Центральний банк і грошово-кредитна політика - Навчальний посібник ( Косова Т. Д.)

6.5. основні вимоги глтг і організація боротьби з легалізацією «брудних грошей» у банківському секторі економіки

FATF є міжурядовою організацією ціллю якої є розробка та впровадження політики, на національному та міжнародному рівнях, боротьби з відмиванням коштів та фінансуванням тероризму. Секретаріат FATF розташований в приміщенні OECD.

FATF нараховує 34 члени: Аргентина; Австралія; Австрія; Бельгія; Бразилія; Канада; Китай; Данія; Європейська Комісія; Фінляндія; Франція; Німеччина; Греція; Рада Співробітництва Країн Перської Затоки; Гонконг, Китай; Ісландія; Ірландія; Італія; Японія; Люксембург; Мексика; Нідерланди; Нова Зеландія; Норвегія; Португалія; Росія; Сінгапур; Південна Африка; Іспанія; Швеція; Швейцарія; Туреччина; Об'єднане Королівство; та СІНА.

Індія та Республіка Корея — країни-спостерігачі. APG, CFATF, GAFISUD, MENAFATF та MONEYVAL — асоційовані члени.

Глобальна мережа протидії відмиванню коштів та фінансуванню тероризму також включає 3 інші міжнародні організації: ESAAMLG6, EAG та GlABA. Офшорна Група Банківських Наглядачів (OGBS) також є частиною цієї мережі.

FATF закликає всі країни вжити необхідних заходів для приведення їх національних систем стосовно боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванням тероризму у відповідність з новими рекомендаціями FATF та ефективного їх здійснення.

Базові Сорок Рекомендацій FATF були розроблені у 1990 році як ініціатива щодо боротьби з протиправним використанням фінансових систем особами, які відмивають гроші, одержані від реалізації наркотиків. У 1996 році Рекомендації вперше були переглянуті з метою відображення типів відмивання грошей, які змінюються. Сорок Рекомендацій у редакції 1996 року були схвалені більш як 130 країнами і є міжнародним стандартом у сфері боротьби з відмиванням грошей.

У жовтні 2001 року FATF поширила свій мандат на питання фінансування тероризму і зробила важливий крок, підготувавши Вісім Спеціальних Рекомендацій щодо боротьби з фінансуванням тероризму. Ці Рекомендації містять комплекс заходів, метою яких є протидія фінансуванню терористичних актів та терористичних організацій, і доповнюють Сорок Рекомендацій.

Переглянуті Сорок Рекомендацій застосовуються не тільки до відмивання грошей, а й до фінансування тероризму, і разом з Вісьмома Спеціальними Рекомендаціями з боротьби з фінансуванням тероризму створюють розширену, вичерпну і послідовну структуру заходів у боротьбі з відмиванням грошей і фінансуванням тероризму. FATF визнає, що країни мають різні правові та фінансові системи, а отже, не можуть вживати ідентичних заходів для досягнення спільної мети, особливо що стосується деталей. Тому Рекомендаціями встановлюється мінімум стандартів для імплементації рішення відповідно до умов країни і конституційних рамок. Рекомендаціями охоплюються усі заходи, які повинні вживатися в межах системи кримінальної юстиції і регулятивної системи, а також превентивні заходи для фінансових установ та деяких інших підприємств і сфер діяльності, а також у сфері міжнародного співробітництва.

Основним елементом у боротьбі з відмиванням грошей і фінансуванням тероризму є необхідність моніторингу систем країн на предмет їх відповідності вимогам міжнародних стандартів. Взаємна оцінка, проведена БАТЕ та відповідними регіональними організаціями стосовно розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей, а також оцінки, проведені Міжнародним валютним фондом та Світовим банком, є надзвичайно необхідним механізмом забезпечення ефективної імплементації Рекомендацій БАТЕ всіма країнами.

Країни повинні встановити карне переслідування за відмивання грошей на основі Конвенції ООН проти незаконного обігу наркотичних засобів та психотропних речовин 1988 р. (Віденська конвенція) та Конвенції ООН проти транснаціональної організованої злочинності 2000 р. (Палермська конвенція).

Країни повинні забезпечити: намір і відомості, які вимагаються для доведення факту злочину «відмивання грошей»; кримінальна відповідальність, а там, де це неможливо, цивільна та адміністративна відповідальність, повинна поширюватися на юридичних осіб.

Країни повинні вжити заходів, які можуть бути необхідними для надання компетентним органам цих країн повноваження на конфіскацію відмитої власності, доходів, одержаних у результаті злочинних дій з відмивання грошей або предикативного злочину, засобів, що використовувалися або існував намір їх використання для вчинення цих злочинів, або майна відповідної вартості, за умови, що не порушується право добровільної допомоги третіх осіб.

Країни забезпечують, щоб закони про збереження фінансовими установами таємниці не перешкоджали виконанню рекомендацій БАТЕ.

Фінансові установи не повинні відкривати анонімні рахунки або рахунки на явно фіктивні імена.

Фінансові установи повинні на додаток до звичайних правил обачливості стосовно політичних діячів.

Фінансові установи повинні стосовно закордонних кореспондентських банківських послуг та інших подібних відносин посилювати правила обачливості.

Фінансові установи повинні приділяти особливу увагу загрозі проведення операцій з відмивання грошей, яка з'являється унаслідок появи і розробки нових технологій, що можуть сприяти анонімності, і повинні у разі необхідності здійснювати заходи, спрямовані на запобігання їх використанню у схемах відмивання грошей. Зокрема, від фінансових установ необхідно вимагати здійснення процедур і політики, спрямованих на окремі ризики, пов'язані з діловими відносинами або операціями, які відбуваються не безпосередньо.

9.         Країни можуть дозволити фінансовим установам доручати посе- редникам або іншим третім сторонам застосовувати Правила належної обачливості щодо клієнтів (ПОК) або провадити діяльність за умови, що додержуються певні критерії. Якщо таке дозволяється, остаточна відповідальність за визначення і перевірку особи клієнта лежить на фінансовій установі, яка дає такі доручення третій стороні.

Фінансові установи повинні зберігати протягом п'яти років усі необхідні облікові документи стосовно внутрішніх і міжнародних операцій, на основі яких вони матимуть змогу оперативно відповідати на запити про інформацію, що надходять від компетентних органів. Обсяг цих документів повинен бути достатнім для того, щоб простежити хід окремої операції (включаючи суми і тип валюти, якщо таке мало місце) і таким чином в разі необхідності надавати правоохоронним органам докази щодо переслідування осіб, які звинувачуються у кримінальних діях.

Фінансові установи повинні звертати особливу увагу на всі складні, надзвичайно великі операції, на всі незвичні схеми проведення операцій, де не можна простежити очевидну економічну або законну кінцеву мету. Необхідно перевіряти наскільки це можливо зміст і цілі таких операцій і отримані висновки оформлювати у письмовій формі, щоб компетентні органи та аудитори могли ними користуватися.

Вимоги ПОК та вимоги щодо ведення обліку, викладені у Рекомендаціях 5, 6 та 8—11, застосовуються до визначених нефінансових підприємств та сфер діяльності у таких випадках: до казино, до агентів з питань нерухомості, до торговців дорогоцінними металами та дорогоцінним камінням, до юристів, нотаріусів, інших незалежних професіоналів у правовій сфері, до трастів і посередників.

Якщо фінансова установа підозрює або має достатні підстави підозрювати, що кошти є результатом кримінальної діяльності або пов'язані з фінансуванням тероризму, необхідно встановити вимогу (безпосередньо у законодавстві або у підзаконному акті) щодо негайного повідомлення про свої підозри підрозділу фінансової розвідки (ПФР).

Фінансовим установам, їх керівникам, посадовим особам та працівникам необхідно:

а) надавати визначений нормативними актами юридичний захист від кримінальної або цивільної відповідальності у зв'язку з порушенням будь-яких обмежень щодо розкриття інформації, обумовлених контрактом або будь-якими законодавчими, нормативними чи адміністративними положеннями, якщо вони добросовісно доводять свої підозри до відома підрозділу фінансової розвідки, навіть за умови, що вони не знали точно, з якими саме кримінальними діями пов'язана операція, а також незалежно від того, чи такі кримінальні дії насправді мали місце;

Ь) заборонити згідно із законом розголошення факту повідомлення ПФР про підозрілу операцію або пов'язану з цим інформацію.

Фінансові установи розробляють програми протидії відмиванню грошей та фінансуванню тероризму.

Вимоги, визначені в Рекомендаціях 13—15 та 21, застосовуються до всіх визначених нефінансових підприємств та сфер діяльності.

Країни повинні забезпечити застосування ефективних, адекватних та дієвих санкцій (кримінальні, цивільні або адміністративні) до фізичних або юридичних осіб, які не виконують вимог щодо боротьби з відмиванням грошей або фінансуванням тероризму.

Країни не повинні дозволяти створення або продовження роботи банків-оболонок. Фінансовим установами слід відмовлятися від вступу в кореспондентські банківські відносини з банками-оболонками або від продовження таких відносин. Фінансові установи повинні також вживати запобіжних заходів, щоб уникати встановлення кореспондентських банківських відносин з іноземними фінансовими установами, які дозволяють використання своїх рахунків банками-оболонками.

Країни повинні розглянути можливість:

здійснення заходів з виявлення або відстеження перевезень готівки та обігових грошово-кредитних документів на пред'явника через кордони за умови виконання жорстких правил щодо належного використання інформації та недопущення будь-яких обмежень свободи переміщення капіталів;

застосування і корисності системи, на основі якої банки та інші фінансові установи і посередники повідомляли б про всі внутрішні та міжнародні валютні операції, сума яких перевищує певний фіксований поріг, національному центральному органу з комп 'ютеризованою базою даних, які можуть надаватися для розслідування справ, пов'язаних з відмиванням грошей або фінансуванням тероризму, у розпорядження компетентних органів за умови виконання жорстких правил щодо належного використання інформації.

Країни повинні розглянути можливість застосування Рекомендацій БАТЕ до інших підприємств та сфер діяльності, які можуть бути задіяні у відмиванні грошей або фінансуванні тероризму.

Фінансові установи повинні приділяти особливу увагу діловим стосункам і операціям з особами, в тому числі компаніями та фінансовими установами, з країн, де Рекомендації ЕАТЕ не застосовуються або застосовуються недостатньою мірою.

Фінансові установи повинні забезпечити застосування вищезазначених підходів також до роботи своїх відділень і закордонних дочірніх компаній, в яких вони володіють більшістю акцій, особливо в тих країнах, де ці Рекомендації не застосовуються або застосовуються недостатньою мірою, в тих межах, у яких це можливо з огляду на місцеве законодавство і нормативні акти.

Країни повинні забезпечити адекватне регулювання діяльності фінансових установ і нагляд за їх діяльністю, а також ефективне впровадження цими установами Рекомендацій БАТЕ.

До визначених нефінансових підприємств та сфер діяльності повинні застосовуватися регулятивні і наглядові заходи.

Компетентні органи повинні розробити методичні рекомендації та надавати інформацію, яка допоможе фінансовим установам та визначеним нефінансовим підприємствам і сферам діяльності застосовувати національні заходи боротьби з відмиванням грошей і фінансуванням тероризму, зокрема щодо виявлення та повідомлення про підозрілі операції.

Країни повинні створити підрозділи фінансової розвідки, які є національними центрами для одержання (і, якщо це дозволено, запиту), аналізу і передачі повідомлень про підозрілі операції та іншої інформації щодо потенційного відмивання грошей або фінансування тероризму.

Країни повинні забезпечити відповідальність визначених правоохоронних органів за розслідування стосовно відмивання грошей і фінансування тероризму.

Під час проведення розслідувань стосовно відмивання грошей і відповідних предикативних злочинів компетентні органи повинні мати можливість одержувати документи та інформацію для використання у таких розслідуваннях, судовому переслідуванні та пов'язаних з цим діях.

Органи, що здійснюють нагляд, повинні мати адекватні повноваження для проведення моніторингу відповідності фінансових установ вимогам щодо боротьби з відмиванням грошей та фінансуванням тероризму, включаючи проведення перевірок.

Країни повинні надавати своїм компетентним органам, задія-ним у боротьбі з відмиванням грошей і фінансуванням тероризму, достатні фінансові, людські та технічні ресурси. Країни повинні встановити процедури, які гарантуватимуть сумлінне виконання обов'язків персоналом таких органів.

Країни повинні забезпечити наявність ефективних механізмів для співпраці органів, які визначають політику підрозділу фінансової розвідки, правоохоронних органів та органів нагляду, а також для координації у разі потреби їх діяльності в межах країни з питань протидії відмиванню грошей і фінансуванню тероризму.

Країни повинні надати своїм компетентним органам можливість оцінювати ефективність їх систем боротьби з відмиванням грошей і фінансуванням тероризму шляхом ведення всеохоплюючої статистики з відповідних питань, зокрема щодо отриманих та надісланих повідомлень про підозрілі операції; про розслідування, переслідування та вироки стосовно відмивання грошей і фінансування тероризму; про заморожену, арештовану і конфісковану власність; про взаємну правову допомогу або інші міжнародні запити про співробітництво.

Країни повинні вживати заходів для запобігання незаконному використанню юридичних осіб в цілях відмивання грошей, а також забезпечити компетентним органам своєчасне надання адекватної інформації про вигодоодержувачів та контроль щодо юридичних осіб або надання своєчасного доступу до цієї інформації.

Країни повинні вживати заходів для запобігання незаконному використанню трастів з метою відмивання грошей.

Кожна країна повинна негайно здійснити кроки для того, щоб імп-лементувати Віденську конвенцію, Палермську конвенцію та Міжнародну конвенцію ООН про боротьбу з фінансуванням тероризму 1999 року.

Країни повинні забезпечити надання швидкої, конструктивної і ефективної правової допомоги у ході розслідування і карного переслідування у справах з відмивання грошей і фінансування тероризму та у пов'язаних з цим розслідуваннях.

Наскільки це можливо, країни повинні надавати правову взаємодопомогу незалежно від того, чи вважається скоєне злочином в обох країнах.

Необхідно утворити орган для здійснення оперативних заходів у відповідь на запити інших країн щодо виявлення, заморожування, накладення арешту і конфіскації власності, доходів, отриманих внаслідок відмивання грошей, засобів, використаних або запланованих для використання з метою вчинення таких злочинів, або власності відповідної вартості.

Кожна країна повинна визнати відмивання грошей злочином, який передбачає екстрадицію, і здійснювати екстрадицію своїх громадян.

Країни повинні забезпечити здійснення їх компетентними органами якнайширшого міжнародного співробітництва з іноземними партнерами.