Центральний банк і грошово-кредитна політика - Навчальний посібник ( Косова Т. Д.)

Лекція 3 фінансові основи діяльності нбу

План

Характеристика балансу НБУ

Доходи і витрати НБУ

Організація бюджетного процесу, принципи та суб'єкти кошторисної діяльності

Внутрішній контроль і аудит в системі НБУ

2.3.1. Характеристика балансу НБУ

Фінансові активи та зобов'язання відображаються у балансі НБУ за справедливою вартістю, первісною вартістю або амортизованою собівартістю залежно від їх класифікації (Додаток Б).

Актив балансу.

Операції в іноземній валюті та монетарному золоті. Монетарні активи і зобов'язання в іноземній валюті та монетарне золото первісно визнаються за офіційним курсом гривні до іноземних валют (золота) на дату розрахунку — дату визнання активів та зобов'язань і надалі переоцінюються під час кожної зміни офіційного курсу.

Монетарне золото — це запаси золотих зливків світового стандарту, що зберігаються в Державній скарбниці України. Монетарне золото входить до складу міжнародних резервів та обліковується за вагою в тройських унціях і його вартістю у гривнях за офіційним курсом Національного банку. Офіційний курс розраховується на підставі інформації про ціни на золото, визначені (зафіксовані) учасниками Лондонської асоціації ринку дорогоцінних металів та офіційного курсу гривні до долара США.

Золото, яке розміщене в іноземних банках і на яке нараховуються проценти, уключається до складу коштів та депозитів в іноземній валюті.

Операції з Міжнародним валютним фондом. Національний банк виконує функції депозитарію і фіскального агента у відносинах України з Міжнародним валютним фондом (МВФ). Усі суми вимог України до МВФ і зобов'язань перед МВФ відображаються у фінансовій звітності Національного банку. Сума відповідних активів уключає авуари в спеціальних правах запозичення (СПЗ) та внески в рахунок квоти МВФ. Сума відповідних зобов'язань включає вартість цінних паперів, випущених на користь МВФ Міністерством фінансів України і Національним банком як фіскальним агентом, а також кошти на рахунках

МВФ № 1 та № 2. Рахунок № 1 призначений для проведення операцій з МВФ, уключаючи сплату внесків за квотою, купівлю і викуп коштів. Рахунок № 2 використовується для розрахунків за операціями МВФ у валюті України.

Активи та зобов'язання, номіновані в СПЗ, перераховуються в гривні за офіційним курсом гривні до СПЗ на дату балансу. Офіційний курс гривні до СПЗ розраховується на підставі інформації про курс СПЗ до долара США, установлений МВФ, та про офіційний курс гривні до долара США, установлений Національним банком.

Доходи, отримані за авуарами в СПЗ, відображаються як процентні доходи, а витрати, сплачені за користування коштами МВФ, відображаються як процентні та комісійні витрати у звіті про фінансові результати.

Операції з фінансовими інструментами

Фінансові активи Національного банку залежно від наміру їх придбання класифікуються таким чином:

Кошти та депозити в іноземній валюті

Кошти та депозити в іноземній валюті визнаються, коли Національний банк розміщує кошти в іноземній валюті в банках-контрагентах без наміру подальшої торгівлі ними. Ці розміщення не пов'язані з похідними інструментами, не котируються на ринку і підлягають поверненню на фіксовану дату або дату, яка може бути визначена.

Боргові цінні папери, що обліковуються за справедливою вартістю з визнанням результату переоцінки у фінансових результатах

До цієї категорії належать цінні папери, які Національний банк має намір утримувати з метою управління міжнародними резервами і які під час первісного визнання були віднесені до цієї категорії. Національний банк управляє групою таких фінансових інструментів та оцінює результати операцій з ними на основі справедливої вартості відповідно до задокументованої інвестиційної декларації. Інформація, підготовлена на основі справедливої вартості, регулярно надається керівництву Національного банку й аналізується ним. Справедлива вартість цих цінних паперів визначається ринковим котируванням. Цінні папери цієї категорії не можуть бути перекласифіковані в цінні папери на продаж чи до погашення.

Інвестиції на продаж — це інструменти капіталу (інвестиції до статутних капіталів компаній, які не є асоційованими або дочірніми) та державні боргові цінні папери, які Національний банк має намір утримувати протягом невизначеного періоду часу.

Цінні папери до погашення — це боргові цінні папери з фіксованими або визначеними платежами та фіксованим строком погашення, які Національний банк має намір та здатність утримувати до погашення.

Кредити банкам та іншим позичальникам визнаються, якщо Національний банк надає кошти контрагентам — банкам та іншим позичальникам без наміру подальшої торгівлі ними. Ці кредити не пов'язані з похідними інструментами, не котируються на ринку і підлягають поверненню на фіксовану дату або дату, яка може бути визначена.

Внутрішній державний борг — це заборгованість за кредитами, що надані Уряду в національній та іноземній валютах. Заборгованість відображається за основною сумою кредитів з вирахуванням резерву, створеного відповідно до законодавства України та рішень, затверджених Радою Національного банку України.

Законом України «Про реструктуризацію боргових зобов'язань Кабінету Міністрів України перед Національним банком України» від 20 квітня 2000 року (далі — Закон про реструктуризацію) передбачена плата за обслуговування кредитів, що надані Уряду в національній валюті, проте період, за який здійснюватиметься ця плата, не визначено. Сплата процентів за кредитами, що надані Уряду в іноземній валюті, Законом про реструктуризацію не передбачена, таким чином проценти за цими кредитами не нараховуються.

Операції з купівлі-продажу цінних паперів. Кошти, що сплачені за договорами про купівлю-продаж цінних паперів (репо), відображаються як кредити, надані банкам. Різниця між ціною придбання та ціною подальшого продажу відображається як процентний дохід, що нараховується рівномірно протягом строку дії договорів. Кошти, що отримані за договорами про купівлю-продаж цінних паперів (репо), уключають-ся до статті «Кошти банків». Цінні папери залишаються в складі активів Національного банку. Різниця між ціною продажу цінних паперів та ціною їх зворотного викупу відображається як процентні витрати, які нараховуються рівномірно протягом строку дії договорів.

Основні засоби обліковуються за первісною або переоціненою вартістю (як описується нижче) за мінусом накопиченого зносу.

Усі нематеріальні активи Національного банку мають кінцевий термін використання і включають переважно програмне забезпечення та ліцензії на право користування програмними продуктами.

Консолідація дочірніх установ. Дочірні установи включають установи, щодо яких Національний банк має повноваження контролювати їх фінансову або операційну політику зазвичай через володіння понад 50 \% прав голосу. Усі дочірні установи Національного банку перебувають у його повній власності. Дочірні установи повністю консолідуються, починаючи з дати фактичного передавання Національному банку контролю за ними (дата придбання) і консолідація припиняється, починаючи з дати припинення контролю.

Інвестиції в асоційовані компанії. Асоційовані компанії — це компанії, у яких Національний банк володіє від 20 \% до 50 \% прав голосу. Інвестиції в асоційовані компанії визнаються за методом участі в капіталі і включаються до статті «Інші активи». Частка Національного банку в прибутках або збитках асоційованих компаній з часу здійснення інвестицій визнається в складі інших доходів звіту про фінансові результати.

Банківські та інші дорогоцінні метали. Банківські метали — це запаси золота, що не є монетарним, срібла, платини та паладію, які зберігаються в Державній скарбниці України. Банківські метали обліковуються за вагою в тройських унціях та їх вартістю у гривнях за офіційним курсом Національного банку. Офіційний курс розраховується на підставі інформації про ціни на дорогоцінні метали, визначені (зафіксовані) учасниками Лондонської асоціації ринку дорогоцінних металів та учасниками Лондонського ринку платини і паладію та офіційного курсу гривні до долара СІНА.

Банківські метали, що розміщені на депозитах в іноземних банках, за якими нараховуються процентні доходи, уключаються до статті «Кошти та депозити в іноземній валюті».

Дорогоцінні метали включають зливки золота, які не відповідають визначеним стандартам, брухт золота та інших металів і обліковуються за собівартістю в складі запасів матеріальних цінностей. Банківські та дорогоцінні метали включаються до статті «Інші активи».

Пасив балансу.

Банкноти та монети в обігу. Сума банкнот і монет в обігу — це номінальна вартість банкнот і монет (розмінних, обігових, пам'ятних), які є засобами платежу і випущені в обіг Національним банком після введення гривні у вересні 1996 р. Банкноти та монети в обігу визнаються зобов'язаннями за номінальною вартістю з часу видачі їх банкам і клієнтам Національного банку. Готівкові кошти в національній валюті, що зберігаються у сховищах і касах Національного банку, не включаються до суми банкнот та монет в обігу.

Кошти банків визнаються, коли грошові кошти надходять Національному банку від банків-контрагентів. Ці зобов'язання не є похідними інструментами і обліковуються за амортизованою собівартістю.

Кошти державних та інших установ є непохідними зобов'язаннями перед державними та іншими клієнтами і обліковуються за амортизованою собівартістю.

Депозитні сертифікати, що емітовані Національним банком, первісно визнаються за справедливою вартістю, а надалі обліковуються за амортизованою собівартістю із застосуванням методу ефективної процентної ставки. Під час погашення депозитних сертифікатів, що емітовані Національним банком, різниця між сумою погашення і амортизованою собівартістю включається до прибутку або збитку в звіті про фінансові результати.

Кредити, що отримані Національним банком, обліковуються за амортизованою собівартістю з використанням ефективної процентної ставки. До них належать довгострокові кредити, отримані в рамках кредитних ліній Європейського банку реконструкції та розвитку (далі — ЄБРР) для фінансування банків з метою кредитування малих і середніх підприємств (далі — МСП).

Статутний капітал НБУ станом на 01.01.09 становить 100 млн. грн

2.3.2. Доходи і витрати НБУ

Одержання прибутку не є метою діяльності Національного банку. Плановані доходи та витрати Національного банку відображаються в кошторисі його доходів і витрат.

Національний банк за підсумками року у разі перевищення кошторисних доходів над кошторисними витратами, затвердженими на поточний бюджетний рік, вносить до Державного бюджету України наступного за звітним року позитивну різницю, частина якої в обсязі 25 відсотків, але не менше 1 млрд. гривень, щорічно спрямовується на поповнення коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, капіталізацію банків та Державної іпотечної установи, а перевищення витрат над доходами відшкодовується за рахунок Державного бюджету України наступного за звітним року.

Формування фондів та резервів Національного банку на покриття фінансових ризиків, пов'язаних із виконанням його функцій, здійснюється згідно з положенням, що затверджується Радою Національного банку України.

Процентні доходи та витрати визнаються у звіті про фінансові результати для всіх боргових інструментів (крім тих, що обліковуються за справедливою вартістю з визнанням результату переоцінки у фінансових результатах) за принципом нарахування з використанням методу ефективної процентної ставки. За цим методом сплачені або отримані учасниками угоди комісії, що є невід'ємною частиною ефективної процентної ставки, витрати на проведення відповідної операції, а також премії та дисконти визнаються протягом періоду дії фінансового інструменту і включаються до процентних доходів або витрат.

Усі інші комісійні та інші доходи і витрати визнаються за принципом нарахування залежно від стадії завершення певної операції, що оцінюється на підставі співвідношення наданих (отриманих) послуг до загального обсягу послуг, передбачених угодою.

Витрати на виготовлення грошей. Національний банк здійснює виготовлення банкнот і монет національної валюти України. Витрати на виготовлення банкнот і монет (крім пам'ятних монет, виготовлених з дорогоцінних металів) відображаються за рахунками витрат Національного банку в міру передавання готової продукції Банкнотно-монетним двором до Центрального сховища Національного банку. Витрати на виготовлення банкнот і монет уключають амортизацію виробничого устаткування, витрати на оплату праці, інші виробничі витрати.

Вартість пам'ятних монет, виготовлених з дорогоцінних металів, визнається активом у балансі Національного банку в статті «Інші активи» та списується на витрати в міру реалізації цих монет.

Витрати на утримання персоналу. Витрати на заробітну плату, внески до загальнодержавних соціальних фондів, оплачувані щорічні відпустки, лікарняні, премії, а також негроїдові винагороди нараховуються в тому році, в якому відповідні послуги надавалися працівниками Національного банку.

Витрати з перерахування до загальнодержавних соціальних фондів. Національний банк згідно із законодавством України здійснює перерахування внесків (зборів) до таких загальнодержавних соціальних фондів: пенсійного, соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття та соціального страхування від нещасних випадків. Кошти, що перераховуються до загальнодержавних соціальних фондів, визнаються витратами Національного банку в міру їх здійснення.

Корпоративний недержавний пенсійний фонд. Національний банк є засновником корпоративного недержавного пенсійного фонду, який є фондом із визначеними внесками. Національний банк сплачує внески до цього фонду на контрактній основі. Після перерахування коштів Національний банк не несе зобов'язань щодо виплат. Внески до фонду визнаються в складі витрат на утримання персоналу в момент виникнення зобов'язання з перерахування коштів. Національний банк здійснює адміністрування, управління активами та зберігання активів Корпоративного недержавного пенсійного фонду Національного банку України.

Резерв переоцінки іноземної валюти, монетарного золота та банківських металів. Результат переоцінки монетарних активів і зобов'язань в іноземній валюті, монетарному золоті та банківських металах у зв'язку зі змінами курсу гривні до іноземних валют, монетарного золота та банківських металів, у тому числі реалізований результат переоцінки, ураховується в статті «Резерв переоцінки іноземної валюти, монетарного золота та банківських металів» у розділі «Власний капітал» і не включається до звіту про фінансові результати.

У звіті Національного банку України про фінансові результати за 2008 рік доходи і витрати наведено за методом нарахування.

Загальний обсяг доходів Національного банку України за 2008 р. порівняно з 2007 роком збільшився на 60,4 \%, або на 4636 млн. грн., і становив 12307 млн. грн. У 2008 р. зростання доходів насамперед було забезпечено збільшенням доходів від операцій з борговими цінними паперами, що обліковуються за справедливою вартістю з визнанням результату переоцінки у фінансових результатах. У загальній структурі доходів Національного банку України частка цієї етапі збільшилася до 52,2 з 47,2 \% у 2007 р. Відбулися зміни у структурі процентних доходів, частка яких у доходах Національного банку за 2008 рік становила 41.8 \% (у 2007 році — 47.5 \%); доходи за наданими кредитами становили 28,4 \%, тоді як у 2007 році вони становили лише 3,2 \%; частка доходів за розміщеними депозитами зменшилася до 68,6 з 96,7 \% у

2007    р. " Загальний обсяг поточних витрат Національного банку України за

2008    рік порівняно з 2007 роком збільшився на 45,4 \%, або на 924,0 млн. грн., і становив 2960 млн. грн. У 2008 році структура витрат Національно- го банку України суттєво не змінилась, крім комісійних витрат, частка яких у звітному році зросла до 4,6 з 0,2 \% у 2007 р. Збільшення витрат відбулось внаслідок сплати комісійних за обслуговування першого тран- шу МВФ в рамках кредитної лінії (на 129 млн. грн.) та витрат на форму- вання резервів під знецінення фінансових активів Національного банку України в іноземній валюті (на 145 млн. грн.). Крім того, протягом 2008 р. збільшилися витрати, пов'язані з виготовленням пам'ятних та ювілейних монет, сувенірної та іншої продукції (на 84 млн. грн.) за рахунок збіль- шення їх асортименту та вартості виготовлення, а також амортизаційні відрахування (на 75 млн. грн.). Проте питома вага цих витрат у загально- му обсязі зменшилася на 3.9 процентного пункту.

Прибуток від поточної діяльності Національного банку України за 2008 рік збільшився на 66,0 \%, або на 3712 млн. грн., і становив 9347 млн. грн.

2.3.3. Організація бюджетного процесу, принципи та суб'єкти кошторисної діяльності

Кошторис доходів і витрат повинен забезпечувати можливість виконання Національним банком його функцій, встановлених Конституцією України та Законом.

Проект загального (консолідованого) кошторису складається із показників проектів кошторисів регіональних управлінь та установ, а також структурних підрозділів центрального апарату Національного банку України. Формування планових показників загального кошторису покладено на фінансовий департамент і здійснюється за такими етапами:

Загальний (консолідований) кошторис Національного банку України складається із кошторису поточних доходів і видатків, а також кошторису капітальних вкладів. Він складається Фінансовим департаментом і затверджується Правлінням та Радою Національного банку України.

Функціональна класифікація витрат консолідованого кошторису Національного банку України містить 6 головних статей:

Витрати за зобов'язаннями перед міжнародними фінансовими організаціями.

За цією статтею враховуються процентні витрати за залученими коштами (до запитання, за строковими депозитами, за рахунками МВФ), отриманими кредитами (за строковими кредитами, отриманими НБУ, Урядом України, міжурядовими кредитами), інші процентні витрати, комісійні витрати за операціями з міжнародними організаціями, цінними паперами, у тому числі на валютному ринку, а також банками, іншими клієнтами, включаючи витрати на розрахунково-касове обслуговування, утримання, технічне й експлуатаційне забезпечення матеріально-технічної бази, поповнення та зберігання золотовалютних запасів держави, підтримання курсу гривні, її конвертованості.

Витрати пов 'язані з організацією й управлінням обігу національної валюти.

Ця стаття включає витрати, пов'язані з виготовленням паперу, банкнот, монет та іншої банківської продукції, експертизою грошових знаків, інкасацією грошової виручки, переведенням і пересиланням грошових знаків, цінностей і документів; обробкою, формуванням і пакуванням грошових знаків, утриманням матеріально-технічної бази, технічним та експлуатаційним забезпеченням резервних фондів Національного банку України, прийняттям та збереженням цінностей.

Витрати, пов 'язані з розвитком і діяльністю національної платіжної системи.

За цією статтею враховуються витрати на впровадження сучасних електронних банківських технологій, електронних платіжних засобів, систем розрахунків та автоматизацію банківської діяльності та засобів захисту банківської інформації, а також витрати на утримання матеріально-технічної бази, експлуатацію й обслуговування інформаційної та телекомунікаційної систем, у тому числі витрати на експлуатацію внутрішньо-банківської платіжної системи, системи електронних міжбанківських розрахунків, упровадження й експлуатацію системи захисту інформації.

Адміністративно-управлінські витрати.

До цієї статті включаються витрати, пов'язані з утриманням персоналу Національного банку України (основна та додаткова заробітна плата, матеріальна допомога та інші соціальні виплати, внески (збори) на державне соціальне страхування, інші обов'язкові нарахування на заробітну плату; витрати на службові відрядження; поштові та канцелярські витрати); підготовкою кадрів і підвищенням їх кваліфікації; спеціальні, представницькі, адміністративні, експлуатаційні та господарські витрати, а також витрати на аудит, утримання основних фондів, нематеріальних активів та інші операційні, неопераційні та позареалізаційні витрати.

Витрати на створення фондів і резервів банку.

У статті враховуються витрати на створення статутного та інших фондів, витрати за обов'язковими видами страхування та сумнівними активами, включаючи відрахування в резерви.

Податки, збори, обов'язкові платежі, у тому числі сума перевищення доходів над видатками, яка підлягає сплаті до Державного бюджету України.

Отже, кошторис поточного року Національного банку України — основний документ, що визначає загальний обсяг, цільове надходження, використання та щоквартальний розподіл коштів і забезпечує централізоване управління фінансами системи.

У кошторис поточного року входять усі фактично отримані та проведені поточні доходи та витрати системи за характером їх виникнення, відображені у кошторисах поточних доходів і витрат його територіальних управлінь і установ, структурних підрозділів центрального апарату, визначені у планах доходів і витрат, а також фінансової звітності установ Національному банку України.

Найбільша частина доходів, за загальним кошторисом Національного банку України, покриває витрати банку, безпосередньо не пов'язані з його управлінськими функціями. Ці доходи, зазвичай, відповідають доходам, отриманим у результаті здійснення операцій, пов'язаних із монетарною політикою банку.

Комісійні доходи Національного банку України, пов'язані з його фінансово-господарською діяльністю протягом поточного року та використовуються як джерело покриття витрат бюджету за цей період, у тому числі й на утримання апарату управління.

Виділяють три типи кошторисів Національного банку України: и 1. Кошторис поточного року готується на кожний фінансовий рік. Йому підпорядковуються всі доходи та витрати, які розподіляються за їх характером і зберігають повну відповідність структурі за рахунками бухгалтерського обліку. Такий кошторис підлягає виправленню й уточненню протягом фінансового року.

Кошторис капітальних вкладень затверджується з метою надання підвідомчим органам спільних коштів, необхідних для забезпечення інформаційної системи, комунікаційної мережі, безпеки, проведення будівництва та капітального ремонту будівель, а також враховує джерела покриття витрат, здійснюваних безпосередньо у поточному році.

Метою приєднаних кошторисів є виділення із загального (консолідованого) кошторису коштів для управління специфічними видами діяльності банку, зокрема, укладанням звіту про прибутки та збитки та виділенням витрат і результатів окремих видів діяльності банку. Такі кошториси можуть розподілятися між кількома структурними підрозділами центрального апарату Національного банку України, координацію яких здійснює керівник, якому вони оперативно підпорядковані.

Ця координація полягає, також у централізації обмінів бюджетних документів, що стосуються приєднаного бюджету, а також взаємодії з Фінансовим департаментом.

В основу розрахунків будь-якого із вищезазначених кошторисів на наступний рік покладені прогнозні показники грошово-кредитної політики Національного банку України, розробленої та затвердженої його Радою на підставі макропоказників економічного та соціального розвитку України, враховуються головні вимоги щодо забезпечення завдань і функцій Національного банку України, вимоги чинного податкового законодавства, а також забезпечення надходжень доходів у поточному році.

Правління НБУ подає на затвердження Раді Національного банку річний звіт Національного банку, проект кошторису доходів та витрат на наступний рік та інші документи і рішення. На вимогу Ради Національного банку надає для інформування бухгалтерські, статистичні та інші відомості щодо діяльності Національного банку та банківської системи України, необхідні для виконання її завдань.

Рада НБУ затверджує кошторис доходів та витрат Національного банку та подає Верховній Раді України та Кабінету Міністрів України до 1 вересня поточного року прогнозовані відомості про сальдо кошторису для включення до проекту Державного бюджету України на наступний рік.

В частині руху коштів Державного бюджету України, аналізу виконання кошторису фінансову перевірку Національного банку здійснює Рахункова палата.

2.3.4. Внутрішній контроль і аудит в системі НБУ

Постійні та швидкі зміни на фінансових ринках, їх глобалізація, впровадження нових інструментів і послуг разом із розвитком інформаційних технологій, що супроводжують ці процеси, значно ускладнили діяльність центральних банків. Саме тому контроль (процес, спрямований на виявлення, оцінку й мінімізацію ризиків та усунення інших явиш, які перешкоджають продуктивній банківській діяльності та досягненню поставлених цілей) є головним інструментом підвищення ефективності управління центральним банком.

Основними цілями організації системи внутрішнього контролю в Національному банку України є забезпечення:

збереження активів банку, комерційної та державної таємниць;

виконання вимог чинного законодавства України та нормативно-правових актів, внутрішніх правил, процедур, планів;

економного та ефективного використання ресурсів;

адекватного відображення операцій банку в обліку;

контролю за своєчасним визначенням та оцінкою ризику, розробка і втілення заходів щодо його мінімізації;

взаємодії з державними органами, зовнішніми аудиторами й комерційними банками з питань запобігання порушень чинного законодавства, нормативних актів та стандартів.

Система внутрішнього контролю Національного банку України в основному відповідає рекомендаціям Базельського комітету з банківського нагляду, внутрішніх аудиторів центральних банків Групи десяти. Банку міжнародних розрахунків і Європейського центрального банку.

Внутрішній аудит — ключовий елемент системи внутрішнього контролю центрального банку. Незважаючи на деякі відмінності, функції внутрішнього аудиту центральних банків різних країн тотожні. Вони передбачають:

перевірку дотримання структурними підрозділами банку вимог чинного законодавства, внутрішніх планів, процедур і норм (аудит відповідності);

оцінку ефективності і продуктивності використання ресурсів структурними підрозділами банку (операційний аудит);

оцінку надійності і цілісності системи обліку та фінансових звітів банку (фінансовий аудит);

оцінку адекватності системи внутрішнього контролю та заходів безпеки потенційним ризикам (аудит системи внутрішнього контролю);

оцінку виконання та безпеки проектів автоматизації, інших проектів, відповідності отриманих результатів поставленим цілям (аудит проектів);

проведення спеціальних службових розслідувань (у випадках виявлення розкрадань, недостач тощо).

Відповідно до рекомендацій Європейського центрального банку та професійних стандартів внутрішнього аудиту підрозділ внутрішнього аудиту центрального банку з метою належного виконання своїх функцій повинен:

бути незалежним (принципи цієї незалежності, місце підрозділу в організаційній структурі банку, права, відповідальність і підзвітність, об'єкти контролю та функції внутрішнього аудиту мають бути чітко обумовлені у затвердженому правлінням банку положенні про внутрішній аудит);

звітувати безпосередньо вищому керівництву (голові правління, раді директорів);

мати прямий доступ до всієї інформації, яка стосується діяльності банку;

мати штат, належно укомплектований спеціалістами, які володіють знаннями й навичками, необхідними для кваліфікованого виконання обов'язків внутрішнього аудитора;

• дотримуватися загальноприйнятих принципів і професійних стандартів.

Згідно зі статтею 69 Закону «Про Національний банк України» НБУ контролює діяльність своїх структурних підрозділів шляхом проведення внутрішнього аудиту. По суті це незалежна експертна діяльність, головними завданнями якої є:

перевірка та оцінка адекватності, ефективності й достатності механізмів системи внутрішнього контролю, стану управління ризиками; повноти, своєчасності й достовірності звітності; дотримання принципів та процедур

у процесі здійснення банківських і внутрігосподарських операцій у структурних підрозділах НБУ;

проведення перевірок або ревізій щодо дотримання структурними підрозділами Національного банку законодавства України та нормативно-правових актів НБУ. забезпечення виконання ними завдань грошово-кредитної політики, належного рівня надійності операцій, що проводяться Національним банком, його структурними підрозділами з метою мінімізації ризиків банківської діяльності, посилення розрахункової та платіжної дисципліни, поліпшення структури грошової маси, виконавської дисципліни, а також економного й ефективного використання власних матеріальних і фінансових ресурсів, збереження коштів і цінностей.

Аудит системи внутрішнього контролю здійснюється шляхом проведення регулярної перевірки цілей, ефективності та дієвості систем внутрішнього контролю, включаючи плани й процедури, встановлені Правлінням і керівництвом НБУ; перевірки застосування й ефективності процедур управління ризиками; перевірки операцій, що входять до внутрішніх процедур контролю.

Для подальшого розвитку внутрішнього аудиту в системі Національного банку вживаються заходи щодо вдосконалення структури та методів роботи служби внутрішнього аудиту, підвищення професійного рівня її працівників (передусім у сфері контролю ризиків), щодо приведення у відповідність із міжнародними стандартами аудиту та професійними стандартами внутрішнього аудиту методології проведення аудиту.

Комплексні перевірки господарсько-фінансової діяльності структурних підрозділів Національного банку проводяться не рідше одного разу на рік.

Триває робота над досягненням відповідності діяльності Департаменту аудиту Міжнародним стандартам професійної діяльності та внутрішнього аудиту, які розроблені Інститутом внутрішніх аудиторів.

У 2008 р. було забезпечено виконання плану аудиту та здійснено 289 аудитів з різних питань, у тому числі 263 аудити територіальних управлінь (25 комплексних та 238 з окремих питань діяльності), 10 аудитів з окремих питань діяльності структурних підрозділів центрального апарату. 16 аудитів діяльності структурних одиниць та підрозділів Національного банку. За результатами аудитів, структурними підрозділами Національного банку України прийнято до виконання 1728 рекомендацій, або 95,1 \% із наданих.

Річні звіти центральних банків перевіряються та засвідчуються зовнішніми аудиторами, що, як правило, обумовлено вимогами національного законодавства. Так, згідно із законодавством ЄС, центральні банки країн Європейського співтовариства починаючи з 1999 фінансового року зобов'язані залучати незалежних аудиторів для аудиту річних звітів. За його підсумками аудитори подають керівництву банку аудиторський висновок та лист, в якому описуються основні недоліки, виявлені в системі внутрішнього контролю під час перевірки фінансового звіту, викладаються необхідні рекомендації.

Відповідно до міжнародних стандартів аудиту зовнішній аудитор має одержати достатнє уявлення про систему внутрішнього контролю та діяльність внутрішнього аудиту в банку. Переконавшись у ефективності внутрішнього аудиту, зовнішній аудитор може змінити характер і терміни перевірки, а також зменшити обсяг аудиторських процедур.

Керівництво центрального банку зацікавлене у зменшенні витрат на проведення зовнішнього аудиту, а тому може вимагати адекватності роботи внутрішнього аудиту цілям зовнішнього. Для цього зовнішній та внутрішній аудитори мають узгодити терміни своєї роботи, обсяги перевірки, її рівні та методи формування вибірки, документального оформлення виконаної роботи, процедури дослідження і звітності.

Згідно із положеннями статті 70 Закону «Про Національний банк України» НБУ укладає договір із аудиторською фірмою, визначеною Радою Національного банку, щодо перевірки його річного звіту і подання аудиторського висновку. Після укладення договору служба внутрішнього аудиту НБУ з метою підвищення якості аудиту проводить періодичні зустрічі із зовнішніми аудиторами. Під час цих зустрічей з'ясовуються сфери взаємної зацікавленості та предмети перевірок. Крім того, на зазначених зустрічах за участі керівництва банку обговорюються питання щодо реалізації рекомендацій, наданих внутрішнім та зовнішнім аудитом.

Ефективна система внутрішнього контролю не виключає можливості втрат, проте дає змогу контролювати сукупність ризиків банківської діяльності та мінімізувати обсяг можливих втрат за несприятливого розвитку ситуації.

Література [1, 2, 23-26, 29-32, 27, 47, 59, 87, 100, 116]

Контрольні запитання

Викладіть хронологію основних подій, пов'язаних зі ставленням НБУ.

Як була організована купоно-карбованцева грошова системи України?

Вкажіть передумови проведення грошової реформи 1996 р.

Висвітлить хід грошової реформи 1996 р.

Вкажіть основні здобутки грошової реформи 1996 р.

Охарактеризуйте ступінь незалежності НБУ.

Який статутний капітал має НБУ?

Які принципи побудови активу і пасиву балансу НБУ?

З чого складаються доходи та витрати НБУ?

Яка основна мета діяльності НБУ?

У чому полягають функції Ради НБУ?

У чому полягають функції Правління Банку?

Яку організаційну структуру має НБУ?

Яку регіональну побудову має НБУ?

Які взаємовідносини має НБУ з органами законодавчої та виконавчої влади?

Які обмеження накладаються на діяльність НБУ та його службовців?

Як організована кошторисна діяльність НБУ?

Як організований внутрішній контроль в системі НБУ

Задача 1. У таблицях 1 і 2 подано спрощені балансові звіти комерційних банків та центрального банку (умовні одиниці)

Показати, як будуть виглядати балансові звіти після того, як будуть завершені наступні операції:

комерційні банки отримали кредит рефінансування в розмірі 2 умовні одиниці;

центральний банк продав комерційним банкам цінні папери у розмірі 3 умовних одиниць;

центральний банк купив у населення цінні папери вартістю 2 умовних одиниці;

комерційні банки погасили кредит рефінансування у сумі 1 умовна одиниця;

комерційні банки продали цінні папери центральному банку у сумі 1 умовна одиниця.

Тестові завдання

Основою функцією НБУ є:

а)         емісія банкнот і монет;

б)         підтримка стабільності національної грошової одиниці:

в)         організація валютного ринку України;

г)         проведення операцій пов'язаних із підтримкою ліквідності банківської системи;

д)         організація міждержавних розрахунків.

Що не є статтею активів НБУ

а)         золото — валютні резерви;

б)         цінні папери;

в)         резерви комерційних банків;

г)         позички комерційним банкам.

Що не є статтею пасивів НБУ

а)         банкноти в обігу;

б)         резерви комерційних банків;

в)         кредити комерційним банкам;

г)         статутний капітал.

Яка стаття балансу НБУ належить до активу:

а)         кошти банків;

б)         монетарне золото;

в)         цінні папери власного боргу;

г)         статутний капітал.

Яка стаття балансу НБУ належить до пасиву:

а)         монетарне золото;

б)         кредити Уряду;

в)         кошти банків;

г)         цінні папери Уряду.

Голова НБУ призначається на посаду на:

а)         три роки;

б)         п'ять років;

в)         чотири роки;

г)         десять років.

Голову НБУ призначає на посаду:

а)         Кабінет Міністрів України;

б)         Верховна Рада України;

в)         Президент України;

г)         Рада НБУ.

Кошторис доходів і витрат НБУ затверджує:

а)         Правління НБУ;

б)         Верховна Рада України;

в)         Кабінет Міністрів України;

г)         Рада НБУ.

Основною метою діяльності НБУ є:

а)         отримання прибутку;

б)         підтримка ліквідності банківської системи;

в)         підтримка стабільності національної грошової

г)         урівноваження платіжного балансу.

Територіальні управління НБУ мають статус:

а)         юридичної особи;

б)         неюридичної особи;

в)         акціонерного товариства;

г)         холдингової групи.

Найбільша питома вага у структурі доходів НБУ припадає на: а) операційні доходи; б) комісійні доходи;

в)         процентні доходи;

г)         доходи від операцій рефінансування.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2

Операції центральних банків