3.2. розробка бізнес-планів інвестиційних проектів

Бізнес-план є стандартним для більшості країн із ринковою економікою документ, в якому детально обґрунтовується концепція підготовленого для реалізації реального інвестиційного проекту та наводяться його основні характеристики.

У бізнес-плані повинні бути відображені такі питання:

загальна характеристика підприємства: активи і основний капітал, форма власності, ступінь самостійності, наявність збутових підприємств, дочірніх підприємств та філій, рівень сертифікації продукції;

науково-технічний потенціал підприємства, характеристика основного технологічного обладнання та технологій;

характеристика допоміжних виробництв (складське, транспортне);

організація управління, праці, професіонально-кваліфікаційний склад;

фінансове забезпечення, основні результати фінансової діяльності попереднього року, оцінка сучасного стану, проектна модель фінансового забезпечення;

досвід зовнішньоекономічної діяльності, включаючи експортні поставки;

у висновках до проекту робляться основні висновки, вказуються його недоліки, оцінюється ймовірність здійснення та оцінюється ефективність проекту, що оцінюється.

Підходи до розробки та викладення бізнес-плану диференціюються залежно від характеру інвестиційного проекту.

Для великих інвестиційних проектів, які вимагають значних капітальних затрат, а також для проектів, пов'язаних із виробництвом та впровадженням на ринок нової продукції, товарів чи послуг, які не мають аналогів, розробляють повний варіант бізнес-плану (40—50 сторінок).

Для невеликих інвестиційних проектів можлива розробка короткого бізнес-плану, який у подальшому на вимогу інвестора чи кредитора може уточнюватися чи доповнюватися (10— 15 сторінок).

Структура бізнес-плану

1. Резюме (коротка характеристика інвестиційного проекту). Із цього розділу інвестор повинен зробити висновок про відповідність проекту:

його інвестиційній діяльності та інвестиційній стратегії;

потенціалу наявних інвестиційних ресурсів;

чи влаштовує його проект за періодом реалізації та термінами повернення вкладеного капіталу.

Резюме повинно включати:

викладення концепції інвестиційного проекту, до якої включається обґрунтування мети підприємницької ідеї на основі вивчення ринку та можливостей розширення діяльності;

ступінь розробки інвестиційного проекту — наявність проекту намірів із основними фінансово-економічними показниками, типової документації і кошторису за проектом, наявність індивідуальної проектної документації та кошторису затрат з експертною оцінкою незалежного аудитора;

необхідну сума інвестиційних ресурсів у національній валюті на момент розробки бізнес-плану (при залученні іноземного інвестора, а також при високих темпах інфляції — в доларах США); період здійснення інвестицій до початку ефективної експлуатації об'єкта; період окупності об'єкта, що проектується;

для іноземних інвесторів повинні викладатися основні положення державного та правового регулювання даного бізнесу в Україні.

Характеристика галузі, в якій реалізується інвестиційний проект:

відповідність галузевої спрямованості інвестиційного проекту завданням структурної перебудови економіки України;

тенденції розвитку попиту на продукцію галузі;

рівень розвитку ринкових відносин у галузі;

середній рівень прибутковості капіталу в галузі;

Характеристика продукту (послуг):

особливості та привабливість для споживачів (клієнтів);

достоїнства та переваги порівняно з іншими продуктами (послугами);

оцінка конкурентоспроможності за основними якісними ознаками, рівнем цін, гарантіями та послугами після продажу;

прогнозований загальний період життєвого циклу продукту та можливість його подальшого удосконалення;

за окремими, принципово новими продуктами необхідно обумовити необхідну форму правового захисту (патент, авторське право, торговий знак).

Розміщення об'єкта:

—        дозволить оцінити інвестиційну привабливість регіону;

дасть можливість розглянути потенційні переваги його конкретного місцезнаходження з позицій наближення до факторів виробництва або ринків збуту;

дозволить зрости ринкову оцінку земельного наділу, на якій знаходиться об'єкт, і територій, що до нього прилягають.

Аналіз ринку (найбільш складний розділ при розробці бізнес-плану). Охоплює не тільки поточний, а й прогнозований стан даного ринку:

характеристика потенційних покупців (клієнтів) даного продукту (послуги), їх особливості та можлива чисельність у рамках даного регіону.

оцінка нинішнього обсягу попиту (продажу) на продукт чи послугу на цьому ринку. Така оцінка, якщо можливо, повинна проводитися за останні три роки та включати як вітчизняні, так і імпортні товари;

—        з урахуванням чисельності оптових і роздрібних покупців та характеристики сучасного стану попиту прогнозується можливий обсяг продаж у межах інвестиційного проекту, що розглядається;

-           оцінка рівня та динаміки цін на продукцію. Проводиться за внутрішнім ринком України у співвідношенні до світових цін на аналогічну продукцію. Згідно з результатами оцінки та виявленими тенденціями складається прогноз динаміки рівня цін на продукт на інвестиційний період;

—        оцінка сучасного та прогнозного рівня конкуренції на внутрішньому ринку. Розглядається кількість підприємств, які виробляють аналогічну продукцію (послугу), питома вага основних підприємств в обсязі продаж у регіоні, поява на ринку підпри-ємств-конкурентів.

Запланований обсяг та структура виробництва продукту (здійснення послуг):

-           обґрунтовується загальний обсяг випуску продукції (надання послуг) у середньому за рік при виході об'єкта інвестування на проекту потужність;

проводяться розрахунки за окремими асортиментними групами продукту (послуги);

запланований обсяг та структура виробництва продукції (послуг) розраховується: у кількості одиниць (або інших одиницях виміру); у національній валюті, скоригованій з урахуванням індексу цін без фактора інфляції; у доларах США.

Забезпечення випуску продукції (послуг) основними факторами виробництва:

забезпечення випуску продукції (послуг) основними видами сировини, матеріалів, енергетичних ресурсів;

забезпечення випуску продукції (послуг) сучасною технологією (наявність у ініціатора інвестиційного проекту технології, що відповідає сучасним стандартам, необхідність придбання вітчизняних чи зарубіжних патентів, ліцензій, ноу-хау);

забезпечення випуску продукції (послуг) сучасним обладнанням. Вказується, чи є у наявності в ініціатора інвестиційного проекту необхідне обладнання, де його потрібно придбати — в Україні чи за кордоном;

забезпечення випуску продукції (послуг) відповідними виробничими приміщеннями та об'єктами виробничої інфраструктури. Необхідні виробничі приміщення або їх відповідне розширення, придбання чи нове будівництво;

аналіз забезпечення випуску продукції (послуг) кадрами відповідної кваліфікації.

Стратегія маркетингу. Розробляється як самостійний розділ бізнес-плану в таких випадках:

при виході на ринок з принципово новим видом продукції (послуг);

при впровадженні на інших регіональних ринках;

при високому рівні конкуренції на відповідному товарному ринку (ринку послуг) даного регіону.

При відсутності найближчим часом проблем із збутом та конкуренцією маркетингова стратегія може не розроблятися.

Якщо подібна необхідність є, то в даному розділі бізнес-плану необхідно відобразити:

прогнозні цільові показники стратегії маркетингу (перш за все обсяг свого сегмента на товарному ринку або ринку послуг свого регіону, інших регіонів України);

основні заходи, що передбачуються цією стратегією.

Управління реалізацією інвестиційного проекту:

визначається організаційно-правова форма реалізації проекту. Інвестиційний проект може реалізовуватися в рамках діючої організаційно-правової форми його ініціатора, організаційно-правової форми інвестора, шляхом створення нового акціонерного товариства відкритого чи закритого типу, товариства з обмеженою відповідальністю та ін.);

бажано представити схему організаційної структури управління об'єктом на стадії його експлуатації (у випадку, якщо проект пов'язаний із створенням нової компанії). При цьому може вказуватися кандидатура керівника та відповідні дані про його вік, освіту, базову спеціальність, загальний трудовий стаж і стаж роботи на підприємстві даної галузі;

можливість реалізації інвестиційного проекту самостійно (без відповідної організаційної та фінансової підтримки інвестора) чи необхідність залучення підрядника або субпідрядника;

— у випадку залучення підрядника чи субпідрядника в бізнес-плані відображаються його характеристики: наявність досвіду роботи в даній галузі та з аналогічними інвестиційними проектами, рівень технологічного і кадрового забезпечення, ділова та фінансова репутація.

Якщо розробляється малий або середній проект, то його менеджер виконує такі функції:

виконує роль координатора або управляє одночасно кількома проектами;

поділяє відповідальність з архітекторами, інженерами та підрядниками;

є самостійним учасником проекту, але структурно може відноситись до фірм-замовників, підрядника або бути представником консалтингової фірми.

Ряд функцій з реалізації проектів традиційно належить визначеним учасникам проекту. Це такі функції, як будівництво, фінансові операції, монтаж, налагодження та пуск обладнання. Але частка функцій може розподілятись між учасниками від одного проекту до іншого. Це, перш за все, постачання, проектування та управління проектом. Варіанти розподілу функцій між учасниками проекту відображаються в формах організації робіт між ними.

У літературі з управління малими та середніми проектами організаційні форми управління мають таку класифікацію:

основна система;

система розширеного управління;

система прискореного будівництва.

Відповідно до концепції основної системи менеджер проекту виступає як представник замовника і не відповідає за прийняті рішення. Повноваження менеджера проекту обмежуються умовами, які визначені у контракті. Спеціалісти з управління вважають, що концепція основної системи найбільше відображає сутність управління проектом, бо не пов'язана з комерційними інтересами і є найбільш об'єктивною.

Практично всі інші системи передбачають, що менеджер візьме на себе відповідальність за завершення проекту в межах фіксованої ціни. Таким чином, значна частка ризику переходить від замовника до менеджера проекту.

Вважається, що загальними перевагами всіх названих систем є спрямованість на кінцевий результат і концентрація відповідальності за інвестиційний цикл в одному місці. Кожний учасник такої системи виконує роботу, яка відповідає його професійній спрямованості, що забезпечує продуктивність та ефективність будівництва.

У разі реалізації великих проектів сфера відповідальності менеджера проекту істотно змінюється. Наприклад, він може виступати директором проекту та контролювати діяльність інших менеджерів, які контролюють виконання окремих розділів або видів робіт за проектом.

Існує два основні типи структур для груп з управління проектами:

робоча група проекту;

матрична структура.

Використовується також комбінація цих двох груп.

У разі організації робочої групи персонал виконує роботи з проекту повний робочий день. Усі працівники безпосередньо підпорядковуються менеджеру проекту. Принцип робочої групи найбільш придатний, якщо масштаби проекту і тривалість його виконання достатні для того, щоб завантажити роботою весь персонал проекту. В ідеальному випадку весь персонал повинен розміщуватись в одному місці. Практика показує, що необхідність організації такого типу існує в тоді, коли кількість учасників перевищує 50 чоловік.

У матричній організації менеджер проекту, дехто з керівників та частина групи працюють над проектом протягом повного робочого дня, а інші працівники залучаються у разі необхідності. Матрична структура є структурою з відкритими зв'язками та подвійною відповідальністю виконавців усіх рівнів.

Кожний виконавець має дві лінії відповідальності:

за якісне виконання своїх функцій в цілому;

— за виконання окремої функції, яка впливає на результати роботи на окремому об'єкті.

Матрична організаційна структура ефективна в разі невеликих об'єктів, де неможливо забезпечити повне завантаження групи протягом цілого робочого дня.

Оцінка ризиків та їх страхування. Розглядаються такі ризики:

ризик затримки початку реалізації проекту;

ризик несвоєчасного закінчення будівельно-монтажних робіт за проектом;

ризик істотно збільшення кошторисної вартості проекту;

ризик невиходу на заплановані показники зовнішньоекономічної діяльності у зв'язку із зміною експортної політики держави (введенням ліцензування, квотування, нових процедур митного регулювання, валютного регулювання);

ризик зниження запланованого рівня ефективності діяльності та збільшення періоду окупності капіталу у зв'язку з державним регулюванням рівня цін, посиленням податкового регулювання.

За кожним із видів ризиків повинен визначатися їх рівень. Бажано також визначити загальний рівень ризику за інвестиційним проектом.

Відповідно до оцінки рівня окремого ризику викладають найбільш доцільні форми їх страхування:

розробка відповідних профілактичних заходів для їх запобігання;

розподіл негативних фінансових наслідків ризиків серед інвесторів та учасників, що залучені до реалізації проекту;

створення відповідних резервних фондів;

зовнішнє страхування найбільш суттєвих ризиків;

отримання документальних гарантій захисту від окремих видів ризиків від місцевих органів самоуправління.

У цьому розділі розглядаються можливі форми виходу із інвестиційного проекту на будь-якому етапі його реалізації, якщо фактичний рівень ризику значно перевищить розрахунковий та істотно вплине на ефективність інвестиційного проекту, що реалізується.

Фінансовий план. Це найбільш важливий розділ бізнес-плану, головний критерій прийняття інвестиційного проекту до реалізації. Складається із декількох етапів.

Для оцінки фінансової спроможності проекту необхідно спро-гнозувати обсяг продаж, порівняти його з витратами за проектом та визначити джерела покриття можливих витрат.

Прогноз обсягів продажу є результатом комерційного аналізу і подається у вигляді таблиці (табл. 3.6).

Кожна цифра таблиці повинна бути обґрунтована, виходячи з того, що товар справді буде вироблено і продано за вказаною ціною. Виручка від реалізації означає загальний дохід від реалізації товарів (робіт, послуг) у грошовій формі.

Під час прогнозування обсягів реалізації враховується:

час на збут — середній час між закінченням виробництва продукту і відвантаженням у днях;

затримка платежів — середній час між відвантаженням та оплатою товару в днях.

Облік часу на збут і затримки платежів потрібні для більш точного планування грошових потоків і бухгалтерського балансу в часі, зокрема, для прогнозування нормальної дебіторської заборгованості;

процент продажів за фактом — показує, який процент від суми реалізації продається з оплатою за фактом відвантаження;

процент продажу у кредит — показує, який процент від суми реалізації продається з оплатою в кредит. При цьому планується строк кредиту в днях, надбавка до ціни при продажу в кредит у процентах, відстрочка першої виплати в днях, періодичність виплат;

процент продажів з авансом — показує, який процент від суми реалізації продається з передоплатою. При цьому планується строк поставки після передоплати (за скільки днів до поставки товару виплачується аванс), знижка з ціни при продажу з авансом у процентах, частка авансу в ціні (який процент ціни виплачується за аванс).

Витримується співвідношення:

і»1 = ЯГ + ЯК + ЯЛ,

де Я5* — сума реалізації;

ЯГ — реалізація за фактом; ЯК — реалізація в кредит; ЯЛ — реалізація авансом.

Відстрочка платежів і строки поставок після передоплати також необхідні для більш точного прогнозування грошових потоків і бухгалтерського балансу в часі. Для стимулювання продажу може використовуватися система знижок.

Ключовим питанням розрахунку потреб у фінансуванні є розрахунок капітальних витрат.

Під капітальними витратами розуміють усі витрати, які забезпечують підготовку і реалізацію проекту, включаючи формування або збільшення основних та оборотних коштів. Вони не мають на меті дати прибуток принаймні протягом року і є довгостроковими вкладеннями.

Залежно від виду і форм капітальних витрат значення їх показників матиме різний економічний сенс. Якщо йдеться про створення нового підприємства, капітальні витрати розглядаються як вклад засновників у статутний фонд, якщо про проект у рамках діючого — як збільшення статутного фонду за рахунок залучених коштів акціонерів або як витрати, що погашаються за рахунок кредитів чи державних субсидій. Капітальні витрати не відносяться до валових витрат підприємства.

Розрахунок потреби в оборотних коштах проекту. Щоб перейти до розрахунку залучення капіталу, необхідно розрахувати потребу в оборотних коштах проекту (ПСК) і мінімально необхідну суму коштів в обороті (МСД). Розрахунок ПСК потрібний для визначення мінімально необхідних оборотних коштів у грошовій та матеріальній формі, а розрахунок МСД — для забезпечення постійної платоспроможності для закупівлі всіх видів поточних активів, насамперед, товарно-матеріальних цінностей.

МСД розраховується за формулою:

МСД = Поточні грошові витрати • Цикл обороту коштів (кількість днів між датою закупівлі сировини, матеріалів комплектуючих та датою надходження виручки від продажу готової продукції) / 360

Цикл обороту коштів визначається експертним шляхом при планування виробництва та збуту. ПСК розраховується за формулою:

ПСК = МСД + Норматив запасів товарно-матеріальних цінностей (ТМЦ) + Нормальна дебіторська заборгованість (НДЗ).

ТМЦ = Прямі матеріальні витрати • Цикл виробництва (кількість днів між датою закупівлі сировини, матеріалів, комплектуючих та датою відвантаження готової продукції) / 360.

НДЗ = Чистий обсяг продажів • Строк погашення дебіторської заборгованості / 360.

Фінансовий план включає такі відносно самостійні розділи (модулі):

план прибутку;

податковий план;

баланс грошових потоків;

прогноз бухгалтерського балансу;

розрахунок показників ліквідності й рентабельності;

розрахунок показників ефективності проекту.

План прибутку. План прибутку розробляється з метою розрахунку суми податку на прибуток підприємств. Необхідний для розрахунку валового, оподатковуваного та чистого прибутку — показників, які згодом використовуються для розрахунків рентабельності проекту.

План прибутку розраховується у чіткій відповідності до чинного законодавства, зокрема Закону «Про оподаткування прибутку підприємств».

Податковий план. Податковий план розробляється з метою розрахунку всіх видів податків і зборів, які фірма повинна сплатити у ході реалізації проекту.

Повний перелік податків і зборів (обов'язкових платежів) можна знайти в Законі України «Про систему оподаткування». Вони можуть змінюватися залежно від податкової політики держави.

Загальнодержавні податки і збори, які сплачуються при ку-півлі-продажу товару.

Податок на додану вартість. Метод розрахунку і базу оподаткування визначено Законом «Про податок на додану вартість». Податок може як включатися у ціну продажу, так і розраховуватися до ціни продажу, включаючи акцизний збір, ввізне мито та інші збори.

Акцизний збір — ставки у процентах до вартості у відпускних цінах, а за імпортними товарами — митної (закупівельної) вартості з урахуванням мита і зборів.

Мито і збори — ставка визначається у процентному співвідношенні до митної (закупівельної) вартості товару.

Загальнодержавні податки і збори, які пов'язані з заробітною платою і відносяться до валових витрат:

збір на обов'язкове соціальне страхування;

збір на обов'язкове державне пенсійне страхування;

збір до Фонду для здійснення заходів з ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення.

Загальнодержавні податки і збори, які не пов'язані із заробітною платою і відносяться до валових витрат:

рентні платежі — диференційовані ставки;

збір до Державного інноваційного фонду — ставка від чистого обсягу продаж;

збір за забруднення навколишнього природного середовища — диференційовані ставки;

збір за спеціальне використання природних ресурсів — диференційовані ставки;

збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, — диференційовані ставки;

податок на промисел — диференційовані ставки.

Податок на прибуток підприємств — базова ставка 30 \% до оподатковуваного прибутку.

Інші загальнодержавні податки за рахунок прибутку підприємств:

податок на нерухоме майно;

плата (податок) на землю — диференційовані ставки (Закон України «Про плату за землю»);

плата за торговий патент — диференційовані ставки.

Податок на доходи фізичних осіб — розраховується за спеціальною шкалою.

Місцеві податки та збори.

Баланс грошових потоків. Розраховується з метою узагальнення всіх попередніх розрахунків обсягу продажів, витрат, податків, залучення капіталу. Його завдання:

передбачити можливі «вузькі місця» в погашенні заборгованості;

забезпечити необхідну суму коштів в обороті на певні дати;

уточнити структуру капіталу проекту;

—        підготувати показники для розрахунків ефективності проекту. Баланс грошових потоків складається з трьох основних видів

діяльності: операційної, інвестиційної та фінансової.

Виручка від реалізації є основною вигодою від операційної діяльності — надходження грошей у касу та на рахунки підприємств.

Від інвестиційної діяльності виділяються дві вигоди: «одержані інвестиції» і «продаж активів». Інвестиційна діяльність трактується тут як діяльність щодо залучення коштів інвесторів для здійснення реальних інвестицій.

Одержані інвестиції є грошовими надходженнями від продажу підприємством цінних паперів і корпоративних прав.

Продаж активів є грошовими надходженнями від реалізації основних фондів, нематеріальних та інших активів.

Витратами за операційною діяльністю є поточні грошові витрати виробництва і збуту та податки, а за інвестиційною — капітальні грошові витрати.

Фінансова діяльність за проектом більш різноманітна. Грошові надходження від фінансової діяльності пов'язані з кредитуванням, фінансовими вкладеннями, виплатами дивідендів і процентів, лізингом і т. ін.

Грошові кошти на початок періоду передбачаються лише для проектів розвитку діючих підприємств.

У балансі грошових потоків рекомендується окремо виділяти показник «Фінансовий резерв».

У балансі грошових потоків здійснюються розрахунки кількох показників грошових потоків, які є різницею між надходженням та витратою коштів.

Прогноз бухгалтерського балансу. Бухгалтерський баланс прогнозується на кінець кожного року проекту, щоб можна було визначити «вузькі місця», розрахувати показники рентабельності й ліквідності.

Методика прогнозування заснована на оцінці руху коштів та інших активів і зміни пасивів. Прогнозування здійснюється на основі прогнозованого руху статей агрегованого балансу.

Розрахунок показників ліквідності й рентабельності. Ліквідність аналізується за допомогою таких показників:

чисті оборотні активи;

ліквідні активи;

— номінальна вартість власного капіталу (абсолютні);

поточний коефіцієнт покриття;

коефіцієнт кислотного тесту;

коефіцієнт забезпеченості власного капіталу чистою номінальною вартістю активів (відносні).

Рентабельність аналізується за допомогою системи показників «Каскад», а також показників рентабельності інвестицій, інвестованого капіталу, коефіцієнта операційного прибутку.

Аналіз рентабельності здійснюється на основі розрахунку показника чистого прибутку та на основі використання методу Дюпона.

1. Рентабельність власного капіталу (Return of Equity /ROE/) = Чистий прибуток / Власний капітал • 100 \%.

Рентабельність власного капіталу показує, яка віддача (норма прибутку) на вкладений власний капітал. Максимізація цього показника — головне завдання управління підприємством. Якщо чистий прибуток і власний капітал мають адекватну оцінку, то нормальною вважається рентабельність не менше як 20 \%.

Для оцінки рентабельності власних вкладень на здійснення проекту рекомендується використовувати дещо іншу формулу розрахунків:

Рентабельність власного капіталу = Чистий прибуток / Власні кошти, вкладені в проект • 100 \%.

Рентабельність активів (Return on Total Assets /ROA/) = Чистий прибуток / Активи • 100 \%.

Рентабельність активів показує, наскільки ефективно використовуються активи підприємства. Якщо чистий прибуток та активи мають адекватну оцінку, то нормальною вважається рентабельність не менше ніж 14 \%.

Для оцінки рентабельності проекту рекомендується використовувати і таку формулу:

Рентабельність капітальних витрат = = Чистий прибуток / Капітальні витрати • 100 \%.

Коефіцієнт капіталізації (Capitalization Ratio/ CAP/) = Активи / Власний капітал • 100 \%.

Рентабельність продажів (Return on Sales / ROS or MARGIN/) =Чистий прибуток / Виручка від реалізації • 100 \%

Рентабельність продажів показує, яку частку становить чистий прибуток у виручці реалізації. Нормальною вважається рентабельність не менше як 30 \%, в умовах високого податкового тиску — 15 \%.

Оборотність активів (Total Assets Turnover / TAT / O/) = Виручка від реалізації / Активи • 100 \%.

Рентабельність інвестованого капіталу (Return on Invested Capital /ROIC/) = Чистий прибуток / (Власний капітал + Довгострокові пасиви) • 100 \%.

Цей показник характеризує ефективність використання не тільки власного капіталу, а й довгострокових кредитів та позик. Якщо прийняти, що рентабельність власного капіталу не менше 20 \%, а середня вартість довгострокових кредитів 8 \%, співвідношення власного капіталу і довгострокових пасивів не менше 1, нормальною вважається рентабельність інвестованого капіталу не менше 14 \%.

Для аналізу вищевикладеного пропонується бізнес-план інноваційного проекту: «Розробка та освоєння виробництва радіаційно-захисних будівельних матеріалів».

РЕЗЮМЕ

Виконавець проекту — Державне підприємство «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О. М. Макарова» на сьогоднішній день має необхідний досвід, трудові ресурси та виробничі площі й потужності, але недостатність фінансових ресурсів не дає можливості розпочати налагодження виробництва будівельних матеріалів самостійно. Загальна вартість проекту складає 2 104 831, 00 грн. Запропонований проект передбачає використання власних обігових коштів в сумі 504 831 грн, крім того залучення кредитних коштів Державної інноваційної компанії. Загальна сума кредиту 1 600 000,00 грн. Загальний термін кредитування 4 роки. Ставка кредитування — 9 \% річних. Повернення кредиту здійснюється згідно з наведеним графіком (табл. 3.7).

На протязі існування запропонованого проекту генеруються фінансові надходження, які задовольняють виробничі потреби і дають можливість повертати кредит.

Загальна ефективність проекту визначена таки інтегральними показниками:

КРУ    255 572,09

ІРР      17,80 \%

РІ        1,17

БРБ (РР)         3 роки

АРР     33,34 \%

МІРР   6,04 \%

Викладене свідчить, що запропонований проект впроваджується на підставі вітчизняних розробок та використовує вітчизняні трудові, матеріальні та фінансові ресурси, що матиме позитивний соціально-економічний вплив. Це робить запропонований проект доцільнім до впровадження.

1. Меморандум про конфіденційність

2. Загальні відомості

Мета проекту.

Створення та налагодження виробництва спеціалізованих будівельних матеріалів (з домішками спеціальних модифікаторів) для захисту від радіаційного випромінення.

Виконавець проекту:

Державне підприємство «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О. М. Макарова» (ДП «ВО ПМЗ ім. О. М. Макарова»).

ДП «ВО Південний машинобудівний завод ім. О. М. Макарова» було створено 21 липня 1944 р.

ДП «ВО ПМЗ ім. О. М. Макарова» почало випуск тракторів у 1953 р. з моделі МТЗ по КД Мінського тракторного заводу.

З 1971 р. ДП «ВО ПМЗ ім. О. М. Макарова» випускає трактори власної розробки. З 1970 р. і по нинішній час розроблено і впроваджено в серійне виробництво трактори моделей ЮМЗ-6, ЮМЗ-80/82 різних модифікацій. Розробляються та впроваджуються в виробництво трактори з двигунами 100 к. с.

Починаючи з 1992 р., по програмі конверсії на підприємстві розроблено та розпочато серійне виробництво тролейбусів моделей «ЮМЗ-Т1», «ЮМЗ-Т2», «ЮМЗ-Т2-9». За період початку виробництва на цей час виготовлено понад 750 тролейбусів різних моделей, які зараз експлуатуються в Україні, Росії, Молдові, Білорусії, Туркменістані.

З того ж року по ліцензії «\¥іпсІепе^о» виробляється повітряна турбіна ВЕО 56-100, яка призначена для перетворення енергії повітря в електричну енергію промислової частоти з напругою 380В. На сьогодні впроваджується у виробництво ВЕО-Т600-48 потужністю 600 кВт.

З 2000 р. по КД ВАТ ПКІ «Почвопосівмаш» (м. Кіровоград) на підприємстві виготовляється пневматична 12-метрова сівалка — СЗПЦ-12.

ЗВЕДЕНИЙ БАЛАНС ПІДПРИЄМСТВА НА «__»       . (тис. грн)

3. Інноваційні характеристики проекту та його правове забезпечення

3.1. Стислий опис інноваційного проекту.

Актуальність проблем поховання радіоактивних відходів (РАВ) і будівництва різного роду захисних споруд (у т. ч. побутових і промислових будівель) у зонах з підвищеним радіоактивним фоном для України очевидна.

Підходи, що передбачають використання для цих цілей звичайних бетонів високих марок забезпечують необхідну міцність споруд. Однак для досягнення необхідного ефективного захисту бетонні стінки споруд найчастіше доводиться виконувати значної товщини, що, у свою чергу, веде до збільшення витрати бетону і до різкого підвищення їх вартості. Залучення ж для цих цілей традиційних захисних бетонів, що включають зв'язуюче (цемент, вапняне тісто) і заповнювач (барит, магнезит, лімоніт та ін.), дуже проблематично насамперед через їхню високу вартість, а також через низькі фізико-механічні властивості.

Тому розробка порівняно дешевої будівельної цегли з підвищеними радіаційно-захисними властивостями, що має одночасно і високу міцністю, нині досить актуально.

Інноваційна суть проектної продукції.

Розроблені спеціальні модифікуючі добавки до різного роду композитних і тканих матеріалів. Зазначені відкриття обумовлюють можливість одержання підвищених аномальних властивостей ослаблення радіаційних випромінювань у порівнянні з існуючими науковими положеннями, встановленими законом Бугера.

Правове забезпечення проекту.

Висновок про встановлення дати подання заявки на винахід (корисну модель).

Назва винаходу. Спосіб виготовлення виробів для захисту від радіаційних випромінювань.

Номер заявки:

Дата подання заявки:

Масштаб проекту. Національний.

Напрямок проекту:

випуск нової конкурентоспроможної продукції;

заміщення імпортної продукції;

вихід на зовнішні ринки.

Міра новизни проекту.

На даний час у світі аналогів по основних характеристиках не існує.

Науково-технічний заділ по проекту.

З використанням розроблених модифікаторів були виготовлені зразки радіаційно-захисних будівельних матеріалів. Результати досліджень підтвердили високу ефективність радіаційного захисту, що є запорукою успішного виконання проекту. Попередні випробування розроблених зразків показали їх відповідність санітарно-гігієнічним нормам і вимогам.

Опис виробництва.

Загальна виробнича площа, необхідна для виробництва керамічної цегли, дорівнює 20 000 м2. Це виробництво буде розташовано на базі цегельного заводу. Інфраструктура об'єкта має необхідне енергетичне забезпечення, вентиляцію, під'їзні шляхи.

4. Оцінка ринків збуту

Порівняльні характеристики продукції.

Отримані зразки будівельних радіаційно-захисних матеріалів (цегли, блоків, штукатурки та ін.). В залежності від типу матриці та її товщини захист дорівнює шару свинцю 0,15—9 мм та забезпечує стовідсотковий захист від а-, Р-випромінень. Розроблена цегла забезпечує також 100-відсотковий захист від у-випромінення енергією до 200 кеВ, а при більш високих енергіях, в залежності від складу та кількості радіаційно-захисних модифікаторів, забезпечують послаблення в 5—10 разів.

На даний час в Україні немає аналогів по основних характеристикам будівельних матеріалів. Використання будівельних матеріалів, запропонованих по цьому проекту, дозволяє отримати вироби захисного характеру з поліпшеними в 1,5—2 рази захисними властивостями.

Ринок збуту та обсяги реалізації продукції. Будівельні матеріали можливо використовувати:

у Чорнобильській зоні;

для будівництва сховищ радіоактивних відходів;

для захисту вже існуючих промислових об'єктів та житлових будинків;

на атомних електростанціях;

у рентген-кабінетах медичних установ;

в інших спеціалізованих виробах і спорудженнях.

5. Організаційний план розробки проекту і виробництва інноваційної продукції

Стан робіт по проекту:

Виконані лабораторні дослідження і дослідно-промислові роботи.

Календарний план виконання робіт по проекту

Продовження табл.

5.3. Організація виробництва продукції та опис технологічного процесу.

Для здійснення проекту необхідно виконати такі стадії підготовки виробництва:

освоїти технологію високотемпературної обробки сировини будівельної цегли та інших неорганічних матеріалів;

освоїти технологію виготовлення керамічних виробів з приготованої шихти заданої форми та особливими властивостями.

Сировина та матеріали

Вхідний контроль сировини та матеріалів

Підготовка сировини та матеріалів до високотемпературної обробки

Високотемпературна обробка сировини

Диспергування і розділення продукту високотермічної обробки на фракції

Виготовлення керамічних виробів заданої форми і з особливими властивостями

Приймально-здавальний контроль

Оформлення необхідної документації на партію продукції

Схема технологічного процесу

5.4. Кількість та кваліфікація виробничого персоналу На цегельному заводі у нинішній час зайнято у виробництві 50 чоловік. При здійснені даного проекту для виробництва 300 000 штук цегли в місяць, при існуючих виробничих потужностях планується використати наявний персонал, який має багатий досвід та необхідний рівень знань з високим рівнем виробничих навичок.

6. Фінансовий план проекту 6.1. Ціна продукту.

На виробництво радіаційно-захисної керамічної цегли на цегельному заводі після модернізації виробництва.

Продовження табл.

Розрахунок необхідних обігових коштів.

Для виробництва місячної норми 300 тис. штук цегли необхідно задіяти власні обігові кошти, які покривають собівартість продукції, а саме 504 831 грн.

Графік повернення кредитних коштів:

ГРАФІК ПОВЕРНЕННЯ КРЕДИТНИХ КОШТІВ

6.4. Рух грошових коштів на протязі існування проекту:

Повернення головної частини кредиту планується проводити рівними рази на рік. Відсотки за користування кредитом нараховуються кожні півроку, сплата відсотків починається з 01.10.2004. Повернення кредиту та сплата відсотків здійснюються згідно з графою «Усього до сплати» нижче наведеного графіку на протязі 20 днів з дати закінчення розрахункового періоду.

6.5 Інтегральні показники ефективності проекту:

КРУ

ІРР

РІ

БРБ (РР)

АРР МІРР

255 572,09 17,80 \% 1,17

3 роки 33,34 \%

6,04 \%

7. Ризики проекту

Ризик залежності від матеріалів.

У виробництві будівельних матеріалів не використовуються рідкісні або важкодоступні матеріали. Необхідні для виробництв матеріали маються в достатній кількості на вітчизняному ринку, крім того, постачальники цих матеріалів не є монополістами, що зводить ризики, пов'язані з постачанням матеріалів, до мінімуму.

Ризики збуту продукції.

На даний час в Україні немає аналогів по основних характеристикам будівельних матеріалів, що робить основними конкурентами продукту прийняті на сьогодні класичні засоби ізоляції радіаційного випромінювання: свинець, рідкоземельні елементи, бетонні конструкцій. Закордонні фірми, які виготовляють захисні матеріли та вироби захисного характеру, також використовують матеріали на основі свинцю. Запропоновані цим проектом будівельні матеріали, в порівнянні з прийнятими класичними захисними матеріалами, мають технічні та цінові переваги. Крім того, сегменти ринку, де можуть бути використані будівельні матеріали, мають попит, який нині недостатньо задовольняється існуючими матеріалами та технологіями.

Технологічні ризики.

Технологія виробництва будівельних матеріалів, яка впроваджуватиметься по цьому проекту, має вхідний контроль матеріалів та вихідний контроль готового продукту, що значно знижує повернення від браку. Крім того, технологічним процесом передбачена можливість використання браку як сирцю для виробництва. Технологічний процес виробництва не є високоточним і складним для впровадження, що мінімізує можливість появи браку від технології виробництва.

Екологічні фактори.

Виробництво будівельних матеріалів здійснюватиметься на виробничих площах, які розташовані в спокійній геологічній зоні. Виробництво будівельних матеріалів матиме вентиляцію, повітряні фільтри, підвід питної та технологічної води. Будівельні матеріали та їхнє виробництво не є екологічно шкідливими. 7.5. Фінансові ризики.

Запропонований проект має залежність від кредитного капіталу, але прибуток, який генерується на протязі проекту дозволяє повністю, на умовах проекту, повернути кредитні кошти та відсотки за користування кредитом.