1.2. Інформаційні технології обробки економічної інформації

Можна виділити наступні режими автоматизованої обробки інформації [16]:

1. Пакетний режим полягає у послідовному виконанні наявної сукупності програм обробки даних, оформлених у вигляді пакета завдань, під керівницт­вом певної операційної системи. Цим досягається зменшення втручання ко­ристувача у процес розв'язування задач, а засобами операційної системи за­безпечується введення вхідних даних, виклик потрібних програмних модулів, приведення зовнішніх пристроїв у робочий стан, виконання процесу обробки і керування ним. Основна мета пакетного режиму обробки даних - забезпе­чення своєчасного розв'язування функціональних задач згідно зі встановле­ними графіками і максимального завантаження обчислювальної системи.

Розв'язування будь-якої функціональної задачі в пакетному режимі почи­нається із введення завдання або потоку завдань. Після цього завдання утво­рюють вхідні черги в пам'яті комп'ютера. Вибір завдання з черги на обробку може бути організований послідовно у порядку їх розташування в черзі або на основі пріоритетів. Черги завдань можуть виконуватися у довільні момен­ти часу, навіть якщо попередні завдання ще повністю не оброблені.

Всі задачі, які розв'язуються у пакетному режимі, характеризуються таки­ми властивостями:

алгоритм розв'язування задачі повністю формалізований і процес її роз­в'язування не вимагає втручання користувача;

наявний великий обсяг вхідних і вихідних даних, значна частина яких зберігається на магнітних носіях у вигляді пакету завдань;

розрахунок виконується для переважної більшості записів вхідних фай­лів;

задача розв'язується тривалий час, що зумовлено наявністю великих об­сягів даних і складністю розрахунків;

розв'язування задач здійснюється із заданою періодичністю.

В основі діалогового режиму обробки даних лежить взаємодія людини з комп'ютером під час розв'язування задач.

Для такої технології обробки даних забезпечується:

безпосереднє поєднання людини і обчислювальної системи, використо­вуючи передачу і прийняття повідомлень через локальний чи віддалений термінали;

пошук потрібних користувачеві даних або програм;

швидка обробка обчислювальною системою прийнятих повідомлень і передача результатів обробки користувачеві;

активна дія користувача на хід і порядок виконання технологічних опе­рацій обробки даних.

Центральним моментом цієї технології є організація діалогу користувача з комп'ютером, у ході якого користувач інформується про стан задачі, що роз­в'язується і має можливість активної дії на хід обчислювального процесу.

Режим реального часу дозволяє результати обробки використати для керування самим ходом обробки, тобто для кожної задачі, наявної в системі, зберігається певний порядок розв'язування, що використовується для керу­вання ходом виконання певних процесів.

Використання автоматизованих інформаційних систем для керування ви­робничими процесами вимагає реалізації в системі організаційно-економічного і технічного контурів управління. Останній передбачає органі­зацію взаємодії і прямого зв'язку засобів обчислювальної техніки з техноло­гічним обладнанням, задіяним у виробничих процесах. Це визначає жорсткі вимоги до реактивності системи. При цьому висока швидкість прийняття управлінських рішень досягається за рахунок неперервного відображення стану об'єкта управління в пам'яті комп'ютера.

Важливою характеристикою, яка визначає область застосування режиму реального часу, є швидкість (час) реакції системи управління на зміну стану керованого об'єкту. З огляду на це виділяють автоматизовані системи управ­ління з високим, середнім і низьким ступенем реакції. До автоматизованих систем з високим ступенем реакції відносять такі, у яких час прийому, обро­бки і доведення результуючої інформації до споживачів складає секунди, а то й частки секунд. Для класу систем із середнім ступенем реакції цей час скла­дає десятки секунд або хвилини. У системах з низьким ступенем реакції час на обробку інформації складає хвилини або години, а сам процес збирання інформації може тривати декілька днів.