6.3. економіка домінування ф. перруФ. Перру (1903—1987) — представник інституціонально-соці-ологічної школи у Франції, автор теорії, що отримала назву «економіка домінування». В основі цієї теорії лежить постулат, згідно з яким відносини учасників господарської практики будуються не як рівноправних партнерів, а як відносини панування й підпорядкування. Визначальну роль в економіці домінування відіграють монополії та олігополії, які намагаються укріпити свою владу, послабити конкурентів. Координуючу й поєднуючу функцію здійснює держава, яка виробляє і проводить стратегію загального інтересу і загального блага. Згідно з теорією Перру [23], домінування одних підприємств і секторів і підлеглий стан інших деформує «нормальні» взаємозв'язки та економічний простір. Разом з тим подібна система підлеглості й залежності в національній економіці створює передумови для створення «полюсів зростання», що утворюються біля домінуючих галузей, які відіграють роль своєрідних «моторів». Ефект домінування приводить до того, що «галузі-мотори» стимулюють підтягування суміжних виробництв, породжуючи зростання виробництва й нововведень. Економіка, що знаходиться в процесі розвитку, представляє собою два нескоординованих сектори — сучасний і традиційний. Один сектор забезпечує впровадження нововведень, прогресивних форм організації виробництва, другий — гальмує зростання. Соціальні проблеми ігноруються. Висновок з теорії Перру: необхідно раціоналізувати організацію управління. З цією метою обґрунтовуються принципи індикативного планування, відповідаючи вимогам економічного зростання. |
| Оглавление| |