Інвестування - Підручник (Сазонець І. Л., Федорова В. А.)

7.7. регіональні аспекти залучення інвестицій

Світовий досвід сучасних високорозвинених країн, зокрема Японії, засвідчує ефективність синтезу державної і регіональної економічної політики у створенні сприятливих умов і підтримці національного бізнесу, орієнтованого на експорт та залучення іноземних інвестицій. Досвід цих країн учить, що важливо правильно врахувати момент, коли від політики імпортозаміщення й торгівлі сировиною потрібно переходити до високотехнологічних виробництв, що націлені на зовнішні ринки. Сьогодні Україна стоїть на тій межі, коли в області зовнішньоторговельних відносин необхідний перехід від переважно сировинного експорту до розвитку власної переробної промисловості, спроможної конкурувати на світових ринках. Утішно, що таке розуміння є й у керівництва Дніпропетровської області, без підтримки якого не зміг би відбутися феномен «КБЮ», «Південмашу», «Олейни», «Дніпромайна», «Злагоди», «ДЕВЗа» та інших підприємств регіону, успішно працюючих у системі координат уже світової економіки.

Хочемо звернути особливу увагу на перспективне значення того факта, що на спеціальному засіданні Кабінету міністрів України було прийнято державну програму стимулювання експорту продукції вітчизняних виробників. Вона ставить два взаємозалежні завдання: 1) переорієнтацію з вивозу сировини й напівфабрикатів на вивіз готової продукції, у тому числі сучасної високотехнологічної; 2) підвищення конкурентоспроможності вітчизняних товарів; 3) підвищення конкурентоспроможності підприємств. Для виконання цієї програми заплановано залучення коштів з різних джерел: держбюджетні капіталовкладення, кошти приватних українських і закордонних інвесторів, інвестиційні кредити вітчизняних і закордонних банків.

Прийняття подібної програми є офіційним визнанням українським керівництвом значення експорту в розвитку вітчизняної економіки. Ця тенденція на активний пошук власних ніш у світовому розподілі праці повинна бути подовжена, оскільки тиск закордонних виробників товарів і послуг буде підсилюватися й протиставити йому можливо тільки власну активну наступальну тактику. Традиційні міри захисту власного ринку (митні бар'єри, заборони, квоти, ліцензії) зараз втрачають колишню ефективність. Конкурентне середовище на світових ринках стає винятково агресивним, і без допомоги владних структур, їх політики активного прилучення українських підприємств до міжнародної торгівлі Україна не зможе посісти гідне місце в економіці, що глобалізується.

Економічне відродження України та її провідних підприємств вимагає такого підходу до формування міжнародних господарських зв'язків, коли вони повинні визначатися на рівні регіонів, областей, міст, галузей та окремих підприємств. Економічна діяльність цих структур повинна враховувати інтереси та пріоритети співробітництва з іншими країнами. Не випадково в рамках реалізації програми стимулювання експорту вітчизняних виробників уряд поставив перед регіональною владою завдання надати у двомісячний строк у Київ свої пропозиції про пріоритети в розвитку конкурентоспроможних галузей та окремих підприємств по своїх регіонах. У світовому масштабі ми бачимо, що розширення глобалізації веде до розвитку інтеграційних процесів на регіональному, субрегіональному та міжрегіональному рівнях. Регіональну інтеграцію називають однією з головних рушійних сил і каталізаторів глобалізації. Перетворення національних економік із замкнутих систем в елементи єдиного світового господарства змінює саме поняття «національна економіка». У межах однієї держави виникає ніби «подвійна» економіка: з'являються «анклави процвітання», «регіони-донори» і відомі нам «дотаційні області». Цілі регіони або сегменти національних економік перетворюються в постачальників сировини та ринки збуту для транснаціональних корпорацій, не розвиваючи при цьому власне виробництво. Небезпека такого розвитку подій велика для багатьох областей України. Дніпропетровська область з її промисловим потенціалом до них не належить, але й у цьому регіоні глобалізація ставить низку своїх проблем, пов'язаних із промисловим розвитком.

Технологічний стан нашої промисловості не дає підстав розраховувати на крупномасштабний прорив нашої наукомісткої та ви-сокотехнологічної продукції на західні ринки. Діяльність «Півден-маша» в цьому плані, рідше, виключення, ніж закономірність. Дійсно «анклавом процвітання» України на міжнародному інвестиційному ринку є діяльність ракетно-космічної галузі України, що зосереджується в Дніпропетровську. Серед відомих інвестиційних та науково-технічних програм, що реалізуються в цій галузі, найві-домішими є такі.

«Інтеркосмос» / [«Intercosmos»] (1969—1991)

Широкомасштабна комплексна програма космічних досліджень, здійснена разом з Академіями наук соціалістичних країн: НРБ, УНР, НДР, Республіки Куба, МИР, ПНР, СРР, ЧССР, а надалі за участю наукових організацій Франції, Індії, Швеції, Австрії.

Перший апарат цієї серії «Интеркосмос-1» було виведено на орбіту 14 жовтня 1969 року. Усього в рамках даної програми в КБ «Південне» було створено 23 автоматичних космічних апарати (типу ДС-У й АУОС).

«Ореол-Аркад» / [«Aureole — Arcade» Projects] (1971—1981)

Метою проектів, виконаних спільно СРСР і Францією, було комплексне вивчення електромагнітних явищ у земній атмосфері.

Усього було виготовлено й виведено на орбіту три космічних апарати: «Ореол-1», «Ореол-2» (ДС-У2-ГКА, проект «Ореол-Аркад») 27 грудня 1971 року і 27 грудня 1973 року відповідно, і «Ореол-3» (АУ-ОС-3-МА-ИК, проект «Аркад-3») — 21 вересня 1981 року.

«Ариабата-Бхаскара» / [«Ariabata-Bhaskara» Projects] (1975—1981)

Метою проектів (Індія, СРСР) було навчання індійських фахівців і надання технічної допомоги у створенні перших індійських супутників, а також забезпечення запусків супутників радянськими ракетами-носіями «Космос-2».

Запуск космічного апарата «Ариабата» відбувся 19 квітня 1975 року. Космічні апарати «Бхаскара» і «Бхаскара-2» було виведено на орбіту відповідно, 7 червня 1979 року і 20 жовтня 1981 року.

«Вега» / [«Vega»] [since 1994]

Спільно з італійською компанією «Avio» проводяться роботи за проектом «Вега», метою якого є створення блока маршового двигуна керованого модуля четвертого ступеня ракети-носія «Вега», що розробляється Європейським космічним агентством.

Результатом виконання великого обсягу попередніх дослідно-конструкторських робіт стало укладання в 2003 році контракта між КБ «Південне» і «Avio» на розробку й постачання блока маршового двигуна.

«Дніпро» / [«Dnepr»] (since 1997)

Завдання проекту «Дніпро» (Україна, Росія, Казахстан) — розробка міжконтинентальних балістичних ракет, що знімаються з бойового чергування, 15А18 (перетворення її в ракету-носій космічного призначення «Дніпро») і надання послуг із запуску комерційних супутників з космодрому Байконур.

Реалізацію проекту здійснює спільне російсько-українське підприємство «Космотрас». Перший запуск у рамках проекту здійснено 21 квітня 1999 року.

«ЄгиптСат» / [«EgyptSat»] (since 2001)

Проект «ЄгиптСат» (Єгипет, Україна) передбачає проектування, виготовлення та запуск супутника «EgyptSat-1», а також навчання єгипетських фахівців і постачання до Єгипту устаткування, апаратного й програмного забезпечення для формування необхідної наземної інфраструктури.

Космічний апарат призначений для одержання зображень Землі з космосу.

Участь КБ «Південне» у проекті є результатом перемоги в міжнародному конкурсі, що проводився Національним управлінням по дистанційному зондуванню і космічним наукам (м. Каїр).

«Циклон-4» / [«Cyclone-4»] (since 2003)

Разом з Федеративною Республікою Бразилія та Росією проводяться роботи з використання ракети-носія «Циклон-4» на пусковому центрі Алкантара. Проект передбачає завершення розробки української ракети-носія «Циклон-4», створення стартового комплексу на бразильському екваторіальному космодромі Алкантара і вихід на міжнародний ринок пускових послуг. Для забезпечення експлуатації ракетно-космічного комплексу передбачається створення міжнародної компанії Alcantara Cyclone Space.

Використання космодрому Алкантара дозволяє одержати нову якість для РН «Циклон-4», зокрема можливість виводити КА на геостаціонарну орбіту.

«Наземний старт» / [«Land Launch»] (since 2003)

Проект «Наземний старт» (Україна, Росія, США) передбачає здійснення з космодрому Байконур комерційних пусків модернізованих двох- і триступінчастих ракет-носіїв «Зеніт».

Для координації робіт з проекту створено спільне підприємство — компанія «Міжнародні космічні послуги» (Росія, Україна). Американську сторону в проекті представляє компанія Sea Launch.

«Морський старт» / [«Sea Launch»] (since 1993)

Завдання проекту — створення ракетно-космічного комплексу морського базування й надання послуг із запуску комерційних супутників за допомогою ракети-носія «3emT-3SL».

Реалізацію проекту здійснює спільне підприємство Sea Launch Limited Partnership, засновниками якого є компанія Boeing (США), КБ «Південне» і ВО «Південний машинобудівний завод» (Україна), РКК «Енергія» (Росія) і компанія Kvaerner (Норвегія). Перший запуску рамках проекту здійснено 27 березня 1999 року.

Бурхливе зростання новітніх технологій породжує високі вимоги до якості виробленої продукції. Однак, за оцінками експертів ООН, 80 \% промислового обладнання в Україні безнадійно застаріло, вік більшої його частини перевищує 20 років. Показовий факт: тільки 400 із 22 тис. українських стандартів (близько 2 \%) гармонізовані з відповідними міжнародними стандартами. За час незалежності в Україні було введено близько 2-х тис. стандартів, інше — успадковане від СРСР. Щоправда, починаючи з 2000 року, зокрема після видання Указу Президента України «Про міри по підвищенню якості вітчизняної продукції», робота з приведення вітчизняних стандартів у відповідність з міжнародними активізувалася. Нині час розробляються 1,6 тис. українських стандартів, адаптованих до міжнародних вимог, але в найближчому майбутньому очікується впровадження тільки 500 з них.

Таким чином, неконкурентоспроможність і неінтегрованість України у світовий поділ праці та споживання роблять наш промисловий експорт надзвичайно вразливим для зовнішніх факторів.

Між тим, скорочення промислового експорту й вихід України зі світових ринків, наприклад, чорних металів, можуть мати для нашої економіки досить серйозні наслідки. До того ж за 10 років внутрішнє споживання продукції горно — металургійного комплексу скоротилося з 26,6 млн тонн у 1990 році до 4,6 млн тонн у 2000-му. Деякі закордонні експерти пропонують у цих умовах повну переорієнтацію економіки України від традиційних галузей до інших її складових. Нам указують, що торгівля, яка домінувала в міжнародних економічних зв'язках, відіграє дедалі меншу роль у відносинах між розвиненими країнами. Сьогодні вона багаторазово перекривається значнішими операційними потоками — рухом капіталів, технологій, людей. Однак при цьому забувають додати, що стратегія промислово розвинених країн полягає не у відмові від промислового виробництва, а в його оптимізації з використанням контролю уряду та забезпеченні зовнішніх інтересів державними ресурсами. Цей шлях повинен бути магістральний і для України. Активізація інвестицій у високотехнологічні виробництва зовсім не повинна обезкровлювати традиційні галузі. Для нашої області важливим, знаковим є той факт, що програма стимулювання експорту продукції вітчизняних виробників передбачає шляхом реструктуризації та модернізації підприємств гірничо-металургійного комплексу скоротити неконкурентоспроможне виробництво прокату на 8,5 млн тонн, труб — на 1,5 млн тонн. Нагадаємо, що більше половини промислового виробництва області припадає на частку гірничо-металургійного комплексу, що у свою чергу більш ніж на 80 \% зорієнтований на зовнішні ринки.

Курс на збереження та утримання старих традиційних ринків збуту української продукції, де переважають потоки продукції виробничо-технічного призначення, є одним із пріоритетних в умовах глобалізації світової економіки.

30 \% українського експорту припадає на частку країн Азії, Африки та Латинської Америки. У його номенклатури — машини, обладнання, труби та інша промислова продукція. Однак, відстежуючи тенденції розвитку країн цих континентів, слід звернути увагу на те, що багато хто з них продовжують курс на індустріалізацію й залучення сучасних технологій. Виконуючи відповідну програму розвитку та індустріалізації, наші торговельні партнери найближчим часом зможуть самі задовольняти свої потреби. Про це свідчить і той факт, що експорт української металургійної промисловості в ці держави постійно знижується. Тут є над чим подумати директорам і маркетинговим службам наших металургійних підприємств.

Традиційними споживачами української промислової продукції були й залишаються країни СНД і Росія. І хоча Росія, захищаючи своїх виробників, уводить митні обмеження на імпорт українських труб і проводить антидемпінгові розгляди по цілій групі українських товарів, співробітництво із цією країною в зовнішньоекономічній сфері має найважливіше значення для України. Утішно, що таке розуміння є й у керівництва нашої області та міста. Економічні контакти Дніпропетровщини з російськими регіонами належать до числа найстабільніших і плідних.

В умовах глобалізації світової економіки загострюється конкуренція не тільки за ринки збуту товарів, але й за залучення інвестицій. На думку західних аналітиків, наступив час конкуренції не тільки серед країн, але й територій у середині країн за інвестиції. Дедалі частіше інвестиційні потоки йдуть не в країну взагалі, а в конкретне місто або регіон.

Нині інвестиційний клімат в Україні помітно покращився. У 2000 році досягнуто помітного прогресу в економіці. Було прийнято здоровий бюджет, значною мірою здійснено перехід від бартерних розрахунків до грошових. За перші 9 місяців 2001 року простежується економічний ріст у 9,3 \%, інфляція утримується на рівні не вище 4 \%. Україна прийняла важливі елементи економічного законодавства, у тому числі Земельний кодекс. З урахуванням цих факторів МВФ поновив співробітництво з Україною, активізувалися її відносини зі Світовим банком. Досягнуто реструктуризації українського боргу в Паризькому клубі. Однак прямі інвестиції в Україну все ще залишаються на низькому рівні порівняно з іншими постсоціалістичними країнами.

Виграш у конкурентній боротьбі за інвестиції досягається створенням для інвесторів кращих умов на загальнодержавному рівні. Це — скорочення податкових ставок, чіткі правові основи для ведення бізнесу тощо. Але й регіони можуть також зробити свій внесок у створення сприятливих факторів для залучень інвесторів. Це — розвиток інфраструктури на місцях, підготовка кваліфікованих кадрів, дебюрократизанія адміністративних процедур, розумна структура місцевих податків. Досвід Дніпропетровщини свідчить, що досить ефективним у створенні інвестиційної привабливості регіону є бізнес-форуми з їх широкою інформаційною основою. Про це, зокрема, свідчить IV україно-польський економічний форум, що відбувся у Дніпропетровську.

Комплексний підхід, системний аналіз існуючих умов, розробка заходів різної спрямованості повинні скласти зміст діяльності владних структур у сфері зовнішньоекономічної політики.

Потребує перегляду та вдосконалення діяльність торгово-економічної місії України за кордоном, яка мало пов'язана з регіонами. Останні рідко вдаються до їхніх послуг й у такий спосіб втрачається конкретика зовнішньоекономічної діяльності держави в цілому.

На нашу думку, необхідно посилити представництво регіонів у міжурядових комісіях з економічного співробітництва, що функціонують між Україною та її основними торговельними партнерами. Ці комісії, що мають у своєму складі представників офіційних і ділових кіл, могли б ширше розглядати проблеми регіонів.

Для регіону необхідний серйозний інформаційно-аналітичний центр, який би займався накопиченням і обробкою інформації зовнішньоекономічного характеру, проводив постійний моніторинг зовнішнього світу та допомагав суб'єктам економічної діяльності орієнтуватися в інформаційному потоці.

Світовий досвід засвідчує, що одержання й акумулювання зовнішньоекономічної інформації відіграє суттєву роль. Багато антидемпінгових переслідувань, яким зараз піддана українська продукція, виростають іноді просто внаслідок цінової неінформованості українських трейдерів.

Є доцільним проаналізувати показники залучення іноземний інвестицій до Дніпропетровської області. Загальний обсяг іноземних інвестицій, що надійшли в економіку області станом на 1 січня 2003 року, склав 382,3 млн дол. США. З них за основними видами економічної діяльності максимальна питома вага припадає на промисловість, оптову й роздрібну торгівлю, операції з нерухомістю та послуги юридичним особам, хімічну та нафтохімічну промисловість, металургію й обробку металу, машинобудування та целюлозно-паперову промисловість.

Загальний обсяг іноземних інвестицій, зареєстрованих на початок 2002 року, склав 349,7 млн дол. США, що на 106,5 млн дол. США більше, ніж було зафіксовано за аналогічний період 2001 року, причому на кінець 2002 року ця сума склала 382,3 млн дол. США.

Дніпропетровська область за результатами щорічного рейтингу інвестиційної привабливості регіонів України, проведеного київським Інститутом Реформ, визнана третьою після Київської та Донецької областей. Насамперед пріоритети розставлені на користь промисловості й торгівлі. З огляду на специфіку регіону ці галузі можна прогнозувати як найпривабливіші. У сфері надання послуг питома вага іноземних інвестицій максимально сконцентрована на операціях з нерухомістю і наданні послуг юридичним особам. Такі галузі, як хімічна та нафтохімічна, металургія й обробка металу, харчова та переробка сільгосппродукції, машинобудування, целюлозно-паперова є менш популярними серед інвесторів у плані прямого інвестування.

Основна частина залучених у регіон інвестицій — це прямі інвестиції. На 1 січня 2003 року питома вага їх становила близько 94 \% від загального обсягу залучених інвестицій за той самий період. Розглядаючи структурний розподіл іноземних інвестицій, залучених в економіку регіону за 2002 рік, у розрізі міст і районів, видно, що значна частина з них припадає на м. Дніпропетровськ — 75,2 \%, що складає 287,3 млн дол. США. Помітними в цьому ряді є такі міста, як Кривий Ріг — 22,1 млн дол. США, Ор-джонікідзе — 16,2 млн дол. США, Дніпро дзержинськ — 7,07 млн дол. США; а також райони -Дніпропетровський — 24 млн дол. США, Нікопольський — 4,62 млн дол. США, Покровський — 3,45 млн дол. США.

У регіоні постійно проводиться робота щодо залучення іноземних інвестицій. З метою налагодження зовнішньоекономічних зв'язків з іноземними інвесторами, поліпшення інвестиційної привабливості та створення позитивного інвестиційного іміджу регіону у 2002 та 2003 роках організовано робочі зустрічі з представниками дипломатичних установ та бізнесменами Бельгії, Італії, Австрії, США, Франції, Швеції, Канади, Ізраїлю, Польщі, Хорватії, Словаччини, Казахстану та інших країн, а також проведено переговори з делегацією ЄБРР з питань кредитування важливих для області інвестиційних проектів (кредитування проекту Дніпропетровського міськвиконкому щодо модернізації міської тепломережі та надання кредиту ДП ВО «Південний машинобудівний завод ім. Макарова» для розширення випуску сільськогосподарської техніки).

Основними факторами інвестиційної привабливості є рівень економічного розвитку, обсяги зовнішньоекономічної діяльності, людські ресурси, рівень розвитку банківського сектора, а також ступінь впливу місцевих органів влади на проблеми, пов'язані із залученням іноземних інвестицій в економіку регіону.

Проблематичність здійснення досконалішого статистичного аналізу полягає не тільки в складності відстеження фінансових потоків, а й насамперед унаслідок відсутності реалізації механізмів впливу на компанії з іноземними інвестиціями у випадку ненадання ними необхідної інформації.

Досліджуючи тенденцію залучення іноземних інвестицій за останні п'ять років, можна прогнозувати позитивний характер її спрямованості. Найімовірніше, зросте питома вага інвестування в таких галузях економіки регіону; як промисловість, торгівля, будівництво, операції з нерухомістю, сільське господарство, харчова й переробна, транспорт, целюлозно-паперова промисловість.

Основним негативним фактором, який значною мірою впливає на загальний стан залучення іноземних інвестицій, є недосконалість системи обліку та статистичної звітності з питань іноземного інвестування, унаслідок чого мають місце значні розбіжності між статистичними показниками наявності інвестицій та їхніми фактичними обсягами залучення.

Це пояснюється тим, що декілька стабільно працюючих в області підприємств — компанії «Білла-Україна», «МакДональдс Юк-рейн», «Ранніла-Київ» — зареєстрували вкладені в них інвестиції в м. Київі, при цьому прибуток від діяльності отримують у Дніпропетровській області, тобто питання реєстрації інвестицій за місцем їх фактичного розташування залишається невирішеним, унаслідок чого можливість достовірного статистичного обліку обсягів залучення іноземних інвестицій в область зменшується.

Інформація про обсяги іноземних інвестицій, залучених у Дніпропетровський регіон, значною мірою не відповідає дійсності. Це одна з об'єктивних причин, через яку Дніпропетровський регіон посідає п'яте місце в Україні за обсягами залучення інвестицій і третє місце в рейтингу інвестиційної привабливості. Інша причина полягає в тому, що нині відсутня система постійного двостороннього інформаційного обміну з іноземними інвесторами як безпосередньо, так і через посередницькі організації й представництва. Ідеться насамперед про інформаційний обмін на рівні торгових представництв, міждержавних організацій, які акредитовані в Україні, представництв відомих міжнародних громадських організацій, міжпарламентських робочих груп.

КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ

Роль іноземних інвестицій у реформуванні економіки України.

Правові основи іноземного інвестування в Україні.

Іноземні компанії на українському ринку.

Спеціальні економічні зони і прямі іноземні інвестиції.

Місце України у світовій економічній системі.

Визначення та функціональні типи спеціальних економічних зон.

Форми інвестиційних активів, що можуть бути інвестовані на території України.

Корпоративні форми іноземного інвестування.

Пріоритетні сфери іноземного інвестування в Україні.

 

Припинення діяльності іноземних та спільних підприємств в Україні.

Поняття вільної економічної зони й території пріоритетного розвитку.

Цілі створення вільних економічних зон.

Основні принципи формування і функціонування ВЕЗ.

Класифікації українських ВЕЗ.

Результати функціонування ВЕЗ і ТПР в Україні в 2000— 2004 роках.

Рекомендації щодо перспектив ВЕЗ та ТПР в Україні, покращення умов їх діяльності.