Дошкільна психологія - Навчальний посібник (Дуткевич Т.В.)

3. психолого-педагогічні умови розвитку уяви дошкільника

 

Л. С. Виготський вважав, що найважливіший (сензити-вний) вік для розвитку уяви, а відтак і для закладання основ тво­рчості — дошкільний.

Для розвитку уяви і творчості дитини необхідна підтримка дорослих, заохочення допитливості дітей, їх експериментування, пошукових дій, оригінальних рішень, виходу за межі зразка. Окремим і важливим питанням у дитячій психології є міра впли­ву, втручання дорослого у творчі спроби дітей. Якщо вона буде завеликою, то що залишиться дитині? її творчість непомітно пе­рейде у виконання інструкцій дорослого. І. С. Коростельова та В. С. Ротенберг дослідили залежність пошукової активності ди­тини від варіанта ставлення до неї дорослого. Авторитарне став­лення, гіперопіка і емоційна холодність та байдужість знижують ініціативу, самостійність дитини, викликають вивчену безпорад­ність, зневіру у власні сили, які приводять до відмови від пошуку.

Існує кілька поглядів психологів з приводу впливу організації взаємодії з дорослим на розвиток уяви та творчості дітей.

Творчість закладено у дитині від народження. Дорослий по­винен дозволити виявлятися цій творчості, головне — не заважа­ти дитині у її самовираженні.

Створення умов для розвитку творчості без прямої взаємо­дії з педагогом. До цих умов Дж. Сміт відніс:

 

Фізичні: наявність матеріалів для творчості і можливості будь-коли діяти з ними;

Соціально-емоційні — створення дорослим атмосфери без­пеки, впевненості, коли дитина знає, що її творчі здобутки не ви­кликатимуть негативної оцінки дорослого;

Психологічні — формування у дитини почуття внутрішньої свободи, розкутості, підтримка інтересу до втілення власних мо­жливостей внаслідок заохочення дорослим усіх творчих почи­нань дитини;

Інтелектуальні — розв'язання творчих завдань.

Для вітчизняної психолого-педагогічної науки властивий по­шук оптимального поєднання впливу дорослого із прагненням дитини до самовираження і самодіяльної творчості (М. М. Под-дьяков, О. М. Дяченко, З. М. Новлянська, Л. К. Балацька, В. К. Кот-ирло). Розробляються прийоми стимулювання, заохочення, заці­кавлення, відпрацювання окремих операціональних навичок (на­приклад, спостережливості, прийомів створення образів уяви). Широко використовується організація, активізація, формування ігрової діяльності дошкільника (Д. Б. Ельконін, А. П. Усова).

Важливо враховувати вікові особливості спілкування дитини з ровесниками і дорослими. О. Є. Кравцова показала, як змінюєть­ся позиція дорослого в спілкуванні з дитиною з метою розвитку уяви. У спілкуванні з молодшим дошкільником дорослий займає позицію незнаючого, невмілого, щоб за допомогою реплік і запи­тань до дитини розхитати шаблони, показати, що одне і те саме завдання може вирішуватися по-різному. У 4—5 років стимулом є змагання з однолітками, яким керує дорослий: «Хто придумає цікавіше?», «Хто придумає інакше, ніж у товариша?» А для старшого дошкільника слід створити умови, щоб він зайняв по­зицію вміючого і знаючого, особливо щодо молодших дітей.

З 1 року головною умовою розвитку уяви є включення дитини в уявні ситуації, де вона виконує уявні дії — забави, розваги (Н. Н. Палагіна). Створити уявну ситуацію дорослому допомагають твори літератури і фольклору, іграшки. Дорослий пропонує дитині зобра­зити деякі дії казкових героїв: ««скажи, як...» (бігає зайчик, стрибає білочка, біжить лисичка, ходить ведмідь). Вихователь включає у спілкування з дитиною іграшку, розмовляє з нею у присутності ма­люка: «Ось яка у нас дівчинка. Як тебе звати? Катя? А це Мариноч­ка. Будемо разом гратись.» Поступово малюк набуває самостійності у створенні уявних ситуацій, використовуючи власне мовлення.

У 3 роки основним стає навчання дітей використання пред-метів-замінників і побудови уявної ситуації. Основою для вико­ристання замінників є автоматизоване виконання дій з реальними предметами: ложкою, гребінцем, ковдрою.

Ефективним є створення проблемних ситуацій, які спонука­ють дитину шукати і використовувати предмети-замінники. На­приклад, що робити, коли потрібно перевезти вантаж, а вантаж­ної машини немає.

Поряд із знайомими предметами із закріпленими функціями в оточення дитини потрібно включати предмети напівфункціона-льні: коробки, котушки, шматочки тканини, паперу, природний матеріал (шишки, гілочки, жолуді). Діючи з ними, наділяючи їх різним значенням у різних ситуаціях, використовуючи їх різними способами, дитина інтенсивно освоює заміщення (Е. В. Звори-гіна, Е. М. Гаспарова та ін.).

Окремої уваги заслуговує питання про ставлення дорослого до дитячих фантазувань. Байдужість, зневага, недоброзичливість, глузування дорослих з цього приводу глибоко ображають дити­ну, ставлять бар'єр у розвитку уяви. Наприклад, «Хлопчик ле­жить на килимі і робить рухи, ніби пливе. Мати каже суворо «Перестань займатися дурницями». Хлопчик підводиться і сер­дито заперечує: «Це не килим, а річка, я вже майже доплив до бе­рега, а ти...», і відходить ображений [10, с. 6].

У розвитку уяви дошкільника важливу роль продовжує віді­гравати дитяча книжка. При сприйманні дитячих оповідань, ка­зок спостерігається дві тенденції. По-перше, дитина намагається внести корективи в авторський текст, покарати несправедливих, захистити слабких. По-друге, казкові образи сходять зі сторінок книг у життя і допомагають дитині розібратись у незрозумілих ситуаціях, визначити, де добро, де зло. тісно пов'язані з оволо­дінням законами рідної мови [10, с. 24].

У середньому та старшому дошкільному віці складаються сприятливі умови для навчання планувати, програмувати свою діяльність за допомогою задуму. Дорослий дає інструкції типу: «подумай, як.. , «розкажи, що (як) будеш малювати, у що збираєшся грати, що потрібно для гри». Важливо навчити дитину формулювати різні за складністю задуми і реалізовувати їх. Ці завдання ефективно вирішуються при організації дорослим про­дуктивних видів діяльності дитини.

Важливим є формування уяви у контексті розумового розвит­ку, зростання пізнавальної активності та самостійності дитини. Адже пізнавальна потреба зумовлює появу питань «Чому?» і по­шук відповідей на них за допомогою уяви. Ефективним є ство­рення проблемних ситуацій ігрового характеру, які не мають го­тового способу вирішення або його засоби відсутні.

ВИСНОВКИ про психолого-педагогічні умови розвитку уяви дошкільника:

дошкільний вік — сензитивний для розвитку уяви;

розвиток уяви дитини тісно пов'язаний з розвитком її творчості, зі становленням особистості;

для розвитку уяви й творчості дошкільника найбільш сприятливою є позиція дорослого, яка надає простір дитя­чій самостійності, ініціативності, заохочує найменші про­яви фантазії дитини;

розвиток уяви дитини відбувається у грі та у проду­ктивних видах діяльності;

окремими приймами формування уяви виступають заохочення до розробки задуму, до планування його втілен­ня, до створення уявних ситуацій; стимулювання уяви під час читання дитячої літератури; постановка творчих за­вдань, проблемних ситуацій ігрового змісту.