Охорона праці - Навчальний посібник (Грибан В. Г., Негодченко О. В.)

4.6. безпека при вантажно-розвантажувальних роботах

 

4.6.1. Класифікація вантажів за масою одного місця та небезпечністю. Правила перевезення та складування вантажів

Механізація вантажно-розвантажувальних робіт є одним з найважли­віших завдань охорони праці. Про це свідчить аналіз виробничого трав­матизму, пов' язаний з цим видом робіт, а саме - найбільш високий рівень він має там, де такі роботи виконуються вручну.

Безпека при роботі транспортного агрегату значною мірою залежить від виду, маси та інших властивостей (характеристик) вантажів.

За масою вантажі поділяються на три категорії: І - маса одного місця до 80 кг; ІІ - від 81 до 500 кг; ІІІ - понад 500 кг.

За ступенем небезпеки усі вантажі поділяються на 7 груп:

вантажі малонебезпечні (предмети широкого вжитку);

горючі речовини (бензин, газ тощо);

пилоподібні і гарячі вантажі (цемент, бітум, асфальт);

обпікаючі речовини (кислоти, луги і ін.);

балони із зрідженим і стисненим газом;

вантажі, небезпечні за розмірами (габаритами);

вантажі особливо небезпечні (вибухові та отруйні) речовини. Кожна із зазначених груп вантажів вимагає особливих заходів при їх

перевезенні і складуванні. Небезпечні вантажі повинні мати визначені знаки небезпеки.

Вантажі 1-ї групи розміщують в кузовах автомобілів у різній тарі або без неї. Якщо вантажі вкладають вище бортів, їх закріплюють, але висота не повинна перевищувати 3,8 м. Вантажі вагою одного місця більше 80 кг (бочки, рулони, барабани) завантажують за допомогою засобів механіза­ції.

Вантажі 2-ї групи завантажують і розвантажують лише механізовано. Посудини повинні бути герметичні і розміщуватись пробками вверх, а при зливанні рідини тару заземляють.

Вантажі 3-ї групи також завантажують і розвантажують механізова­но. Їх розміщують на рівні бортів, а пилоподібні накривають брезентом.

Гарячі вантажі заборонено перевозити в автомобілях з дерев'яним кузо­вом.

Вантажі 4-ї групи переносять і розміщують у кузові 2 робітники. Категорично заборонено переносити такі вантажі на спині, плечах і попереду себе. Бочки, барабани і ящики з їдкими речовинами необхідно перевозити спеціальним транспортом.

Вантажі 5-ї групи розміщують у металевих і дерев'яних контейнерах. Балони можна встановлювати вертикально або горизонтально. При горизон­тальному розміщенні вентилі балонів спрямовують у бік дороги і на них на­гвинчують захисні ковпаки. При безконтейнерному перевезенні на балон на­дівають гумові кільця або прокладки. Одночасно перевозити балони з киснем і з ацетиленом (навіть порожні) не допускається.

Вантаж/ 6-ї групи перевозять лише в кузовах автомобілів. Якщо дов­жина вантажу перевищує кузов на 2 м, то для перевезення таких вантажів використовують автомобілі з причепами-розпусками або напівпричепа­ми.

Вантажі 7-ї групи навантажують у спеціальні транспортні засоби працівники, що прийшли спеціальне навчання й інструктажі та забезпе­чені засобами індивідуального захисту.

При організації вантажно-розвантажувальних робіт значну роль при­діляють розмірам робочих майданчиків, ширині під' їзних шляхів при од­но- і двобічному русі, їх покриттю і технічному стану.

Майданчики для проведення вантажно-розвантажувальних робіт по­винні мати рівне та тверде покриття з ухилом не більше ніж 5о, а також відповідне освітлення. У місцях проведення вантажно-розвантажувальних робіт необхідно встановити знаки безпеки (ГОСТ 12.4.026-76).

Заходи технічної безпеки передбачають також дотримання встанов­лених правил складування вантажів. Так, кошики з бутлями агресивних речовин розміщують у складах лише в один ряд. Вантажі у стандартній тарі, як правило, складають у штабелі. Ширина штабелю не повинна бути меншою ніж його висота. Між рядками штабелів мають бути проходи шириною не менше ніж 1,25 м та проїзди, ширина яких забезпечує про­ходження транспортних засобів. Здійснюють, як правило, вантажно-розвантажувальних робіт засобами механізації. Між складськими примі­щеннями повинні бути забезпечені протипожежні розриви(САНиП 2.01.02-85)

 

4.6.2. Основні причини нещасних випадків при виконанні вантажно-розвантажувальних робіт

Основними причинами нещасних випадків при виконанні вантажно­розвантажувальних робіт є:

а)         невідповідність місця та умов роботи нормативним актам;

б)         перенесення вантажів у неміцній та пошкодженій тарі, а також у жорсткій тарі без захисних рукавиць;

в)         порушення правил складування вантажів;

г)         падіння вантажу внаслідок зіскакування каната чи ланцюга та за- клинювання їх при застосуванні засобів механізації;

д)         поломка та спрацювання шестерень, храповиків, гвинтів та інших деталей в домкратах та лебідках, що призводить до падіння вантажу;

е)         неправильна організація робіт і відсутність належного контролю за роботою підіймально-транспортних механізмів та машин;

ж)        відсутність або несправність запобіжних пристроїв, незадовільна робота гальмівних пристроїв;

з)         зачеплення вантажем при його підійманні, переміщенні чи опус- канні людей, устаткування, споруд, ліній електропередач;

є) порушення вимог електробезпеки при роботі з механізмом, при­значеним для підіймання та переміщення вантажів і оснащеним електро­приводами;

і) недостатня міцність канатів та ланцюгів, їх надмірна спрацьованість; к) неправильне стропування вантажів тощо.

 

4.6.3. Безпека вантажно - підіймального обладнання

До вантажопідіймального обладнання належать вантажопідіймальні пристрої та механізми (блоки, домкрати, лебідки), вантажопідіймальні крани (баштові, мостові, крани на гусеничному та пневматичному ходу, кран-балки, тельфери), ліфти та підіймачі.

Вантажопідіймальні механізми належать до об'єктів підвищеної не­безпеки, тому до них висуваються сурові вимоги згідно з Правилами бу­дови і безпечної експлуатації вантажопідіймальних кранів. Найбільш не­безпечними елементами вантажопідіймального обладнання є їх несучі органи - канати, стропи, гаки, які в процесі роботи зазнають найбільшого зносу. Тому за їх станом необхідно здійснювати контроль. Надійне фік­сування каната чи ланцюга забезпечується запобіжними пристроями на гаках (запобіжними скобами), на блоках (розпірними штифтами, храпо­вим механізмом). Вони запобігають падінню вантажів. У гідравлічних домкратах для цього передбачено зворотний клапан.

Усі вантажопідіймальні крани й окремі пристрої реєструються в ор­ганах державного нагляду або на підприємствах. В органах державного нагляду реєструються баштові, автомобільні, козлові, гусеничні крани, крани на пневмоходу, мостові крани, якими керують із кабін. Не реєст­руються в державних органах крани мостового типу і пересувні крани ва­нтажопідйомністю до 10 т включно, якими керують з підлоги, стрілові, баштові крани вантажопідйомністю до 1 т.

 

4.6.4.   Технічний огляд вантажопідіймальних машин

Вантажопідіймальні машини обов' язково повинні проходити техніч­ний огляд - повний або частковий.

Повний огляд проходять заново встановлені крани, а також вантажо­захватні пристрої, зняті з крана, не рідше одного разу на три роки.

Частковий огляд проводиться не менше одного разу на рік.

Позачерговий огляд буває тільки повним. Його проводять після мон­тажу крана на новому місці, після ремонту, але після заміни гака прово­диться лише статичне випробування.

Повний технічний огляд включає огляд, статичне і динамічне випро­бування. При статичному випробуванні вантаж повинен перевищувати на 25\% номінальну вантажопідйомність крана в положенні найбільшого прогину (по середині кран-балки). Вантаж підіймають на 2-3 м від підло­ги і утримують у такому положенні 10 хв. При цьому звертають увагу на прогин і залишкові деформації. При динамічному випробуванні перевіря­ють дію механізмів і гальм крана за допомогою вантажу, вага якого на 10\% вища за номінальну. Після закінчення випробувань необхідні дані заносять у паспорт, де також зазначають дату чергового випробування.

При частковому огляді випробування не проводиться. При огляді пе­ревіряють: стан крану і його механізмів (блоків, сталевих канатів, строп та їх кріплення); надійність встановлення крану, стан колії та її заземлен­ня, відповідність маси противаги та балансу величинам, вказаним у пас­порті крану; роботу електрообладнання, приладів та пристроїв безпеки, апаратів керування, сигналізації тощо.

Вантажопідіймальне устаткування не допускається до роботи у ви­падку, якщо:

закінчився термін огляду;

маються неполадки у механізмах підйому, приладах безпеки та ін.;

гаки, троси, мають недопустиму спрацьованість;

несправні контрольно-вимірювальні прилади або закінчились тер­міни їх перевірки.

У процесі експлуатації крана знімні вантажозахватні пристрої підда­ють періодичному огляду в такі строки: траверси оглядають через кожні 6 місяців; стропи (за винятком тих, що рідко застосовують) - через 10 днів. Результати огляду записують у відповідний журнал.

4.6.5.   Безпека при експлуатації ліфтів

Основним нормативно-технічним документом, який регламентує безпечну експлуатацію ліфтів, є Правила будови і безпечної експлуатації ліфтів (ДНАОП О.00-1.02-99). Ліфти поділяються на пасажирські, ванта-жопасажирські, вантажні.

Перед пуском у роботу ліфти всіх типів, крім вантажних малих ванта­жопідіймальністю до 160 кг включно, підлягають реєстрації в органах Держ-промгірнагляду. Періодичні технічні огляди проводяться не рідше одного ра­зу на рік і включають огляд, статичне та динамічне випробовування.

Ліфти оснащаються запобіжними та блокувальними пристроями. Двері ліфтової шахти повинні мати контакти, що унеможливлюють пуск кабіни при відкритих дверях. Для утримання кабіни у шахті при пору­шенні режиму роботи ліфта (відключення електричної енергії, обрив або послаблення канату, збільшенні швидкості руху кабіни вниз на 40\% бі­льше порівняно з нормальною), вона оснащується спеціальними пристро­ями, які спрацьовують автоматично.

Відповідальність за технічний стан і безпечну експлуатацію ліфтів наказом покладається на осіб не молодше 18 років, які закінчили спеціа­льні курси і отримали посвідчення.