Охорона праці - Навчальний посібник (Грибан В. Г., Негодченко О. В.)

1.4.  стан охорони праці, виробничого травматизму і професійної захворюваності в україні та інших державах. невиробничий травматизм

 

Відповідно до ст. 3 Конституції України і Закону «Про охорону пра­ці» основним принципом державної політики є пріоритет життя і здо­ров' я робітників відносно будь-яких результатів виробничої діяльності. Для розвитку і швидкого втілення в життя цього принципу керівництво держави вживає ряд організаційних заходів. Так, згідно з наказом Прези­дента України було розроблено державну програму підвищення рівня знань населення України з питань охорони праці.

Але, незважаючи на це, в Україні має місце ціла низка негативних явищ на виробництві (аварії на шахтах, травматизм на транспорті, профе­сійні захворювання у промисловості). Щоденно на виробництві отриму­ють травми у середньому 160 чоловік, з низ 20 стають інвалідами, а 4-5 ­гинуть.

Особливо травмонебезпечною залишається вугільна промисловість. Кожен мільйон тонн вугілля, видобутого в Україні, обриває життя до п'яти шахтарів. У США цей показник майже у 100 нижчий, а в Росії - у 3,8 рази.

Причиною високого рівня виробничого травматизму в Україні є не­дбале ставлення деяких керівників підприємств до проблем охорони пра­ці, застарілі малобезпечні технології та брак коштів на реконструкцію ви­робництва, переозброєння його сучасною технікою, низька виробнича дисципліна.

Травматизм може бути і невиробничий. Так, внаслідок дорожньо-транспортних пригод в останні роки загинуло або отримало травми різно­го ступеню складності особливо багато людей. Тільки на Україні цей по­казник складає близько 18 тисяч осіб на рік.

Є хвороби, які у разі недотримання на виробництві й у побуті правил санітарії та гігієни, швидко розповсюджуються. Наприклад, від туберку­льозу в 1999 р. на Україні померло майже 20 тисяч людей.

За статистичними даними, щорічно в Україні реєструється близько 2,5 тис. осіб, в яких виявлені професійні захворювання.

Ріст енергетики, промислового виробництва, численності засобів транспорту в світі призводить до зростання виробничого і невиробничого травматизму. Так, у машинобудівній галузі Росії в 1999 р. травмовано 17,8 тисяч, загинуло 280 осіб.

Величезна аварія - витікання 43 т отруйного газу метилізоцианату на заводі американської фірми «Юніон Карбайт» у м. Бхопалі (Індія) у груд­ні 1984 р. - призвела до загибелі 3150 людей. Більше 200 тисяч людей отримали значні травми й ушкодження органів дихання, печінки, нирок, центральної нервової системи тощо.

В останні роки значні аварії з людськими жертвами та забрудненням навколишнього середовища мали місце на підприємствах хімічної проми­словості та на шахтах Китаю.

Згідно з даними Міжнародного бюро праці, у світі в середньому на 100 тисяч працюючих щорічно припадає близько 6 нещасних випадків зі смертельними наслідками, а кожні три хвилини внаслідок нещасного ви­падку на виробництві або професійного захворювання помирає одна лю­дина.