Інвестування: міжнародний аспект - Навчальний посібник (Сазонець І. Л., Федорова В. А.)

5.1. Іноземні інвестиції у реформуванні економіки україни

Для здійснення перетворень в економіці України потрібні значні інвестиції. Потреба в інвестиціях для реформування і перебудови економіки постійно зростає внаслідок необхідності відновлення діючих виробничих фондів. У такій ситуації при практично повній відсутності власних коштів велике значення мають іноземні інвестиції як додаткове неінфляційне джерело фінансування. Прямі іноземні інвестиції представлені в табл. 5.1.

Таблиця 5.1

ПРЯМІ ІНОЗЕМНІ ІНВЕСТИЦІЇ В РЕГІОНИ УКРАЇНИ НА ПОЧАТОК 2004 року

 

Області

Тис. дол. США

У \% до загального підсумку

Місце серед регіонів

Всього

6730171,21

100,0

х

Автономна Республіка Крим

224161,49

3,3

9

Вінницька

60440,79

0,9

20

Волинська

86341,44

1,3

16

Дніпропетровська

578979,48

8,6

2

Донецька

433649,60

6,4

5

Житомирська

77449,89

1,2

17

Закарпатська

181636,87

2,7

10

Запорізька

445479,01

6,6

4

Івано-Франківська

96004,46

1,4

15

Київська

485809,23

7,2

3

Кіровоградська

58538,09

0,9

21

Луганська

57450,76

0,9

22

Львівська

304887,60

4,5

7

Миколаївська

174795,13

2,6

11

Одеська

362170,52

5,4

6

Полтавська

173415,36

2,6

12

Рівненська

54082,28

0,8

23

Сумська

141000,20

2,1

13

Необхідний обсяг іноземних інвестицій у нашу економіку становить понад 40 мільярдів доларів США. Проте інвестиційний процес в Україні гальмується низкою суб'єктивних і об'єктивних факторів, серед яких політична й економічна нестабільність, часті зміни законодавства, повільні темпи приватизації, нерозв'яза-ність питань земельної власності тощо. Усе це потребує від Уряду України проведення вивіреної, науково обґрунтованої і у той же час активної інвестиційної політики, основою якої повинно бути в першу чергу створення чіткої і стабільної нормативно-правової бази господарської діяльності як вітчизняних, так і іноземних інвесторів.

Економічний розвиток країн з перехідною економікою і країн, що розвиваються, обмежений несформованістю ринкового механізму і вузькістю капітальної бази. Країни зі зрілою ринковою економікою можуть продовжувати розвиток за рахунок накопиченого капіталу при всіляких нормах внутрішнього нагромадження, але країни, що розвиваються, не можуть дозволити собі такої «розкоші» — висока внутрішня норма заощаджень і нагромаджень є необхідною умовою економічного зростання.

Західні економісти доводять, що планування економічного зростання в країнах, що розвиваються, немислиме у сучасних умовах без можливості допущення іноземного капіталу в економіку країни. Вони також припускають, що сприятливий вплив інокапіталу на господарство, що розвивається, буде позитивно позначатися у всіх випадках незалежно від того, у якій формі він втручається в національну економіку: у формі приватних прямих інвестицій і кредитів, у вигляді державних інвестицій і кредитів чи у будь-якій іншій формі.

У кожному випадку знаходяться аргументи, що виправдовують і рекомендують іноземний капітал як найбільш ефективний засіб для досягнення національного процвітання. Прямі частки капіталовкладення в промисловість не тільки приносять країнам, що розвиваються, чистий приріст національного багатства, але і спричиняють приплив іноземних фахівців, що сприяють підйому технічного і культурного рівня країни, полегшують можливість підготовки кваліфікованих кадрів, сприяють поширенню найсучасніших технологічних методів. Державні капіталовкладення в транспорт, зв'язок, комунальне господарство розглядаються як один з найсильніших стимулів, що заохочують національну діяльність.

Дійсно, з одного боку, інокапітал, залучений в національну економіку і ефективно використовуваний, впливає на економічне зростання, допомагає перебороти відсталість, інтегруватися у світову економіку. З іншого боку, залучення інокапіталу накладає певні зобов'язання, створює різноманітні форми залежності краї-ни-позичальника від кредитора, викликає різке зростання зовнішнього боргу. Таким чином, для національної економіки інокапі-тал може мати неоднозначні наслідки.

У 2004 р. в Україні приріст прямих іноземних інвестицій (ПП) склав 1559,5 млн дол., що на 31,5 \% перевищує аналогічний показник 2003 р. За підрахунками Державного комітету статистики, у 2004 р. прямі іноземні інвестиції в Україну збільшилися на 23 \% і досягли 8353,9 млн дол. за станом на 1 січня 2005 р. Лідером за рівнем інвестицій в українську економіку є США, яки вклали в українську економіку 1,15 млрд дол [129].

Обсяг прямих іноземних інвестицій із України в економіки інших країн, станом на 1 січня 2005 р., склав 175,9 млн дол. У цьому списку Російська Федерація займає перше місце. Україна проінвестувала економіку Росії в 2004 р. в сумі 94 млн дол., або 53,8 \% загального обсягу інвестицій.

Залучення іноземних інвестицій в українську економіку є найважливішим завданням, яке має бути в найближчі роки вирішене економічним керівництвом нашої країни. Зростання фінансування в Україні у майбутньому буде залежати від стану внутрішніх заощаджень і прямих іноземних інвестицій.

Головне у проблемі інвестицій — їх ефективність, створення умов для інтенсифікації вкладень у найбільш ефективні, конкурентоспроможні виробництва, які дають швидку віддачу, що дозволяє максимально збільшити доходи підприємств, населення і бюджету; запобігати тим капітальним та іншим витратам, що ведуть лише до розтринькування ресурсів і посилення інфляції.