Фінансовий ринок - Навчальний посібник (Bacильєвa B.B., Bacильчeнкo O.P.)

2. характеристика облікового ринку та його особливості

 

Обліковий ринок — частина грошового ринку, де короткостро­кові грошові ресурси перерозподіляються між кредитними інсти­тутами шляхом купівлі-продажу векселів і цінних паперів з тер­мінами погашення, як правило, до одного року.

Обліковий ринок виник у XIX ст. в процесі розвитку торгівлі і банківської справи. Його основа — облікові і переоблікові опе­рації банків, тобто купівля-продаж основних першокласних ко­мерційних векселів для мобілізації коштів, отримання прибутку, інвестування, регулювання ліквідності тощо.

Облікові ставки значною мірою визначаються ставкою цент­рального банку, оскільки останній регулює операції грошового ринку і розмір грошової маси, що знаходиться в обігу. Операції на обліковому ринку мають велике значення для управління дер­жавним боргом.

До інституційної структури облікового ринку входять такі елементи:

центральний банк (в Україні Національний банк України);

комерційні банки;

спеціальні кредитні інститути, кошти яких формуються за рахунок залучення онкольних кредитів і 7-денних позик банків (під цінні папери).

Велике значення на обліковому ринку мають онкольний та ве­ксельний кредити.

Онкольний кредит (on-call credit) — короткостроковий кредит, який погашається на першу вимогу.

Він видається під забезпечення комерційними, казначейськи­ми й іншими векселями, цінними паперами, товарами; погаша­ється позичальником звичайно з попередженням за 2—7 днів. Онкольний кредит вважається найбільш ліквідною статею активу банку після касової готівки.

Обліковий ринок і його інститути допомагають підприємствам здійснювати фінансування на основі короткострокового залучен­ня капіталу — вексельних кредитів.

Вексельний кредит — це банківська операція з урахування (дисконту) векселів і видачі позик до запитання під забезпечення векселів.

Врахування, або дисконт, векселів полягає в тому, що банк, придбавши вексель за іменним індосаментом, негайно оплачує пред'явникові, а платіж отримує тільки з настанням зазначеного у векселі терміну. За достроковий платіж банк отримує з номіна­льної суми векселя певну винагороду на свою користь, тобто век­сель оплачується зі знижкою. Різниця між сумою, яку банк запла­тив, придбавши вексель, і сумою, яку він отримує за цим векселем у термін платежу, називається зарахуванням, або дис­контом.

Основними інструментами на обліковому ринку є банківські, казначейські і комерційні векселі, інші види — короткострокових зобов'язань.

Банківський вексель — це вексель, що засвідчує право його власника одержати і безумовне зобов'язання векселедавця спла­тити при настанні обумовленого терміну визначену суму грошей особі, яка дала гроші в кредит банку. Допомагає банкам акуму­лювати гроші, а векселетримачам — одержувати прибуток. Ви­конує функцію термінового депозиту (від 1 тижня до 1 року), є засобом накопичення. Може використовуватися векселетримачем як застава.

Казначейський вексель — один із видів державних цінних па­перів, що засвідчує внесення їхнім власником коштів до бюджету і дає право на одержання фіксованого доходу протягом строку володіння цими паперами. Казначейські векселі випускаються на пред'явника і обертаються на ринку цінних паперів. Випускають їх центральні банки за дорученням Міністерства фінансів (казна­чейства) за ціною, меншою від номіналу. Казначейські векселі можуть купувати комерційні банки, а також центральний банк.

Комерційний вексель — це вексель, який видається позичаль­ником під заставу товару.

Розрізняють векселі простий і переказний.

Простий вексель містить просте, нічим не обумовлене зо­бов'язання векселедавця заплатити власнику векселя після зазна­ченого терміну певну суму.

Переказний вексель (тратта) містить письмову вказівку век­селетримача (трасанта), що адресована платникові (трасату), за­платити третій особі (ремітенту) певну суму грошей у визначе­ний термін. Термін обороту тратти — до 90 днів.

Переказний вексель повинен мати акцепт — зобов'язання платника (трасата) оплатити цей вексель (тратту) при настанні вказаного в ньому терміну. Акцепт оформлюється написом на векселі («Акцептований») і підписом платника. За допомогою акцепту особа, що вказана у векселі як платник, стає акцептан­том, тобто головним вексельним боржником. Акцептант відпові­дає за оплату векселя в зазначений термін, і в разі несплати влас­ник векселя може подати позов проти акцептанта. Акцептовані банками векселі використовуються при наданні банками позик один одному.

Депозитний сертифікат — письмове свідоцтво комерційного банку про депонування грошових ресурсів, яке свідчить про пра­во вкладника на отримання депозиту (внеску).

Депозитні сертифікати бувають термінові і до запитання. На ринку обертаються термінові депозитні сертифікати; вони мо­жуть бути продані вкладниками банку або дилерами з втратою відсотків або передані однією особою іншій за допомогою пере­даточного напису.

Банківський акцепт — згода банку на оплату платіжних доку­ментів, форма гарантії їх оплати; оформлюється банком-акцеп­тантом у вигляді відповідного напису. Банківські акцепти — це акцептовані комерційними банками тратти з терміном оплати, як правило, до 180 днів.

Чек — складений за встановленою формою документ, який містить письмовий наказ власника рахунка в комерційному банку заплатити певну суму грошей чекотримачу.

В Україні чеки використовуються для безготівкових розраху­нків, а також для отримання готівки з рахунка (грошовий чек). Чеки бувають ордерні — виписані на певну особу з обов'язковим попередженням про наказ заплатити; чеки на пред'явника — без найменування отримувача; іменні — на певну особу. Чекодавець, як правило, пред'являє чек у свій банк на інкасо. Чек замінює гроші в платіжному обігу, виступає в ролі кредитних грошей. Він повинен мати покриття. Обіг чеків у різних країнах регулюється законами про чеки і Женевською конвенцією. При обігу банків­ського чека не вказується, кому або за чиїм наказом необхідно платити, тобто ставиться тільки напис індосаменту. Чек може бу­ти просто переданий іншій особі.

Таким чином, на обліковому ринку обертається величезна ма­са короткострокових цінних паперів, головна характеристика яких — висока ліквідність і мобільність.