Фінансовий ринок - Навчальний посібник (Bacильєвa B.B., Bacильчeнкo O.P.)

2. методи оцінювання ризику на фінансовому ринку

 

Фінансовий, як і будь-який ризик, має математично виражену ймовірність настання втрат, яка спирається на статистичні дані і може бути розрахована з досить високою точністю. Щоб кількіс­но визначити величину фінансового ризику, необхідно знати всі можливі наслідки будь-якої окремої дії та ймовірність самих нас­лідків. Ймовірність означає можливість отримання певного ре­зультату.

Визначення фінансового ризику здійснюється під час форму­вання проблеми прийняття фінансового рішення та вивчення си­туації, пов'язаної з ним, і полягає в:

виявленні причин і факторів, які збільшують чи зменшують конкретний тип фінансового ризику;

проведенні аналізу й ідентифікації виявлених причин і чин­ників;

виділенні етапів і робіт, під час яких можуть виникати пере­думови фінансового ризику.

У статистичному аналізі величина (або рівень) ризику вимі­рюється двома критеріями: середнім очікуваним значенням (дис­персією) і коливанням, змінністю (варіацією можливого резуль­тату). Дисперсія при цьому вимірює можливий середній результат. Варіація показує міру відхилення від фактичної серед­ньої величини. Дисперсія при оцінюванні фінансового ризику підприємства являє собою середньозважену величину з квадратів відхилень дійсних фінансових результатів ризикованих вкладень від середніх очікуваних:

а2 = ^1-, (4.1) п

де а2 — дисперсія; х — очікуване значення для кожного випадку вкладення фінансових ресурсів; х — середнє очікуване значен­ня; п — кількість вкладень фінансових ресурсів (частота).

Середня величина являє собою узагальнену кількісну характе­ристику і не дає змоги прийняти рішення на користь будь-якого варіанта вкладення капіталу. Для остаточного прийняття рішення необхідно виміряти змінність показників, тобто визначити міру змінності можливого результату. Змінність можливого результа­ту — це ступінь відхилення очікуваного значення від середньої величини. Для цього розраховують середнє квадратичне відхи­лення за формулою:

 

(4.2)

 

Середнє квадратичне відхилення є іменованою величиною і вказується в тих самих одиницях, у яких вимірюється варіа­ційна ознака. Дисперсія і середнє квадратичне відхилення є мірами абсолютної змінності. Для аналізу використовується коефіцієнт варіації. Він являє собою відношення середнього квадратичного відхилення до середнього арифметичного і по­казує ступінь відхилення отриманих значень. Коефіцієнт варі­ації — відносна величина; він відображає змінність. Тому на його величину не впливають абсолютні значення показника, який вивчається. За допомогою коефіцієнта варіації є можли­вість порівнювати навіть змінність ознак, виражених у різних одиницях виміру.

Коефіцієнт варіації обчислюється за формулою:

 

у=-^х 100, (4.3)

х

де V - коефіцієнт варіації; а — середнє квадратичне відхилення; х — середнє очікуване значення.

Коефіцієнт варіації може змінюватися від 1 до 100 \%. Чим вищий цей коефіцієнт, тим сильніші коливання. Встановлена є така якісна оцінка значень коефіцієнта варіації: до 10 \% — слабкі коливання фінансового ризику вкладень; 10 — 25 \% — середні, помірні коливання; понад 25 \% — високі коливання фінансового ризику.

При використанні дисперсії і варіації враховують, що фінан­совий ризик має математично визначену ймовірність отримання фінансового результату. Цю ймовірність можна визначити експе­ртним шляхом або на підставі математичних розрахунків частот ступеня фінансового ризику. Розрахунок ймовірності фінансових ризиків на основі дисперсії, варіації і середніх величин як мето­дів статистичного аналізу в сучасних умовах є основним методом оцінювання фінансових ризиків підприємства.

Застосовуються й інші аналітичні методи оцінювання фінан­сового ризику. Найперспективніший із них — факторний аналіз фінансових ризиків.

Останнім часом активно використовується метод експертних оцінок. Складаються різноманітні порівняльні характеристики рі­внів ризику, визначаються рейтинги, готуються аналітичні експе­ртні огляди.

Одним із методів оцінювання фінансових ризиків є економіко-математичне моделювання. Головне при цьому — правильний вибір моделі, виходячи з конкретної ситуації.

Досить перспективною є комп'ютерна імітація фінансового ризику підприємства. В сучасних умовах створено певний набір готових програмних продуктів за його оцінкою.

Досить перспективним є метод соціально-економічного екс­перименту, який передбачає проведення окремих експериментів за типовими фінансовими ситуаціями.

На практиці при оцінюванні фінансового ризику широко за­стосовується метод аналогій. Спеціалісти, фінансові менеджери на підставі різних публікацій або практичного досвіту інших під­приємств оцінюють ймовірність настання певних подій, отри­мання конкретного фінансового результату, ступінь фінансового ризику.

У банківській діяльності на нормативному рівні закріплено функціонування систем ризик-менеджменту в банках України через розробку і прийняття Методичних рекомендацій щодо ор­ганізації та функціонування систем ризик-менеджменту в банках України Правлінням Національного банку України (Постанова Правління Національного банку України Про схвалення Методи­чних рекомендацій щодо організації та функціонування систем ризик-менеджменту в банках України № 361 від 02.08.2004). Ви­користання цієї Методики має обмежити рівень прийнятних фі­нансових ризиків для вітчизняних банківських закладів, а отже, і для всієї банківської системи.

Оцінювання ризику — свого роду мистецтво, що ґрунтується на поєднанні наукових методик та інтуїції експертів, аналітиків. Воно базується на одночасному врахуванні та поєднанні багатьох суперечливих факторів, використанні різноманітних теоретичних прецедентів практики.

3. Методи управління фінансовими ризиками

 

Для зниження ступеня фінансового ризику застосовуються рі­зні способи: диверсифікація, придбання додаткової інформації, лімітування, страхування.

Диверсифікація являє собою процес розподілу інвестованих коштів між різними об'єктами вкладення, які безпосередньо не пов'язані між собою. На принципі диверсифікації ґрунтується ді­яльність інвестиційних фондів, які продають клієнтам свої акції, а отримані кошти вкладають у різні цінні папери, що купуються фондом на ринку і дають постійний прибуток. Диверсифікація дає змогу уникнути частини ризику при розподілі капіталу між різними видами діяльності.

Лімітування — це встановлення ліміту, тобто граничних сум витрат, продажу, кредиту. Лімітування є важливим засобом зни­ження ступеня ризику і застосовується банками при видачі позик, при укладанні договору на овердрафт; суб'єктами господарюван­ня — при продажу товарів у кредит (на кредитні картки), на до­рожні чеки і єврочеки; інвесторами — при визначенні сум вкла­дення капіталу.

Страхування виражається в тому, що інвестор готовий від­мовитися від частини прибутків, тільки б уникнути ризику, тобто він готовий заплатити за зниження ступеня ризику до нуля. Фактично, якщо вартість страховки дорівнює важливому збитку, інвестор, не схильний до ризику, захоче застрахуватися так, щоб забезпечити повне відшкодування будь-яких фінансо­вих втрат.

Для страхування характерні:

цільове призначення створеного грошового фонду, витра­чання його ресурсів тільки на покриття втрат (надання допомоги) в обумовлених випадках;

імовірнісний характер відносин, оскільки заздалегідь неві­домо, коли настане відповідальна подія, якою буде її сила і кого із страхувальників вона зачепить;

поверненість коштів, тому що ці кошти призначені для ви­плати відшкодування втрат від усіх страхувальників, а не від ко­жного окремо.

У процесі страхування відбувається перерозподіл коштів між учасниками створення страхового фонду: відшкодування збитків одному або декільком страхувальникам здійснюється шляхом розподілу втрат на всіх. Кількість страхувальників, які внесли платежі протягом того чи іншого періоду, більша від кількості тих, хто отримує відшкодування.

Широко використовується метод страхування цінового ризику шляхом проведення протилежних операцій із різними видами бі­ржових контрактів. Цей метод отримав назву хеджування.

Хеджування — купівля і/або продаж похідних цінних паперів (опціонів або ф'ючерсів) для того, щоб знизити ризик можливих втрат від майбутніх біржових угод.

Хеджування можна розглядати як систему укладання терміно­вих контрактів і угод, що враховує ймовірність у майбутньому зміни обмінних валютних курсів і ставить за мету уникнення не­сприятливих наслідків цих змін. В Україні хеджування розгляда­ється як страхування від ризиків несприятливих змін цін на будь-які товарно-матеріальні цінності за контрактами і комерційними операціями, що передбачають поставку (продаж) товарів у май­бутньому.

Хеджування на підвищення, або хеджування купівлею, являє собою біржову операцію з купівлі термінових контрактів чи оп-ціонів. Хедж на підвищення застосовується в тих випадках, коли необхідно застрахуватися від можливого підвищення цін (курсів) у майбутньому. Він дає змогу встановити купівельну ціну наба­гато раніше, ніж був придбаний реальний товар.

Хеджування на зниження, або хеджування продажем, — це біржова операція з продажу термінового контракту. Хеджер, який здійснює хеджування на зниження, передбачає здійснити в май­бутньому продаж товару, і тому, продаючи на біржі терміновий контракт або опціон, страхує себе від можливого зниження цін у майбутньому.

Хеджування може здійснюватися як із допомогою валютного опціону, так і через форвардну угоду.

Валютний опціон — це право покупця купити і зобов'язання продавця продати певну кількість однієї валюти в обмін на іншу за фіксованим курсом на заздалегідь узгоджену дату або протя­гом узгодженого періоду.

Таким чином, опціонний контракт є обов'язковим для покуп­ця. Суб'єкт господарювання купує валютний опціон, який надає йому право (але не зобов'язання) придбати певну кількість валю­ти за фіксованим курсом в обумовлений день (європейський стиль).

Форвардна операція являє собою взаємне зобов'язання сторін провести валютну конверсію за фіксованим курсом на заздале­гідь обумовлену дату.

Терміновий, або форвардний, контракт — це зобов'язання для двох сторін (продавця і покупця). Продавець зобов'язаний прода­ти, а покупець купити певну кількість валюти за встановленим курсом у певний день.

Переваги форвардної операції проявляються у відсутності пе­редчасних витрат і в захисті від несприятливої зміни курсу валю­ти. Недоліком є потенційні витрати, пов'язані з ризиком втраче­ної вигоди.

Терміновий ринок, інструменти якого застосовуються з метою зниження фінансового ризику, є одним із найбільш динамічно зростаючих сегментів.

Подальша інтернаціоналізація світового фінансового ринку на фоні процесів глобалізації всієї економіки розкриває дедалі ши­рші можливості використання строкових угод на ринках різних країн і забезпечує страхування інвесторів від можливих втрат коштів у процесі їх диверсифікованого вкладання в різні фінан­сові інструменти. Численність функціонуючих на фінансовому ринку країни фінансових інструментів характеризує ступінь роз-винутості такого ринку.

 

Питання для семінарських та практичних занять

Фактори виникнення ризиків на фінансовому ринку.

Класифікація фінансових ризиків.

Методи оцінювання фінансових ризиків.

Методи управління фінансовими ризиками.

Хеджування як своєрідний метод страхування цінового ризику.

Особливості процесу хеджування на фінансовому ринку України.

Законодавче регулювання встановлення прийнятного рівня фі­нансових ризиків в банківській діяльності в Україні.

Знайдіть та запам'ятайте законодавчі визначення термінів «хеджування», «опціон», «валютна операція на умовах «форвард»», «валютний своп».

Тестові завдання

Ризик, пов'язаний із загальною економічною ситуацією в країні та світі, визначають як:

 

несистематичний; Б) систематичний;

ліквідності; Г)селективний.

Доповніть перелік методів оцінки фінансового ризику:

 

факторний аналіз;

Б) метод експертних оцінок;

економіко-математичне моделювання;

Процес розподілу інвестиційних коштів між різними об'єктами вкладання, які безпосередньо не пов'язані між собою, як метод зни­ження фінансового ризику називається:

 

страхуванням; Б) лімітуванням;

диверсифікацією;

Купівля і/або продаж похідних цінних паперів з метою зниження ризику можливих втрат від майбутніх біржових угод — це:

 

форфетування; Б) лімітування;

трансферт; Г) хеджування.

Коефіцієнт ризику на фінансовому ринку розраховується як:

 

відношення максимально можливої суми збитку до обсягу влас­них фінансових ресурсів;

Б) відношення середнього квадратичного відхилення до середнього очікуваного значення;

відношення дисперсії до середнього квадратичного відхилення.

Хеджування може здійснюватися за допомогою:

 

сек'юритизації; Б) консолідації;

валютного опціону; Г) фінансового векселя.

Біржова операція з продажу термінових контрактів чи опціонів — це:

А) хеджування на підвищення; Б) хеджування на зниження.

Спостереження, оцінювання і виявлення тенденції розвитку фі­нансового ринку — це:

моніторинг;

Б) прогнозування;

моделювання; Г) контролінг.

9. Дайте визначення: «Фінансовийризик — це...». 10. Взаємне зобов'язання сторін провести валютну конверсію за фік­сованим курсом на заздалегідь обумовлену дату — це:

ф'ючерсна операція; Б) форвардна операція;

операція своп; Г) операція спот.

 

Тематика рефератів

Види фінансових ризиків і можливі напрями їх зниження.

Оцінювання фінансових ризиків у банківській діяльності.

Управління фінансовими ризиками в банківській діяльності.

Розвиток хеджування в світі й в Україні.

Строкові операції як інструменти перерозподілу фінансових ри­зиків.