Цивільне право України - Навчальний посібник (Мазур О.С.)

Модуль 2. цивІльнІ правовІдносини тема 1. поняття, зміст та види цивільних правовідносин

Анотація

Поняття цивільного правовідношення. Елементи і структурні особливості цивільного правовідношення. Зміст цивільного правовідношення. Поняття суб'єктивних цивільних прав і суб'єктивних цивільних обов'язків. Класифікація цивільних правовідносин.

Підстави виникнення, зміни та припинення цивільних правовідносин.

Основна література

Бірюков І.А., Заїка Ю.О., Підопрагора О.О. Цивільне правоУкраїни: Курс лекцій. — К.: НАВСУ, 2001.

Дзера О.В., Кузнецова Н.С. Цивільне право України. —Книга перша. — К., 2004.

Цивільний кодекс України: Офіційне видання. — К.: Атіка,

2003. —  416 с

4.             Цивільне право України: Підручник //Є.О. Харитонов, Н.О. Са-

ніахметова. — К.: Істина, 2003. — 776 с

Додаткова література

Лисенкова О. Законодавство України: необхідне нормативневизначення поняття //Право України. — 1999. — № 11. — С. 93-96.

Иоффе О.С. Избранные труды по гражданскому праву. —М.: Статут, 2000. — С 508-695.

Матеріал для вивчення

Поняття та особливості цивільних правовідносин. Цивільно-правові відносини — це форма, завдяки якій норми цивільного права реалізуються в житті. Учасники цивільно-правових відносин мають суб'єктивні права та обов'язки. Ознакою правових відносин є те, що здійснення суб'єктивних прав та виконання суб'єктивних обов'язків можуть забезпечуватися засобами державного примусу. Цивільно-правовим відносинам властива ця ознака. Щодо галузевих особливостей цивільно-правових відносин, то вони зумовлені особливостями предмета і методу цивільного права.

Виходячи із сказаного вище, можна окреслити такі особливості

Цивільно-правових відносин:

29

а)            це майнові (відносини власності і товарно-грошові) та особисті;немайнові відносини, врегульовані нормами цивільного права;

б)            їх учасники характеризуються майновою відокремленістю іюридичною рівністю;

в)             суб'єктивні права та суб'єктивні обов'язки учасників цивільно-правових відносин виникають, змінюються і припиняються на підставіюридичних фактів.

Таким чином, цивільно-правові відносини — це майнові та особисті немайнові відносини (врегульовані нормами сучасного цивільного права) між майново відокремленими, юридично рівними учасниками, що є носіями суб'єктивних цивільних прав та обов'язків, які виникають, змінюються, припиняються на підставі юридичних фактів і забезпечуються можливістю застосування засобів державного примусу.

Елементи цивільно-правових відносин. Громадяни та організації вступають у різні цивільно-правові відносини. Наука цивільного права окреслює їх елементи: суб'єкти і об'єкти, суб'єктивне цивільне право та суб'єктивний цивільний обов'язок.

У цивільно-правових відносинах мають брати участь принаймні дві особи, бо це відносини між людьми (ставлення людини до речі не є правовим). Особи, які є учасниками цивільно-правових відносин, називаються суб'єктами. Суб'єкт цивільно-правових відносин, якому належить право, називається активним суб'єктом, або суб'єктом права. Суб'єкт цивільних відносин, на якого покладено обов'язок, називається пасивним суб'єктом, або суб'єктом обов'язку. У цивільно-правових відносинах кожен з учасників має суб'єктивні права і суб'єктивні обов'язки. Наприклад, у правовідносинах, що виникають з договору купівлі-продажу, підряду, перевезення, комісії, кожен із суб'єктів правовідносин має права і обов'язки.

Суб'єктами цивільних правовідносин можуть бути: громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства, юридичні особи (державні підприємства та установи, кооперативи, громадські організації, акціонерні товариства, орендні підприємства), Українська держава, інші організації (наприклад, релігійні організації, спільні підприємства з участю українських та іноземних юридичних осіб, іноземні підприємства й організації).

Громадянам, юридичним особам як суб'єктам цивільно-правових відносин притаманні такі суспільно-юридичні якості: цивільна правоздатність і цивільна дієздатність. Називаються вони суспільно-юридичними тому, що стосуються саме громадян та юридичних осіб і передбачені законом (статті ЗО і 91 ЦК України).

ЗО

Цивільна правоздатність — це здатність мати цивільні права та обов'язки. Вона є необхідною передумовою правоволодіння у правовідносинах.

Цивільна дієздатність — це здатність громадянина своїми діями набувати цивільних прав І створювати для себе цивільні обов'язки. На відміну від правоздатності, яка виникає у момент народження громадянина, набуття дієздатності залежить від віку і стану здоров'я. Вона виникає у повному обсязі з настанням повноліття, тобто після досягнення 18-річного віку.

Юридичні особи як суб'єкти цивільних правовідносин також мають цивільну правоздатність і цивільну дієздатність.

Правоздатність юридичних осіб називається спеціальною, оскільки встановлюється відповідно до цілей кожної юридичної особи, тоді як громадяни мають однакову для всіх правоздатність.

Дієздатність юридичних осіб виникає водночас з правоздатністю.

Особливості виникнення і змісту праводієздатності юридичних

осіб зумовлені тим, що юридичні особи — це організації. А щодо

організацій питання про вік, стан здоров'я відпадає. Кожна організація

має свої завдання і цілі діяльності.

Об'єкти цивільно-правових відносин. Громадяни та організації укладають угоди І, отже, вступають у цивільно-правові відносини з метою задоволення своїх інтересів. Залежно від змісту останніх можна говорити, що виникнення цивільно-правових відносин пов'язано з необхідністю придбання, перевезення речей, надання послуг, публікації творів науки та літератури, захисту честі і гідності тощо. Об'єкт цивільно-правових відносин — це те, на що спрямовано суб'єктивне право і суб'єктивний обов'язок з метою задоволення інтересів громадян та організацій. Тобто об'єктами цивільних правових відносин є;

а)            речі;

б)            дії, у тому числі послуги;

в)             результати духовної та Інтелектуальної творчості;

г)             особисті немайнові блага.

А. Речі ~- найпоширеніший об'єкт цивільно-правових відносин, оскільки за їх допомогою задовольняються істотні потреби громадян та організацій. Речі є об'єктами речових правовідносин, що виникають з договору застави, купівлі-продажу, обміну, дарування. Тут суб'єктивні обов язки продавця, дарувальника спрямовані на передачу права власності на річ і самої речі.

Б. Да __ об'єкт цивільно-правових відносин, які виникають з

31

договорів. Так, об'єктом цивільно-правових відносин з договор перевезення є діяльність (система дій) перевізника, зобов'язаної здійснювати перевізний процес. Ця діяльність набуває характеру транспортної послуги, тобто не пов'язаної зі створенням матеріальним благ (ст. 908 ЦК України).

Послуги можуть мати юридичний характер. Об'єктом цивільну правових відносин, що виникають з договору доручення, є певні юридич дії, оскільки за цим договором повірений укладає угоди, оформл спадкові права, одержує поштові перекази, кореспонденцію тощо.

В. Результати духовної та інтелектуальної творчості. очинним цивільним законодавством, факти створення літературнимнаукових, драматичних творів, сценаріїв кінофільмів, радіо- і телевізійнипередач тощо є юридичними фактами, що породжують авторсыправовідносини, їх об'єктом будуть визнані й інші твори, на які пошірюється авторське право. Аналогічно до цього винахід, раціоналізаторськапропозиція, промисловий зразок є об'єктами винахідницьких відносинщо виникають на підставі фактів створення винаходу, розробкираціоналізаторської пропозиції, промислового зразка. .

Г. Особисті немайнові блага. Вони регулюються нормами цивільного,права, і тому це різновид цивільно-правових відносин, їх об'єкт - особистінемайнові блага: честь, гідність, ім'я, життя, здоров'я тощо. )

Зміст цивільних правовідносин становлять суб'єктивне право цсуб'єктивний обов'язок. В юридичній літературі і на практиці суб'єктивне право характеризується як єдність трьох елементів:      І

а)            вид і міра можливої (дозволеної) поведінки уповноваженої особи,в якій виявляється ЇЇ самодіяльність, свобода вибору варіанта поведінки!в межах наданого суб'єктивного права, користування матеріальними!і духовними благами на підставі існуючих відносин власності і!товарообігу, тобто право на власні дії;           

б)            право (можливість) вимагати від інших осіб поведінки, яка'забезпечує здійснення своєї діяльності, тобто право на чужі дії;

в)             право (можливість) вимагати застосування засобів державного;примусу до зобов'язаних осіб.

Отже, суб'єктивне цивільне право ~ це можливості відповідного суб'єкта.

Юридична суть суб'єктивного права полягає в тому, що воно є видом і мірою дозволеної поведінки, для здійснення якої суб'єкт повинен мати можливість вимагати відповідної поведінки від зобов'язаних осіб.

Наприклад, громадянин має суб'єктивне право власності на певні оечі Він як власник має право володіти, користуватися і розпоряджатися ними. Він також може вимагати від усіх громадян, організацій, Української держави утримуватися від порушення його права власності, а при порушенні — пред'явити позов про витребування майна з чужого незаконного володіння. Суб'єктивне право також пов'язано зі суб'єктивним обов'язком, оскільки його здійснення залежить від поведінки зобов'язаних осіб.

Суб'єктивний цивільний обов'язок — це міра необхідної поведінки зобов'язаної особи для задоволення інтересів уповноваженої особи. Він також пов'язаний з правом в об'єктивному розумінні. Так, ст. 665 ЦК України передбачає, що за договором купівлі-продажу продавець зобов'язаний передати майно у власність покупцеві. Це норма цивільного права, тобто право в об'єктивному розумінні. Зазначений обов'язок виникає саме тому, що він установлений нормою об'єктивного права.

Види цивільно-правових відносин. Регулятивні відносини — це правовідносини, через які здійснюється регулювання нормальних економічних відносин (власності, товарно-грошових) та особистих немайнових відносин. Тобто за допомогою регулятивних відносин відбувається правомірна діяльність громадян та організацій. Саме тому вони виникають із договорів, односторонніх угод.

Наприклад, на підставі договору довічного утримання виникають цивільно-правові відносини, в яких одна сторона, що є непрацездатною особою (відчужувач), передає у власність іншій стороні (набувачеві майна) будинок, а набувач зобов'язується утримувати відчужувача (ст. 744 ЦК України). Тут діяльність сторін є правомірною і взаємовигідною.

Дії спадкоємців з прийняття спадщини є односторонніми угодами (ст. 1269 ЦК України), що породжують регулятивні цивільно-правові відносини, а саме — відносини власності.

Охоронні відносини є цивільно-правовою формою усунення наслідків правопорушень, поновлення нормального правового й економічного або особистого становища. Отже, охоронні відносини виникають із правопорушень, тобто порушень правових норм, суб'єктивних прав і заподіяння шкоди потерпілим.

Абсолютні, загальнорегулятивнІ та відносні правовідносини. В основу їхнього розмежування покладено такий критерій, як коло зобов'язаних осіб і ступінь їх конкретизації. Громадяни та рганізації, що мають суб'єктивні права, в ряді випадків реалізують їх

32

33

за рахунок власної діяльності (господарської, побутової, творчої тоц« і при цьому безпосередньо не пов'язані з діяльністю інших суб'єкті До таких цивільних правовідносин слід віднести: відносини власносі немайнові авторські і винахідницькі відносини,  що пов'язанії майновими (статті 319, 418 ЦКУкраїни), особисті немайнові відносні не пов'язані з майновими, з приводу таких духовних благ, як жит здоров'я, честь, гідність, недоторканність особистого життя.

Цивільно-правове врегулювання вищезазначених суспільні,відносин полягає в наданні власникам, авторам творів наукілітератури, мистецтва, винахідникам, володільцям нематеріальнудуховних благ суб'єктивних прав І в покладенні на всіх інших громадта організації суб'єктивного обов'язку утримуватися від порушеніїхніх суб'єктивних прав. Такі цивільно-правові відносини називаютіабсолютними. Ця назва поширюється і на суб'єктивні праваобов'язки в цих відносинах.   ,-&

Абсолютний суб'єктивний обов'язок покладається на кожного його зміст полягає в утриманні від порушення абсолютного праї Абсолютність суб'єктивного права — в його охороні від усіх і кожж та в його здійсненні на підставі власної діяльності уповноваженої осоС Отже, в абсолютних правовідносинах визначено лише оді сторону, яка має право, тобто уповноважену сторону. Зобов'язаі сторона — це кожен, чий обов'язок полягає в утриманні від порушеї суб'єктивних прав, тобто невизначене коло осіб — кожен і всі.

Загольнорегулятивні відносини відображають зв'язок кожної з кожним. У них на боці уповноваженої і зобов'язаної сторін — коже» і всі. Наприклад, цивільно-правові відносини, пов'язані із здійснення! права на здоров'я, на здорове навколишнє середовище, є загальні регулятивними. Вони виникають між усіма особами, які потрапляю! у сферу дії цивільно-правових норм про охорону здоров'я.

У відносних правовідносинах конкретно визначено обидь сторони — уповноважену і зобов'язану. Відносними правовідносинамі є зобов'язальні (статті 509, 665, 759, 837 тощо ЦК України). Стороні в них цілком конкретні — кредитор і боржник. В окремих видг зобов'язальних відносин сторонами є: продавець і покупець цивільно-правових відносинах Із договору купівлі-продажу, страхоц організація І страхувальник — у відносинах із договору добровільної страхування, позикодавець і позичальник — у відносинах із договор позики (статті 665, 827 І 979 ЦК України). Отже, у відносних цивільну правових відносинах сторони наперед відомі.

Активні та пасивні цивільні правовідносини. Вони різняться характером поведінки зобов'язаної сторони. Якщо на останню у правовідносинах покладено обов'язок активної поведінки, то суб'єктивне право вичерпується лише двома повноваженнями — правом вимоги і правом захисту порушеного суб'єктивного права (у разі невиконання обов'язку). При цьому суб'єктивне право покликане забезпечити виконання обов'язку, тобто досягнення активної діяльності зобов'язаної сторони. До активних правовідносин належать зобов'язальні відносини. В них боржник зобов'язаний вчинити на користь уповноваженої особи (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, сплатити гроші тощо (ст. 509 ЦК України).

У пасивних правовідносинах змістом суб'єктивного обов'язку є пасивна поведінка: зобов'язана сторона повинна утримуватися від порушення суб'єктивного права уповноваженої сторони. До пасивних правовідносин належать відносини власності, авторські і винахідницькі відносини, особисті немайнові відносини з приводу честі, гідності тощо.

Речові та зобов'язальні відносини. Вони різняться об'єктом правовідносин. Об'єктом речових правовідносин є речі, майно. До них належать відносини власності (статті 6-9, 12—18 Закону України „Про власність"). У зобов'язальних відносинах об'єктом є дії (статті 837, 101 ЦКУкраїни).

Майнові та особисті немайнові відносини. У майнових відносинах об'єктом є майно. Це перш за все відносини власності. В особистих немайнових відносинах об'єктом є немайнові блага: честь, гідність, авторство (стаття 418  ЦК України).

Контрольні питання

1.             Дайте    визначення    цивільно-правового    відношення    іохарактеризуйте   особливості   цивільно-правових відносин.

Які існують види цивільно-правових відносин?

З яких елементів складається цивільно-правове відношення?

J яких правомочностеи складається суб'єктивне цивільне право?Ь. Розкрийте зміст поняття „суб'єктивний цивільний обов'язок".Ь. Що таке цивільно-правовий зв'язок І як визначається його зміст?

34

35