Економічний аналіз - Навчальний посібник (Черниш С. С.)

11.2. аналіз витрат на виробництво за елементами та статтями

Витрати на виробництво групують і вивчають за двома взаємодоповнюючими напрямами — за елементами витрат та за калькуляційними статтями.

Елементні витрати — це однорідні за складом витрати підприємства. Вони характеризують використані ресурси за їхнім економічним змістом незалежно від форми і місця їх використання на той чи інший об'єкт віднесення витрат (наприклад, незалежно, чи стосуються вони цехів і ділянок основного виробництва, чи витрачені у цехах допоміжного виробництва; чи це прямі витрати на виготовлення конкретного виробу, чи це витрати на обслуговування виробництва і управління). До них відносять: матеріальні витрати, витрати на оплату праці, відрахування на соціальні заходи, амортизаційні відрахування, інші операційні витрати та інші грошові витрати. Елементи затрат є однаковими для всіх галузей і на їх основі складається кошторис витрат на виробництво (один із найважливіших розділів бізнес-плану).

Для виявлення резервів зниження собівартості продукції вивчають витрати з точки зору їх функціональної ролі в процесі виробництва. Для цього проводять групування витрат за призначенням, тобто за статтями калькуляції. Калькуляційні статті характеризують склад використаних ресурсів залежно від напрямів і місця їх використання (в основному, допоміжному чи обслуговуючому виробництві) на об'єкт витрат. Тобто, групування затрат за статтями калькуляції вказує, на що конкретно та в яких розмірах використані ресурси (табл. 11.1).

 

 

Таблиця 11.1

Відмінність статей калькуляції від аналогічних елементів витрат в тому, що в першому випадку враховують лише витрати на даний виріб, а в другому — всі витрати підприємства, незалежно від того де і на які потреби вони були здійснені.

Аналіз витрат за елементами дає змогу:

• дослідити зміни у структурі собівартості порівняно з бізнес-планом;

оцінити динаміку структури витрат;

охарактеризувати галузеві особливості (матеріаломісткість, фондомісткість, енергомісткість, трудомісткість виробництва);

встановити вплив науково-технічного прогресу, рівня кооперації та спеціалізації на зміну структури витрат;

визначити найважливіші напрями пошуку резервів зниження собівартості.

Аналіз проводиться методом порівняння фактичної питомої ваги кожного елемента витрат на виробництво з плановою (з питомою вагою витрат попереднього року).

Розглядаючи структуру витрат підприємства, потрібно оцінювати кожну статтю щодо її значущості і контрольованості.

Аналіз витрат за калькуляційними статтями дозволяє дати оцінку розміру економії чи перевитрат у зв'язку з відхиленням фактичної собівартості від планової, показати «внесок» кожної калькуляційної статті в загальне відхилення, зробити висновок про характер матеріало-, оплато-, фондомісткості виробництва і, в результаті, здійснити заходи щодо виявлення та реалізації резервів зниження собівартості продукції.

Оцінку собівартості розпочинають з вивчення загального виконання плану і собівартості продукції. На наступному етапі аналізу вивчають відхилення в розрізі окремих видів статей та визначають, за рахунок дії саме яких чинників одержано ці відхилення. При цьому слід мати на увазі, що один і той самий чинник по-різному впливає на відхилення за статтями собівартості.

Оскільки в собівартості продукції значну питому вагу становлять прямі витрати, тобто такі, які прямо відносять на собівартість конкретних виробів, то дослідженню саме цих витрат слід приділити особливу увагу. В ході аналізу дають оцінку:

змінам, які відбулися в сумі та питомій вазі прямих витрат у плановій та фактичній собівартості продукції;

впливу факторів на відхилення фактичних витрат від планових (базових).

Насамперед вивчають, які зміни відбулися в сумі прямих матеріальних витрат та їх питомій вазі в повній собівартості продукції.

Прямі трудові затрати в складі собівартості продукції відображаються за такими статтями, як основна і додаткова заробітна плата виробничих робітників та відрахування на соціальні потреби.

Аналіз прямих трудових витрат передбачає визначення та оцінку:

змін, які відбулися в прямих трудових витратах порівняно з планом (базовим періодом), у сумі та в питомій вазі цих витрат у повній собівартості продукції,

складу фонду заробітної плати;

використання фонду оплати праці;

виявлення непродуктивних виплат заробітної плати. Наступний етап аналізу передбачає оцінку використання фонду

оплати праці: визначення абсолютного відхилення від планового фонду (базового) та вплив на відхилення по фонду заробітної плати, зміни середньоспискової чисельності працівників та зміни середньої заробітної плати одного працівника.

Важливо дати оцінку співвідношень у темпах зростання виробництва, чисельності робітників, продуктивності праці та середньої заробітної плати одного робітника.

Аналіз передбачає також оцінку структури фонду заробітної плати за категоріями працюючих, вивчення співвідношення між різними видами оплати праці, а також виявлення непродуктивних виплат (доплату у зв'язку зі змінами умов праці; доплати за роботу в понаднормовий час; оплату цілодобових та внутрішньозмінних простоїв).

Окрім прямих матеріальних витрат, витрат на оплату праці та інших прямих витрат, до виробничої собівартості продукції включають загальновиробничі витрати (згідно зі ПСБО № 16 «Витрати» до складу загальновиробничих витрат включають: витрати на управління виробництвом; амортизацію основних засобів загально-виробничого призначення; витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, операційну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення; витрати на вдосконалення технології й організації виробництва; витрати на опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення та інше утримання виробничих приміщень; витрати на обслуговування виробничого процесу; витрати на охорону праці, техніку безпеки та охорону навколишнього середовища; інші витрати).

Метою аналізу загальновиробничих витрат є пошук і виявлення чинників економії ресурсів.

Аналіз проводять методом порівняння фактичних витрат з витратами, передбаченими кошторисом. Обчислюють суми перевитрат (економії) за кожною статтею. Оскільки до складу загально-виробничих витрат входять і змінні витрати, що змінюються прямо (або майже прямо) пропорційно до зміни обсягу діяльності, то перед порівнянням фактичної їх суми з сумою, передбаченою кошторисом, останню слід перерахувати на фактичний обсяг діяльності.

У ході аналізу доцільно визначити розмір загальновиробничих витрат використовуючи у розрахунку показник витратомісткості реалізованої продукції та дослідити динаміку показника.

Заключний етап аналізу — підрахунок резервів можливого скорочення загальновиробничих витрат і розроблення заходів для мобілізації цих резервів, як одного із чинників зниження собівартості промислової продукції.

11.3. Аналіз собівартості окремих видів продукції

Завданнями аналізу собівартості окремих видів продукції є:

встановлення ступеню виконання планових (розрахункових) показників собівартості окремих видів продукції;

вивчення динаміки собівартості одиниці продукції;

дослідження причин відхилень за найвагомішими статтями калькуляції;

виявлення резервів щодо зниження собівартості окремих видів продукції.

Собівартість одиниці продукції розраховують за формулою:

С =      + Ь

ГБП, '

де С' — собівартість одиниці і'-го виду продукції;

Аі — сума постійних витрат, віднесена на і-ий вид продукції;

Ьг — сума постійних витрат, віднесена на одиницю і-го виду продукції;

УБПі — обсяг випуску і-го виду продукції у фізичних одиницях.

Аналіз проводять за даними планових, проектно-кошторисних та фактичних калькуляцій в кілька етапів.

На першому етапі дають загальну оцінку виконання планових (розрахункових) завдань щодо зниження собівартості одиниці продукції, проводять аналітичне дослідження впливу факторів на відхилення фактичної собівартості від планової та встановлюють динаміку собівартості одиниці продукції.

Наступний етап аналізу передбачає аналітичне дослідження окремих статей калькуляції виробу.

Велике значення має порівняльний аналіз собівартості однакових виробів на різних підприємствах. Такий аналіз дозволяє встановити, наскільки прогресивною є технологія їх виготовлення на даному підприємстві.

Завершальним етапом аналізу є пошук резервів зниження одиниці собівартості одиниці найважливіших видів продукції. Розрізняють поточні та перспективні резерви зниження собівартості.

Поточні резерви зниження собівартості включають усі види непродуктивних витрат (явні і приховані), також перевитрати ресурсів і надмірні витрати грошових коштів, виявлені в ході аналізу. До перспективних резервів відносять:

збільшення обсягів випуску продукції;

упровадження досягнень науково-технічного прогресу;

спеціалізацію, кооперування, комбінування виробництва.

Аналіз відносного рівня витрат. Відносний рівень витрат визначається шляхом відношення витрат будь-якого функціонуючого підрозділу до відповідних показників конкурентів.

Відносний рівень витрат звичайно виражається індексом, який обчислюють як частку від ділення витрат даного підприємства на середні витрати кожного з його конкурентів.

Таким чином, якщо індекс дорівнює одиниці, то це означає, що витрати даного підприємства збігаються з витратами його конкурентів. Якщо індекс менший від одиниці — витрати нижчі, якщо більший, то конкуренти мають переваги.

Аналіз відносного рівня витрат можна проводити окремо:

для кожної одиниці продукції;

для певного виду продукції;

для підприємницької одиниці;

для всього підприємства, компанії, фірми чи будь-якого виду їх діяльності (наприклад, служби маркетингу підприємства).

У склад витрат, які враховують при аналізі, можуть входити змінні витрати, валові витрати або будь-яке поєднання елементів структури витрат.

11.4. Аналіз реалізації продукції та виконання договірних зобов'язань

Реалізація продукції — важлива заключна стадія кругообороту коштів підприємства. Від того, як організована система реалізації продукції, залежить безперервність виробничого процесу, оборотність оборотного капіталу, результати фінансово-господарської діяльності, рентабельність.

Завдання аналізу реалізації продукції:

оцінка виконання завдань з реалізації за обсягом, асортиментом, строками, якістю продукції;

установлення динаміки обсягу реалізації продукції;

визначення впливу факторів на відхилення за обсягом реалізації;

оцінка наслідків виконання завдань з реалізації продукції.

Для аналізу використовують дані:

ф. № 2 «Звіт про фінансові результати»;

ф. № 22 «Зведена таблиця основних показників, які комплексно характеризують господарську діяльність підприємств»;

бізнес-план підприємства;

дані бухгалтерського обліку;

матеріали податкового обліку з податку на додану вартість;

матеріали маркетингової служби підприємства, фінансового та юридичного відділів.

Оцінку виконання планових завдань з реалізації, вивчення динаміки обсягу реалізації продукції проводять за показником виторгу від реалізації продукції.

Аналіз реалізації продукції проводиться в кілька етапів. Спочатку дають оцінку виконання планових завдань з реалізації продукції. Для цього фактичні показники виторгу від реалізації продукції порівнюють із плановим завданням, визначають абсолютне відхилення та відсоток виконання плану.

Наступний етап аналізу передбачає вивчення динаміки реалізації продукції. Фактичні показники виторгу від реалізації продукції звітного періоду порівнюють з аналогічними показниками відповідних попередніх періодів. Визначають темп зростання, темп приросту, абсолютний приріст обсягу реалізації.

Потрібно порівняти також фактичні темпи зростання обсягу реалізації з плановими.

Значне перевищення фактичного темпу над плановим дає підставу вважати, що в плані не повністю були враховані можливості і резерви збільшення обсягу виробництва.

На відхилення за обсягом реалізації продукції впливає низка факторів:

маркетингова політика підприємства, її гнучкість, активність;

рівень виконання завдань з випуску продукції за обсягом, асортиментом та якістю;

зміна залишків готової продукції на складі на початок і кінець звітного періоду;

зміна залишків товарів відвантажених на початок та кінець звітного періоду;

ритмічність виробництва;

забезпеченість підприємства тарою, транспортними засобами;

чітка система організації збуту продукції, контролю за ходом випуску, відвантаження продукції, оформлення розрахунків і надходження платежів від покупців;

витрати на доставку продукції; збутові знижки за прямими зв'язками та ін.

Для вивчення впливу окремих факторів на відхилення за обсягом реалізації продукції необхідно насамперед розглянути співвідношення обсягу реалізованої та випущеної промислової продукції за планом та звітом і зіставити заплановану й фактичну зміну за звітний період залишків нереалізованої продукції. Зміна залишків нереалізованої продукції визначається як різниця в обсягах випуску і реалізації продукції.

У ході аналізу доцільно вивчити обгрунтованість плану реалізації, його взаємозв'язок з планами виробництва, собівартості продукції, відвантаженням та залишками нереалізованої продукції. Оцінку цих показників проводять за допомогою балансу товарної продукції.

Для забезпечення успішного виконання плану з реалізації продукції важливо проводити попередній аналіз, у ході якого вивчається забезпечення виконання плану реалізації продукції. Такий аналіз проводиться за даними оперативного планування, обліку відвантаження продукції й очікуваного отримання коштів за відвантажену продукцію.

Оцінка виконання договірних зобов'язань із поставок продукції є важливим об'єктом аналізу діяльності підприємств.

Аналіз передбачає дослідження та оцінку:

обгрунтованості та напруженості договірних зобов'язань;

виконання договірних зобов'язань і поставок продукції в цілому, за асортиментом, якістю і строками поставок;

змін у структурі поставок продукції на експорт;

причин відхилень у виконанні договірних зобов'язань;

впливу невиконання зобов'язань із договорів поставки на економічні показники діяльності підприємства.

Інформаційною базою аналізу є дані оперативного та статистичного обліку, відділу збуту, маркетингу, працівники якого повинні організувати контроль за виконанням договірних зобов'язань у розрізі окремих договорів, видів продукції, строків поставки Крім того, використовують дані про сплачені підприємством штрафи, пені та неустойки, які дають інформацію про невиконання або порушення договорів поставок.

У ході аналізу вивчається виконання плану поставок продукції за місяць із наростаючим підсумком за період з початку року.

Вивчається обґрунтованість та напруженість договорів поставок. Насамперед дають оцінку відповідності суми, на яку укладено договори поставок, виробничій потужності підприємства. Обчислюють коефіцієнт напруженості як відношення обсягу необхідних поставок продукції за укладеними договорами (фактично поставленої) до виробничої потужності підприємства. Цей коефіцієнт порівнюють з фактичним виконанням договірних зобов'язань.

Кнап = ППдП : М Квик = ППдф : М

де ППдп і ППдф — вироблено продукції для укладення договоре і фактичні поставки продукції за договорами, тис. грн; М— потужність підприємства, тис. грн.

Оскільки договір вважається виконаним тільки тоді, коли виконуються усі умови поставки, то аналіз передбачає оцінку рівня виконання зобов'язань із поставок відповідно до передбачених асортименту, якості і строків.

Аналітичному дослідженню підлягає вивчення динаміки та оцінка змін у структурі поставок продукції на експорт. Експортну продукцію оцінюють за конкретними цінами звітного року, переведеними в державну валюту за курсом Національного банку України на дату виписування розрахункових документів.

Фактичний обсяг поставленої продукції за звітний період у розрізі держав-імпортерів порівнюють з аналогічним показником за попередні періоди, визначають динаміку поставок експортної продукції. Окрім того, вивчають, які зміни відбулися в структурі поставок. У ході аналізу досліджується раціональність кооперованих поставок, можливість усунення зустрічних перевезень.

Одним із завдань аналізу є вивчення причин недопоставки продукції. Такими причинами можуть бути:

невиконання завдань з випуску продукції за обсягом, асортиментом;

порушення ритмічності виробництва;

погіршення якості продукції, зниження її конкурентоспроможності;

недостатньо чітка робота відділу збуту (маркетингу);

коригування завдань з випуску та реалізації продукції;

неузгодженість роботи окремих цехів та підрозділів;

відсутність добре налагодженої системи обліку, контролю, аналізу та ін.

За результатами аналізу розробляють заходи щодо безумовного виконання договірних зобов'язань.

11.5. Аналіз резервів виробництва та реалізації продукції

Під резервами зростання обсягів виробництва та реалізації продукції розуміють можливості їх збільшення шляхом поліпшення використання всіх видів ресурсів підприємства.

Резерви виробництва і реалізації продукції поділяються на зовнішні і внутрішні. Зовнішні резерви формуються зміною кон'юнктури ринку (попиту на продукцію, її конкурентоспроможності, можливостей конкурентів і контрагентів ринку, станом ринку капіталу, засобів, матеріалів, робочої сили тощо. Внутрішні резерви зростання обсягів виробництва і реалізації продукції пов'язані з використанням виробничого потенціалу підприємства.

У ході аналізу насамперед потрібно визначити вирішальну групу ресурсів, за якою потрібно вишукувати резерви. Для цього досліджують структуру затрат на виробництво. Аналіз структури затрат дасть змогу встановити, яким є виробництво: матеріаломістким, енергомістким, фондомістким або трудомістким. Це потрібно для того, щоб укомплектувати резерви, які виявлено за вирішальною групою ресурсів.

Рекомендується при визначенні резервів зростання обсягу виробництва визначити комплектний резерв (мінімальна із порівнюваних сум) і максимальний резерв, який не може бути використаний до тих пір, доки не будуть знайдені можливості збільшення обсягу виробництва в такому ж розмірі і за іншими групами ресурсів. Різниця між максимальним і мінімальним резервами становить перспективний резерв, для використання якого слід продовжувати пошук резервів щодо інших ресурсів.

КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

У чому полягають цілі і завдання аналізу собівартості продукції?

Які джерела інформації використовуються для аналізу собівартості?

За якими показниками характеризується собівартість продукції?

Які види собівартості використовуються в економіці?

Викладіть методику аналізу витрат на виробництво за елементами та статтями

Назвіть особливості собівартості одиниці окремих видів продукції.

Назвіть особливості аналізу собівартості продукції в структурних підрозділах.

У чому полягають особливості стратегічного аналізу?

Які особливості та відмінності має методика оперативного аналізу собівартості?

Обґрунтуйте необхідність міжгосподарського (порівняльного) аналізу собівартості.

Як проводиться зведений підрахунок резервів зниження собівартості продукції?