2. оцінка інноваційних можливостей підприємства

У практиці менеджменту напрацьовано чимало рекомендацій щодо пошуку джерел нових можливостей організації. Потреба в інноваціях виникає за хиткості становища організації на ринку, посилення конкурентної боротьби, слабкості ринкових позицій. Проте підхід до пошуку нових ідей, обумовлений лише проблемами, гальмує розвиток організації. Тому менеджери повинні вміти знаходити можливості, які криються у поєднанні нового стану зовнішнього середовища і потенціалу організації, тобто працювати на випередження.

Важливими чинниками, які найбільшою мірою стимулюють фірми до залучення інновацій, є:

зниження рівня стабільності надходження на підприємство матеріальних і сировинних ресурсів;

розширення асортименту продуктів, які претендують на те саме місце на ринку;

зміна потреб і бажань клієнтів;

економічні цикли, потрясіння і непевності, що впливають на ринок;

технологічні зрушення, що зумовлюють зміну сформованих ідеологій виробництва продукції;

зміни чинного законодавства, які впливають на вектор і силу регулюючого впливу держави на діяльність організацій тощо.

Ці чинники можуть діяти поодинці або в певному поєднанні, відчутно виявляючись або подаючи слабкі сигнали, які поки що не сприймаються усіма суб'єктами ринку як важливі. Саме ці сигнали мають чи не найважливіше значення у формуванні конкурентних переваг, надаючи організації, яка відреагувала на них, можливість випередити конкурентів.

Насичення ринку товарами зменшує підприємницький прибуток фірми, що змушує підприємців відшуковувати нові можливості для його отримання. Вони можуть критися у зміні напряму діяльності, освоєнні виробництва нового продукту, знаходженні нових способів використання традиційних ресурсів, залученні принципово нової технології, яка радикально поліпшує властивості товару. Все це інновації, які можуть надати підприємству конкурентні переваги, створити умови для зміцнення його ринкових позицій, забезпечити його стабільний розвиток.

Конкурентні переваги — характеристики підприємства, його продукції чи послуг, які забезпечують йому певні переваги над конкурентами.

Ці переваги зумовлені різними чинниками. Американський фахівець у галузі стратегічного управління М. Портер головними серед них вважає:

нові технології; — нові запити покупців;

появу нового сегмента ринку;

зміну вартості або наявності компонентів виробництва.

З огляду на значущість для організації її конкурентні переваги поділяють на два типи:

Переваги низького рангу, пов'язані з доступністю джерел сировини, наявністю дешевої робочої сили, отриманням тимчасових податкових пільг тощо. Вони нестійкі, оскільки можуть бути скопійовані конкурентами.

Переваги високого рангу, пов'язані з наявністю у підприємства кваліфікованого персоналу, здатного використовувати сучасні технології у всіх сферах діяльності, вести інноваційний пошук і створювати новинки, отримувати патенти, розвивати і вдосконалювати матеріально-технічну базу підприємства, забезпечувати високі стандарти його діяльності і формувати позитивний імідж. Такі переваги є тривалими і дають змогу досягати вищої ефективності підприємницької діяльності.