Європейська та євроатлантична інтеграція України - Навчальний посібник (Кордон М. В.)

РоздІл І Європейська ІнтеграцІя украЇни Історія створення і розвитку Європейського союзу

Європейський Союз починає свою історію від 9 травня 1950 р. Саме тоді міністр закордонних справ Франції Робер Шуман запропонував нову форму політичної організації Європи силами створення спільного ринку вугільної і сталеливарної продукції Франції, Федеративної Республіки Німеччини та інших західноєвропейських країн як засіб зміцнення миру та стабільності на континенті, аби унеможливити саму думку про війну між європейськими націями. Ця пропозиція увійшла в історію під назвою "план Шумана". День 9 травня став днем народження Європейського Союзу і тепер щороку святкується як День Європи, який також відзначається з 2003 року в Україні. День Європи разом з прапором ЄС, європейським гімном та єдиною валютою -євро виражає політичну сутність Європейського Союзу.

Головні мотиви європейської єдності після Другої світової війни:

прагнення відкинути катастрофічну за наслідками політику націоналізму і тоталітаризму;

зміцнення миру;

досягнення спільного добробуту;

відновлення політичного впливу європейських країн на міжнародній арені в умовах зростаючої могутності США та

СРСР;

побоювання зростаючого військового потенціалу СРСР та його східноєвропейських союзників.

18 квітня 1951 р. "план Шумана" було реалізовано через підписання Паризького договору про створення Європейського співтовариства вугілля та сталі (ЄСВС). До складу цієї організації увійшло шість країн: Франція, Німеччина, Італія, Бельгія, Нідерланди та Люксембург. Ця "європейська шістка" стала в подальшому своєрідним локомотивом європейської інтеграції і цілком заслужено вважається початком реальної економічної та політичної інтеграції Європи.

25 березня 1957 р. країни-члени Європейського об'єднання вугілля та сталі підписали Римську угоду про створення Європейського економічного співтовариства та Європейського співтовариства з атомної енергетики - Євроатома. Метою Римської угоди було:

організація співтовариства;

створення спільного ринку шляхом усунення перешкод для вільного руху капіталів, робочої сили, товарів та послуг;

розробка спільної зовнішньої, торговельної, аграрної, транспортної політики та політики в галузі рибальства;

узгодження економічної та соціальної політики, а також співпраця в галузі ядерних досліджень з мирними цілями.

За період з липня по листопад того ж року угоду ратифіковано всіма парламентами країн "шістки" - Бельгії, Італії, Люксембургу, Нідерландів, Федеративної Республіки Німеччини та Франції. Маастрихтський договір 11 грудня 1991 р. (або договір про Європейський Союз) запровадив нові форми співробітництва між урядами країн-членів, зокрема з питань спільної зовнішньої політики та політики безпеки, а також у сфері правосуддя та внутрішніх справ. Через доповнення існуючої системи Співтовариств такою міжурядовою співпрацею, Маастрихтським договором було засновано Європейський Союз. Договір набув чинності 1 листопада 1993 р. після його ратифікації усіма сторонами.

Данія, Ірландія та Велика Британія вступили до Європейського Союзу у 1973 р., Греція - у 1981 р., Іспанія та Португалія - у 1986 р., Австрія, Фінляндія та Швеція - у 1995 р. 1 травня 2004 р. відбулося найбільше розширення Європейського Союзу. До його складу увійшли 10 нових країн: Естонія, Латвія, Литва, Польща, Угорщина, Чехія, Словаччина, Словенія, Мальта, Кіпр. 1 січня 2007 р. членами Європейського Союзу стали Румунія та Болгарія. Дату вступу Болгарії та Румунії до Європейського Союзу озвучили ще в грудні 2002 р. на саміті глав держав і урядів ЄС у Копенгагені. Умовами для вступу цих країн до ЄС стали реформування економіки та соціальної сфери, боротьба з організованою злочинністю й корупцією.

Таким чином, на сьогоднішній день Європейський Союз нараховує 27 держав-членів. Країнами-кандидатами на членство є Туреччина, Хорватія та Македонія. До країн-кандидатів висуваються такі три головні вимоги:

бути географічно європейською державою;

прагнути до членства в ЄС;

бути усталеною демократією.

Ці вимоги доповнюються ще двома важливими критеріями вступу:

бути ефективною ринковою економікою;

адаптувати національне законодавство до законодавства ЄС.

З 2007 р. Європейський Союз вирішив призупинити розширення. Про це заявив голова Єврокомісії Жозе Мануель Баррозу: "Після завершення п'ятого етапу розширення Євросоюзу і вступу до нього Болгарії та Румунії я впевнений, що кожному наступному розширенню мають передувати внутрішні реформи".

Розширення ЄС в 2004 р. призвело до швидкого економічного розвитку ЄС - 10, тобто 10 країн, яких прийняли в ЄС.

Хвилі розширення ЄС:

Рік

Кількість країн-членів

Назви країн, що стали членами ЄС

1952

6 країн-членів

Королівство Бельгія Королівство Нідерландів Велике Герцогство Люксембург Французька Республіка Італійська Республіка Федеративна Республіка Німеччини

1973

9 країн-членів

Сполучене Королівство Великобританії і Північної Ірландії

Королівство Данія

Ірландія

1981

10 країн-членів

Грецька Республіка

1986

12 країн-членів

Королівство Іспанія Португальська Республіка

1995

15 країн-членів

Австрійська Республіка Фінляндська Республіка Королівство Швеція

2004

25 країн-членів

Естонська Республіка Республіка Кіпр Латвійська Республіка Литовська Республіка Республіка Мальта Республіка Польща Словацька Республіка Республіка Словенія Угорська Республіка Чеська Республіка

1 січня 2007

27 країн-членів

Болгарія Румунія

Етапи європейської інтеграції:

1950-1968 рр. - становлення економічної Європи шести країн;

1969-1973 рр. - поглиблення й розширення "Спільного ринку";

1974-1984 рр. - певний застій євробудівництва;

1985-1991 рр. - виникнення нових інтеграційних структур та їхня підготовка до створення ЄС;

після 1992 р. - розбудова ЄС.

Основні документи щодо заснування ЄС:

Паризький договір 18 квітня 1951 р. - створення європейського об'єднання вугілля та сталі, початок реальної економічної та політичної інтеграції Європи;

Римські договори 25 березня 1957 р. - створення Європейського економічного співтовариства (ЄЕС) та Європейського співтовариства з атомної енергії (Євроатом);

Єдиний Європейський акт 17 лютого 1986 р. - внесення змін і доповнень до Римських угод стосовно спільного ринку; запровадження співпраці країн-членів у сфері зовнішньої політики та інституційної реформи ЄС;

Маастрихтський договір 11 грудня 1991 р. - створення ЄС, визначення "трьох опор" ЄС: спільна зовнішня політика і політика безпеки; співпраця у сфері правосуддя та внутрішніх справ;

Амстердамський договір 2 жовтня 1997 р. - вдосконалення функціонування ЄС та Європейських співтовариств, інститу-ційної структури ЄС та спільної політики ЄС;

Ніццький договір 1 лютого 2003 р. - визначення нових правил для управління розширеним ЄС.

Переваги розширення:

розширення зони миру, стабільності і добробуту в Європі;

економічне зростання та створення нових робочих місць як у старих, так і нових країнах-членах;

поліпшення якості життя громадян в усій Європі;

збагачення культурного розмаїття, взаємообмін ідеями та краще розуміння інших людей;

посилення ролі Союзу в міжнародних відносинах.

Основні складові процедури приєднання до Європейського Союзу:

підготовка Єврокомісією детального звіту про стан готовності країни-кандидата;

ухвалення Європейською Радою рішення про початок переговорів з цією країною на основі звіту Комісії;

ведення самих переговорів про приєднання між представниками Спільноти та країни-кандидата;

підписання угоди про приєднання за попередньої згоди Європарламенту;

ратифікація такої угоди країною-кандидатом та всіма кра-їнами-членами.

Усі рішення про розширення Рада Європейського Союзу ухвалює за принципом одностайності. Це надає кожній країні-члену можливість накласти вето на кандидатуру тієї чи іншої країни або принаймні ефективно блокувати проходження різних етапів вступної процедури. Найбільш вірогідним сценарієм є відмова Ради розпочати переговори про вступ на основі негативного висновку Єврокомісії, як це трапилося з Туреччиною у 1990 р. Призупинення процедури приєднання можливе також унаслідок одноосібного вето країни-члена, як це двічі, у 1963-му та 1967-му роках, зробив тодішній президент Франції Шарль де Голль. Він відмовився надати згоду на початок переговорів на вступ з Великобританією.

Європейський Союз базується на трьох головних компонентах:

Європейське співтовариство становить правову основу для формування політики спільного ринку, міжнародної торгівлі, сприяння розвитку, монетарної політики, сільського господарства, рибальства, навколишнього середовища, регіонального розвитку, енергетики;

спільна зовнішня політика та політика безпеки;

юстиція і внутрішні справи, що включає співпрацю між країнами - членами ЄС в таких галузях, як громадянське та кримінальне право, політика імміграції та надання притулку, прикордонний контроль, боротьба з торгівлею наркотиками, співпраця та обмін інформацією між поліціями.

Між державами-членами Союзу зникають бар'єри, які заважали вільному пересуванню людей, товарів, послуг та капіталів. Кордони - це порушення права людини на вільне пересування. У 90-х роках минулого століття стало простіше пересуватися по території Європи, оскільки було скасовано паспортну та митну перевірки на більшості внутрішніх кордонів ЄС. Важливим наслідком цього стало зростання мобільності громадян Європи. Так, з 1987 р. за підтримки ЄС більше мільйона молодих європейців змогли навчатися за кордоном. За деякими прогнозами, в майбутньому Європейський Союз перетвориться у щось, що нагадуватиме СШЄ (Сполучені Штати Європи). Установчі органи ЄС є уповноваженими створювати правила, регламенти, директиви, які обов'язкові до виконання всіма державами-членами. Відносини між країнами ЄС спираються на добровільний обмежений суверенітет і допущення втручання ззовні у випадку порушення до-мовленостей1.

Згідно з договором про Європейський Союз, що набув чинності у 1993 р., запроваджена Спільна зовнішня політика та політика безпеки. Головними цілями цієї політики є:

захист спільних цінностей, фундаментальних інтересів та незалежності Союзу;

всебічне зміцнення безпеки ЄС та країн-членів Союзу;

збереження миру і зміцнення міжнародної безпеки;

сприяння міжнародній співпраці;

розвиток і зміцнення демократії, верховенства права, поваги до прав людини та фундаментальних свобод.

1 Чекаленко Л.Д. Міжнародні організації і суверенітет держави. Стратегічна панорама, 2005, № 2, с. 54, 56.

Основні ознаки інтеграції:

спеціалізація та кооперація;

глибокі структурні зміни в економіці країн-учасниць внаслідок спеціалізації та кооперації;

створення наддержавних структур.

Типи економічної інтеграції:

зона вільної торгівлі, відміна митних тарифів і квот по відношенню до учасників, проведення власної політики щодо третіх країн;

митний союз, передбачення поряд із зоною вільної торгівлі єдиної митної політики по відношенню до третіх країн;

спільний ринок, митний союз та повне усунення перешкод для переміщення всіх факторів виробництва (товарів, капіталу, послуг і робочої сили) між країнами-учасницями;

економічний та валютний союз, спільний ринок та узгоджена економічна політика, створення єдиної валюти і єдиного банку;

повна економічна інтеграція, єдина економічна політика та гармонізація її законодавчої бази.

Існує п'ять інституцій Європейського Союзу. Кожна з них відіграє свою конкретну роль:

Європейський Парламент (обирається громадянами країн ЄС кожні п'ять років);

Рада Європейського Союзу (представляє уряди країн ЄС);

Європейська Комісія (рушійна сила та виконавчий орган

ЄС);

Суд Європейського Союзу (забезпечує дотримання законодавства ЄС);

Рахункова палата або Суд аудиторів ЄС (контролює ефективне та законне використання коштів з бюджету ЄС).

Столиця об'єднаної Європи - Брюссель (Бельгія).

Символи Європейського Союзу

Прапор Європейського Союзу Історія створення прапору починається у 1955 р. Тоді Європейський Союз існував лише у вигляді Європейського об'єднання вугілля та сталі, до якого входило шість країн. Однак існувала окрема організація з ширшим представництвом - Рада Європи. Вона була заснована раніше для захисту прав людини та пропагування європейської культури. У той час Рада Європи підбирала собі емблему. Після активних обговорень було прийнято нинішній варіант прапора - коло з 12 золотих зірочок на синьому фоні як символ єдності і солідарності народів Європи. Кількість зірочок є незмінною і не має нічого спільного до кількості країн-членів організації. В різних традиціях число 12 є символічним числом і означає абсолютну досконалість. Це також і кількість місяців у році, і кількість цифр на циферблаті годинника. Коло є ще й символом єдності, повноти.

Європейський прапор, який втілює ідею об'єднання народів Європи, залишається незмінним, не зважаючи на розширення ЄС. Пізніше Рада Європи закликала інші європейські установи прийняти цей прапор. У 1983 р. його затвердив Європарламент. Усі європейські інституції використовують його як офіційний символ з початку 1986 р. Європейський прапор - це єдина емблема Європейської Комісії, виконавчого органу ЄС. Інші європейські установи та органи додають до прапора свою власну емблему.