн. Визначте участь цедента і цесіонарія у відшкодуванні збитків, якщо в результаті страхового випадку їх розмір становить:

а)         300 тис. грн.;

б)         210 тис. грн.;

в)         610 тис. грн.

Задача 5. Об'єкт, страхова вартість якого 10 млн. грн. страхується трьома страховиками за одним договором при страховому тарифі 0,7\%. Відповідальність за договором співстрахування розділена в наступному порядку: перший страховик - 50\%, другий страховик - 30\%, третій страховик - 20\% страхової суми. В результаті страхового випадку страхувальнику завдано збитків в обсязі 5 млн. грн. Визначте:

страхові платежі, котрі отримають страховики;

розмір страхового відшкодування, котре виплатять учасники процесу співстрахування.

Задача 6. Як буде розподілено між цедентом і цесіонарієм, в разі настання страхових подій, відповідальність за збитки, якщо укладено квотні договори перестрахування, а також мають місце такі умови:

а)         цедентом було укладено договір з квотою 75\%;

ліміт відповідальності цесіонарія згідно з цим договором 200тис.грн.;

ризик 100тис.грн.;

збитки становили 100\%.

б)         цедентом було укладено договір з квотою 85\%;

ліміт відповідальності цесіонарія згідно з цим договором 300тис.грн.;

ризик 400тис.грн.;

збитки становили 50\%.

в)         цедентом було укладено договір з квотою 75\%;

ліміт відповідальності цесіонарія згідно з цим договором 350тис.грн.;

ризик 525тис.грн.;

збитки становили 90\%.

Глосарій

Бордеро - перелік ризиків, частина відповідальності цедента, що передається ним у цесію.

Власне утримання цедента - економічно обґрунтована частина страхової суми, яку страхова компанія залишає на своїй відповідальності. Визначається: окремо за страховим полісом, за одним ризиком, за низкою ризиків.

Депо премій - частина страхових внесків, що тимчасово утримується цедентом з метою забезпечення своєчасного виконання зобов'язань, передбачених договором перестрахування.

Детальний сертифікат - перелік характеристик цесій, прийнятих цесіонарієм від цедента.

Додаткова комісія - компенсація цеденту витрат, здійснених при аквізиції.

Ексцедент - частина страхової суми понад власне утримання цедента, що цілком переходить у цесію.

Ексцедент збитковості - договір непропорційного перестрахування, реалізується, коли в результаті діяльності страховика відбувається перевищення рівня збитковості, очікуваного внаслідок попередніх розрахунків.

Ексцедент збитку - договір непропорційного перестрахування, реалізується в разі, якщо сума збитку внаслідок страхового випадку перевищить обумовлений договором пріоритет.

Ексцедент суми - ексцедентний договір цесії, за яким всі прийняті на відповідальність ризики, страхова сума яких перевищує власне утримання цедента, підлягають переданню на цесію в межах визначеного ексцеденту (ліміту).

Ексцедентне перестрахування - форма пропорційного перестрахування, яку запроваджують, коли має місце значне коливання обсягів страхових сум за страховими договорами.

Квота у страхуванні - 1) частка, що становить участь страхової компанії в загальній страховій сумі в разі співстрахування; 2) частка кожної з сторін у договорі цесії.

Квотне перестрахування - цесія на базі квоти.

Лінія ексцедента - обсяг власного утримання цедента.

Непропорційне перестрахування - форма організації договорів це-сії, за якої відповідальність цесіонарія не залежить від рівня відповідальності цедента.

Нотис - умова договору цесії, за якої при внесенні змін до договору перестрахування одним із його учасників, партнера повинно бути повідомлено про це не пізніше як за три місяці до закінчення терміну дії договору.

Перестрахувальна комісія - плата цесіонарія цеденту за передання йому ризиків у перестрахування.

Ретроцесія - перестрахування ризиків іншими перестраховиками.

Сліп - документ-пропозиція, що пересилається перестраховикам цедентом і містить основні характеристики ризику (найменування та адресу страхувальника, тип договору, об'єкт страхування, страхову суму, ставку премії, умови страхування і перестрахування, власне утримання цедента та ін.).

Співстрахування - сумісне страхування, при якому за одним спільним або кількома окремими полісами, що становить частку кожного страховика відповідно до загальної страхової суми, відповідальність за один об'єкт у відповідних частках беруть на себе кілька страховиків.

Суперкомісія - комісія, яку цесіонарій сплачує цеденту окрім основної комісії за витрати на проведення перестрахової справи.

Тантьєма - комісія, яку цесіонарій щорічно виплачує цеденту з прибутку, отриманого внаслідок реалізації перестрахових відносин.

Цедент (перестрахувальник) - страховик, що передає за плату частину прийнятого за договором зі страхувальником ризику на перестрахування іншому страховику або професійному цесіонарію.

Цесія - процес передання ризику у перестрахування.

Цесіонарій (перестраховик) - страхова компанія, що приймає ризик у перестрахування.