Генетично модифікована продовольча сировина і харчові продукти, вироблені з її використанням - Пономарьов П.Х.

Передмова

 

С

еред основних принципів проведення державної по­літики в галузі виробництва і забезпечення спожи­вання харчових продуктів повинна бути пріоритет­ність у збереженні здоров'я людини й в охороні навколишньо­го середовища, а не отримання економічних переваг. У центрі уваги суспільства має бути споживач. Згідно із Законом України «Про захист прав споживачів» споживач має право на необхідну, доступну, достовірну інфо­рмацію про якість товару та на відшкодування як майнової, так і моральної шкоди, заподіяної небезпечними для життя і здоров'я людей товарами. Внесеними в Закон змінами встано­влено єдині вимоги для всіх суб' єктів підприємницької діяль­ності щодо надання інформації, яка має містити дані про за­стосування генної інженерії при виготовленні товарів, правила безпечного використання товарів.

Проект «Спільнота споживачів та громадські об'єднання» є спільною ініціативою Європейського Союзу та Програми роз­витку ООН, що була започаткована у 2006 р., має на меті зрос­тання впливу громадянського суспільства на економічне жит­тя країни згідно з європейськими стандартами. Зокрема, він покликаний сприяти розширенню доступу громадян до інфор­мації про безпеку та агрорезультати незалежного тестування товарів і послуг, про права споживачів та механізм їх захисту, а також сприяти широкому обговоренню проблем, що стоять перед спільнотою споживачів в Україні.

Цей проект повинен працювати у чотирьох напрямах:

поширення в Україні європейського досвіду та практики захисту споживачів, незалежного тестування та інформування про безпечність товарів та послуг;

розширення доступу до споживчої інформації;

розвиток споживчої освіти;

сприяння розвитку механізмів реалізації прав споживачів.

Проект сприяє поширенню європейського досвіду з бага­тьох питань і, зокрема, сприяє поширенню європейської практики незалежного тестування товарів та послуг, поширює отриману інформацію серед українських споживачів та відпо­відних державних органів.

Проектом у тісній співпраці із Міністерством освіти та нау­ки України успішно розроблено концепції споживчої освіти для середньої та вищої школи. Проект розробляє робочі на­вчальні програми споживчої освіти та пропонує включити їх до переліку навчальних курсів.

Крім того, Проект планує організувати навчання для виклада­чів курсів споживчої освіти або створити підґрунтя для якнай­ширшого впровадження споживчих знань в українську освіту.

Цей Проект, безумовно, допоможе Україні в поширенні ін­формації про товари та послуги, доступні на українському ри­нку, а також інформації про права споживачів, механізм їх за­хисту, сприятиме підвищенню споживчої свідомості громадян, наближаючи Україну до європейських стандартів. Проект сприятиме появі в Україні «свідомого споживача» — людини, готової робити вибір на підставі інформації про якість і безпе­ку товарів, та активно захищати свої права, що також сприя­тиме розвитку в Україні громадянського суспільства.

Як відомо, одним із напрямів науково-технічного прогресу є біотехнологія та її галузь — генна інженерія, яка, на думку деяких вчених, є найвищим досягненням у сфері біотехнології і перебуває на першому місці. Генетично модифіковані джере­ла їжі, отримані за допомогою генної інженерії, дозволяють врятувати людство від голоду, отримати високі врожаї завдяки зниженню чутливості рослин до шкідників, мікроорганізмів, гербіцидів. Крім того, продукти харчування з них набудуть більш високих споживних властивостей. Така перспектива — фантастична.

Директор Інституту харчування Російської академії наук, академік РАМН В. О. Тутелян висловив свою думку про про­блему генетично модифікованих продуктів: «Наша вина в то­му, що не тільки населення, але навіть технологи харчової промисловості не готові до сприйняття нової технології, оскі­льки засоби масової інформації друкують негативні матеріали. Простим людям важко з'ясувати, що за нею стоїть!».

Генетично модифіковані рослини (ГМР) у 2006 р. вирощу­вали 22 країни на площі понад 100 млн га. У 2007 р. ці росли­ни вирощували в семи країнах Європейського Союзу. Станом на сьогодні трансформовано 140 видів різних рослин, але для використання в харчових продуктах їх кількість відносно ма­ла. Сотні мільйонів людей споживають в останні роки генети­чно модифіковані продукти (ГМП).

Разом з тим, у засобах інформації висловлюються різні ду­мки, і зокрема є багато противників виробництва, поширення і використання генетично модифікованих організмів (ГМО) у багатьох країнах світу, в тому числі в Росії та Україні.

Наприклад, І. В. Єрмакова, доктор біологічних наук вважає, що на сучасному етапі розвитку біотехнології використання генетично модифікованих організмів як продуктів харчування або як добавок до них є передчасним і небезпечним. На жаль, спостерігається недооцінювання реальної небезпеки ГМО для людини і навколишнього середовища. Дослідниця наголошує, що широке використання ГМО може призвести не тільки до різкого скорочення біорізноманітності через розповсюдження генетично модифікованого пилку і насіння, потрапляння орга­нічних залишків у воду і грунт, але й до серйозних захворю­вань людини: алергії, токсикозу, онкологічних хвороб, генети­чного спотворення, безпліддя.

Академік НАНУ К. Ситник на засіданні за круглим столом «Генетично модифіковані організми: міфи чи реальна загроза» сказав, що найпростіше взагалі не вирощувати генетично мо­дифікованих рослин і тварин в Україні й оголосити нашу краї­ну вільною від трансгенів зоною, але це не означає, що не по­трібно шукати користі від ГМО.

На міжнародній конференції «Генетично модифіковані ор­ганізми: наукові та практичні аспекти, ризики та законодавче врегулювання», яка відбулася в конференц-залі Президії НАН України 28 лютого 2008 р., екологи зазначили, що вони мають намір докласти зусиль, аби Україну оголосили зоною, вільною від генетично модифікованих організмів. У конференції взяли участь науковці України, Росії, США, Німеччини, представни­ки органів влади і громадськості.

22 країни Європи виявили ініціативу створення зон, віль­них від ГМО.

Україна щодо вирощування, використання і споживання ГМО перебуває, так би мовити, поміж двома групами країн: США,

Канадою, Аргентиною та ін., які протягом 10 років вирощують ГМО, продають їх за кордон і годують ними власне населення, та деякими країнами, що остерігаються це робити.

Україні, як вважають деякі вчені, спеціалісти, експерти, не­обхідно на державному рівні визначитися щодо використання та поширення ГМО в державі. Закон України «Про державну систему біобезпеки при створенні, випробуванні, транспорту­ванні і використанні генетично модифікованих організмів» від 31 травня 2007 р., як вважають деякі експерти, є недоскона­лим. Схема і шляхи реалізації окремих положень закону не­зрозумілі. Постанова Кабінету Міністрів України від 1 серпня 2007 р. № 985 «Питання обігу харчових продуктів, що містять генетично модифіковані організми або мікроорганізми», якою передбачається обов'язкове маркування харчових продуктів, що містять більше 0,9 \% трансгенів і забороняється викорис­тання ГМО у продуктах для дитячого харчування, скасована. Все це не дає впевненості у правдивості аргументів як з боку прибічників (які до речі не відкидають питання потенційних ризиків використання ГМО, що трансформовані штучними синтезованими генами), так і з боку противників ГМО, тим бі­льше за відсутності чіткої державної політики в цьому питан­ні. Особливе занепокоєння у пересічних громадян викликає інформація про несанкціоноване виробництво в Україні, вве­зення ГМО з-за кордону і продаж трансгенних харчових про­дуктів іноземних виробників, а також про вирощування транс-генних сортів сої, кукурудзи, картоплі та інших культур у господарствах України.

За неофіційними даними в Україні під трансгенними куль­турами зайнято більше 1 млн га землі. Всі причетні до ГМО організації, установи, вчені, експерти, засоби інформації, на­вчальні заклади повинні з метою ознайомлення пересічних громадян-споживачів із генетично модифікованими товарами сформувати адекватне уявлення про ці продукти, надавати правдиву, повну доступну інформацію про трансгенні органі­зми і продукти, які з них виробляються.

Питання, викладені в цьому посібнику, на наш погляд, сприя­тимуть спрощенню доступу до інформації про генетично моди­фіковані рослини і товари, про мету і завдання генної інженерії, її переваги, недоліки, можливі ризики споживання таких товарів.

Цей матеріал може бути використаний під час викладання спеціальних дисциплін у середніх та вищих навчальних закла­дах, наприклад, курсів «Якість і безпека харчових продуктів», «Безпека харчових продуктів та продовольчої сировини», «Без­пека життєдіяльності» тощо.

В кінці книги викладено історичні аспекти виникнення біо-технології та генної інженерії, мету створення генетично мо­дифікованих рослин і харчових продуктів з ними, механізм перекосу генів, аргументи прибічників і противників ГМО і продуктів, країни-виробники ГМП та їхній асортимент това­рів, стан виробництва, поширення використання ГМО в бага­тьох країнах, зокрема близького зарубіжжя. Окремо розгляда­ється питання державної системи безпеки під час створення, випробування, транспортування та використання генетично модифікованих організмів, їх обігу в Україні, а також експер­тиза продукції із генетично модифікованих джерел, методи їх виявлення та ідентифікації.

Крім того, споживачі можуть дізнатися про якість та безпе­ку товарів і послуг, отримати практичні поради щодо того, як поводитися в кожному конкретному випадку, інформацію про державні й громадські організації, до яких можна звернутися за допомогою в разі порушення прав споживача, на сайтах: www.undp.org.ua/cscn та www.consume.info.org.ua.

1