5.6. дії працівників на випадок пожежі та надання першої допомоги поте­рпілим

Пожежа супроводжується низкою характерних шкідливих небезпечних факторів, які створюють реальну загрозу для життя і здоров'я людей: висока температура може призвести до опіків, дим роздратовує слизуваті оболонки верхніх дихальних шляхів і зору, нестача кисню викликає гіпоксію, порушення координації рухів.

Самими небезпечними факторами пожежі є токсичні продукти горіння( оксиди вуглецю, ціанід водню та ін.).

Виходячи з цього, завжди, в першу чергу, необхідно терміново залишити активну зону горіння. Перед тим, як вийти з приміщення, потрібно перекрити газ та вимкнути усі електроприлади, а краще здійснити повне знеструмення об'єкту. При виході щільно закрити двері.

Якщо пожежа виникла на вашому поверху і безпосередньої загрози для працівників немає, то потрібно здійснити запобіжні заходи від можливого не­гативного впливу води, яку використовують для гасіння. При цьому знеструм-люють приміщення, відсувають від стін меблі, накривають обладнання, пред­мети тощо захисною плівкою або іншими підручними засобами. На випадок виникнення пожежі на нижньому поверсі, виникає загроза негативного впливу диму на людей та перешкода для їх евакуації. У такому разі приміщення по­трібно негайно залишити, але перед тим, як виходити через двері, їх треба тро­хи привідчинити (ні в якому разі не можна різко відкривати або вибивати две­рі, бо миттєвий доступ кисню може викликати викид полум'я ). Тому під час пожежі двері треба відчиняти обережно з урахуванням перепаду температури і впливу полум' я.

Після відчинення дверей і впевненості, що на шляху виходу з будівлі ще немає сильного задимлення та високої температури, необхідно негайно зали­шити будинок, рухаючись по коридорам та сходовим клітинам. Користуватись ліфтом у разі пожежі категорично заборонено, за винятком ліфтів, які спеціа­льно призначені для транспортування підрозділів пожежної охорони.

Якщо приміщення відрізане вогнем, димом, високою температурою від основних шляхів евакуації, то насамперед необхідно перешкодити доступу диму і продуктів горіння до нього, для чого негайно закрити усі щілини у дверях будь-яким матеріалом (ганчірки, штори тощо), за винятком синтетич­них. Краще, щоб вони були змочені водою.

У приміщенні, яке заповнене димом, рухатись потрібно повзком у напря­мку до вікна, закривши при цьому за можливості ніс та рот зволоженою тка­ниною і подати сигнал про допомогу. Ніколи не стрибайте у вікно без самої явної про це необхідності (кожен другий стрибок з четвертого поверху при пожежі є смертельним). Якщо стрибати все ж таки прийдеться, спочатку вики­ньте за можливості через вікно м'які речі: матраци, подушки і ін., спробуйте залізти на підвіконник, повиснути на ньому, на руках, щоб зменшити висоту падіння і, відштовхнувшись, стрибайте, спрямовуючи своє тіло на м' які пред­мети.

При рятуванні потерпілих з будівель, що горять, та при гасінні пожежі ви­конувати наступні правила:

-   перед тим, як увійти у палаюче приміщення, накритися з головою мокрим покривалом, плащем тощо;

двері в задимлене приміщення відкривати обережно, поволі, при­криваючи корпус тіла дверним полотном для того, щоб уникнути спалаху полум' я від швидкого приливу свіжого повітря;

у дуже задимленому приміщенні пересуватись поповзом або схи­лившись, бо більшість нагрітих газоподібних речовин та дим скупчуються у верхній частині приміщення;

для захисту від чадного газу по можливості дихати крізь зволоже­ну тканину;

якщо виникло займання одягу, лягти на землю (підлогу) та пере­кочуватися для збиття полум' я (бігти не можна, тому що полум' я може ще збільшитися);

побачивши людину, на якій горить одяг, потрібно накинути на неї пальто, плащ, покривало та щільно притиснути і, таким чином, збити по-лум' я;

-           при гасінні пожежі використовувати вогнегасники та інші засоби гасіння за призначенням, спрямовуючи їх на поверхню, що горить. Горіння одягу, безпосередні контакти з полум'ям, розжареними предме­тами, рідинами, що горять, призводять до опіків різного ступеню.

Опіки І, ІІ, ІІІ А ступенів належать до поверхневих. Вони можуть загоюва­тися самостійно з повним відновленням шкірного покриву навіть на великій площі опіку. Глибокі опіки ІІІ Б та ІУ ступенів принципово відрізняються тим, що загоюються рубцюванням та здебільшого вимагають хірургічних методів лікування.

Перша допомога повинна бути спрямована на припинення впливу високої температури на потерпілого. Його кладуть в горизонтальне положення та шви­дко гасять одяг, що горить, будь-яким способом.

При невеликому опіку (І ступеня) необхідно підставити обпечене місце під струмінь холодної води та тримати до стихання болі, а потім змочити ура­жену ділянку спиртом або одеколоном, не накладаючи пов' язки.

При сильних опіках та утворенні пухирів необхідно на них покласти сте­рильну антисептичну пов' язку. У разі відсутності такого роду матеріалів вико­ристовують чистий рушник, простирадло, хустинку тощо, дати знеболювальні препарати.

При великих опікових ураженнях шкіри треба негайно викликати швидку допомогу, закутати потерпілого чистим пропрасованим простирадлом, дати знеболювальні препарати та велику кількість рідини (чай, мінеральна вода).

При сильних опіках не можна:

обробляти шкіру спиртом, одеколоном, поливати пухирі та обвуг­лену шкіру водою;

проколювати пухирі, що утворились, щоб не інфікувати рану;

змащувати вражені місця жиром, розчином брильянтовим зеленим, засипляти порошками (це перешкоджає подальшому лікуванню);

зривати прилиплі до місця опіку частини одягу;

дозволяти потерпілому самостійно пересуватись(можливий шок).