Економічний аналіз - Навчальний посібник (Черниш С. С.)

8.3. аналіз використання фонду робочого часу

Повноту використання персоналу можна оцінити за кількістю днів і годин, які відпрацював один працівник за аналізуємий період, а також за ступенем використання фонду робочого часу. Такий аналіз проводять для кожної категорії працівників, по кожному виробничому підрозділу і в цілому по підприємству (табл. 8.1).

Фонд робочого часу (ФРЧ) залежить від чисельності робітників (ЧР), кількості днів, які відпрацював один робітник у середньому за рік (Д), і середньої тривалості робочого дня (Т):

ФРЧ = ЧРДТ.

На аналізованому підприємстві фактичний фонд робочого часу менший від планованого на 9570 год. Вплив факторів на його зміну можна визначити за методом абсолютних різниць:

ДФРЧчр, =[ЧР1 - ЧР0УД0 -Т = (165 - 160)-220-7,95 = +8745 год; ДФРЧд =(Д1 - Д0)- ЧР1- Т0 = (210 - 220)-1657,95 = -13 118 год; ДФРЧт =(Т - Т0) -Д1 -ЧРі = (7,8 - 7,95)-210165 = -5197 год;

Разом -9570 год.

Як видно із наведених даних, підприємство використовує виробничий персонал недостатньо повно. У середньому один робітник відпрацював 210 днів замість 220, у зв'язку з чим надпланові цілоденні втрати робочого часу становили на одного робітника 10 днів, а на всіх — 1650 днів, або 13 118 год (1650 • 7,95).

істотними є і внутрішньозмінні втрати робочого часу: за один день вони становили 0,15 год, а за всі дні, які відпрацювали всі робітники, — 5197 год. Загальні втрати робочого часу — 18 315 год (1638-1749) 165. Насправді вони ще більші, у зв'язку з тим, що фактичний фонд відпрацьованого часу включає і понаднормові відпрацьовані години (1485 год). Якщо їх урахувати, то загальні втрати робочого часу становитимуть 19 800 год або 7,3 \%.

Для виявлення причин цілоденних і внутрішньозмінних втрат робочого часу зіставляють дані фактичного і планового балансу робочого часу (табл. 8.2).

Вони можуть бути зумовлені об'єктивними і суб'єктивними обставинами, непередбаченими планом: додатковими відпустками з дозволу адміністрації, захворюваннями робітників з тимчасовою втратою працездатності, прогулами, простоями через несправність устаткування, машин, механізмів, через те, що немає роботи, сировини, матеріалів, електроенергії, палива і т. ін. Кожний вид втрат аналізують детально, особливо ті, що залежать від підприємства. Зменшення втрат робочого часу з причин, які залежать від трудового колективу, є резервом збільшення виробництва продукції, що не потребує додаткових капітальних вкладень і дає змогу швидко одержати віддачу.

У нашому прикладі більша частина втрат ((495 + 33 + 660) х х 7,95 + 5197 = 14 642 год) викликана суб'єктивними факторами: додатковими відпустками з дозволу адміністрації, прогулами, простоями, що можна вважати невикористаними резервами збільшення фонду робочого часу. Недопущення їх рівнозначне вивільненню 8 працівників (14 642 : 1749).

Вивчивши втрати робочого часу, необхідно визначити непродуктивні витрати праці, які складаються із витрат робочого часу внаслідок виготовлення забракованої продукції й усунення браку, а також у зв'язку з відхиленнями від технологічного процесу. Для визначення їхньої величини використовують дані про втрати від браку (журнал-ордер № 10).

Таблиця 8.2

АНАЛІЗ ВИКОРИСТАННЯ ФОНДУ РОБОЧОГО ЧАСУ

 

Показник

На одного робітника

Відхилення від плану

 

план

факт

на одного робітника

на всіх робітників

Календарна кількість днів

365

365

У тому числі:

 

 

 

 

святкові і вихідні дні

111

111

Номінальний фонд робочого часу, дні

254

254

Неявки на роботу, дні

34

44

+ 10

+1650

У тому числі:

 

 

 

 

щорічні відпустки

16

16

відпустки для навчання

1

1

+ 1

+165

відпустки у зв'язку із вагітністю і пологами

3

2

-1

-165

додаткові відпустки:

 

 

 

 

з дозволу адміністрації

5

8

+3

+495

за хворобою

9

11,8

+2,8

+462

прогули

0,2

+0,2

+33

простої

4

+4,0

+660

Явочний фонд робочого часу, дні

220

210

-10

-1650

Тривалість робочої зміни, год

8

8

Бюджет робочого часу, год

1760

1680

-80

-13 200

Передсвяткові скорочені дні, год

9

9

Пільговий час для підлітків, год

2

2,4

+0,4

+66

Внутрішньозмінні простої, год

30,6

+30,6

+5049

Корисний фонд робочого часу, год

1749

1638

-111

-18315

Середня тривалість робочої зміни, год

7,95

7,8

-0,15

-5197

Надурочно відпрацьований час, год

9

+9

+1485

Непродуктивні витрати робочого часу

8,3

+8,3

+1367

За даними табл. 8.3 визначаємо:

а)         частку заробітної плати виробничих робітників у собівартос- ті товарної продукції:

10 075 : 80 600 • 100 = 12,5 \%;

б)         суму заробітної плати у собівартості остаточного браку:

500 • 12,5 : 100 = 62,5 тис. грн;

в)         питому вагу зарплати виробничих робітників у собівартості товарної продукції з неврахуванням сировини і матеріалу, на пів- фабрикатів і комплектуючих виробів:

10 075 : (80 600 - 42 500) • 100 = 26,44 \%;

г)         заробітну плату робітників з усунення браку:

80 • 26,44 : 100 = 21,15 тис. грн;

д)         заробітну плату робітників в остаточному браку і на його усунення:

62,5 + 21,15 = 83,65 тис. грн;

е)         середньогодинну зарплату робітників:

16 532 : 270 270 людино-годин = 61,168 грн;

є) робочий час, витрачений на виготовлення браку і його усунення:

83 650 : 61,168 = 1367 людино-годин.

Втрати робочого часу у зв'язку з відхиленням від нормальних умов роботи розраховують діленням суми доплат через цю причину на середню зарплату за 1 год. На цьому підприємстві таких доплат не було.

Скорочення втрат робочого часу — один із резервів збільшення випуску продукції. Щоб підрахувати його, необхідно втрати робочого часу (ВРЧ) з вини підприємства помножити на плановий сере-дньогодинний виробіток продукції:

ДВП = ВР • ГВ0 = (14 642 + 1367) • 343,05 грн = 5492 тис. грн.

Проте треба мати на увазі, що втрати робочого часу не завжди призводять до зменшення обсягу виробництва продукції, оскільки їх може бути компенсовано підвищенням інтенсивності праці працівників. Тому в аналізі використання трудових ресурсів велику увагу приділяють вивченню показників продуктивності праці.