Економічний аналіз - Навчальний посібник (Черниш С. С.)

1.4. метод і прийоми економічного аналізу

Під методом економічного аналізу розуміємо науковий спосіб вивчення, становлення та розвитку господарських явищ і процесів. Він є сукупністю прийомів і способів дослідження господарської діяльності будь-якого економічного об'єкта шляхом виявлення і визначення взаємозв'язку та зміни його параметрів, кількісного й якісного вимірювання впливу окремих факторів та їхньої сукупності на цю зміну.

Метод економічного аналізу спрямований на пізнання внутрішньої природи зміни і розвитку економічних систем за параметрами їх інформаційної моделі.

Характерні ознаки методу економічного аналізу такі:

Розкладання та деталізація складних економічних систем.

Виявлення та визначення взаємозв'язків елементів досліджуваної системи і причинно-наслідкових зв'язків зміни їх параметрів.

Вимірювання ступеня впливу факторів на зміну параметрів економічної системи та визначення їхньої пайової участі у зміні загального результату їх сукупної дії.

Оцінка аналітичних результатів та обґрунтування висновків за цільовою функцією дослідження.

У процесі економічного аналізу, аналітичного опрацювання економічної інформації застосовується низка спеціальних засобів і прийомів. Сукупність методів, прийомів і окремих способів, які визначають алгоритм розв'язку аналітичної задачі чи їх комплексу, називають методикою економічного аналізу. Визначення методики аналізу — складний науково-пізнавальний процес, який називають методологією економічного аналізу.

Розглянемо детально класифікацію методів аналітичного дослідження.

Характерним для логічних методів є творче осмислення цілей і принципів дослідження, застосування загально наукового підходу до дослідження зміни та розвитку явищ і процесів через їх дроблення (диференціацію), синтез (інтеграцію) та абстрактний підхід.

До логічних методів відносять: методи порівняння, методи елімінування, статистичні методи, балансові методи.

Порівняння — максимально універсальним метод пізнання економічних явищ і процесів, дослідження їх зміни і розвитку, початковий етап реалізації аналізом своєї цільової функції. Пріоритетним при застосуванні методу порівняння є вибір бази порівняння та досягнення якісної порівняльності параметрів.

Застосовуючи метод порівняння, можна отримати такі кількісні аналітичні результати:

визначити абсолютне відхилення значень порівнюваних параметрів;

визначити відносне відхилення значень порівнюваних параметрів;

визначити еластичність зміни.

Абсолютне відхилення значень порівнювальних параметрів визначають як різницю значення порівнювальної характеристики та її базової величини. Наприклад, якщо фактичний випуск продукції за рік становить х1, а плановий хпл, то абсолютне відхилення фактичного   випуску   продукції   від   запланованого   (Ах) дорівнює

Ах = х1 - Хпл.

Відносне відхилення — це відносна динаміка зміни порівнювальних параметрів, яка характеризується темпом зростання значень І і темпом їх приросту (АІ). Зокрема, за попереднім прикладом

Іх =     -100 , \% АІХ =     -100 -100 , \%

Еластичність — зміни визначають відповідними коефіцієнтами зв'язку на основі зіставлення динаміки зміни різних за економічним змістом параметрів. Таке порівняння дає змогу за динамікою окремих показників і коефіцієнтами еластичності екстраполювати значення відповідно до них інших показників. Коефіцієнт еластичності показує, наскільки пунктів зміниться значення одного параметра, якщо значення еластичного до нього параметра змінити на один пункт. Наприклад, якщо випуск продукції стосовно плану збільшився на АІх процентів, а чисельність працівників — на АІу процентів, то коефіцієнт еластичності становитиме

АІу

Він показує, на скільки процентів збільшується випуск продукції стосовно плану, якщо кількість працівників збільшується на 1 \%.

Методи елімінування використовують в економічному аналізі для дослідження прямих чи обернених детермінованих факторних систем.

Елімінування — це логічний метод, за допомогою якого абстрагується вплив низки факторів, які впливають на зміну досліджуваного параметра, і залишається в оцінках один, вплив якого вимірюють шляхом послідовної заміни його базового значення на значення порівняльної характеристики і зіставлення з попереднім результатом. В економічному аналізі найчастіше використовують такі методи елімінування:

а)         метод ланцюгових підстановок (використовують для розра- хунку впливу окремих факторів на сукупний результат). Полягає у послідовній заміні базової величини впливу фактора на його аналі- зоване значення за умови, якщо значення інших факторів залиша- ються незмінними;

б)         метод різниці абсолютних величин (є частковим вираженням методу ланцюгових підстановок). Використовують під час дослі- дження двофакторних детермінованих залежностей мультиплікати-вного типу, коли один фактор виражає кількісні зміни, другий — якісні, наприклад, при оцінках вартості випущеної продукції кількісним фактором виступає її обсяг, а якісним ціна);

в)         метод різниці відносних величин. Логічний прийом, який дає змогу виділити з сукупності факторів вплив одного, якщо існує де- термінована факторна модель функціонального зв'язку, а значення впливу факторів виражені відносними величинами зміни;

г)         метод перерахунку даних. Як логічний прийом використову- ють у тих випадках, коли для виділення впливу окремих факторів перераховують їх величини на зміну загального результату або ви- значають умовний загальний результат при зміні впливу аналізова- ного фактора;

д)         метод пайової участі. Полягає у тому, що за пропорційним поділом впливу факторів визначається їх частку у зміні загального результату.

Статистичні методи — це загальні методи статистичних досліджень, які використовуються в економічному аналізі як для оцінки якісних параметрів зміни тенденцій та закономірностей зміни економічних явищ і процесів, так і для визначення факторних залежностей і факторного впливу. Найпоширеніші в аналізі методи:

а)         середніх величин (як технічний спосіб опрацювання інформа- ції використовують в аналізі для виявлення загальної характерис- тики явищ і процесів, а також для розрахунку кількісного значення якісного фактора впливу. Найпоширеніші види середніх значень: середнє арифметичне (просте і зважене), середнє геометричне, се- реднє гармонійне тощо);

б)         групування передбачає певну класифікацію явищ і процесів, а також причин і факторів, які зумовлюють їх зміну і розвиток. Під час групування важливо обрати ознаки для поділу явищ і процесів на групи. Найпоширеніший спосіб групування в економічному ана- лізі — побудова групувальних таблиць за однією ознакою (прості групування) і за декількома (комбіновані групування). Інформацій- ною базою групування є генеральна сукупність однотипних об'єктів або їх вибіркова сукупність;

в)         індексний метод (ґрунтується на відносних показниках, які виражають відношення рівня цього явища до рівня його базового значення). Індекси, які виражають співвідношення безпосередньо співвимірних величин, називають індивідуальними, а співвідно- шення складних сукупностей, які не підсумовують — груповими або тотальними. Індекси мають подвійне аналітичне призначення: а) як відносні величини вони потрібні для оцінки динаміки явищ і процесів; б) як алгоритм факторного аналізу детермінованих зв'язків);

г) метод динамічних рядів. Для характеристики зміни аналізованих параметрів у часі, виявлення тенденцій і закономірностей цих змін використовують динамічні ряди. Вони бувають моментні і періодичні. Будуючи динамічні ряди, треба досягати зіставності аналітичних параметрів. Використання рядів динаміки в економічному аналізі дає змогу: визначити характер зміни параметрів та інтенсивність цієї зміни; дати кількісне вираження закономірностей ряду (тренду динамічного ряду); дати порівняльну характеристику відмінностей у динаміці різних явищ і процесів.

Балансові або сальдові методи використовуються тоді, коли відоме загальне відхилення досліджуваного параметра і всіх факторів його зміни, крім одного. Цей фактор або не піддається обліку, або визначати його економічно не виправдано. У такому випадку вплив невідомого фактора визначають відніманням від загального відхилення відхилень за відомими факторами.

Балансові методи — найкращий спосіб виявити і підтримати певні кількісні пропорції та співвідношення. Вони слугують інструментом виявлення господарських резервів, матеріально-речових, вартісних і трудових пропорцій, забезпечення оптимального і збалансованого розвитку виробництва. Балансові методи в економічному аналізі ґрунтуються на двоїстому аспекті розгляду економічних явищ і процесів — джерел ресурсів і їх використання та на взаємному балансуванні результатів такого розгляду:

п п

7=1        к=1     , і = 1,...т де     — величина і-го ресурсу за 7-ми джерелами надходження ] = 1, п Уі 7 — використання і-тих ресурсів за ціною к (к = 1", е).

Балансові методи мають будову детермінованої факторної системи адіативного типу. Абсолютний кількісний результат зміни будь-якого фактора пропорційний до його частки у зміні загального результату.

Комплексна економічна оцінка є характеристикою, яку отримують при одночасному й узгодженому вивченні сукупності параметрів, які відображають всі або більшість аспектів зміни та розвитку економічних явищ і процесів. Вона вміщує загальні висновки про результати діяльності досліджуваного об'єкта.

Завдання комплексної економічної оцінки зводяться до визначення інтегрального параметра на основі агрегування різних способів кількісного й якісного аналізу, наприклад, коли виникає завдання підведення підсумків роботи господарського об'єкта за рік, аналізу виконання плану санації підприємства, загальної оцінки виконання бізнес-плану тощо.

В економічному аналізі виділяють методи:

детермінованої комплексної оцінки;

стохастичної комплексної оцінки.

Основні методи детермінованої комплексної оцінки: метод сум, метод геометричної середньої, метод суми місць, метод відстаней та ін.

Метод сум передбачає визначення інтегрального показника шляхом сумування його фактичних значень за абсолютними чи відносними вимірниками. У першому випадку цей показник буде розрахований як

п

К = Е X],

7=1

1

у другому Кі = Е-^

і=1 х°

де х0 і X] — базове і фактичне значення і-го показника на 7-му об'єкті,

і = 1, 2, 3,.., т; і = 1, 2, 3,..., п.

Умова використання методу сум — односпрямованість досліджуваних показників (збільшення часткового показника розцінюється як поліпшення інтегрального і навпаки).

Недоліком цього методу є можливість високої оцінки результатів за інтегральним показником при значному відставанні будь-якого часткового, що досягається внаслідок компенсації високими результатами окремих низьких їхніх значень. Цей недолік можна частково усунути, якщо поряд з інтегральним використовувати два допоміжні комплексні показники, які визначають суму позитивних і суму негативних значень часткових показників порівняно з базою порівняння.

Метод геометричної середньої передбачає розрахунок коефіцієнтів відносної зміни досліджуваних показників (ку) за умови, що найвищий рівень показники дорівнює 1. Тобто, 0 < ку < 1.

 

Зміст методів компонентного аналізу та експертно-статистичних досліджень полягає у тому, що узагальнюючу оцінку отримують за визначенням досягнення поставлених цілей через часткові показники ефективності.

Цільову функцію подають у вигляді

п

кх = 2 с7 ■ х7 , і = 1,...т

7=1

Це дає змогу оцінити діяльність суб'єкта господарювання відповідно до досягнення оптимальних значень.

Для кращого сприйняття та розуміння економічних явищ і процесів, а також тенденцій і закономірностей їхньої зміни та розвитку використовують графічні методи. Графіки — це наочні зображення даних за допомогою геометричних знаків, малюнків та інших графічних засобів, які умовно виражають числові показники та співвідношення між ними. Графіки використовують для швидкого знаходження значення функції за відповідним значенням аргументу, а також наочного зображення функціональних залежностей.

В економічному аналізі використовують усі види графіків, які класифікують за такими ознаками:

а)         загальним призначенням;

б)         способом побудови;

в)         графічним образом.

За загальним призначенням графіки поділяються на:

аналітичні — це графіки групувань взаємозв'язку і рядів розподілу. Вони можуть характеризуватись як графіки дискретних рядів розподілу та графіки інтервальних рядів розподілу;

ілюстративні показують зростання ознаки, динаміку розвитку і структуру явища;

інформаційні — графіки порівнянь.

За способом побудови графіки поділяються на: діаграми, картограми та картодіаграми.

За графічним образом виділяють крапкові, лінійні, площинні та просторові графіки. Графічний образ важливий при ілюстраціях параметрів економічної системи.

Широко застосовують в економічному аналізі сіткові графіки. За змістом метод сіткового графіка полягає у визначенні критичного шляху (критичної маси, ціни, часу тощо) виконання господарських операцій. Це дає змогу мінімізувати ступінь (витрати) факторного впливу і визначити «вузькі місця» у досягненні мети.

Оптимізація сіткових графіків відбувається на стадії планування шляхом скорочення критичного шляху. Цей процес здійснюється або зменшенням ціни ресурсів для виконання робіт, або зміною алгоритму послідовності їх виконання. На стадії оперативного економічного аналізу та управління сітковий графік дає змогу контролювати виконання господарських операцій, своєчасно вживати заходів щодо усунення недоліків.

Поширення набуває метод побудови аналітичного графіка, в основу якого покладено ідею методу «дерева цілей» або «дерева рішень».

Повний графік показників використовують для розрахунку кількісних значень різних показників, які є вимірниками значень факторів досягнення цілей. Кожен з базових показників основного графіка у подальшому подається власною сукупністю показників, залежність між якими і базовим показником відома. Завдання полягає в тому, щоб на основі відомого приросту базового показника розрахувати прирости показників-факторів, від яких він залежить. Таке завдання може бути розв'язане двома способами:

за допомогою експертних оцінок важливості показників;

без експертних оцінок.

Використання аналітичного графіка дає змогу раціонально організувати аналітичний процес і визначити центри формування проміжних та кінцевих аналітичних результатів.

Ускладнення об'ємів аналітичного дослідження і функцій управління вимагає широкого використання сучасних методів розв'язання економічних задач із застосуванням математики та кібернетики. Теорія і практика економічного аналізу охоплює понад сто різних видів економіко-математичних методів і моделей, які умовно можна класифікувати за групами:

методи кореляційно-регресійного зв'язку. Використовують в економічному аналізі для виявлення форми та щільності зв'язку між різними параметрами досліджуваного об'єкта, характер функціональної залежності між якими невизначено. Основна умова кореляційно-регресійного аналізу — забезпечити репрезентативність даних, обґрунтованість застосування до досліджуваного явища відповідних імовірнісних схем, що практично зводиться до вибору рівняння відповідної кривої — параболи чи гіперболи та ін. Отже, на першому етапі визначають показники — фактори кореляційного зв'язку, які достатньо корельовані у зміні досліджуваного показника. Визначивши вид рівняння, розраховують його параметри за вихідними даними методом найменших квадратів. На другому етапі визначають щільність зв'язку результативного показника з показниками — факторами. Ця щільність виражається коефіцієнтами парної чи множинної кореляції. Значення коефіцієнтів показує, яка ймовірність зміни результативного показника, якщо показник — фактор змінити на один пункт. На базі методу кореляційно-регресійного зв'язку сформульований економіко-математичний метод аналізу метод виробничої функції;

методи математичного програмування. Призначені для оп-тимізації господарської діяльності. Цінність їх полягає в тому, що вони дають змогу оцінювати ступінь досягнення потенціалу, визначити лімітуючі ресурси, «вузькі місця», ступінь конкурентності та дефіцитності. Методи математичного програмування охоплюють: методи лінійного та динамічного програмування;

матричні методи та моделі економічного аналізу. Групуються на лінійній і векторно-матричній алгебрі, їх використовують при дослідженні складних і великорозмірних економічних структур. Найпоширенішими в аналізі є:

модель міжгалузевого балансу є важливим методом економічного аналізу складних пропорційних залежностей, коли за кількістю вимірюваних прямих зв'язків визначається вся сукупність зв'язків (прямих і непрямих). В економічному аналізі модель міжгалузевого балансу використовують для розрахунку технологічних нормативів, внутрішньогосподарських виробничо-технологічних розрахунків, аналізу збалансованості виробництва, калькулювання собівартості продукції тощо. Розв'язують задачі типу міжгалузевого балансу з використанням спеціального програмного забезпечення комп'ютерних технологій;

матриця багатокритеріальної оптимізації. Використовують в економічному аналізі як метод порівняльної, рейтингової оцінки варіантів можливих змін параметрів економічної системи на багато-критеріальній основі. За формою це одинична матриця з виділенням у ній заданої кількості критеріїв порівняння. Матриця може бути збільшена залежно від кількості введених критеріальних ознак. Наприклад, мінімум втрат може бути за відсутності обмежень на використання певних видів сировини, максимальний випуск — за різних обмежень асортименту товарів. За пріоритетними критеріями може бути проведений рейтинг оптимальних результатів;

метод ключової матриці. Дає змогу спростити розв'язок задач методом виробничих функцій. Він полягає у тому, що вся система функціональних зв'язків (детермінованих і стохастичних) у досліджуваному об'єкті аналізу максимально агрегується до утворення детермінованих факторних систем. Алгоритм факторної системи будують за участю коефіцієнтів міжелементного зв'язку, а деякі з них не мають чіткої економічної інтерпретації.

•           у складі інших економіко-математичних методів і моделей можна виділити:

—        математичну теорію гри. Використовують при виборі найви-гідніших управлінських рішень, при організації статистичного спостереження і контролю, при організації господарських взаємовідносин з партнерами та в інших ситуаціях. В управлінні ця теорія набула форми ділової гри);

математичну теорію масового обслуговування. Використовують при розв'язанні соціально-економічних задач, пов'язаних з організацією обслуговування та ремонту устаткування, проектуванні потокових ліній, плануванні маршрутів міського транспорту, організації телефонної служби тощо. Завдання теорії масового обслуговування покликані визначити такі характеристики системи, які забезпечують задану якість її функціонування. Основними елементами системи масового обслуговування, які характеризують структуру, склад і функціональні зв'язки, є вхідний потік запитів, послідовність запитів, засоби обслуговування і вихідний потік запитів;

метод дослідження операцій. Використовують в аналізі для отримання порівняльної оцінки альтернативних рішень. Його мета — об'єктивно оцінити запропоновані цілеспрямовані дії і, можливо, запропонувати альтернативні варіанти. Складність методу полягає в тому, що досліджувані цілеспрямовані дії (операції), не ізольовані, а пов'язані з іншими діями, які дослідника у цей час не цікавлять, проте можуть повпливати на хід операції.

За оцінками експертів майже 25 \% господарських рішень приймаються інтуїтивно, тому все частіше використовують аналітичні методи експертних оцінок. Ці методи побудовані на використанні професійного досвіду та інтуїції спеціаліста під час розв'язування аналітичних задач, особливо при прогнозуванні розвитку економічних ситуацій.

До методів експертних оцінок треба віднести:

• метод колективних експертних оцінок. Він полягає у виявленні єдиного колективного судження спеціалістів-експертів при обговоренні поставленої економічної проблеми в результаті певних компромісів. Різновидом цього методу є метод Дельфі, внаслідок якого з'ясовують не узгоджену, а індивідуальну думку, шляхом анкетування спеціалістів-експертів. Далі відбувається опрацювання експертних оцінок. Невідома характеристика явища вважається випадковою величиною, відображенням закону розподілу якої є індивідуальна оцінка відповідності та значення певного явища чи події. Коли такі оцінки отримані від групи експертів, то припускають, що істинне значення характеристики, яку вивчають, перебуває усередині багатьох оцінок і що узагальнена колективна думка є вірогідною. Групові оцінки більш надійні, порівняно з індивідуальними за умови, що розподіл оцінок, одержаних від експертів, повинен бути «гладким»;

метод «мозкового штурму». Побудований на створенні такої атмосфери, яка сприяє народженню нестандартних думок та ідей. Існує прямий і зворотний «мозковий штурм». У першому випадку допускається участь від 5 до 15 осіб. Доцільно, щоб в обговоренні (сесії) брали участь спеціалісти різного профілю та з різним досвідом роботи. Вони повинні володіти ситуацією, але не надто добре знати суть проблеми і бути незалежними. Ознайомившись зі змістом завдання, спеціалісти проводять дискусію у невимушеній формі, де заборонено критикувати ідеї, відхиляються від теми. Обмежується також час дискусії. При зворотному «мозковому штурмі» основну увагу приділяють виявленню недоліків пропозицій, обхідних шляхів тощо;

морфологічний метод аналізу. Цей метод використовує структурні (морфологічні) взаємозв'язки сукупності економічних явищ і ґрунтується на повній відсутності будь-якого нав'язливого попереднього судження. Цей метод розглядається як упорядкований спосіб економічного дослідження об'єкта та отримання систематизованої інформації з усіх можливих варіантів рішень. Такий підхід має назву «морфологічного ящика». «Морфологічний ящик» будують у вигляді дерева цілей чи матриці, де у кожній ланці є лише одне рішення. В економічному аналізі треба розробляти таку морфологічну матрицю, в якій якнайповніше виражався б принцип системного комплексного підходу до дослідження всієї сукупності показників, причин їхньої зміни, місць виникнення відхилень і винуватців тощо. Завдяки розробці морфологічних матриць значно скорочується час проведення аналізу, він стає оперативним, зменшується залежність результатів аналізу від мистецтва керівника, стає можливим прийняття альтернативних рішень;

метод семикратного пошуку. Він полягає у системному багатократному застосуванні матриць 7 х 7, таблиць і деяких способів. Згідно з цим методом творчий процес поділяють на сім стадій:

аналіз проблемної ситуації;

виявлення найкращих умов використання аналізованого об'єкта;

формулювання завдання;

генерація пропозицій щодо вирішення цього завдання;

конкретизація варіантів;

добір найкращих варіантів;

реалізація рішення;

метод асоціацій та аналогій. Полягає у тому, що нові ідеї та пропозиції виникають на основі співставлення з іншими більш чи менш аналогічними об'єктами, навіть з інших сфер природи і суспільства. Наприклад, при проектуванні літака за аналог було взято політ птаха. Загальний підхід до дослідження за допомогою методу асоціацій та аналогій полягає в тому, що спочатку задається якийсь символ проблемної ситуації та різні її аспекти. Пізніше члени групи дослідників пропонують інші символи, які асоціюються у них в пам'яті. Така процедура триває до тих пір, поки не з'явиться оригінальна ідея;

метод колективного блокнота. Передбачає висунення незалежних ідей кожним експертом у вигляді «блокнота напрацьованих варіантів». У цьому блокноті він описує кожний варіант опису, дає їм обґрунтування та здійснює їх ранжування. Потім проводять підсумкову оцінку за всіма висунутими ідеями та обґрунтованими варіантами змін. Пізніше експерти віддають свої блокноти координаторові, який на їх підставі дає узагальнену оцінку;

метод контрольних запитань. Полягає у вирішенні аналітичної задачі за допомогою добре підготовленого наперед списку допоміжних запитань, які залежать від специфіки досліджуваного об'єкта та від цілей і завдань аналізу, наприклад, від пошуку резервів скорочення матеріальних витрат на виготовлення виробу відповідають на запитання: Чи можна змінити структуру суміші? Чи можна використати замінники? Чи можна зменшити відходи?