8.4. аналіз продуктивності праці

Найбільш загальним та універсальним показником, який відображає ефективність використання трудових ресурсів (персоналу) підприємства є продуктивність праці робітників.

В загальному розумінні продуктивність праці характеризує її результативність (плідність), тобто оцінює результат праці, отриманий на одиницю витрат, пов'язаних з використанням трудових ресурсів підприємства. У вузькому розумінні рівень продуктивності праці визначається кількістю продукції (обсягом робіт чи послуг), що виробляються одним працівником за одиницю робочого часу (годину, зміну, добу, місяць, квартал, рік) або кількістю робочого часу, що витрачається на виробництво одиниці продукції (виконання робіт чи послуг).

Продуктивність праці — це якісний показник використання трудових ресурсів, який вважають одним із найважливіших узагальнених показників діяльності кожного підприємства.

Різноманітність підходів до визначення результату праці та оцінки розмірів використаних трудових ресурсів обумовила формування системи показників продуктивності праці.

До узагальнюючих показників належать середньорічний, середньоденний і середньогодинний виробіток продукції на одного робітника, а також середньорічний виробіток продукції на одного працюючого у вартісному вираженні.

Індивідуальні показники — це витрати часу на виробництво одиниці продукції певного виду (трудомісткість продукції) або випуск продукції певного виду в натуральному вираженні на один людино-день або на одну людино-годину.

Допоміжні показники характеризують витрати часу на виконання одиниці певного виду робіт або обсяг виконаних робіт за одиницю часу.

Найбільш узагальнюючим показником продуктивності ^праці є середньорічний виробіток продукції на одного працівника. Його величина залежить не лише від виробітку робітників, а й від частки останніх у загальній чисельності промислово-виробничого персоналу, а також від кількості днів, які вони відпрацювали, і від тривалості робочого дня.

Звідси середньорічний виробіток одного працівника дорівнює добутку таких факторів:

РВП = Ч • Д- Т • ГВ.

Розрахунок впливу цих факторів на зміну рівня середньорічного виробітку промислово-виробничого персоналу проведемо за даними табл. 8.4 способом абсолютних різниць.

Таблиця 8.4

За даними табл. 8.4 і 8.5, середньорічний виробіток працівника підприємства вищий від планового на 19 тис. грн (499 — 480). Він зріс на 19 тис. грн у зв'язку зі збільшенням частки робітників у загальній чисельності промислово-виробничого персоналу і на 40 тис. грн за рахунок підвищення середньогодинного виробітку робітників. Негативно на його рівень вплинули надпланові цілоденні і внутрішньозмінні втрати робочого часу, унаслідок чого він зменшився відповідно на 22,27 і на 8,83 тис. грн.

Таблиця 8.5

РОЗРАХУНОК ВПЛИВУ ФАКТОРІВ НА РІВЕНЬ СЕРЕДНЬОРІЧНОГО ВИРОБІТКУ ПРАЦІВНИКІВ ПІДПРИЄМСТВА ЗА СПОСОБОМ АБСОЛЮТНИХ РІЗНИЦЬ

Аналогічно аналізують зміни середньорічного виробітку робітника, що залежить від кількості днів, які відпрацював один робітник за рік, середньої тривалості робочого дня і середньогодинного виробітку:

РВР = ДТ • ГВ.

Обчислимо вплив цих факторів за способом абсолютних різниць:

ДРВД = ДД • Т0 • ГВ0 = -10 • 7,95 • 343,05 = -27 270 грн; ДРВТ =Д1 • ДТ - ГВ0 = 210 • (-0,15) • 343,05 = -10 810 грн; ДРВГВ = Д1Г1« ДГВ = 210 - 7,8 - 29,91 = 48 990 грн

Разом +10 910 грн

Обов'язково аналізують зміни середньогодинного виробітку як одного із основних показників продуктивності праці і фактора, від якого залежить рівень середньоденного і середньорічного виробітку робітників.

На завершення аналізу необхідно розробити конкретні заходи для забезпечення зростання продуктивності праці і визначити резерви підвищення середньогодинного, середньоденного і середньорічного виробітку робітників.

Основні напрями пошуку резервів зростання продуктивності праці випливають із самої формули розрахунку її рівня: Г В = ВП : ФРЧ, згідно з якою можна домогтися підвищення продуктивності праці шляхом:

а)         збільшення випуску продукції за рахунок повнішого викорис- тання виробничих потужностей підприємства, оскільки при наро- щуванні обсягів виробництва продукції на тих же потужностях, збільшується лише змінна частина витрат робочого часу, а постійна залишається без змін. Унаслідок цього витрати часу на випуск оди- ниці продукції зменшуються;

б)         скорочення витрат праці на її виробництво шляхом інтен- сифікації виробництва, впровадження комплексної механізації та автоматизації, досконалішої техніки і технологій виробництва, ско- рочення втрат робочого часу за рахунок поліпшення організації праці, матеріально-технічного постачання та інших факторів відпо- відно до плану організаційно-технічних та інноваційних заходів.

При цьому можливі такі варіанти співвідношення змін обсягу випуску продукції і витрат праці, які треба враховувати, обираючи управлінську стратегію для забезпечення зростання продуктивності праці при існуючих у цей момент економічних умов:

а) збільшується обсяг випуску продукції при зниженні витрат праці на її виробництво;

б)         обсяг продукції зростає швидше, ніж витрати праці;

в)         обсяг продукції зростає при незмінних витратах праці;

г)         обсяг продукції залишається незмінним при зниженні витрат праці;

д)         обсяг продукції знижується більш повільними темпами, ніж витрати праці.