Європейська та євроатлантична інтеграція України - Навчальний посібник (Кордон М. В.)

Проблемні питання українського оборонно-промислового комплексу

Найслабшим місцем військової галузі України залишається проблема військово-технічної модернізації і переоснащення Збройних Сил новітніми й перспективними зразками озброєнь. В українській армії практично всі існуючі системи озброєнь - радянського виробництва. Ще є зразки часів Великої Вітчизняної війни, озброєння перших повоєнних поколінь. Більше 20 років перебуває в експлуатації понад 80\% озброєнь та військової техніки Збройних Сил України. 50\% сягає загальний обсяг озброєнь, які потребують заміни. Тільки 30\% припадає на відносно сучасні зразки. Але вони своїми характеристиками усе-таки поступаються найкращим світовим системам озброєнь. Морально застаріли або вичерпали свій експлуатаційний ресурс 80\% ракетної артилерії, близько 60\% військово-повітряних сил, 70\% засобів радіоелектронної боротьби і 50\% протитанкових озброєнь України. На думку західних експертів, бойовий потенціал Збройних Сил України щороку знижується майже на 9 \% і може становити ледь більше 20 \% від рівня 1992 р. Для модернізації Збройних Сил України в Державному бюджеті на 2006 р. виділено набагато більше фінансових ресурсів, ніж у 2005 р.

Нині за своєю чисельністю Збройні Сили України посідають 13 місце у світі, а за рівнем забезпечення одного військовослужбовця - лише 126. Неефективно використовуються бюджетні кошти, які виділяються на потреби армії. Майже 80\% бюджету Міністерства оборони йде на утримання Збройних Сил. Весь оборонний бюджет був спрямований переважно на вирішення нагальних поточних проблем - з відповідним накопиченням невирішених проблем та консервацією негативних тенденцій, що склалися у Збройних Силах попередніми роками. Таким чином, оборонні бюджети України 2000-2004 рр. не були бюджетами розвитку. Переважна частина їх спрямовувалася на утримання особового складу армії.

Тим часом, і це доводить досвід країн НАТО, бюджет розвитку передбачає виділення на утримання особового складу не більше 50\% загального обсягу фінансування. Спрямування понад 75\% витрат на утримання особового складу є критичною межею. За нею виділені кошти вважаються „бюджетом проїдання".

Під час розробки Державної програми розвитку Збройних Сил України 2006-2011 рр. Міністерством оборони внесені суттєві корективи до процедури визначення потреб Збройних Сил у фінансових ресурсах. Надалі планується подолати критичну межу видатків на утримання особового складу, збільшити видатки на підготовку військ та розвиток озброєнь і військової техніки, а у 2011р. - завершити перехід до раціональної структури оборонного бюджету України. Водночас, сам процес його формування наближається до стандартів НАТО шляхом підвищення прозорості, оптимізації структури та контрольованості витрат.

Слабо оснащена й погано підготовлена армія може перетворитись із засобу захисту держави у джерело небезпеки для неї. Трагічними прикладами є ураження ракетою житлового будинку в Брова-рах, цивільного літака над Чорним морем під час ракетних стрільб у 2001 р., подій на Скнилівському летовищі у 2002 р. під Львовом, вибух артилерійських складів в Артемівську в 2003 р., надзвичайні події під Мелітополем, в селищі міського типу Новобогданівці, на навчаннях „Десна". Тому реформування Збройних Сил України та оборонно-промислового комплексу є нагальною проблемою. Потрібно переходити на раціональніші й дешевші європейські стандарти. Сучасні операції виграють інтелектуали, оснащені новітніми системами зв'язку, управління військами і вогнем, могутньою високоточною зброєю. Розробку таких систем має забезпечити вітчизняний оборонно-промисловий комплекс у тісній кооперації з іншими державами. В 2006 р. оборонний бюджет збільшено на 51\%. Такого бюджету - 8,9 мільярдів гривень - українська армія не мала ніколи.

Розроблена програма значного скорочення української армії. Часи великих масових армій відходять у минуле. Протягом останніх п'яти років загальна штатна чисельність особового складу Збройних Сил була скорочена майже на 171 тис. посад - з близько 416 тис. на початок 2001 р. до 245 тис., у тому числі 180 тис. військовослужбовців, станом на кінець 2005 р. Скороченню сприятиме також зменшення терміну служби в армії. Служба юнаків призовного віку в армії скоротилася з 18 до 12 місяців, а для тих, хто має вищу освіту, до 9 місяців. Терміни строкової військової служби на кораблях, суднах і в берегових частинах бойового забезпечення Військово-Морських Сил - 18 місяців. Перехід на скорочені терміни військової служби не вплинув на рівень бойової готовності та не знизив боєздатність військ.

Скорочення терміну служби в армії має наблизити Україну до європейських стандартів і сприяти поетапному переходу всього українського війська на контрактну, тобто професійну, основу. Дозволено переходити на контрактну службу військовим після 6 місяців строкової служби. Граничний вік прийняття на військову службу за контрактом - 40 років. Лише професійна армія з соціально захищеними військовослужбовцями може бути надійною. Передбачається з 2010 р. повністю скасувати призов громадян на строкову військову службу і перейти до комплектування Збройних Сил винятково військовослужбовцями за контрактом з одночасним забезпеченням інноваційного розвитку оборонно-промислового комплексу та військово-технічного співробітництва. Це підвищить рівень боєздатності військ і значно зменшить терміни приведення в готовність до виконання завдань за призначенням. Підготовка до переходу Збройних Сил на контрактний принцип комплектування почала вже здійснюватись. Триває виконання рішення Президента України щодо створення експериментальних бригад, які першими будуть укомплектовані військовослужбовцями за контрактом. Сьогодні в Збройних Силах України контрактники становлять майже 40 \%. Запроваджується комплекс заходів, спрямованих на підвищення рівня мотивації громадян до проходження військової служби за контрактом.

Завершено перехід до комплектування основних керівних посад Міністерства оборони України переважно цивільним персоналом. Це відповідає принципам демократичного цивільного контролю над Воєнною організацією держави і є європейським стандартом. Нині цивільні працівники центрального апарату міністерства складають близько 80 \% його загальної чисельності. Практично це показники, які є в країнах-членах НАТО. Цивільна особа - міністр оборони України. Він має п'ять заступників. Всі вони - цивільні. Європейська практика стає в Україні нормою.

На законодавчому рівні розмежовані повноваження між Міністерством оборони і Генеральним штабом. Це є головною юридичною передумовою для перетворення Міністерства оборони на орган переважно цивільного управління Збройними Силами України. Введено правову норму, згідно з якою припиняється військова служба військовослужбовців, обраних до парламенту, на час виконання ними депутатських повноважень. Продовжується робота із встановлення співвідношення чисельності міжстаршими та молодшими офіцерами Збройних Сил України відповідно до критеріїв НАТО, а саме 40 \% і 60 \% відповідно.

Посилюється демократичний контроль над діяльністю Збройних Сил України. Відповідно до наказу міністра оборони України щорічно видається „Біла книга". В ній викладені основні пункти оборонної політики України. Саме „Біла книга" робить українську оборонну політику максимально відкритою для громадян України і міжнародної спільноти.

Робляться інші кроки до утвердження престижу української армії, збільшення поваги до військових. Утричі підвищене грошове забезпечення військовослужбовцям строкової служби. До 913 грн. підвищена середня пенсія військовиків.

Суттєвий чинник військової реформи

Одним із суттєвих стримуючих чинників реформи є проблема утилізації застарілої техніки, озброєння, надлишкових боєприпасів.

До 2005 р. з бойового складу Збройних Сил вилучено близько 2000 застарілих і непрацездатних зразків озброєнь і військової техніки, ремонт або модернізація яких визнані економічно недоцільними. Серед них: 870 танків, 380 бойових броньованих машин, 289 артилерійських систем (більше 100 мм калібру), 299 бойових літаків, майже 60 вертольотів і 28 кораблів. Утилізовано 56,3 тис. одиниць надлишкових озброєнь і військової техніки та 97,8 тис. тонн ракет і боєприпасів. Але ці результати не можуть вважатися задовільними, оскільки існуючі запаси військової техніки на 20-120\%, а за окремими номенклатурами - і більше, перевищують реальні потреби Збройних Сил. Підлягають утилізації 1,5 млн. одиниць (або понад 20\% загальної кількості) стрілецької зброї і легких озброєнь, близько 1,2 млн. тонн, або 70\% загального обсягу ракет і боєприпасів. Через відсутність екологічно безпечних технологій існує проблема утилізації 16,2 тис. тонн окислювача рідкого ракетного палива.

Нині у Збройних Силах України на 184 об'єктах зберігання знаходяться близько 2,5 млн. тонн ракет та застарілих боєприпасів. Більшість з них утворилася наприкінці 80-х років минулого століття, коли зі Східної Європи виводили війська колишнього Радянського Союзу. Понад 300 тис. тонн ракет і боєприпасів становлять реальну загрозу та потребують негайного знищення. Існуючі ж потужності дозволяють утилізувати не більше 30-50 тис. тонн боєприпасів на рік. Зберігання такої кількості надлишкових озброєнь, техніки та боєприпасів вимагає значних бюджетних витрат - понад 76 млн. грн. на рік, відволікає великі людські ресурси - понад 12 тис. осіб, а головне - підвищує ризики для населення та соціальну напруженість у місцях їх зберігання.

Для створення потрібних технологічних можливостей, прискорення темпів утилізації, забезпечення належного фінансування цього процесу розроблений проект загальнодержавної Програми утилізації непридатних для подальшого використання звичайних видів боєприпасів та ракет на період 2006-2015 рр. Загальний обсяг фінансування, згідно з проектом, складає орієнтовно 3,9 млрд. грн. Для вирішення проблем утилізації постановою Кабінету Міністрів України від 31 грудня 2006 р. при Кабінеті Міністрів України створена комісія з координації робіт з утилізації непридатних та надлишкових ракет, боєприпасів і вибухових речовин. Також прийняті Порядок утилізації і Концепція утилізації надлишкових та непридатних боєприпасів в Україні.

Для залучення додаткових технологічних і фінансових ресурсів, необхідних для утилізації запасів озброєнь, військової техніки, боєприпасів і рідкого ракетного палива Міністерство оборони України активно використовує можливості НАТО, ЄС, ОБСЄ та інших міжнародних організацій. За результатами проведеної НАТО оцінки наявних в Україні обсягів надлишкових озброєнь і боєприпасів був запропонований проект вартістю 75,4 млн. євро, розрахований на 12 років. Ним передбачається утилізація 133 тис. тонн боєприпасів і 1,5 млн. одиниць стрілецької зброї та легких озброєнь. Проект розпочався у 2005 р. Це буде найбільший в історії проект такого типу в сфері демілітаризації.

У листопаді 2005 р. між Кабінетом Міністрів України та НАТО з питань матеріально-технічного забезпечення та постачання укладена Імплементаційна угода. Згідно неї передбачається залучення коштів західних країн (понад 7,5 млн. євро) з фонду програми НАТО „Спільне скорочення небезпечних надлишкових запасів засобів війни". Цією угодою передбачене фінансування першого етапу робіт з утилізації боєприпасів (15 тис. тонн), стрілецької зброї (400 тис. одиниць) і переносних зенітних ракетних комплексів (1000 одиниць). У фінансуванні цього проекту беруть участь 11 країн НАТО. До проекту приєднався також ЄС. У липні 2005 р. Міністерство оборони України спільно з ОБСЄ започаткували перший етап робіт з ліквідації запасів компонентів ракетного палива. На його реалізацію виділено 30 тис. євро з бюджету Координатора проектів ОБСЄ в Україні. Завдяки проекту у рамках цільового фонду „Партнерство заради миру", розпочатому у січні 2002 р., в Україні вдалося безпечно знищити, утилізувати близько 400 000 одиниць протипіхотних мін. Вони були зібрані з 19 складів, розташованих по всій Україні та перевезені на завод хімічних виробів у Донецьку, який був модернізований для проведення безпечної утилізації мін та вилучення вибухівки і пластику. Вибухівку було потім перероблено для використання в українській промисловості, а з пластику вироблялися дитячі іграшки. Проект був фінансований Канадою, Угорщиною, Польщею та Нідерландами. Виконавчою структурою у рамках проекту була Агенція НАТО з питань тилового постачання та обслуговування (НАМСА), яка діяла у співпраці з Міністерством оборони України та науково-технічним центром „Співдружність". Всього в Україні планується знищити 6,5 млн. протипіхотних мін. На це спрямований проект Європейського Союзу. В його рамках Європейська Комісія планує виділити до кінця 2008 р. близько 7 млн. євро.

Прискорення процесу утилізації, надлишкових озброєнь, військової техніки сприятиме підвищенню рівня безпеки населення, вивільненню та рекультивації територій військових частин, що підлягають розформуванню або переформуванню під час реорганізації Збройних Сил. Це сприятиме зменшенню витрат на утримання надлишкової військової техніки, інфраструктури та обслуговуючого персоналу, підвищенню довіри до планів України з роззброєння, налагодженню партнерських стосунків і залученню додаткових джерел фінансових ресурсів. По всьому світу мін поховано під землею до 100 мільйонів одиниць. У середньому протипіхотна міна вибухає кожні 22 хвилини. Щороку міни вбивають або калічать 26 000 осіб.

Україна не одержала належної компенсації у результаті ядерного роззброєння, коли вона позбулася третього за величиною у світі ядерного потенціалу. Після розпаду СРСР на території України залишалося 222 одиниці стратегічних носіїв - 176 міжконтинентальних балістичних ракет і 46 важких бомбардувальників, а також відповідне ядерне оснащення - близько 2000 ядерних боєголовок для міжконтинентальних балістичних ракет, крилатих ракет і ядерних бомб для бомбардувальників. В Україні була також розміщена значна кількість тактичних ядерних боєзарядів. Останній стратегічний ядерний боєприпас було вивезено з України 1 червня 1996 р. З 19 ракетних комплексів, що перебували на озброєнні СРСР, 13 було розроблено в КБ „Південне" і виготовлено Південним машинобудівним заводом. У певні періоди частка ракет наземного базування, виготовлених цим об'єднанням, перевищувала 60 \% від ядерного потенціалу СРСР.

В таких умовах найкращий варіант для України - реалізація союзницьких проектів. Вона не лише може, а й повинна брати участь у будь-яких структурах, які сприяють міжнародному миру та безпеці. Крім того, нейтралітет і позаблоковість не ведуть до заощадження коштів. Нейтральний статус надто дорого коштує країні. Для прикладу можна порівняти видатки на оборону Швеції та Угорщини. Нейтральна Швеція, населення якої приблизно однакове з угорським, виділяє на оборону 5,358 млрд. дол. США. В той же час член НАТО Угорщина витрачає на оборону лише 781 млн. дол. США.

Як відомо, рішення в Альянсі приймаються консенсусом, а фундаментом співробітництва є взаємна довіра країн-членів. На сьогодні рівень взаємної довіри між Україною та країнами НАТО потребує постійного підвищення. Зростання довіри можливе за умов забезпечення незворотності демократичних перетворень, політичної та економічної стабільності, досягнення високих соціальних стандартів.

Для досягнення поставленої мети - набуття повноправного членства в НАТО - державна влада має вдосконалити політичну систему, розвивати інститути громадянського суспільства, підвищувати ефективність державного управління, забезпечити стале економічне зростання, реформування Воєнної організації держави, насамперед її Збройних Сил, активно працювати із суспільною думкою в країні.