8.4. теорія конкурентних переваг

В 1991 р. американський економіст Майкл Портер опублікував книгу «Конкурентні переваги країн» (у російському перекладі книга вийшла під назвою «Міжнародна конкуренція»), у якій він запропонував новий підхід до аналізу розвитку міжнародної торгівлі в теорії конкурентних переваг країн. Очевидним фактом є те, що у сучасних умовах значна частина світових товарних потоків пов'язана не із природними, а із придбаними перевагами, цілеспрямовано сформованими у ході конкурентної боротьби. Виходячи з того, що на світовому ринку конкурують фірми, а не країни, М. Портер показує, як фірма створює й утримує конкурентну перевагу і яка роль уряду в цьому процесі.

Конкурентні переваги, що дозволяють фірмі домагатися успіху на світовому ринку, залежать, з одного боку, від правильно обраної конкурентної стратегії, а з іншого боку, від співвідношення факторів (детермінантів) цих конкурентних переваг.

Вибір фірмою конкурентної стратегії залежить від двох головних факторів: структури галузі, у якій діє дана фірма, і тієї позиції, що займає фірма у своїй галузі.

Ринкова структура галузі, тобто характер конкурентної боротьби у ній, визначається кількістю конкуруючих фірм і можливістю появи нових конкурентів, наявністю товарів-субститутів, конкурентними позиціями постачальників сировини й устаткування і споживачів кінцевої продукції даної галузі. Все це впливає на ступінь монополізації в галузі (недосконалість конкуренції), а виходить, і на прибутковість (конкурентоспроможність) фірми.

Позиція, що фірма займає в галузі, визначається тим, за рахунок чого фірма забезпечує свою прибутковість (конкурентна перевага). Міцність позицій у конкурентній боротьбі забезпечується або більш низьким, ніж у конкурентів, рівнем витрат, або диференціацією виробленого продукту (підвищенням якості, створенням продукції з новими споживчими властивостями, розширенням можливостей післяпродажного обслуговування й т. д.).

Для успіху на світовому ринку необхідне поєднання правильно обраної конкурентної стратегії фірми з конкурентними перевагами країни. М. Портер виділяє чотири детермінанти конкурентної переваги країни.

По-перше, забезпеченість факторами виробництва, причому в сучасних умовах головну роль відіграють так звані розвинені спеціалізовані фактори (науково-технічні знання, висококваліфікована робоча сила, інфраструктура й т. д.), цілеспрямовано створювані країною.

По-друге, параметри внутрішнього попиту на продукцію даної галузі, що залежно від свого обсягу й структури дозволяє використовувати ефект масштабу, стимулює нововведення й підвищення якості продукції, підштовхують фірми до виходу на зовнішній ринок.

По-третє, наявність у країні конкурентоспроможних галузей-постачальників (що забезпечує швидкий доступ до необхідних ресурсів) і споріднених галузей, які виробляють взаємодоповнюючу продукцію (що дає можливість взаємодіяти у сфері технологій, маркетингу, сервісу, обмінюватися інформацією й т. д.). У такий спосіб формуються, за виразом М. Портера, кластери конкурентоспроможних національних галузей.

Нарешті, по-четверте, конкурентоспроможність галузі залежить від національних особливостей стратегії, структури й суперництва фірм, тобто від того, які умови в країні, що визначають особливості створення й керування фірмами, і який характер конкуренції на внутрішньому ринку.

Портер підкреслює, що країни мають найбільші шанси на успіх у тих галузях або їхніх сегментах, де всі чотири детермінанти конкурентної переваги (так званий національний «ромб») мають найбільш сприятливий характер. Важливу роль у цьому процесі відіграє держава, яка, проводячи цілеспрямовану економічну політику, впливає на параметри факторів виробництва й внутрішнього попиту, на умови розвитку галузей-постачальників і споріднених галузей, на структуру фірм і характер конкурентної боротьби на внутрішньому ринку.

Таким чином, відповідно до теорії М. Портера, конкуренція, у тому числі й на світовому ринку, — це динамічний процес, що розвивається, в основі якого лежать інновації й постійні відновлення технології. Тому для пояснення конкурентних переваг на світовому ринку необхідно «з'ясувати, як фірми й країни поліпшують якість факторів, підвищують ефективність їхнього застосування й створюють нові».

Контрольні питання

У чому полягає сутність теорії конкурентних переваг?

Які обставини, на думку В. Леонтьєва, впливають на міжнародну спеціалізацію?

Як визначається виграш від торгівлі країн?

Проблемно-логічні завдання

1 Для успіху на світовому ринку необхідне поєднання правильно обраної конкурентної стратегії фірми з конкурентними перевагами країни. Які чотири детермінанти конкурентної переваги країни виділяє М. Портер?

2 Парадокс Леонтьєва збагатив теорію факторів виробництва, тому що були виявлені додаткові обставини, які впливають на міжнародну спеціалізацію. Обґрунтуйте їх.

Тестові завдання

Прихильники неокласичного підходу вважають, що:

а)         міграція робочої сили погіршує добробут країни-імпортера і поліпшує добробут країни-експортера;

б)         міграція робочої сили поліпшує добробут країни-імпортера і не змінює добробут країни-експортера;

в)         міграція робочої сили поліпшує добробут країни-імпортера і погіршує добробут країни-експортера.

При визначенні зовнішньоторговельної політики одним з основних критеріїв є:

а)         ціна;

б)         обсяг експорту;

в)         обсяг імпорту;

г)         співвідношення внутрішніх і зовнішніх цін;

д)         усі відповіді вірні;

є) вірні відповіді а) і б);

ж)        вірні відповіді а) і в);

з)         вірні відповіді а), б) і в); і) усі відповіді не вірні.

Передумови концепцій зовнішньоекономічних відносин:

а)         враховується залежність економіки країни від величини екс- портної квоти;

б)         корені зовнішньоторговельних теорій і політики варто шука- ти в стані платіжного балансу;

в)         оцінка ефективності зовнішньоторговельних і зовнішньоеко- номічних зв'язків залежить від взаємозалежних факторів (валютних надходжень, ступеня конкурентноздатності, динаміки світових і внутрішніх цін, масштабів торговельних операцій, системи розра- хунків);

г)         усі відповіді вірні;

д)         вірні відповіді а) і б); є) вірні відповіді а) і в); ж) усі відповіді не вірні.

Оцінка й підхід до регулювання зовнішніх зв'язків визначається:

а)         балансом поточних операцій;

б)         рухом капіталу;

в)         станом валютного курсу;

г)         наявністю золотовалютних резервів;

д)         усі відповіді вірні;

є) вірні відповіді а) і б);

ж)        вірні відповіді в) і г);

з)         вірні відповіді а) і в); і) вірні відповіді б) і г); к) усі відповіді не вірні.

Якщо імпорт товарів істотно перевищує експорт і збільшується незбалансованість платіжного балансу, то:

а)         доводиться звертатися до зовнішніх позик;

б)         ростуть борги країни;

в)         скорочується внутрішнє споживання;

г)         усі відповіді вірні;

д)         вірні відповіді а) і б); є) вірні відповіді б) і в);

ж)        вірні відповіді а) і в);

з)         усі відповіді не вірні.

Ефективність і вигідність зовнішньоторговельних і зовнішньоекономічних зв'язків залежать від:

а)         валютних надходжень;

б)         ступеня конкурентноздатності;

в)         динаміки світових і внутрішніх цін;

г)         масштабів торговельних операцій;

д)         системи розрахунків; є) усі відповіді вірні;

ж)        вірні відповіді а), б) і в);

з)         вірні відповіді а), б), г) і д); і) усі відповіді невірні.

Якщо країна має у своєму розпорядженні надлишок капіталу, то їй вигідніше:

а)         експортувати капіталомістку продукцію;

б)         експортувати трудомістку продукцію;

в)         імпортувати капіталомістку продукцію;

г)         імпортувати трудомістку продукцію;

д)         усі відповіді вірні;

є) вірні відповіді а) і г);

ж)        вірні відповіді б) і в);

з)         усі відповіді не вірні.

Модель зовнішньої торгівлі Хекшера — Оліна висуває в якості визначальних:

а)         принцип спеціалізації на експорті тієї продукції, у структурі витрат якої переважають витрати на рідкі фактори;

б)         принцип спеціалізації на експорті тієї продукції, у структурі якої переважають витрати на фактори, що є в достатку;

в)         принцип спеціалізації на імпорті тієї продукції, у структурі витрат якої переважають витрати на рідкі фактори;

г)         принцип спеціалізації на імпорті тієї продукції, у структурі якої переважають витрати на фактори, що є в достатку;

д)         усі відповіді вірні;

є) усі відповіді не вірні.

До «детермінант» конкурентних переваг М. Портер згідно зі складом «національного ромба» відносить:

а)         стратегію фірм, їхню структуру й суперництво;

б)         споріднені й підтримуючі галузі;

в)         параметри факторів;

г)         параметри попиту;

д)         усі відповіді вірні;

є) вірні відповіді а) і б);

ж)        вірні відповіді в) і г);

з)         усі відповіді не вірні.

10        М. Портер виділяє наступні складові «національного ромба»:

а)         постійне впровадження нововведень, нових технологій, мето- дів, нових способів навчання кадрів, організації виробництва;

б)         розробка ефективної стратегії фірм, конкурентне суперницт- во виробників і постачальників усередині країни;

в)         підтримка й розвиток галузей і виробництв, що поставляють експортерам комплектуючі, напівфабрикати, сировину, паливо, що забезпечують їх оперативною інформацією;

г)         активний вплив на параметри попиту, його обсяг, динаміку, структуру, диференціацію;

д)         усі відповіді вірні;

є) вірні відповіді а) і б);

ж)        вірні відповіді б) і в);

з)         вірні відповіді а), б) і г); і) вірні відповіді в) і г);

к) усі відповіді не вірні.