Центральний банк і грошово-кредитна політика - Навчальний посібник ( Косова Т. Д.)

Лекція 2 формування попиту та пропозицІЇ грошей, Їх взаЄмодІя

План

Пропозиція грошей і фактори, які впливають на її рівень

Попит на гроші і фактори, які впливають на його рівень

Інфляція як результат взаємодії функцій попиту та пропозиції грошей

Оцінка рівня доларизації і монетизації економіки України

9.2.1. Пропозиція грошей і фактори, які впливають на її рівень

У переважній більшої сучасних національних економік проблема розвитку пропозиції грошей і попиту на гроші не лише традиційно обіймає одну з основних позицій.

НБУ створює так звані «сильні гроші», або грошову базу, через готівку та кредитну емісію. Грошова база — сукупність зобов'язань Національного банку України в національній валюті, що забезпечують зростання грошових агрегатів та кредитування економіки. Грошова база є показником бази фінансування, яка є основою для формування грошових агрегатів, а не самим грошовим агрегатом. Грошова база включає готівкові кошти, випущені в обіг Національним банком України, і переказні депозити в національній валюті в Національному банку України. До готівкових коштів в обігу належать банкноти і монети, емітовані Національним банком України, за винятком банкнот і монет у сховищах Національного банку України, касах і банкоматах установ Національного банку України. До переказних депозитів належать зобов'язання Національного банку України за коштами на кореспондентських рахунках, коштами обов'язкових резервів та іншими коштами на вимогу інших депозитних корпорацій, а також коштами на рахунках державних нефінансових корпорацій та домашніх господарств (працівників Національного банку) у національній валюті в Національному банку України.

Фінансові корпорації — корпорації, які спеціалізуються на фінансових послугах чи допоміжній фінансовій діяльності: Національний банк України, інші депозитні корпорації (банки, що створені і діють на території України) та інші фінансові корпорації (страхові компанії, недержавні пенсійні фонди, кредитні установи, фінансові компанії тощо). До підсектора інших депозитних корпорацій (банків) належать фінансові корпорації, основною функцією яких є фінансове посередництво і які емітують зобов'язання у формі депозитів чи інших інструментів залучення фінансових ресурсів, що включаються до грошових агрегатів.

Грошові агрегати — зобов'язання депозитних корпорацій перед іншими секторами економіки, крім сектора загального державного управління та інших депозитних корпорацій. Складовими грошових агрегатів є фінансові активи у формі готівкових коштів у національній валюті, переказних депозитів, інших депозитів, коштів за цінними паперами, крім акцій, що емітовані депозитними корпораціями та належать на правах власності іншим фінансовим корпораціям. нефінансовим корпораціям. домашнім господарствам та некомерційним організаціям, що обслуговують домашні господарства. Залежно від зниження ступеня ліквідності фінансові активи групують у різні грошові агрегати МО, М1, М2 та МЗ. Грошовий агрегат МО включає готівкові кошти в обігу поза депозитними корпораціями. Грошовий агрегат МІ — грошовий агрегат МО та переказні депозити в національній валюті. Грошовий агрегат М2 — грошовий агрегат МІ та переказні депозити в іноземній валюті й інші депозити. Грошовий агрегат МЗ (грошова маса) — грошовий агрегат М2 та цінні папери, крім акцій.

Комерційні банки створюють гроші в процесі депозитно-кредитної експансії, коли приріст депозитів в одному з банків призводить до му-льтиплікативного збільшення сукупної грошової пропозиції в масштабах усієї економіки.

Складовими грошової пропозиції є депозити економічних суб'єктів (Д) за необхідності може користуватися й готівка, що перебуває в обігу поза банківською системою.

Грошова пропозиція визначається:

МБ = МО + Д (9.1)

Так, готівка в обігу — це безпосередня частина і грошової бази, і грошової пропозиції, тоді як банківські резерви (і) є складовою грошової бази. Обидві величини пов'язані між собою через грошовий мультиплікатор — відношенням грошової пропозиції до грошової бази:

М0 + д

т =       ^, (9.2)

М0 + II

Грошовий мультиплікатор є відношенням грошового агрегату М3 до монетарної бази, його можна подати через співвідношення готівка — депозити (коефіцієнт депонування) та резерви — депозити (норма резервування).

Коефіцієнт депонування грошей (сг) визначається переважно поведінкою населення, котре вирішує, в якій пропозиції воно триматиме гроші готівкою та на депозитах:

МО

сг =     (9.3)

д

Норма резервування (гг):

гг = ^- (9.4) Д

визначається за двома частинками:

залежить від норми обов'язкових резервів комерційних банків;

залежить від величини надлишкових резервів, тобто резервів, які комерційні банки мають намір тримати понад обов'язкові резерви.

Надлишкові резерви необхідні банкам для задоволення потреби клієнтів у готівці та можливості здійснювати платежі між банками, розширювати свої активні операції.

Слід зазначити, що банки можуть задовольняти попит на резерви з різних джерел: за рахунок позичкових резервів, які комерційні банки беруть у кредит у центральному банку; за рахунок не позичкових резервів — резервів банківської системи, які створюються переважно центральним банком через операції на відкритому ринку за допомогою скупки цінних паперів.

Отже, грошовий мультиплікатор можна визначити за формулою, якщо поділити чисельник і знаменник першої формули на депозити:

сг + 1

т =       . (9.5)

сг + гг

Грошовий мультиплікатор залежить від багатьох факторів.

Загалом слід визначити фактори, що спричиняють зростання грошової пропозиції: зростання грошової бази, резервів банків, добробуту населення; покупка цінних паперів центральним банком; зменшення обов'язкового і надлишкового резервного співвідношення, рівня податків, відтоку депозитів.

За підсумками 2008 року Національний банк України проводив стриману грошово-кредитну політику, спрямовану на забезпечення стабільності національної грошової одиниці шляхом збалансування попиту і пропозиції на гроші та запобігання впливу монетарного чинника на інфляційні процеси. На 01.01.2009 р. грошова база становила 186,7 млрд. грн. і збільшилася за 2008 рік на 31,6 \% (за 2007 рік — на 46,0 \%). У цілому за 2008 рік обсяг грошової бази збільшився на 44,8 млрд. грн. Натомість зобов'язання Національного банку України перед банківським сектором, що не включаються в грошовий агрегат М3 (кошти банків на кореспондентських рахунках в Національному банку України), скоротилися на 0,4 млрд. грн. (на 2,2 \%) до 18,6 млрд. грн.

Значення грошового мультиплікатора упродовж 2008 року знизилося з 2,79 до 2,76, що відображало відплив коштів з депозитних рахунків банків протягом останнього кварталу минулого року та зменшення кредитної активності банків.

На 01.01.2009 р. у складі грошової маси готівкові кошти поза банками становили 154,8 млн. грн. і збільшились за 2008 рік на 39,3 \% (на 43,6 млрд. грн.), проте порівняно з 2007 роком (148.2 \%) темпи їх зростання уповільнились. У цілому за 2008 рік питома вага готівкових коштів поза банками в структурі грошового агрегату М3 зросла на 2,0 процентних пункту і на 01.01.2009 р. становила 30,0 \%.

Крім того, посилення напруженості на світових фінансових ринках і штучно спровокована недовіра до окремих депозитних корпорацій спричинили у жовтні 2008 року відплив коштів із банківської системи — за місяць обсяг готівки поза банками збільшився на 12,7 млрд. грн. (зокрема у першій декаді жовтня — на 8,3 млрд. грн.). З метою забезпечення стабільного функціонування банківської системи та зменшення впливу фінансової кризи Національний банк України вжив низку заходів, серед яких було недопущення відпливу коштів клієнтів із банківської системи.

9.2.2. Попит на гроші і фактори, які впливають на його рівень

Теорія попиту на гроші пройшла досить довгий і складний шлях розвитку, який відображається не лише у виникненні різних моделей. Вивчення цього питання та питання рівноваги попиту та пропозиції призвели до виникнення двох головних підходів і розробки двох різних моделей: монетаристської та кейнсіанської.

І. Фішер розробив у рамках класичної теорії економічної рівноваги завершену монетарну концепцію. Кількісну теорію І. Фішера в окремих випадках називають ще теорією попиту на гроші, тому що кількість грошей М, які знаходяться в обігу, поставлені в пряму залежність від номінального доходу, у формуванні якого вони беруть участь:

МУ = ОР, (9.6)

де М — гроші, що знаходяться в обігу в період часу; V — швидкість обігу грошей; <2 — обсяг реального випуску; Р — ціна одиниці товару. Попит на гроші МВ є функцією номінального доходу (Тн):

Ун = ОР (9.7)

МЮ = ДУн) (9.8)

Пропозиція грошей МБ є величиною екзогенною, що формується за рамками економічної системи і яка є наперед визначеною величиною. Умови рівноваги грошового ринку, коли МБ = МЮ можуть бути досягнуті через взаємодію інших ринків макроекономічної системи: товарів, ресурсів, праці. Згідно з класичною виробничою функцією в процесі формування реального доходу утворюється зв'язок між задіяними ресурсами.

У найбільш загальному вигляді попит на гроші є функцією, яка залежить від таких факторів як:

Рівень цін. їх номінальні значення у певний період визначають стартовий обсяг попиту на гроші. Інфляційні очікування стимулюють зниження попиту цього — власники грошей у своєму намаганні позбутися можливих втрат у результаті знецінення грошей вдаються до спроб трансформації грошей в інші види активів.

Інтенсивність товарно-грошового обігу або здійснення укладених угод. Чим вище ділова активність, тим більше випускається продукції, тим більше попит на гроші. У перехідній економіці одночасно діють принаймні три тенденції:

а)         зниження реальних обсягів виробництва, яке об'єктивно спри- чиняє зниження попиту на гроші;

б)         очікування високої інфляції посилює бажання якомога скоріше здійснити угоди та позбавитися грошей;

в)         розвиток торгівлі, який супроводжує перші роки реформ, підви- щує інтенсивність товарно-грошового обігу та призводить до зростан- ня попиту на гроші.

Схильність суб'єктів економіки до заощаджень у всьому можливому їх розмаїтті. Швидка та надзвичайно значна за обсягами втрата звичних споживачів і невизначеність перспектив штовхає товаровиробників на закупівлю дефіцитних товарів і валюти, що знижує попит на гроші.

Економічні агенти здебільшого використовують гроші як засіб мінімізації витрат — засіб найшвидшої трансформації одних ліквідних благ — товарів — в інші.

Так, зі збільшенням сукупного попиту на товари та послуги зростає і попит на гроші. В умовах стабільних цін та обмінних курсів це зростання може бути уповільнене чи прискорене змінами швидкості обігу грошей.

Швидкість обігу грошей (V) є відношенням номінального ВВП до агрегату М3:

V = ™ (9.6) М3

Швидкість обігу грошей — це функція багатьох змінних, які можна поділити на:

тривалість відтворювального циклу. Зростання у національній економіці питомої ваги галузей з тривалішим відтворювальним циклом призводить до уповільнення темпу обігу грошей і зростання попиту на них;

сезонні коливання. Сезонний характер багатьох галузей, пов'язаний із сільським господарством, призводить до значних сезонних коливань у попиті на гроші. Намагання людей відпочити переважно літом також викликає зростання попиту на гроші в цей період;

удосконалення фінансових технологій. Упровадження електронної системи платежів, безумовно, призвело до прискорення проведення розрахунків, прискорення темпу обігу грошей, зниження попиту на них;

здатність грошей тривалий час зберігати свої «споживчі» якості — довіра економічних агентів до грошей як до товару, здатного досить довгий час виконувати їх основні функції: міра вартості, засіб обліку та заощадження;

грошова політика центрального банку країни. Надання переваг певній функції грошей впливає на швидкість обігу.

9.2.3. Інфляція як результат взаємодії функцій попиту та пропозиції грошей

Інфляційна динаміка у 2008 р. була неоднорідною — її суттєве прискорення в січні — травні 2008 р. (до 31,1 \% у річному вимірі) змінилося подальшим уповільненням (до 22,3 \%). Утім, у грудні тенденція до зменшення показника інфляції в річному вимірі призупинилася.

Траєкторія розвитку інфляційних процесів у 2008 році корелюва-лася з динамікою бюджетних показників. Якщо в січні — травні минулого року видатки зведеного бюджету України збільшилися порівняно з аналогічним періодом минулого року на 46,9 \%, то за результатами 11 місяців 2008 р. цей показник уповільнився до 38,4 \%. У грудні зростання видатків прискорилося. Зокрема видатки загального фонду держбюджету зросли на 58,5 \% порівняно з груднем 2007 р. Разом з тим майже весь дефіцит загального фонду держбюджету (9,7 млрд. грн.) був сформований у грудні (8,7 млрд. грн.).

Також на динаміку інфляційних процесів вплинула тенденція до уповільнення темпів зростання реальних наявних доходів населення — у січні — листопаді 2008 р. цей показник становив 11,4 \%, а в січні — травні 2008 р. — 16 \%, в січні 2008 р. — 23,4 \%.

На уповільнення інфляції в другому півріччі минулого року вплинули також значні обсяги зібраного врожаю та зниження цін на світових ринках, які зумовили значне уповільнення темпів зростання цін виробників промислової продукції у IV кварталі 2008 року.

Значний внесок у зростання індексу споживчих цін у 2008 р. здійснило підвищення цін на фрукти (37,8 \%>), м'ясо та м'ясопродукти (на 34 \%), яйця (на 28,8 \%), а також на хліб і хлібопродукти (27,8 \%). Крім того, відбулося значне зростання цін за групою «житло, вода, електроенергія, газ та інші види палива» (28,2 \%). Збільшення цін на м'ясо та м'ясопродукти спричинено головним чином зменшенням поголів'я великої рогатої худоби. Підвищення цін на хліб і хлібобулочні вироби пов'язано насамперед з високими закупівельними цінами на зерно та із зростанням цін на газ для підприємств.

За підсумками 2008 року внесок в інфляцію за рахунок зростання попиту (базова інфляція) незначно перевищив внесок факторів пропозиції (небазова інфляція) — 11,7 в.п. та 10,6 в.п. відповідно.

Зниження обмінного курсу гривні до основних світових валют та високі інфляційні й девальваційні очікування домогосподарств призвели до зростання вузької базової інфляції (11,1 \% з початку року), показника, який є мірою імпортованої інфляції та відображає вплив курсової політики на динаміку споживчих цін.

Водночас інфляція витрат (одним з індикаторів якої є небазова інфляція) після стрімкого зростання протягом січня — травня 2008 р. (максимальне значення 46,4 \%) до кінця року знизилася до 24,1 \%. Основною причиною

уповільнення темпів зростання цього показника протягом другого півріччя 2008 р. був високий врожай зернових та олійних культур і відповідне зниження закупівельних цін, що призвело до зниження в річному вимірі цін на сирі харчові продукти (з максимального значення 69,3 \% у травні до 21,6 \% за рік). Додатковим чинником було зниження вартості палива та мастил (-8,3 \% за рік).

Інфляція цін виробників, яка зростала протягом січня — серпня 2008 р. (максимум — 46,9 \%о), що було пов'язано з прискореним зростанням світових цін на сировину, у подальшому суттєво знизилася. Зокрема у IV кварталі ціни виробників зменшилися на 8,2 \%, склавши в річному вимірі 23 \%. У контексті зниження світових цін на енергетичну сировину та метали найбільше у IV кварталі зменшилися ціни на кокс і продукти нафтопереробки (на 35,2 °\%) та продукцію металургії (на 24,7 °\%). До того ж у видобувній промисловості ціни знизилися на 21,0 \%, а в секторі виробництва та розподілення електроенергії, газу та води зросли на 4,0 \%.

Найбільший приріст цін протягом 2008 року відбувся в галузях видобування неенергетичних матеріалів (42,1 \%), а також виробництва та розподілення електроенергії, газу і води (42,2 \%).

9.2.4. Оцінка рівня доларизації і монетизації економіки України

Загальною рисою перехідних економік є нестабільність їх національних валют і високий рівень інфляції. Саме за таких умов перевага надається тій іноземній валюті, яка є резервною у світі, або до якої зберігається висока довіра. Для України і багатьох держав СНД — це американський долар. Результатом обігу двох валют в Україні стало формування бімонетарної системи, що містить у собі негативні наслідки:

в умовах часткової доларизації економіки Національний банк втрачає монетарні важелі управління, а також можливість повноцінно реалізувати грошово-кредитну політику;

знижується ефективність фіскальної політики;

відмова від національної валюти на користь іноземної з причин високої інфляції загострює процес знецінення грошей;

втрата Україною прибутку у вигляді сеньйоражу, оскільки його отримує країна-донор валюти, тобто СІНА.

Найпоширеніша оцінка рівня доларизації — введений МВФ індекс, який дорівнює відношенню депозитів у іноземній валюті до грошової маси М2.

За 2008 рік грошова маса в національній валюті зросла на 16,9 \% (у 2007 році — на 60,5 \%), в іноземній — на 75,2 \% (торік — на 28,1 \%). Значний приріст грошової маси в іноземній валюті відбувся переважно через зниження курсу гривні до основних іноземних валют. При цьому частка грошової маси в національній валюті за рік скоротилася з 77,2 до 69,4 \% з відповідним зростанням питомої ваги грошової маси в іноземній валюті. Отже у 2008 р. мало місце значне зростання доларизації економіки.

Швидкість обертання грошей у 2008 р. уповільнилась до 2,08 на 01.01.2009 р. порівняно з 2,19 на 01.01.2008 р. при зростанні розрахункового рівня монетизації економіки до 48,00 порівняно з 45,60 \% на початку року.

Динаміка монетизації української економіки за всіма показниками має три цикли. Протягом першого (1992 1996 рр.) спостерігалося зниження її рівня, упродовж другого (1997—2001 рр.) — стрімке зростання, протягом третього (2004—2008 рр.) — поступове зростання.

Монетизація як показник, обернений до швидкості обертання грошей, характеризує попит на гроші, який утворюється під дією чинників, безпосередньо не пов'язаних із обсягами ВВП та рівнем цін. Монетизація відображає інтенсивність використання грошей суб'єктами економіки. Зміни у динаміці цього показника зумовлюються, з одного боку, розвитком структури споживання, культурних потреб населення та іншими подібними факторами, а з другого — розвитком суспільного виробництва, ринкових відносин, інфраструктури ринку тощо.

Монетизація економіки та рівень її насиченості грошима безпосередньо пов'язані з таким важливим поняттям, як «фінансова глибина» (financial depth), що характеризує співвідношення обсягів строкових коштів і ВВП. Воно введено у 1980-х роках Світовим банком для відображення зв'язку між насиченістю економіки грошима, розвинутістю фінансової та грошово-кредитної системи, з одного боку, і темпами економічного зростання — з іншого.

Література [2, 23-26, 29-32, 35, 38, 40, 41, 53, 54, 57, 74, 75, 76, 77, 79, 80, 94, 95, 105, 124, 125]

Контрольні запитання

Як номінальна грошова пропозиція впливає на рівень ВВП?

Як визначається коефіцієнт надлишкової грошової пропозиції?

Як впливають гроші поза банками на дійсний ВВП?

Що таке стратегія і тактика грошово-кредитної політики?

Чому існує протиріччя стратегічних цілей грошово-кредитної політики?

У чому полягає сутність експансійної інфляційної політики НБУ?

У чому полягає сутність рестрикційної антиінфляційної політики НБУ?

Як взаємозв'язані грошово-кредитна та економічна політика НБУ?

Що таке монетизація економіки?

Назвіть фактори демонетизації економіки України?

Чим відрізняються попит на гроші та грошовий дохід?

Який курс має грошово-кредитна політика НБУ у теперішній час?

Практичні завдання

Задача 1. На підставі інформації, наведеної в Додатку Д, проаналізуйте динаміку і структуру грошових агрегатів; розрахуйте: грошовий мультиплікатор, показники доларизації і монетизації економіки України, швидкість обороту грошей.

Задача 2. Визначити, що відбудеться з пропозицією грошей (збільшиться, зменшиться, залишиться незмінною) в результаті наступних дій НБУ:

а)         продаж цінних паперів на відкритому ринку;

б)         зменшення норми обов'язкових резервів;

в)         зменшення облікової ставки;

г)         надання урядові касового кредиту.

Задача 3. Реальні темпи економічного росту прогнозуються у наступному році на рівні 63 \%, темпи інфляції — 23 \%, гадане несвоєчасне погашення позичок — 15 \%. Визначити реальний дохід на вкладений капітал 1 млн. грн. через 1 рік. Розрахувати інфляційну премію. Визначити відсоткову ставку з кредиту на 1 рік з поправкою на ризик несвоєчасного погашення позичок.

Задача 4. Грошова маса за рік зросла на 15 \%, швидкість обігу грошей за цей період збільшилась на 5 \%, загальний рівень цін на товари та послуги збільшився на 25 \%. Визначте динаміку реального та номінального ВВП.

Тестові завдання

В основі грошово-кредитної політики НБУ покладено:

а)         монетарну теорію;

б)         кейнсіанську теорію;

в)         таргетування інфляції;

г)         змішану форму.

Стратегія таргетування інфляції передбачає:

а)         установлення цільових орієнтирів показників інфляції;

б)         фіксацію валютного курсу;

в)         прив'язку до індексу цін;

г)         зростання грошової маси.

На які з названих цілей грошово-кредитної політики впливають її інструменти безпосередньо та опосередковано:

на стратегічні: Б) на тактичні;

на проміжні.

Для оперативного регулювання грошово-кредитним ринком НБУ використовує:

а)         стратегічні цілі;

б)         тактичні цілі;

в)         проміжні цілі;

г)         інструменти грошово-кредитної політики;

Грошово-кредитна політика НБУ направлена на:

а)         підтримку стабільності національної грошової одиниці;

б)         установлення валютного курсу;

в)         визначення оптимальної структури банківської системи;

г)         визначення обсягу готівкової маси для потреб економіки.

6. Грошова база розраховується як сума:

а)         грошового агрегату МО, М1 і резервів банків;

б)         грошового агрегату МО та депозитів банків;

в)         грошового агрегату МО і резервів банків;

г)         грошового агрегату МО і грошового мультиплікатора.