1. сутність фінансового ринку та його структурні елементи
Для нормального розвитку економіки необхідна мобілізація тимчасово вільних коштів фізичних та юридичних осіб, їхній розподіл і перерозподіл на комерційній основі між різними секторами економіки. Ці процеси мають здійснюватися на фінансових ринках. Фінансоеий ринок — це ринок, на якому визначаються попит і пропозиція на різноманітні фінансові інструменти. Фінансовий ринок існує як сукупність взаємопов'язаних і взаємодіючих ринків: • кредитний ринок — це механізм, за допомогою якого встановлюються взаємовідносини між підприємствами та громадянами, які мають потребу в фінансових ресурсах, та організаціями і громадянами, які можуть надати необхідні кошти на певних умовах; валютний ринок — це механізм, за допомогою якого встановлюються правові та економічні взаємовідносини між продавцями і покупцями валют; ринок цінних паперів — це ринок, що об'єднує частину кредитного ринку: ринок інструментів позики або боргових зобов'язань і ринок інструментів власності, тобто цей ринок охоплює операції з випуску і обігу інструментів позики, інструментів власності, а також їхніх гібридів; За іншого підходу в структурі фінансового ринку виділяють: ринок готівкових коштів; ринок короткострокових платіжних коштів, які виконують функції, подібні до готівкових грошей (чеки, векселі); ринок валюти; ринок цінних паперів; ринок позикового капіталу, тобто ринок коротко-, середньо-та довгострокових банківських кредитів. З точки зору дії фінансових інструментів фінансовий ринок розділяють як сукупність грошового ринку і ринку капіталів. Грошоеий ринок — це ринок готівкових грошей, короткострокових кредитних операцій, валюти. На грошовому ринку обертаються короткострокові інструменти. їхній рух зумовлений різницею в рівнях прибутку та ризику. Ринок капіталіе — це: частина фінансового ринку, де формується попит і пропозиція на середньо- та довгостроковий позиковий капітал; специфічна сфера відносин, об'єктом яких є наданий у позику грошовий капітал та формується попит і пропозиція на нього; сегмент ринку позикових капіталів, на якому здійснюються операції щодо середньо- та довгострокового фінансування й операції з цінними паперами (акціями, облігаціями). Ринок капіталів поділяється на ринок цінних паперів (інвестиційних інструментів) і ринок середньострокових та довгострокових банківських кредитів. Ринок капіталів — найважливіше джерело довгострокових інвестиційних ресурсів. З точки зору джерел залучення коштів фінансовий ринок включає: боргові ринки, або ринки кредиту. За допомогою фінансових інструментів суб'єкти господарювання беруть гроші в борг і використовують їх на свої потреби. ринки акціонерного капіталу. За допомогою акцій інвестори мають можливість об'єднати гроші, вкласти їх у певний проект. Головна функція фінансового ринку — трансформація вільних коштів у позиковий капітал. Фінансовий ринок робить рівно доступними грошові фонди для всіх його учасників (держави, підприємств, домашніх господарств), які мають одну мету — збільшення капіталу. Слід надати коротку характеристику окремих сегментів фінансового ринку. Кредитний ринок — це специфічна сфера економічних відносин, де об'єктом операцій виступає наданий на певних умовах у позику капітал. Цей ринок виконує такі функції: об'єднання дрібних, розрізнених грошових заощаджень населення, державних структур, приватного бізнесу, іноземних інвесторів і утворення великих грошових фондів; трансформація коштів у позиковий капітал, який забезпечує зовнішні джерела фінансування матеріального виробництва національної економіки; надання позик державним органам і населенню для вирішення таких важливих завдань, як покриття дефіциту державного бюджету, фінансування різного роду соціальних програм. Валютний ринок — це механізм, за допомогою якого встановлюються правові та економічні взаємовідносини між продавцями і покупцями валют. Валютний ринок виконує такі функції: своєчасне здійснення міжнародних розрахунків; регулювання валютних курсів; диверсифікація валютних резервів; страхування валютних ризиків; отримання прибутку учасниками валютного ринку у вигляді різниці курсів валют; проведення валютної політики, що ґрунтується на державному регулюванні національної економіки і реалізації погодженої політики в межах світового господарства. Валютний ринок України — це переважно міжбанківський ринок. Суб'єктами валютного ринку є продавці валюти, покупці та посередники. У їх ролі можуть виступати: комерційні банки — великі транснаціональні, середні, малі банки, для яких характерна тенденція до зосередження операцій на великих біржах; небанківські фінансові установи — фонди хеджування (в основному спекулятивні фонди) та пенсійні фонди. Ці установи безпосередньо на ринку не виступають, а користуються посередництвом банків; підприємства та приватні особи. Міжнародний ринок — сукупність операцій з валютами, які виступають на вільному світовому ринку в країні походження валюти. Сукупність операцій з валютою, яка виступає на вільному світовому ринку поза країною її походження, здійснюється на єв-роринку. Ринок цінних паперів охоплює досить широку сукупність суспільних відносин, які виникають і існують щодо цінних паперів, включаючи державне та інституційно-правове їх регулювання.
|