Економіка праці і соціально трудові відносини - Навчальний посібник (Акулов М. Г., Драбаніч А. В., Євась Т. В.)

6.2. форми безробіття

Загальною основою і передумовою утворення резервної армії праці І відокремлення безпосередніх виробників від засобів виробництва і відносин наймання робочої сили, що передбачає існування товарно-грошових відносин. За цих умов вирішення питання — трудиться чи не трудиться працівнику — залежить від роботодавців, власників умов виробництва і зрештою — засобів існування робітників. Процес поєднання засобів виробництва і робочої сили відбудеться лише в тому випадку, якщо власник речовинних факторів очікує одержати вигоду у вигляді прибутку чи в інших формах. Лише за таких умов відбудеться купівля робочої сили І включення її в процес праці. Таким чином, утворення відносного перенаселення (безробіття) спричиняється відділенням засобів виробництва від безпосередніх виробників і наявністю товарно-грошових відносин, що охоплюють і робочу силу.

Це загальні основи існування резервної армії праці. Безпосередніми причинами безробіття економісти різних напрямків вважають різні фактори.

Мальтузіанці (Т.Мальтус) вбачають причину безробіття в надто швидкому зростанні чисельності населення, яке випереджає збільшення кількості засобів існування. Широко поширена сьогодні технологічна теорія безробіття перекладає провину за відносне перенаселення на технічний прогрес. Кожне технічне нововведення виштовхує робітників із виробництва.

У кейнсіанців безробіття обумовлене недоліком ефективного (сукупного) попиту на товари і фактори виробництва.

На думку монетариста Ф. Хаєка безробіття породжується «відхиленням рівноважних цін і заробітків від стабільного ринку і стабільних цін». Через це відхилення виникає економічно необгрунтоване розміщення трудових ресурсів, що веде до дисбалансу попиту та пропозиції праці.

Марксистська теорія виходить з того, що причиною відносного перенаселення є зростання органічної будови капіталу в процесі його нагромадження, унаслідок чого відносно скорочується попит капіталу на робочу силу. Цей процес властивий тільки капіталістичному способу виробництва.

Немає сумніву, що всі ці теорії зайнятості і безробіття правильно трактують з різних позицій причинну обумовленість відносного перенаселення. Виходячи з їхньої інтеграційної парадигми (приклад, зразок із грецької) економічної теорії, утворення безробіття обумовлене недоліком сукупного ринкового попиту на товари і фактори виробництва, з урахуванням процесу нагромадження капіталу. Таке визначення причини відносного перенаселення вбирає в себе досягнення економічних теорій різних напрямків. Роль технічного прогресу враховується в збільшенні органічної будови капіталу. Теорії Ф.Хайєка і Т.Мальтуса ввійшли в зазначене визначення через зміну сукупного попиту.

Форми відносного перенаселення, за Марксом, — це плинна, прихована і застійна. Плинне перенаселення утворюють безробітні, котрі з'являються в процесі внутрішньогалузевого і міжгалузевого переміщення робочої сили. Прихованим перенаселенням охоплені дрібні виробники: селяни, ремісники і торговці, їхній безробітний стан приховано частковою зайнятістю у власному господарстві. Застійне перенаселення утворюють украй нерегулярно зайняті працівники, що перебиваються випадковими заробітками.

Проблеми зайнятості, безробіття і доходів є визначальними у сфері соціально-трудових відносин.

Основна проблема ринку праці України — скорочення попиту па працю — частіше призводить до прихованого безробіття в офіційному секторі ринку праці, зайнятості в неформальному та нетоварному секторах, посилення зовнішньої трудової міграції, ніж до відкритого безробіття, зареєстрованого державними службами з питань працевлаштування.

У зв'язку зі змінами в галузевій структурі зайнятості загострилися регіональні проблеми зайнятості. Цікава диференціація регіонів країни за складом безробітних. Спочатку основну масу безробітних в Україні складали жінки, особи з вищою і середньою спеціальною освітою, працівники передпенсійного віку. Але в міру зростання безробіття збільшується серед безробітних частка чоловіків, молоді, осіб з низьким рівнем освіти.

Таким чином, за складом безробітних можна оцінити міру загострення безробіття в регіон і: там, де переважають жінки, люди похилого віку і особи з високим рівнем освіти, безробіття знаходиться на початкових стадіях, рівень безробіття невисокий, але зростає воно швидко. У тих регіонах, де серед безробітних висока частка чоловіків, молоді й осіб з низьким рівнем освіти, проблеми безробіття дуже гострі, рівень його високий, але зростає воно, як правило, повільніше, ніж у середньому по країні.

Важливим для України є також питання сільського безробіття. На початку економічних перетворень сільська місцевість вважалася дуже трудодефіцитною, здатною забезпечити роботою значну кількість безробітних міських жителів. Ці прогнози не виправдалися. Падіння рівня споживання й експорту сільськогосподарської продукції вкрай загострили проблеми її збуту, і в результаті за рівнем доходів і можливістю продуктивної зайнятості сільські жителі опинилися ще в складнішому становищі, ніж городяни. Величезна напруга на сільському ринку праці, оскільки вільних робочих місць тут практично немає. Найвищий рівень, сільського безробіття спостерігається в регіонах з високим природним приростом населення.

Приховане безробіття. В останні роки однією з найважливіших проблем зайнятості в Україні стало приховане безробіття. Основна причина цього явища — спад виробництва і неадекватне йому скорочення зайнятості. Кількісно приховане безробіття означає чисельність працівників, які стали непотрібними в зв'язку із спадом виробництва або структурними змінами в ньому, але продовжують формально вважатися зайнятими, і які або при покращанні економічної кон'юнктури будуть (готові) працювати ефективно, або повинні бути вивільнені. Економічна можливість значного поширення прихованого безробіття спричинена неконтрольованим падінням реальної заробітної плати працівників.

Приховане безробіття існує в таких формах:

надлишкова чисельність працівників, які одержують повну заробітну плату. Фактично ці люди не почувають себе безробітними, але від звільнення їх робота підприємства не погіршиться, а утримання їх є важким тягарем: для економіки підприємства, веде до подорожчання продукції, у кінцевому підсумку до розкручування інфляційної спіралі;

утримання на підприємстві осіб, що працюють на умовах неповного робочого часу, отримують відповідну неповну зарплату, бажають працювати повний час, але через скорочення виробництва не мають такої можливості. Зазначимо, що ця форму прихованого безробіття називається частковим безробіттям, якщо працівник бажає працювати на умовах повної зайнятості. Якщо ж працівника влаштовує така форма роботи, то це не безробіття, а добровільна неповна зайнятість, що є рівноправною формою задоволення трудових потреб громадян;

оформлення певній частині працівників відпусток без збереження або з частковим збереженням заробітної плати. Ця форма прихованого безробіття найчастіше спричиняє вторинну зайнятість працівників, оскільки вони на невизначений час залишаються з мінімальною або і без заробітної плати;

— наявність цілоденних і внутрішньозмінних простоїв з організаційно-технічних причин (порушення договірних зв'язків, відсутність електроенергії тощо).

Слід зазначити, що з розвитком ринкових відносин, посиленням жорсткості фінансово-кредитної політики держави, розгортанням конкуренції приховане безробіття буде скорочуватися, і цей процес уже почався. Завдання полягає в тому, щоб воно скорочувалося на користь ефективнішої зайнятості працівників, а не було лише перетворенням прихованого безробіття у відкрите.

Безробіттям називається соціально-економічне явище в суспільстві, коли частина активного працездатного населення не може знайти роботу, яку воно здатне виконувати.

Безробітні, у визначенні МОП, — це особи у віці 15-70 років (як зареєстровані, так і незареєстровані в державній службі зайнятості), які одночасно задовольняють трьом умовам: не мають роботи (прибуткового заняття), шукають роботу або намагаються організувати власну справу, готові приступити до роботи впродовж наступних двох тижнів. До цієї категорії належать також особи, що навчаються за направленнями служби зайнятості, знайшли роботу і чекають відповіді або готуються до неї приступити, але на даний момент ще не працюють.

В Україні, згідно з законодавчими актами, безробітними визнаються громадяни, що не мають роботи і заробітку, зареєстровані в державній службі зайнятості, шукають роботу і готові до неї приступити. Таким чином, офіційна система обліку безробіття в Україні занижує реальні показники, оскільки велика частка безробітних такими не вважаються, що з різних причин не реєструються в службі зайнятості.

Кількість безробітних — це абсолютний показник безробіття, що вказує на його розміри. Відношення кількості безробітних (Б) до кількості економічно активного населення (Еа) — це відносний показник безробіття і по показує його поширеність і називається рівнем безробіття (Рб):

Рб = (Б:Еа)* 100, \% (6.7)

У вивченні явища і проблем безробіття велика увага приділяється аналізу його видів. Критеріями вирізнення видів безробіття є причини його виникнення та тривалість, а основними видами безробіття вважаються структурне, фрикційне і циклічне безробіття.

Ми знаємо, що попит на працю є похідним від попиту на товари та послуги, які створюються цією працею. Оскільки з часом структура споживчого попиту змінюється, відповідно змінюється і попит на працівників. Певні професії і навіть види робіт застарівають і не знаходять попиту на ринку праці. Представники цих професій часто поповнюють лави безробітних. Це відбувається тому, що люди, як правило, повільніше, ніж робочі місця, реагують на технологічні зміни (хоча б тому, що оновлення робочих місць відбувається швидко, а для підготовки спеціаліста потрібно декілька років). У результаті структура пропозиції праці не відповідає структурі попиту. Безробіття, що виникає внаслідок такої невідповідності, називається структурним. До цього виду належить також безробіття, пов'язане з територіальною відірваністю робочого місця і працівника, що міг би на ньому працювати. Структурне безробіття є неминучим, як неминучі зміни в економіці. Шляхи вирішення проблем структурного безробіття полягають у розвитку системи перепідготовки працівників, м орієнтації професійної підготовки на майбутні потреби ринку праці, у сприянні професійній та територіальній мобільності робочої сили. Таким чином, від ефективності вирішення зазначених проблем залежатимуть терміни перебування працівників у стані структурного безробіття, але сам цей вид безробіття присутній у динамічній економіці завжди.

Одним із принципів соціальне орієнтованої ринкової економіки є свобода вибору працівниками виду діяльності й місця роботи. У кожний певний момент частина працівників знаходяться в стані зміни роботи: вони добровільно міняють роботу на таку, яка краще їм підходить, або вперше обирають роботу, зважуючи це важливе рішення, або підшукують роботу в зв'язку з закінченням терміну контракту на попередній роботі тощо. Частина з них працевлаштовується, у цей час інші тимчасово залишають роботу, але в цілому цей вид безробіття залишається і називається фрикційним. Ініціатива звільнення в цьому випадку іде від працівників. Фрикційне безробіття вважається неминучим і певною мі рою бажаним, оскільки більшість працівників шукають і знаходять вище оплачувану і продуктивнішу роботу, що підвищує їхній добробут і збільшує користь для суспільства.

Рівень структурного і фрикційного безробіття разом, за визнанням більшості економістів, складає природний рівень безробіття. Фрикційне безробіття є результатом динамічності ринку праці, структура, зумовлена причинами територіальної або професійної невідповідності попиту та пропозиції на ринку праці. Таким чином, природний рівень безробіття це той мінімальний рівень безробіття у цьому суспільстві, який неможливо зменшити і який відповідає поняттю повної зайнятості. Цей рівень постійно зростає в розвинутих країнах, оскільки загальний високий рівень життя дає працівникам більше економічної свободи, включаючи і можливість довше перенавчатися або частіше міняти роботу. На сьогодні природне безробіття коливається в різних країнах від 3 до 7\%.

В умовах економічної нестабільності, коли сукупний попит на товари і послуги зменшується, виробництво згортається, похідний від сукупного попит на працю різко скорочується, а пропозиція праці значно збільшується в результаті падіння рівня життя населення. За таких умов швидко зростає безробіття, зумовлене кількісною нестачею робочих місць для всіх бажаючих працювати. Цей вид безробіття називається кон'юнктурним, або циклічним, оскільки він викликаний зміною економічної кон'юнктури, кризовою фазою економічного циклу. Циклічне безробіття викликане фактичною відсутністю вільних робочих місць при значній кількості безробітних. У періоди економічних криз рівень циклічного безробіття нерідко перевищує 10\%, що перетворює його на найстрашнішу соціально-економічну проблему, яка може спричинити непередбачувані соціально-політичні зміни.

Розрізняють постійне (тривале) і тимчасове безробіття. Офіційно встановленого поділу між ними немає. Але, судячи з літератури і сформованої практики в США, перебування в стані безробіття протягом 13-ти і більше тижнів можна вважати тривалим. Це найбільш небезпечна форма відносного перенаселення, яка може спричинити негативні наслідки (соціальну напруженість, дискваліфікацію і психічні розлади безробітного). Тому у всіх країнах уряд, державні служби зайнятості в першу чергу забезпечують роботою таких безробітних, прагнуть усі-ляко скоротити їхню чисельність, якщо не можна взагалі запобігти цій формі безробіття.

Аби уникнути масового безробіття і запобігти великому скороченню зайнятості, необхідно застосовувати засоби як довготермінового, так і кон'юнктурного (короткотермінового) характеру.

До довготермінових відносяться:

Застосування гнучкої системи поєднання професійної підготовки і перепідготовки з зайнятістю. Тут мається на увазі гнучкість двояка.

По-перше, коли підприємства скорочують виробництво й утворюється великий надлишок робочої сили, необхідно більше робітників та службовців направити на перепідготовку і підвищення кваліфікації. Навпаки, коли виробництво високими темпами розширюється, треба більше працівників зі сфери профнавчання направити на заводи і фабрики. По-друге, щучка система освіти дозволяє швидше підготувати кадри робітників і фахівців з нових дефіцитних професій і спеціальностей.

Активна інвестиційна політика зі створення додаткових, нових робочих місць, а також збереження і підтримку економічно доцільних робочих місць, розвитку тимчасової зайнятості;

Збільшення розмірів пенсій по старості й інвалідності, щоб їх вистачало пенсіонерам на нормальне людське життя. Тоді відпав би мотив їхньої вторинної зайнятості;

Широке застосування різних форм вторинної зайнятості: альтернативного робочого тижня і т. ін.;

Сприяння міграції працездатного населення на роботу за межі регіону.

Серед мір кон'юнктурного (короткотермінового) характеру пом'якшення безробіття слід зазначити такі:

Розвиток додаткової зайнятості, індивідуальної трудової діяльності її надання послуг (ремонт квартир, будівництво гаражів, дач, льохів, ремонт побутової радіотехніки й ін.);

Заохочення створення підприємств малого бізнесу;

Розвиток приміського фермерства;

Дострокове (на 1,5—2 роки) відправлення робітників та службовців на пенсію по старості й ін.;

Головне — зменшити розміри відкритого і тривалого безробіття, послати й його тяготи шляхом перетворення в часткову зайнятість. Це дозволить пом'якшити соціальну напруженість, запобігти соціальним вибухам.