Економіка праці і соціально трудові відносини - Навчальний посібник (Акулов М. Г., Драбаніч А. В., Євась Т. В.)

Розділ 7 органІзацІя І нормування працІ 7.1. поняття, зміст і завдання організації праці

Організація праці є об'єктивною необхідністю і невід'ємною складовою частиною трудової діяльності людини. Вона повинна сприяти вдосконаленню всіх процесів праці та виробничих структур для досягнення найвищої ефективності суспільного виробництва.

Організація праці людей на будь-якому підприємстві є обов'язковою умовою його ефективного функціонування, тому що праця є третьою і найважливішою складовою частиною процесу матеріального виробництва.

Організація праці на підприємстві являє собою розподіл загального обсягу робіт та визначення потрібних пропорцій у кількості виконавців, розміщення працівників та досягнення узгодженості в їхніх діях, за якої продуктивно використовується техніка, матеріальні та трудові ресурси.

Організація праці — це спосіб поєднання безпосередніх виробників із засобами виробництва з метою створення сприятливих умов для одержання високих кінцевих соціально-економічних результатів.

Це певний порядок побудови і здійснення трудового процесу, завдяки якому забезпечується формування та функціонування системи ефективної взаємодії працівників із засобами виробництва та між собою з метою досягнення бажаних результатів.

Отже, організація праці повинна розглядатись із двох боків:

по-перше, як стан системи, що складається з конкретних взаємопов'язаних елементів та відповідає цілям виробництва;

по-друге, як систематична діяльність людей щодо впровадження нововведень в існуючу організацію праці для приведення її у відповідність із досягнутим рівнем розвитку науки, техніки і технології.

Організація праці на підприємствах, в окремих галузях виробництва здійснюється в конкретних формах, різноманітність яких залежить від таких основних чинників:

рівень науково-технічного прогресу, система організації виробництва;

психологічні фактори, особливості екологічного середовища;

чинники, обумовлені характером завдань, які вирішуються в різних ланках системи управління.

Організація праці змінюється, вдосконалюється залежно від зміни цих чинників.

В умовах ринкової економіки на всіх рівнях управління можна виділити економічні, соціальні, психофізіологічні та морально-психологічні завдання, а також наступні узагальнені напрямки організації праці на підприємстві (рис. 7.1).

І           ОРГАНІЗАЦІЯ ПРАЦІ І

І

 

Завдання організації праці

Узагальнені напрямки організації праці

 

 

 

Економічне: забезпечення економії живої праці

Розподіл процесу праці за певними       . . ознаками і впровадження раціональних 1<4 форм розподілу і кооперування праці

 

 

 

Соціальне: створення умов 1^1 для підвищення професійно-кваліфікаційного рівня працівників

Раціональна організація праці та обслуговування робочих місць

Вдосконалення підбору, підготовки і підвищення кваліфікації працівників

 

 

 

 

Психофізіологічне: забезпечення техніки |->^   безпеки, охорони праці та економічної життєдіяльності

Вивчення і впровадження передових прийомів і методів праці

Вдосконалення нормування праці

 

Посилення мотиваційних аспектів праці

Морально-психологічне: сприяння мотивації праці

Зміцнення виробничої дисципліни

Рис. 7.1. Основні завдання та напрямки організації праці на підприємстві

Під формою організації праці розуміється об'єднання працюючих у певній структурі на принципах раціонального поділу праці та кооперації їхньої праці. Під поділом праці розуміється спеціалізація працюючих на виконанні певних функцій або їх комплексу. Кооперація є системою виробничих взаємозв'язків між групами чи окремими виконавцями в процесі роботи.

Під організацією підбору персоналу та його розвитком розуміють планування персоналу, профорієнтацію і професійний відбір, наймання персоналу, підвищення його кваліфікації, планування кар'єри тощо.

Під нормуванням праці розуміють визначення норм затрат праці на виробництво продукції і надання послуг як основу для організації праці і визначення ефективності виробництва; оптимізацію режимів праці і від-

 

починку, встановлення найбільш раціонального чергування часу роботи та відпочинку протягом робочої зміни, тижня, місяця. Під вдосконаленням нормування праці розуміють раціоналізацію трудових процесів, прийомів і методів праці на основі узагальнення прогресивного досвіду. Раціональним вважається такий спосіб роботи, який забезпечує мінімальні затрати часу; поліпшення умов праці, що передбачає зведення до мінімуму шкідливості виробництва, важких фізичних, психологічних навантажень, а також формування системи охорони і безпеки праці.

Організація праці на підприємстві конкретизується в організацію трудових процесів.