Економічний аналіз - Навчальний посібник (Черниш С. С.)

7.5. аналіз якості продукції

Міжнародна організацій з питань стандартизації визначає якість як сукупність властивостей і характеристик продукції (або послуг), яка забезпечує задоволення встановлених або передбачуваних потреб.

Узагальнюючи набутий досвід, професор Гарвардської школи бізнесу Л. Гарвін визначає п'ять найбільш суттєвих критеріїв якості (рис. 7.2):

Оцінка якості продукції передбачає визначення рівнів якості (рис. 7.3):

Рівні якості продукції

 

абсолютний

Знаходять обчисленням показників, вибраних для вимірювання без порівняння їх з відповідними показниками аналогічних виробів

відносний

Визначають шляхом порівняння показників якості з абсолютними показниками

найкращих аналогів

оптимальний

Рівень, при якому загальні суспільні витрати на виробництво й використання продукції за певних умов споживання були б мінімальними

 

Рис. 7.3. Рівні якості продукції

Для визначення рівня якості виробів застосовують різні методи:

об'єктивний (оцінка рівня якості за допомогою стендових випробувань, вимірювання приладами, лабораторних аналізів);

комплексний (полягає у визначенні узагальнюючого показника, рівня якості оцінюваного виробу);

диференційований (передбачає порівняння одиничних виробів з відповідними показниками виробів-еталонів);

органолептичний (грунтується на наслідках аналізу сприймання органами відчуття людини без застосування технічних засобів).

Аналіз якості продукціїґрунтується на системі численних показників, серед яких слід виділити загальні та часткові, прямої і побічної дії. Крім того, використовують такі загальні об'єктивні показники якості:

сортність (легка, харчова, хімічна та інші галузі промисловості);

марочність (харчова, промисловість будівельних матеріалів);

вміст корисних речовин або шкідливих домішок (\% до загального обсягу або ваги);

строк служби (ресурс) і надійність;

призначення одного з часткових показників якості як єдиного провідного (міцність металів, калорійність харчів, теплотворність палива тощо).

В процесі аналізу вивчають і такі побічні показники якості продукції як:

гарантійний термін роботи, кількість і вартість гарантійних (безкоштовних для споживачів) ремонтів у розрахунку на один виріб;

наявність рекламацій, їх кількість і вартість;

відсоток браку;

пониження у сортності продукції за межами підприємства;

відсоток повернення продукції на виправлення дефектів;

відповідність моді;

наявність і рівень попиту на даний виріб тощо.

Оцінюючи зміну якості продукції на підприємстві, слід надавати перевагу об'єктивним і кількісним показникам якості, які забезпечують належну точність визначення стану якості продукції.

Узагальнюючу оцінку виконання завдання з якості продукції виводять різними методами:

методом порівняння фактичної питомої ваги з плановою та з фактичною питомою вагою попередніх періодів сертифікованої продукції, продукції, віднесеної до різних категорій якості; продукції, поставленої на експорт, у тому числі — у високорозвинуті країни, забракованої та рекламованої продукції в загальному обсязі промислової продукції;

за середнім коефіцієнтом сортності;

бальним методом;

методом порівняння фактичних показників втрат від браку (у сумі та у відсотках до виробничої собівартості промислової продукції) з плановими (на тих підприємствах, де втрати від браку планують) або з показниками попередніх періодів.

Якість продукції, випущеної на підприємствах легкої, харчової і деяких інших галузей промисловості, оцінюється за показниками сортності. У ході аналізу обчислюють питому вагу випуску продукції кожної категорії сорту в загальному випуску, вивчають, скільки продукції здано з першого подання, скільки виробів переведено в нижчий сорт. Обчислені показники порівнюють з плановими, з фактичними показниками попередніх періодів і роблять висновки про зміни щодо якості продукції.

Визначають і дають оцінку коефіцієнту сортності, який дозволяє виміряти втрати у вартісному обсязі випуску продукції внаслідок зниження сортності виробів або, навпаки, нарощування вартості випуску в разі підвищення сортності.

Коефіцієнт сортності — це відношення вартості всієї випущеної продукції до її вартості за умови, що вся продукція випускається за ціною найвищого сорту.

Одним з показників, що свідчать про відхилення від норм за якістю виготовлення виробів, є брак продукції.

За способом виправлення брак поділяється на виправний (це усунення дефектів виробів, після якого ці вироби є придатними до експлуатації або споживання) і невиправний (остаточний брак, який виправити неможливо або економічно недоцільно).

За місцем виявлення розрізняють внутрішній брак (допущений на підприємстві під час виготовлення виробів) і зовнішній (виявлений покупцями або споживачами під час користування виробами або споживання продукції).

У ході аналізу вивчають динаміку браку за абсолютною сумою, тобто порівнюють фактичні втрати від браку у звітному періоді з аналогічними показниками попередніх періодів. Окрім того, визначають питому вагу браку в загальному випуску промислової продукції. Визначають втрати від браку і втрати продукції. Для того, щоб обчислити розмір втрат промислової продукції потрібно визначити фактичний рівень рентабельності.

У процесі аналізу вивчають причини допущеного браку за місцем його виникнення та за центрами відповідальності. При аналізі браку обов'язково з'ясовують причини його виникнення, місця знаходження, час і винуватців.

Рівень браку — це передусім показник якості роботи, налагодженості технологічних процесів і чіткої організації виробництва, це також показник порушення ритму виробництва, погіршення організації та контролю за виробництвом.

Аналіз передбачає оцінку економічної ефективності поліпшення якості продукції. Економічна ефективність поліпшення якості продукції характеризується розміром додатково отриманого убутку від виробництва і реалізації продукції підвищеної якості. Так, якщо покращення якості продукції знаходить відображення у підвищенні її сортності, то додатковий прибуток створюється за рахунок підвищеної ціни на продукцію вищого сорту

ДПя = [(Ц - С2) -(Ц - С1)] х ОП,

де Ц2, Ц1 — відповідно ціна одиниці продукції нижчого і вищого сорту;

С1, С2 — собівартість одиниці продукції нижчого і вищого сорту;

ОП — обсяг продукції поліпшеної якості в натуральних одиницях.

Заключним етапом аналізу є розробка заходів щодо поліпшення якості продукції.

 

КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

Якими є значення і завдання аналізу виробничої діяльності підприємства?

Які джерела інформації використовують для аналізу виробництва продукції?

Які показники використовують для аналізу виробництва продукції?

Охарактеризуйте в цілому методику аналізу виробництва продукції.

Як аналізують динаміку і виконання плану виробництва?

Розкрийте основні етапи оцінки асортиментної політики підприємства.

Що таке структура продукції і як вона впливає на економічні показники діяльності підприємства?

Як розраховують вплив якості продукції на обсяг її виробництва?

Висвітліть методику аналізу ритмічності роботи підприємства.